Граматичні трансформації при перекладі ділових угод

    ВСТУП 

    Пропоноване дослідження присвячене вивченню граматичних  труднощів перекладу ділової  документації з англійської мови українською. У процесі перекладу  часто виявляється неможливим використати  прямі відповідники, як на лексичному, так і на граматичному рівні. У подібних випадках ми застосовуємо трансформаційний переклад, який полягає в перетворенні внутрішньої форми слова чи словосполучення, або ж повній її заміні, для адекватної передачі змісту висловлювання. Досягнення  адекватності в перекладі пов’язане з умінням грамотно ідентифікувати перекладацьку проблему і здійснювати необхідні перекладацькі трансформації.

    Актуальність  бакалаврської роботи зумовлена зростанням інтересу до трансформаційного аспекту перекладу ділової документації з англійської мови українською. Актуальність теми також пов'язана з сучасними вимогами до юридичного перекладу, оскільки переклад юридичного тексту з англійської мови українською або навпаки має власну специфіку, а саме юридичну термінологію, низку усталених слів, словосполучень, притаманних саме правовим текстам. Переклад тексту з дотриманням стильових ознак законодавчого характеру є також однією з найважливіших проблем, що виникають у процесі перекладу тексту.

    Об’єкт  дослідження – лексичні, граматичні, стилістичні особливості ділових угод англійською та українською мовами, а предметом аналізу є граматичні трансформації при перекладі ділової документації українською мовою на матеріалах ділових угод, контрактів.

    Матеріалом дослідження послужили тексти оригіналів і перекладів ділових угод, взяті з офіційних джерел, а також методична література.

    Головною  метою даної роботи є аналіз та систематизація граматичних трансформацій при перекладі офіційних документів з англійської мови українською.

    Для досягнення даної мети були поставлені наступні завдання:

• вивчити комплексний характер перекладацьких трансформацій;
• з’ясувати що таке граматична трансформація, причини її виникнення, встановити характер граматичних трансформацій;
• визначити частотність використання граматичних трансформацій при перекладі ділових угод;
• зробити аналіз використовуваних граматичних трансформацій з прикладів, узятих з текстів ділових угод.

    Методологічною  основою дослідження послужили класифікації перекладацьких трансформацій, запропоновані відомими вченими: Л. С. Бархударовим, В. Н. Комісаровим,Я. І. Рецкером, В.І. Карабаном.

    Для рішення поставлених завдань  у даній роботі використовуються наступні методи: порівняльний аналіз текстів перекладу і оригіналу; зіставлення перекладів текстів із застосуванням різних трансформацій; трансформаційний аналіз; дискурсивний аналіз. З метою виявлення граматичних трансформацій застосовувався метод накладання вихідного тексту на цільовий.

    Наукова новизна бакалаврської роботи полягає у тому, що ми проводимо власне дослідження за участю носіїв мови щодо частотності вживання граматичних трансформацій при перекладі ділових угод з англійської мови українською і з української мови англійською. За результатами ми виробляємо власну класифікацію граматичних трансформацій за частотою вживання.

    Теоретична  значущість полягає у повному аналізі способів передачі англійських ділових угод українською мовою. А також у визначенні загального поняття «граматична трансформація» та його ролі в науковому (в даному випадку юридичному) тексті.

    Практична цінність роботи випливає з можливостей використання її матеріалів при викладанні теоретичних і практичних курсів з теорії і практики перекладу, порівняльної граматики, стилістики, а також при написанні курсових робіт. Ми надаємо короткий список правил-рекомендацій застосування граматичних трансформацій, який слугуватиме перекладачеві своєрідною пам’яткою при перекладі ділової документації, яка має власну специфіку. Кожен перекладач повинен мати власний механізм перекладу, але ми спробуємо уніфікувати основні проблеми і розробити такий підхід до трансформаційного перекладу, щоб довести його до автоматизму.

