Основні принципи переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон

Митне законодавство передбачає декілька варіантів процедури декларування:

1) шляхом подання в митний  орган вантажної митної декларації  ВМД. Застосовувана в Україні  вантажна митна декларація (ВМД)  відповідає зразкам, які використовуються  у міжнародній практиці. Вона  складається з 4 аркушів і містить  54 граф, частина з яких заповнюється декларантом, а частина — митним органом. Декларація містить відомості про відправника й одержувача товару, країну контракту (країну, у якій зареєстрована фірма-партнер), країну походження товару (для імпортера) чи країну призначення (для експортера), про умови постачання, про валюту контракту, транспорт, на якому повинен бути доставлений товар, про митницю, на якій він має пройти оформлення, квоту (для товарів, експорт яких квотується, вказується тільки залишок квоти без уже вивезеної частки), митної вартості товару і підстав стягнення мита і зборів;

2) шляхом  подання в митний орган письмової  заяви, складеної в довільній  формі, щодо товарів, з яких  не стягуються мито і податки  і не застосовуються заходи економічної політики;

3) за спрощеною  формою відбувається декларування при переміщенні фізичними особами товарів не з комерційною метою. Для декларування транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон фізичними особами, встановлена особлива форма декларації. Якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов'язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг [43, с. 145].

Якщо декларант  з поважних причин, перелік яких визначається спеціально уповноваженим  центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов'язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг.

Рішення про  можливість випуску товарів у  вільний обіг з наступним оформленням  митних документів у повному обсязі приймається митним органом, виходячи з обставин переміщення таких  товарів через митний кордон України, характеристики підприємства, установи, організації та за умови сплати належних податків та зборів у повному обсязі;

4) у разі, коли товари регулярно переміщуються  через митний кордон України  однією і тією ж особою на  одних і тих же умовах та  підставах, митний орган може  дозволити такій особі подавати періодичну митну декларацію, яка оформляється на переміщення товарів за певний погоджений з митним органом період. Порядок та умови подання періодичної митної декларації визначаються Митним Кодексом України;

5) до ввезення  товарів на митну територію України декларантом може подаватися до відповідного митного органу попередня митна декларація. Подання попередньої митної декларації при ввезенні на митну територію України підакцизних товарів є обов'язковим. Порядок подання попередньої митної декларації, її форма та перелік відомостей, що зазначаються в ній, встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи відповідно до встановлених вимог. 
Шляхом подання в митний орган ВМД декларуються товари, щодо яких стягуються мито і податки, товари, до яких застосовуються заходи економічної політики, а також товари, митна вартість яких перевищує суму, еквівалентну 100 доларам США. Шляхом подання в митний орган письмової заяви, складеної в довільній формі, із вказівкою відомостей про особу, що переміщає товари, декларанта, про товари, включаючи їх по ТН ЗЕД, найменування, опис, кількість і вартість, а також про їхній митний режим, декларуються 
товари, митна вартість яких менша від суми, еквівалентної 100 доларам включно, щодо яких не стягуються мито і податки і не застосовуються заходи економічної політики. Як митну декларацію можна використати товаро - супровідні, комерційні, транспортні та інші документи [60, с. 148].

Громадяни заповнюють заяву-декларацію, у якій сповіщають відомості про себе (прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, дані документа, що засвідчує особу), про товари (найменування, кількість, вартість), про мету ввезення (вивезення), про наявні товаро - супровідні документи. 
Основним документом декларування товарів і транспортних засобів при здійсненні ЗЕД є вантажна митна декларація (ВМД), у якій відображаються відомості про товари, їх митний режим, про відправника, одержувача і декларанта, валюту розрахунків та інші необхідні для митного контролю і митного оформлення відомості. ВМД складається з основних і додаткових аркушів (форми ТД-1 і ТД-2). Основний лист ВМД застосовується для внесення відомостей про товари одного найменування і коду при приміщенні їх під той самий митний режим. Додаткові аркуші використовуються для декларування товарів різних найменувань і кодів.

На кожну  партію товарів, при приміщенні їх під  один митний режим, заповнюється одна ВМД. У випадку використання декількох  митних режимів ВМД повинна бути заповнена на кожний з них. Як одна партія товарів розглядаються товари, що мають одного відправника, одного одержувача, один зовнішньоторговельний договір, переміщувані через один пункт пропускання на митному кордоні, доставляються на одному виді транспорту й одночасно подані до митного оформлення.З моменту реєстрації посадовою особою митних органів ВМД стає документом, що свідчить про факти, які мають юридичне значення. Про це посадова особа митного органу зобов'язана попередити декларанта.Після реєстрації ВМД категорично забороняється передача її декларантом іншій особі, що не є посадовою особою митного органу, до закінчення митного оформлення. У зв'язку з цим виникає питання про можливість внесення зміни, доповнення чи вилучення митної декларації. Стаття 178 Основ митного законодавства держав-учасників СНД надає таку можливість, але тільки з дозволу митного органу і тільки до певного моменту, що визначається: початком перевірки ВМД; початком огляду товарів і транспортних засобів; установленням митним органом невірогідності зазначених у декларації відомостей. При внесенні в ВМД за згодою митного органу змін і доповнень необхідно враховувати встановлені до їх змістовної сторони вимоги: вони не повинні ні звужувати, ні розширювати сферу дії декларації, насамперед її кількісні показники [62, с. 155].

