Звіт з ознайомлювальної практики "Митний контроль"

Стаття 309. Використання митної статистики з питань зовнішньої торгівлі

Статистична інформація з питань зовнішньої торгівлі використовується для:

1) визначення стратегії,  тактики та основних напрямів  розвитку зовнішньоекономічної  діяльності;

2) аналізу та прогнозування  зовнішньоекономічної політики  і ситуації, що склалася чи  складатиметься на світовому  ринку;

3) проведення переговорів  з торговельно-економічних питань;

4) застосування методів  тарифного і нетарифного регулювання;

5) складання торговельного  та платіжного балансів України,  планування і проведення валютно-фінансової  політики;

6) визначення ринків  збуту товарів;

7) формування статистики  зовнішньоекономічних зв'язків України.

Стаття 310. Відомчі  класифікатори

Спеціально уповноважений  центральний орган виконавчої влади  в галузі митної справи здійснює розроблення, впровадження та ведення відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які  використовуються у процесі оформлення митних декларацій.

Порядок ведення  класифікаторів, зазначених у частині  першій цієї статті, встановлюється Кабінетом  Міністрів України або уповноваженим  ним органом.

Класифікатори, зазначені  у частині першій цієї статті, використовуються виключно для митних цілей.

Спеціально уповноважений  центральний орган виконавчої влади  в галузі митної справи інформує органи державної влади та суб'єктів  зовнішньоекономічної діяльності про  зміни і доповнення, внесені до класифікаторів, зазначених у частині  першій цієї статті.

 

  

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

12. Боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил. Заходи щодо запобігання контрабанди.

Сучасний стан трансформації  економіки України характеризується як перехідний період становлення ринкової системи, особливістю якого є  наявність суперечностей у процесі  первинного накопичення капіталу. Як свідчить світовий досвід, процес первинного накопичення капіталу завжди тісно  пов'язаний з проблемою криміналізації економічної системи. Вважається, що якщо обсяги тіньової економіки досягають 30% валового внутрішнього продукту, настає критична межа, перевищення якої свідчить про формування в країні самозабезпечувальної системи тіньових економічних відносин. У теперішній час в Україні  у тіньовому секторі знаходиться  не менше 40 % ВВП, тобто щорічно бюджет недоотримує 10—12 млрд грн.

Головними об'єктами кримінального бізнесу стали  високорентабельні галузі економіки  — ринок нафтопродуктів, ринок  горілчаних та тютюнових виробів, електроенергетика, операції у сфері зовнішньоекономічних відносин.

 Порушення у  сфері митно-тарифних відносин  є одним із найбільш поширених  у системі тіньових економічних  відносин. Проведені дослідження  показали, що тінізація ринку  імпортних товарів не тільки  перевищила критичну межу, але  й стала тією домінантою, яка  фактично руйнує систему ринку  як конкурентного середовища. З  окремих видів імпортних товарних  груп, які реалізуються на ринку  України, близько 40—60 % — це  товари, які з'явились на ринку  через тіньовий сектор економіки.

Серед великого спектра  негативних наслідків від криміналізації зовнішньоекономічних відносин головним, на нашу думку, є знищення підґрунтя  функціонування ринкової економіки  — конкуренції. Негативність полягає  не стільки в тому, що хтось отримає  додаткові надприбутки, хоча це є  порушенням принципу соціальної справедливості, а скільки в тому, що формується монополістичне середовище, від якого  втрачає не тільки конкретний споживач, але й економічна система в  цілому.

Як правило, тінізація  у сфері митно-тарифних відносин відбувається на етапах, коли домінантою формування митно-тарифної політики є  виконання фіскальних чи протекціоністських функцій. Тобто відбувається посилення  податкового тиску на суб'єктів  зовнішньоекономічної діяльності або  дискримінується імпорт відносно національного  виробництва у країні.

Існування контрабанди  призводить до того, що митні органи перестають виконувати регулятивну  чи захисну функцію, але дискримінаційний характер митних відносин не зникає. Під  дискримінаційний ефект попадають  ті, кого митний тариф повинен захищати, — національні виробники, тому що вони працюють на ринку офіційно і  досить обмежені у можливості мінімізації  податкового тиску. А це, у свою чергу, зумовлює виникнення недобросовісної  конкуренції, в якій перемагають  товари іноземного виробництва, що реалізуються за демпінговими цінами. Тому економічні наслідки тінізації митно-тарифних відносин мають безпосередній вплив  на економічну ситуацію в країні.

Відповідно до вимог  митних правил суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність за їх порушення. Дані дії можуть класифікуватись  митними органами у двох напрямах:

• як контрабанда;

• як порушення митних правил.

Контрабанда — це переміщення товарів, валюти, цінностей та інших предметів через митний кордон України поза митним контролем або з приховування від митного контролю, вчинене у великих розмірах особою або групою осіб, які організувалися для діяльності, а також незаконне переміщення через кордон історичних і культурних цінностей, наркотичних засобів, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та боєприпасів до неї). Відповідно до Карного кодексу України під вчиненням переміщення у "великих розмірах" розуміють контрабанду, загальна вартість якої становить 1000 та більше офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітних плат. Механізм класифікації дій, які підпадають під визначення "контрабанда".

Предметом переміщення  товарів через кордон поза митним контролем найчастіше є високо оподатковувані (підакцизні) товари: цигарки, алкогольні напої, радіоелектронна техніка  або товари, переміщення яких через  кордон є обмеженим або забороненим, — зброя, наркотики.

Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають  на встановлений законодавством України  порядок переміщення товарів  і транспортних засобів через  митний кордон України і за які  передбачена адміністративна відповідальність ст. 329—355 Митного кодексу України. Адміністративна відповідальність за правопорушення настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою  кримінальну відповідальність.

Слід зауважити, що найбільш поширеними порушеннями, пов'язаними  з переміщенням товару через митний кордон, є:

• порушення, викликані  свідомо неправильним визначенням  кількості, якості або митної вартості товару;

• порушення, пов'язані  з несумлінним оформленням сертифікатів товару для отримання митних преференцій, які застосовуються до товарів з  певних країн;

• фіктивний транзит.

Відповідальність  за контрабанду та порушення митних правил наступає з досягненням особою 16-річного віку. Тому всі громадяни (в т.ч. іноземні та особи без громадянства) несуть відповідальність. Винятком є  тільки іноземці, які користуються дипломатичним імунітетом . Не може порушуватися справа про порушення митних правил відносно до народних депутатів, суддів, прокурорів, а також, якщо вчинено дії, передбачені відповідними статтями митного кодексу, за умов:

• крайньої необхідності для усунення небезпеки, що загрожує встановленому порядку, якщо ця небезпека  не могла бути усунена іншим шляхом;

• у стані необхідної оборони, якщо при цьому не було перевищено меж самооборони;

• скоєння у стані  неосудності, внаслідок тимчасового  розладу психіки, душевної хвороби, внаслідок іншого хворобливого стану;

• якщо особа не досягла 16-річного віку.

Система адміністративних стягнень включає в себе різні  по характеру і правовим наслідкам  санкції, що дозволяє використати їх диференційно, з урахуванням характеру  вчиненого порушення митних правил, особистості правопорушника. Можуть бути накладені такі стягнення: попередження; штраф; конфіскація товарів.

Попередження як стягнення за порушення митних правил є офіційним попередженням правопорушника стосовно недопустимості таких діянь у майбутньому. Попередження є одним з основних адміністративних стягнень, і як один з видів адміністративного стягнення воно застосовується переважно до осіб, винних в здійсненні незначних, таких що не становлять великої суспільної небезпеки, проступків. Зміст попередження полягає в офіційному, від імені держави, засудженні й осуді протиправного діяння правопорушника органом адміністративної юрисдикції і в попередженні правопорушника про неприпустимість таких дій надалі.

Рішення про попередження приймається керівником митного  органу або його заступником у  формі постанови про накладення адміністративного стягнення. Попередження оформляється письмово шляхом винесення  постанови органом (посадовою особою), що розглядає справу. Постанова оголошується правопорушникові.

Штраф — це захід впливу на свідомість правопорушника шляхом ущемлення його майнових інтересів. Тому під штрафом розуміють, стягнення майнового характеру, яке виражається в отриманні з порушника і направленні в прибуток держави певної суми грошових коштів. В адміністративно-юрисдикційній практиці штраф є домінуючою формою адміністративної відповідальності, оскільки він передбачений як єдиний або альтернативний захід стягнення за більшість адміністративних проступків.

Встановлений мінімальний  та максимальний розмір штрафів, що застосовуються, фіксується з визначенням верхнього  і нижнього рівнів.

Попередження або  штраф можуть застосовуватися тільки як основний вид стягнення за вчинене  правопорушення.

Конфіскація як адміністративне стягнення складається в примусовому вилученні і безвідплатному оберненні у власність держави предметів — безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів із спеціально виготовленими сховищами, що використовувались для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортних засобів, що використовувались для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Конфіскація товарів, транспортних засобів застосовується незалежно від того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення.

Конфіскація може бути призначена і як додаткове, і основне  стягнення, і може бути призначена тільки судом. Відповідно до чинного законодавства  постанови про конфіскацію приводяться  у виконання державними виконавцями.

Адміністративні стягнення  у вигляді попередження, штрафу можуть бути накладені не пізніше як через  два місяці з дня вчинення правопорушення, а при правопорушенні, яке триває, — два місяці з дня його виявлення.

У разі відмови в  порушенні кримінальної справи або  закриття кримінальної справи, але  за наявності в діях правопорушника ознак порушення митних правил, стягнення  у вигляді попередження, штрафу може бути накладено не пізніше як через  місяць з дня прийняття рішення  про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття.

За одне і те саме порушення митних правил може накладатися  тільки основне або основне і  додаткове стягнення.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

13.Индивидуальное  задание

1.   Экспорт Украины

     Понятие "экспорт" происходит от лат. exporto, что в буквальном смысле означает отправлять товары и услуги из страны. Экспорт предполагает вывоз за границу товаров, проданных иностранному покупателю или предназначенных для продажи на иностранном рынке. Продавец таких товаров и услуг именуется страной "экспортёром", тогда как заграничного покупателя - страной "импортёром". Любые изделия, ресурсы или услуги, перевозимые законным способом из одной страны в другую, составляют основной элемент торговой сферы. Эквивалентным понятием экспорта является импорт.

     К экспорту относятся также вывоз товаров  для переработки их в другой стране, перевозка товаров транзитом через другую страну, вывоз привезенных из другой страны товаров для продажи их в третьей стране (реэкспорт) и др. Косвенный экспорт — экспорт с участием посредников.

     Экспорт товаров обычно происходит при участии  таможенных властей, как в стране экспорта, так и в стране импорта. Появление магазинов мелкорозничной торговли по интернету, например, через Amazon или e-Bay привело к значительному  снижению значимости таможенных барьеров во многих странах из-за низкого  уровня индивидуальной стоимости, предлагаемых товаров. Тем не менее, даже экспорт  этих недорогих товаров всё ещё  подвержен правовым ограничениям, накладываемым  страной экспорта.