    Мета  та завдання дослідження зумовили таку структуру роботи: Вступ, два розділи, Висновки, Бібліографія, Додатки (порівняльне дослідження частотності використання граматичних трансформацій), Abstract. Загальний обсяг бакалаврської роботи 67 сторінок (з них 50 сторінок основного тексту). Список використаних джерел охоплює 43 позиції.  

РОЗДІЛ 1.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ МАТЕРІАЛІВ ОФІЦІЙНО-ДІЛОВОГО ХАРАКТЕРУ 

       Офіційно-діловий стиль — це сукупність мовних засобів, призначених для регулювання ділових стосунків, спілкування на державно-політичному, громадському, економічному рівні, у законодавстві, сфері управління адміністративно-господарською діяльністю (офіційно-ділова мовна сфера). 

1. Жанрові характеристики ділових  угод

    Офіційно-діловий  стиль — це мова ділових паперів, розпоряджень, постанов, програм, угод, заяв, автобіографій, резолюцій, протоколів, законів, актів, наказів, анкет, розписок тощо. Це один з найдавніших стилів. Сфера вживання ділового стилю зумовлює його жанрову розгалуженість. Обслуговуючи потреби суспільства в державному, громадському, економічному й політичному житті, тексти офіційно-ділового стилю мають виразні відмінності й у межах того самого жанру. Однак для всіх текстів офіційно-ділового стилю характерні й спільні мовні риси [2, 116].

1. Наявність реквізитів, які мають певну послідовність. У різних видах ділових паперів склад реквізитів неоднаковий, він залежить під змісту документа, його призначення та способу оброблення. Укріплення за реквізитами постійного місця робить документи зручними для зорового сприймання, спрощує їх опрацювання. Підпис є обов'язковим реквізитом будь-якого документа.
2. Точність, послідовність і лаконічність викладу фактів, гранична чіткість у висловленні. Діловий стиль позбавлений образності, емоційності та індивідуальних авторських рис.
3. Наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень документів. Найхарактерніші прояви стандартизації такі:

    а) широке вживання готових словесних формул типу у зв'язку з – with a view to/with reference of, відповідно до – in accordance with/according to/as to/as per, з метою – to the effect that/to that effect, згідно з – in compliance with, за умови – provided, що спрощує й полегшує процес укладання окремих видів документів;

    б) повторюваність тих самих слів, форм, зворотів, конструкцій як результат досягнення однотипності вираження думки: All remedies, rights, undertakings, obligations and agreements contained herein shall be separable and cumulative but none of them shall be in limitation of any other remedy, right, undertaking or agreement of either party. – Всі положення, права, гарантії, обов’язки і домовленості даного договору можуть діяти як окремо, так і спільно, але жодне з них не повинно обмежувати будь-яке інше положення, право, гарантію, обов’язок чи домовленість.

4. Лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні (public interest – інтереси громадськості, possession – володіння, item – річ, об’єкт). Залежно від того, яку саме галузь суспільного життя обслуговує офіційно-діловий стиль, він може містити суспільно-політичну, професійно-виробничу, науково-термінологічну лексику.
5. Для чіткої організації текст ділиться на параграфи, пункти, підпункти [2, 118].
6. У текстах часто вживаються словосполучення з дієсловами у формі теперішнього часу із значенням позачасовості, постійності дії: є дійсним – is valid, має юридичну силу – is of law force. Вживаються і такі звороти, як складено у двох примірниках – made up in two copies, вжити заходів – to take/adopt measures, звернутися зі скаргою – to address a complaint, надати слово – to give the floor, накласти резолюцію – to append one’s decision.
7. Найхарактерніші речення — прості поширені (кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при одному підметі, кілька додатків при одному з головних членів тощо): This agreement shall be governed and construed in accordance with the laws of Germany. – Цей договір регулюється і розглядається згідно з законами Німеччини.

        Вживаються також складні речення із сурядним і підрядним зв'язком: Extra services, which were not discussed in the supplements of the tour and were provided totourists on route are paid by tourists themselves through the representative of the receiving party. – Додаткові послуги, про які не йшла мова в додатках до туру і, які були надані туристам на маршруті, сплачуються безпосередньо туристами через представника приймаючої сторони.