Заповнення і внесення змін та доповнень  у ВМД декларант здійснює самостійно, без допомоги посадових осіб митних органів. Більш того, посадові особи  митних органів у відповідності зі ст. 178 не вправі за власною ініціативою, за дорученням чи на прохання особи заповнювати письмову митну декларацію чи змінювати, доповнювати зазначені в ній відомості. 
Основним документом, що використовується для декларування товарів і транспортних засобів у торговому обігу, є ВМД декларація, введена в практику митного оформлення з 9 червня 1997 року.

Функції декларанта можуть виконувати тільки українські юридичні і фізичні  особи, за винятком випадків переміщення  через митний кордон України фізичними  особами товарів не для комерційної  мети і в інших передбачених законом випадках. Декларант є носієм суб'єктивних прав і юридичних обов'язків та зобов'язаний:

— здійснити декларування товарів  і транспортних засобів відповідно до встановленого порядку;

— на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні І засоби для  митного контролю і митного оформлення;

— надати митному  органу передбачені законодавством доку- і менти і відомості, необхідні для виконання митних процедур;

— сплатити податки та збори.

Прийняття ВМД є окремою операцією, яка  здійснюється у відділах митного оформлення і контролю спеціально уповноваженими посадовими особами митних органів до початку перевірки заявлених у ВМД відомостей. Митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Подання митної декларації повинно супроводжуватись наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. 
           Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються службовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням позначок на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу.

З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує  факти, які мають юридичне значення. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі встановлені митним законодавством умови. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути мотивована, а причини відмови письмово повідомлені декларанту [42, с. 137].

Прийняття ВМД іншими посадовими чи особами в інших місцях не допускається. В момент подачі ВМД товари мають  знаходитися у визначеному митним органам України місці для  проведення митного оформлення і  контролю. Подача декларантом заповненої відповідно до митного режиму ВМД повинна супроводжуватися поданням у митний орган документів, необхідних для її прийняття. Якщо декларант через особливі причини не може подати повну декларацію, митний орган вправі дозволити подачу тимчасової чи неповної митної декларації. У практиці ряду зарубіжних країн така декларація називається попередньою. Подача тимчасової декларації допускається при митному оформленні товарів, які переміщуються трубопровідним транспортом. 
Варто розрізняти неповну і кратну декларацію. Кратна декларація, як правило, зв'язана з розміщенням товарів і транспортних засобів на склад тимчасового збереження до моменту їхнього розміщення під визначений митний режим. Неповна (тимчасова) декларація відрізняється від звичайної митної декларації тільки обсягом інформації, що заявляється митному органу. При цьому декларант заявляє товари і транспортні засоби під конкретний митний режим. 
Поряд з тимчасовою (неповною) і періодичною декларацією митним законодавством України передбачена можливість спрощеного порядку декларування. Він застосовується у відносинах з державами — учасниками СНД, а також у випадках, що вимагають оперативного переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон.

У випадку неприйняття посвідчення  заявником протягом шести місяців із дня винесення рішення про визнання, а також у випадках невиконання функцій декларанта протягом одного року з дня прийняття посвідчення втрачає силу. Воно може бути скасовано митницею, що видала його, у випадках:

1) кількаразового невиконання передбачених чинним законодавством обов'язків декларанта;

2) виявлення недостовірних даних,  що мають істотне значення  для ухвалення рішення про допущення до декларування;

3) здійснення передбачених  Митним Кодексом України правопорушень;

4) здійснення дій, що порушують права інших декларантів чи суперечать інтересам держави.

Повторна заява про допущення  до декларування може бути розглянута лише через рік із дня скасування посвідчення за умови усунення причин чи порушення з дня, коли воно втратило силу. За видачу посвідчення митницею стягується збір у встановленому KM України розмірі. Збір вноситься на рахунок ДМС України [32, с. 149].

Митні органи України, які здійснюють контроль за переміщенням товарів через  митний кордон, при їх оформленні зобов'язані  проводити верифікацію сертифікатів про походження товарів з України. Верифікація сертифікатів про походження товарів з України здійснюється Держмитслужбою на підставі запитів митних органів зарубіжних країн протягом не більше 150 днів з дати одержання запиту чи з ініціативи Державної митної служби. На підставі аналізу запитів митних органів зарубіжних країн може здійснюватися вибіркова перевірка сертифікатів. Перевірку сертифікатів здійснює Управління по верифікації сертифікатів Держмитслужби, із залученням регіональних митниць і Центральної митної лабораторії. Законом також передбачено, що в разі потреби для проведення перевірки сертифікатів можуть бути притягнуті фахівці й експерти інших підприємств. Існує кілька форм верифікації сертифікатів:

— перевірка сертифіката на дійсність;

— перевірка правильності даних, внесених у сертифікат, у тому числі критерію походження товару.

Перевірка сертифіката на дійсність (автентичність) здійснюється таким шляхом:

— одержанням відповідної інформації від ТПП (торгово-промислової палати);

— встановленням  на підставі даних ТПП вірогідності видачі сертифікату;

— порівнянням  даних, внесених у графи сертифіката, з даними ТПП;

— проведенням  у разі потреби експертизи бланку сертифіката, відбитка печатки і  підпису уповноваженої особи ТПП [31, с. 96].

Перевірка правильності даних, внесених у сертифікат, здійснюється таким шляхом:

— встановленням  належного застосування правил визначення країни походження, що діють у країні ввозу;

— експертизи критерію походження, що зазначений у сертифікаті;— встановленням вірогідності іншої інформації, яка міститься в сертифікаті;