Звіт з ознайомлювальної практики "Митний контроль"

У разі вивезення  товарів з митної території України  сертифікат про походження товару, в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено  міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, видається органом, уповноваженим  на це Кабінетом Міністрів України.

У разі ввезення товару на митну територію України  сертифікат про походження товару подається обов'язково:

1) на товари, що  походять з країн, яким Україна  надає преференції за Митним  тарифом України;

2) на товари, ввезення  яких з відповідної країни  регулюється кількісними обмеженнями  (квотами) чи іншими заходами  регулювання зовнішньоекономічної  діяльності;

3) якщо це передбачено  міжнародними договорами України,  укладеними в установленому законом  порядку, а також законодавством  України в галузі охорони довкілля, здоров'я населення, захисту прав  споживачів, громадського порядку,  державної безпеки та інших  життєво важливих інтересів України;

4) у випадках, коли  у документах, які подаються для  митного оформлення, немає відомостей  про походження товарів або  у митного органу є достатні  підстави вважати, що декларуються  недостовірні відомості про походження  товарів.

Стаття 283. Сертифікат про походження товару

Сертифікат про  походження товару повинен однозначно свідчити про те, що зазначений товар  походить з відповідної країни, і  має містити:

1) письмову заяву  експортера (постачальника чи виробника)  про країну походження товару;

2) письмове посвідчення  компетентного органу країни  вивезення, який видав сертифікат, про те, що наведені у сертифікаті  відомості відповідають дійсності.

Сертифікат про  походження товару подається разом з митною декларацією, декларацією митної вартості та іншими документами, що подаються для митного оформлення.

У разі втрати сертифіката  приймається його офіційно завірений  дублікат.

У разі виникнення сумнівів з приводу достовірності сертифіката  чи відомостей, що в ньому містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до органу, що видав сертифікат, або до компетентних організацій  країни, зазначеної як країна походження товару, з проханням про надання  додаткових відомостей.

Товар не вважається таким, що походить з відповідної  країни, доти, доки митні органи у  випадках, встановлених цим Кодексом, не одержать належним чином оформлений сертифікат про походження товару або  затребувані ними додаткові відомості.

Стаття 284. Підстави для відмови у випуску товару

Митний орган може відмовити у випуску товару з  метою його переміщення через  митний кордон України лише за наявності  достатніх підстав для висновку, що товар походить з країни, товари якої не підлягають випуску згідно із законами України та міжнародними договорами, укладеними в установленому  законом порядку.

Неподання належним чином оформленого сертифіката  чи відомостей про походження товару не є підставою для відмови  у митному оформленні та випуску  товару з метою його переміщення  через митний кордон України.

Товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом за умови сплати мита за повними ставками.

До товарів може застосовуватися (відновлюватися) режим  найбільшого сприяння за умови одержання  належним чином оформленого посвідчення  про їх походження не пізніше ніж  через один рік з дати здійснення митного оформлення.

Стаття 285. Деякі особливості  визначення країни походження товару

Для цілей визначення країни походження товару не враховується походження енергії, машин та інструментів, що використовуються для його виробництва  або переробки.

Приладдя, запасні  частини та інструменти, використовувані  в машинах, пристроях, агрегатах  або транспортних засобах, вважаються такими, що походять з тієї самої  країни, що і ці машини, пристрої, агрегати або транспортні засоби, за умови  їх ввезення та продажу разом із зазначеними машинами, пристроями, агрегатами або транспортними засобами і відповідності їх комплектації та кількості звичайно використовуваним атрибутам, запасним частинам і приладдям.

Країна походження упаковки, в якій товар ввозиться  на митну територію України, вважається тією ж, що і країна самого товару, крім випадків, коли національне законодавство  країни ввезення передбачає її окреме декларування для тарифних цілей. У  цих випадках країна походження упаковки визначається окремо від країни походження товару.

Повністю вироблені  або піддані достатній переробці  товари режиму найбільшого сприяння або преференційного режиму визначаються на підставі положень цього Кодексу, законів України, а також міжнародних  договорів, укладених в установленому  законом порядку.

Особливості визначення країни походження товару, що ввозиться  з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території  України, встановлюються законом. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

8. Поняття митного режиму і види режимів,діючих на території України. Імпорт. Реімпорт. Експорт. Реекспорт.

