Регулювання банківської діяльності та нагляд в Україні

Документи для реєстрації банку  розглядаються департаментом реєстрації і ліцензування банків, юридичним  департаментом та (у разі необхідності) іншими департаментами і подаються  Комісії Національного банку  України з питань нагляду і  регулювання діяльності банків.

 Рішення про реєстрацію комерційного  банку, створеного за участю  іноземного капіталу, ухвалює Правління  Національного банку України,  а комерційного банку, створеного  за участю вітчизняного капіталу, - комісія з питань нагляду  і регулювання діяльності банків. Реєстрація здійснюється внесенням  відповідного запису до Республіканської  книги реєстрації банків, валютних  бірж та інших фінансово-кредитних  установ у місячний строк з  дня одержання всіх передбачених  документів.

 Національний банк України  може відмовити у реєстрації  комерційному банку у разі  порушення порядку створення  банку, невідповідності його статуту  та інших установчих документів  законодавству України, незадовільного  фінансового стану засновників,  що загрожуватиме інтересам вкладників  і кредиторів банку, а також  у разі професійної непридатності  рекомендованого керівництва банку,  відсутності відповідної матеріально-технічної  бази.

 Рішення про відмову в  реєстрації комерційного банку  може бути оскаржене у судовому  порядку.

 Комерційні банки, зареєстровані  Національним банком України,  можуть відкрити філії і представництва  після отримання відповідної  ліцензії Національного банку  України за умови, що з моменту  її отримання до моменту відкриття  певної філії ними не порушені  вимоги, на підставі яких була  отримана ліцензія. (Рис.2.)

Рис.2. Відокремлені структурні підрозділи та структурні одиниці банків.

 

 Філія банку - банківська  установа, яка не є юридичною  особою, діє на підставі окремого  положення, виступає від імені  головного банку, має свій субкореспондентський  рахунок і МФО та здійснює  банківські операції, передбачені  положенням про філію, за наявності  відповідно оформленого доручення  головного банку і дозволу  на здійснення операцій, виданого  регіональним управлінням Національного  банку України за місцезнаходженням  філії банку.

 Представництво банку - це  банківська установа, яка не є  юридичною особою, діє на підставі  окремого положення, виступає  від імені головного банку і ним фінансується. Представництво банку не має права здійснювати банківські операції.

 Ліцензування банківської діяльності  полягає в наданні банкам офіційного  дозволу на здійснення певних  банківських операцій.

 Національний банк України  визначає порядок надання ліцензії  банкам відповідно до статті 17 Закону України "Про банки  і банківську діяльність", "Положення  про порядок видачі банкам  ліцензії на здійснення банківських  операцій", затвердженого постановою  Правління НБУ від 6 травня 1998 р.

Під час ліцензування враховується обсяг капіталу банку (статутний  та загальний), його фінансовий стан, дотримання банком установлених економічних нормативів, термін його діяльності на фінансовому ринку, професійна придатність керівників та позитивні висновки незалежного аудиту.

 Ліцензування банківської діяльності  здійснюється з метою допущення  на ринок банківських послуг  України комерційних банків та  банківських установ, умови діяльності  яких відповідають установленим  Національним банком України  обов'язковим вимогам і не загрожують  інтересам їхніх клієнтів.

 Комерційні банки (юридичні  особи) мають право здійснювати  банківські операції тільки після  отримання відповідної ліцензії  Національного банку України.  Філії комерційних банків здійснюють  банківські операції за наявності  відповідно оформленого доручення  головного банку і дозволу  регіонального управління Національного  банку України за місцезнаходженням  філії банку.

 Операціями банків, що підлягають  ліцензуванню, вважаються банківські  операції, перелічені у ст. З Закону  України "Про банки і банківську  діяльність", та інші операції  з дозволу Національного банку  України.

 НБУ надає банкам ліцензію  на здійснення низки операцій  з готівкою, розрахункових, активних, пасивних, операцій з валютними  цінностями та інших.

 Закон повинен забороняти  здійснення банківських операцій  тими економічними суб'єктами, які  не мають банківської ліцензії, а також передбачати повноваження  органів нагляду щодо проведення  розслідування стосовно суб'єктів,  які підозрюються в тому, що  вони здійснюють банківські операції, не маючи на це права.

 Політика ліцензування, що має  бути сформульована в законодавчих  або нормативних актах, мусить  передусім дати відповіді на  такі питання:

- Яка кількість банків необхідна,  якими мають бути темпи зростання  банківської системи при ліцензуванні  нових банків?

- Яким має бути розмір статутного  капіталу, необхідний для захисту  вкладників нового банку?

- Хто може бути власником  нового банку і чи повинні  бути обмеження щодо власності?

- Який тип власності є кращим  для нового банку з погляду  забезпечення його фінансової  стабільності?

- Хто керуватиме новим банком?

- У який спосіб новий банк  задовольнятиме потреби населення,  які нові послуги він може  запропонувати?

 Політика ліцензування повинна  передбачати низку критеріїв,  які застосовуються під час  розгляду заявок на видачу  банківської ліцензії. Основні критерії  такі:

- мінімальний розмір статутного  капіталу. Цей критерій має найбільше  значення під час розгляду  заявок на видачу ліцензій;

- фінансовий стан засновників  банку та їхня репутація;

- перспективи діяльності нового  банку, що визначаються на підставі  висновків незалежного аудиту;

-- професійна придатність керівництва  тощо.

 У разі змін обсягу капіталу  банку, його фінансового стану  та інших умов Національний  банк України може переглянути  перелік пунктів ліцензії на  здійснення банківських операцій  за встановленою процедурою.