Начало формы

Митний  режим — це сукупність правил, відповідно до яких товари переміщуються через кордон. Від нього залежить порядок оформлення і розмір митних платежів. Відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджені такі види митного режиму: 
— імпорт; 
— реімпорт; 
— експорт; 
— реекспорт; 
— транзит; 
— тимчасове ввезення (вивезення); 
— митний склад; 
— спеціальна митна зона; 
— магазин безмитної торгівлі; 
— переробка на митній території України; 
— переробка за межами митної території України; 
— знищення або руйнування; 
— відмова на користь держави. 
Декларант самостійно визначає митний режим товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення. 
Зміна митного режиму допускається за умови виконання всіх належних процедур щодо заявленого режиму, дотримання вимог законодавства щодо тарифних і нетарифних заходів регулювання та подання митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення відповідних документів, що підтверджують заявлений режим. 
Імпорт — митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень. Ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає: 
— подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України; 
— сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України; 
— дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень. 
Реімпорт — митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом експорту, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території. 
Товари можуть переміщуватися через митний кордон України у митному режимі реімпорту, якщо вони: 
— походять з митної території України; 
— ввозяться на митну територію України не пізніше ніж через один рік після їх вивезення (експорту) за межі митної території України; 
— не використовувалися за межами України з метою одержання прибутку; 
— ввозяться у тому самому стані, в якому вони перебували на момент вивезення (експорту), крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання, а також інших випадків, визначених Кабінетом Міністрів України. 
Оформлення митним органом товарів у режимі реімпорту можливе лише за умови, що товари, заявлені у режим реімпорту, можуть бути ідентифіковані як такі, що були раніше експортовані. 
У разі реімпорту товарів протягом одного року з дати їх експорту суми вивізного (експортного) мита, сплачені при їх експорті, повертаються власникам цих товарів або уповноваженим ними особам на підставі їх заяв. Повернення зазначених сум здійснюється за рахунок державного бюджету України органами Державного казначейства України за поданням відповідних митних органів. 
Особа, що переміщує товари в режимі реімпорту, сплачує суми, одержані експортером як виплати або за рахунок інших пільг, наданих під час вивезення (експорту) цих товарів, а також проценти з цих сум, нараховані за обліковою ставкою Національного банку України. 
Експорт — митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання щодо їх повернення на цю територію та без визначення умов їх використання за межами митної території України. Вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту передбачає: 
— подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України; 
— сплату податків і зборів, встановлених на експорт товарів; 
— дотримання експортером вимог, передбачених законом. 
Реекспорт — митний режим, відповідно до якого товари, 
що походять з інших країн, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк з моменту їх ввезення на митну територію України вивозяться з цієї території в режимі експорту. Товари, що походять з інших країн, можуть вивозитися за межі митної території України у режимі реекспорту, якщо: 
— митному органу подано дозвіл уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу чи органу, визначеного міжнародним договором за участю України, укладеним в установленому законом порядку, на реекспорт товарів; 
— товари, що реекспортуються, перебувають у тому самому стані, в якому вони перебували на момент ввезення на митну територію України, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання; 
— товари, що реекспортуються, не використовувалися на території України з метою одержання прибутку; 
— товари, що реекспортуються, вивозяться не пізніше ніж через один рік з дня їх ввезення на митну територію України. 
Звільнення від оподаткування товарів, що реекспортуються, регулюється виключно законами України. До товарів, що реекспортуються, не застосовуються заходи нетарифного регулювання, крім випадків, визначених законом.. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

9.Організація  митного контролю. Зони митного контролю. Здійснення митного  контролю.

Організація митного контролю 
Діяльність митних органів України пов'язана із здійсненням митного контролю та митного оформлення товарів, речей, валюти, цінностей, транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України. 
Митне оформлення та митний контроль здійснюються особовим складом підрозділів регіональних митниць, митниць, і є його повсякденною роботою. Як і будь-яка діяльність, робота з виконання митного контролю та митного оформлення потребує належної організації. Тобто всі операції, які здійснюються в процесі митного оформлення та контролю, мають бути належним чином упорядковані та відображені в нормативних актах (документах), технологічних схемах, порядках, що визначають правову основу та послідовність дій співробітників митниці. Така робота проводиться в митних органах України Управлінням організації митного контролю Держмитслужби України та відділами організації митного контролю регіональних митниць. У митницях функція з організації митного контролю покладається на одного із заступників начальника митниці або на один чи декілька спеціально створені підрозділи (відділ, сектор). 
Управління організації митного контролю Державної митної служби України підпорядковується заступнику Голови ДМСУ, відділ організації митного контролю регіональної митниці - начальнику регіональної митниці та одному із його заступників. Структура Управління організації митного контролю затверджується Головою ДМСУ (рис, 2.1), відділу організації митного контролю - начальником регіональної митниці. 
Основними завданнями і напрямками організації митного контролю є: 
- підготовка проектів законодавчо-нормативних актів з питань організації та розвитку митної інфраструктури; 
- аналіз діючих та впровадження передових форм і методів митного контролю та заходів підвищення їх ефективності; 
- запровадження технологій митного контролю та митного оформлення; 
- організація взаємодії митних органів (підрозділів) зі службами прикордонного, санітарного, фітосанітарного, радіологічного, ветеринарного, екологічного контролю, іншими контрольними службами та правоохоронними органами при здійсненні митного контролю; 
- розробка і запровадження нових систем захисту результатів митного оформлення; 
- удосконалення видів особистих митних забезпечень, форм їх застосування. 
Підготовка проектів законодавчо-нормативних актів з питань організації та розвитку митної інфраструктури здійснюється на регіональному (регіональні митниці, митниці) та центральному (центральний апарат ДМСУ) рівнях. Регіональні митниці збирають, узагальнюють, систематизують та аналізують інформацію щодо діючого порядку митного оформлення та контролю, розвитку інфраструктури регіональної митниці та підпорядкованих їй митниць, виявляють проблемні питання, визначають передовий досвід і готують пропозиції ДМСУ щодо вирішення проблемних питань, розповсюдження передового досвіду, вдосконалення порядку митного контролю та митного оформлення. Передові форми та методи митного контролю, а також заходи з підвищення їх ефективності впроваджуються регіональною митницею у практику роботи підпорядкованих митниць. Одним з елементів митної інфраструктури є пункт пропуску через державний кордон України - це територія або частина території прикордонної залізничної, автомобільної станції, морського, річкового порту (аеропорту) з комплексом будівель, споруд та інженерно-технічних засобів, де здійснюються визначені законодавством види контролю з метою пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Пункти пропуску поділяються: 
- за видами транспортного сполучення - на залізничні, автомобільні, морські, річкові, повітряні, пішохідні; 
- за категоріями поїздок - на міжнародні (пропуск через кордон громадян і транспортних засобів усіх держав), міждержавні (пропуск через кордон громадян і транспортних засобів України і суміжної держави), місцеві (спрощений пропуск через кордон громадян України і суміжної держави, які проживають у прикордонних областях, районах, та транспортних засобів, що їм належать); 
- за характером транспортних перевезень - на пасажирські, вантажні, вантажно-пасажирські; 
- за режимом функціонування - на постійні, тимчасові, цілодобові й такі, що працюють у визначений на підставі двосторонніх договорів час. 
Одним із напрямків організації митного контролю є розробка і запровадження в дію технологічних схем митного контролю та митного оформлення. 
Постійні зони митного контролю створюються в обов'язковому порядку у всіх вище перерахованих місцях. зона митного контролю - місце, визначене митними органами в пунктах пропуску через митний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні процедури;