2.2. Контроль за дотриманням банками обов’язкових економічних нормативів

 

За допомогою економічних нормативів діяльності банків в Україні забезпечується стабільна діяльність банків та своєчасне  виконання ними зобов’язань перед  вкладниками, а також запобігається  неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності.

Існуючі нормативи поділяються  на

• нормативи капіталу:

• мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1), (120 млн грн)

• адекватність регулятивного капіталу/ платоспроможність (Н2), (не менше 10%)
• співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3); (не менше 9%)

• нормативи ліквідності:

• миттєва (Н4),(не менше 20%)
• поточна (Н5), (не менше 40%)
• коротко-строкова ліквідність (Н6) (не менше 60%)

• нормативи кредитного ризику:

• максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента (Н7), (не більше 25%)
• великі кредитні ризики (Н8), (не більше 800%)
• максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, на-даних одному інсайдеру (Н9), (не більше 5%)
• максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10)(не більше 30%);

• нормативи інвестування:

• інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), (не більше 15%)
• загальна сума інвестування (Н12) (не більше 60%);

• нормативи загальної довгої та короткої валютної позиції банку: Н13-1 та Н13-2 (не більше 30%).

При цьому, базою для розрахунку Н2, Н3, Н7, Н8, Н11, Н12 та Н13 є регулятивний капітал, а Н9 та Н10 – статутний капітал.

Механізм управління капіталом банків не є статичним утворенням, а постійно перебуває в динамічному розвитку. Необхідно враховувати конкретні економічні умови, в яких функціонує банк, і відповідно до змін в економічному середовищі вносити корективи до механізму управління капіталом банку, здійснювати адаптаційні заходи.

Регулятивний капітал є ключовим елементом у системах «Базель». В рамках банківського регулювання його основна функція полягає у в захисті коштів вкладників та кредиторів у разі виникнення непередбачених негативних ситуацій. Таким чином забезпечується безперервна діяльність банку, оскільки реалізовані неочікувані збитки покриваються за рахунок регулятивного (власного) капіталу, частка якого тримається як резерв.

Особливий вплив на зміни в управлінні капіталом банків займає «Міжнародна  конвергенція щодо вимірювання та вимог по капіталу», або «Базель І», «Базель II», «Базель III». Дана система мала на меті збільшення солідності та стабільності міжнародної банківської системи, створення однакових конкурентних умов для міжнародно-активних банків.

У вітчизняній банківській системі імплементований «Базель І», суть якого полягає в стандартизації регулятивних положень за принципом - «однаковий ризик, однакові правила, однаковий капітал», наслідком якого був однаковий розмір резервів капіталу для однакових обсягів ризику [27].

Проте, невдоволення зазначеною угодою пов’язане, зокрема, з використанням новітніх фінансових інструментів в сфері сек’юритизації активів з метою регулятивного арбітражу було одним із поштовхів для подальшого розвитку «Базель І». Іншу причину невдоволення становив підхід «стригти під одну гребінку», в рамках якого ступінь ризику надавався не в залежності від ризику контрагента, а від його приналежності до певної категорії контрагентів. І хоча було внесено кілька корективів в «Базель І», все ж таки існувала потреба в його кардинальній зміні. Тому в 1998 році було розпочато консультації з приводу укладення нової угоди, які призвели до прийняття «Базель ІІ» 26 червня 2004 року. (Рис. 2.1.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.1. Суть «Базель ІІ» 

 

Дію економічних нормативів регламентує  Інструкція «Про порядок регулювання  та аналіз діяльності комерційних банків»  та Закон України «Про банки і  банківську діяльність» [1].

Методика розрахунку економічних  нормативів регулювалася постанову  НБУ N315 «Про схвалення Методики розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні» [5] від 2 червня 2009 року, але до цього регулювалась постановою правління НБУ від 11.04.2005 N125 [4].

Національний банк України перевіряє  діяльність банків за дотримання нормативів, тому згідно перевірки НБУ, яка висвітлена на офіційному сайті [38] було визначено наступні значення (додаток 1).

Таблиця 2.1

Динаміка дотримання банками України  економічних нормативів НБУ за 2006-2010р.р.

Для оцінки та аналізу дотримання нормативів комерційними банками України  побудуємо графіки на основі даних наведених в табл. 2.1. Розглянемо дотримання нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу (рис. 2.2).

 

Рис. 2.2 Співвідношення фактичних та нормативних значень мінімального розміру регулятивного капіталу комерційними банками України за 2006-2010 р.р.

 

Згідно пункту 2.1 глави 2 розділу II постанови Правління Національного  банку України від 06.08.2008 р. N228 мінімальний  розмір регулятивного капіталу повинен  становити 10 млн. євро. Тому, для оцінки виконання нормативів комерційними банками ми перевали 10 млн. євро в  гривні по курсу, який був на даний  момент часу. З даного рисунку ми бачимо, що комерційні банки України  дотримуються встановлених нормативів, адже розмір регулятивного капіталу перевищує нормативний та має  тенденцію щодо нарощування протягом 2008-2010 р.р.

 

Далі оцінимо норматив адекватності регулятивного капіталу/ платоспроможності (Н2), нормативне значення якого не повинно  бути нижчим 10% (див. рис. 2.3).

 

Рис. 2.3. Норматив адекватності регулятивного капіталу комерційних банків України за 2006-2010 р. р.

 

З даного рисунку ми бачимо, що фактична платоспроможність є вищою за нормативне значення. При цьому за 2006-2010 р.р. вона зросла в комерційних банках України від 14,19 до 20,83%, тобто на 6,82%.

Наступним показником є норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3).