 зона спрощеного  митного контролю - частина зони  митного контролю з належним  технічним та інформаційним обладнанням  для здійснення контролю у  спрощеному порядку;

Тимчасові зони митного  контролю можуть створюватися з метою  забезпечення належних умов виробництва  митного контролю в місцях перебування  товарів і транспортних засобів, що підлягають такому контролю. Крім того, тимчасові зони митного контролю можуть створюватися з метою забезпечення виробництва митними органами оперативно-розшукових та кримінально-процесуальних (в порядку  провадження дізнання) заходів.  
Створення і ліквідація зон митного контролю здійснюється на підставі рішення (у формі наказу) начальника митного органу (або особи, яка його заміщає), в регіоні діяльності якого створюється дана зона.  
Межі постійної зони митного контролю позначаються знаками прямокутної форми з написом на зеленому тлі "Зона митного контролю" або "Customs control zone" . Межі тимчасової зони митного контролю можуть позначатися захисної стрічкою, вказівними щитами, табло або іншими інформаційними покажчиками. 

Здійснення митного  контролю

Здійснення  митного контролю — виключна прерогатива  митних органів і  одне з їхніх завдань. З одного боку контроль полягає у перевірці  достовірності заявлених  даних, а з другого  — у виявленні  прихованих від митних органів порушень. З цією метою митні  органи вправі у примусовому  порядку зупиняти і повертати в  зони митного контролю транспортні засоби та громадян, які  без дозволу митних органів увійшли  із зони митного контролю на митну територію  України, а також  морські та річкові  судна, які без  дозволу митних органів  вийшли із зони митного  контролю за межі митної території України  і не перебувають  у територіальних водах інших держав.  
Контроль власне полягає у співставленні заявлених декларантом даних про товар, предмети, транспортний засіб із фактичними. Тому відправною позицією для здійснення митного контролю є саме подані документи. Відповідно до ст. 56 МК України для здійснення митного контролю подаються митному органові необхідні документи: 
1) при перетинанні товарами і транспортними засобами митного! кордону України; 
2) при декларування товарів і транспортних засобів; 
3) при повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; 
4) при здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до митного законодавства. 
Процедура митного контролю умовно проходить у п'ять етапів. На першому проводиться формально-логічний контроль заявлених у документах відомостей з використанням комп'ютерних програм. Також перевіряється правильність заповнення товарно-транспортних документів на відповідність вказаних у них даних положенням контракту та іншим документам. 
На другому етапі здійснюється перевірка правомірності проведених платіжно-розрахункових операцій в іноземній валюті вказаними в декларації банківськими установами, дотримання учасниками зовнішньоекономічної діяльності валютного законодавства. Одночасно, за наявності, перевіряється паспорт зовнішньоекономічної угоди. 
На третьому етапі перевіряється правильність обчислення митних платежів та надання митно-тарифним преференцій, фактичне надходження заявлених платежів на відповідні рахунки митниці. 
На четвертому етапі перевіряється правильність заповнення відповідних граф митної декларації, на підставі яких формується митна статистика. 
На п 'ятому етапі посадовою особою митниці приймається рішення про проведення митного огляду товарів спеціальними співробітниками митниці на предмет відповідності заявленим в документах відомостям. 
Після проведення всіх етапів на транспортному документі ставиться штамп «Випуск дозволено».