    Основне призначення офіційно-ділового стилю – регулювати ділові стосунки в зазначених вище сферах обслуговувати громадські потреби людей у типових ситуаціях.

    Під функціональним різновидом мови слід розуміти систему мовних одиниць, прийомів їх виокремлення та використання, обумовлених  соціальними завданнями мовлення.

    Мовленню  у сфері управління притаманна наука  специфічних особливостей. Учасниками ділового спілкування є органи та ланки управління – організації, заклади, підприємства, посадові особи, працівники, Характер і зміст інформаційних  зв’язків, у яких вони можуть бути задіяні, залежить від місця установи в ієрархії органів управління, її компетенції, функціонального змісту діяльності.

    Ці  стосунки стабільні й регламентуються  чинними правовими нормами.

    Специфіка ділового спілкування полягає в  тому, що незалежно від того, хто є безпосереднім укладачем документа й кому безпосередньо його адресовано, офіційним автором та адресатом документа майже завжди є організація в цілому.

    Іншою важливою характеристикою ділового спілкування є контракт на адресність інформації.

    Суттєвим  фактором ділового спілкування, що впливає  на характер управлінської інформації, є повторюваність дій і ситуацій. Управлінська діяльність – це завжди – “гра за правилами”. Як наслідок цього повторюваність управлінської інформації призводить до регулярності використовування типових мовних засобів.

    Наступною характерною рисою ділового спілкування  є тематична обмеженість кола завдань, що вирішує організація, а  це у свою чергу, є наслідком певної стабільності її функції [27].

    Отже, можна вирізнити такі властивості управлінської інформації в умовах ділового спілкування:

• офіційний характер;
• адресність;
• тематична обмеженість.

    Перекладач  повинен пам’ятати, що основною рисою  мови ділової документації є точний й чіткий виклад матеріалу при  майже повній відсутності емоційних елементів. У тексті перекладу залишаються в оригінальному написанні:

• скорочені найменування марок виробів і пристроїв (Dicryl – «Дікрил», або фотополімерний матеріал «Дікрил»; Panasonic KF-2016 fax – факсовий апарат Панасонік KF-2016);
• назви іноземних друкованих видань у тексті перекладу транскрибуються (International Journal of Marine Law – “Інтернешнл джорнел оф марін ло», Child Psychology – «Чайлд сайколоджи»);
• іншомовні прізвища, власні імена і назви з урахуванням традиційного написання відомих прізвищ (Roger – Роджер, William – Вільям);
• найменування іноземних фірм, акціонерних товариств, концернів, монополій, промислових об’єднань (CHC Ltd. – Сі-Ейч-Сі Лімітед, General Electric – електротехнічна корпорація Дженерал електрик);
• фірмові назви машин, пристроїв, хімічних речовин, виробів, матеріалів у тексті перекладу замінюються еквівалентами (marblite – мармуровидне скло, mercury – ртуть);
• географічні назви (Rhode Island – Род-Айленд, the Alps – Альпи, Wroclaw – Вроцлав).

    Крім  знання термінології та вміння в разі потреби користуватися довідковою літературою, професійний перекладач повинен бути добре обізнаним з нормами й стандартами ділового мовлення в обох мовах. Це – першочергова вимога до перекладача офіційно-ділової документації.

    Отже, тексти офіційно-ділового стилю вимагають документації тверджень, точності формулювань, не припускають двозначності тлумачення змісту. 

1.2. Лінгвокультурні фактори перекладу англійських ділових угод українською мовою 

1.2.1. Лінгвокультурологічні характеристики англійських ділових угод 

    Юридичний переклад не даремно вважається одним з найбільш складних видів перекладу. Багато в чому це обумовлено тим, що при перекладі юридичних текстів звичайних навичок перекладача недостатньо. «Юридичний переклад не може бути здійснений коректно без використання спеціальних знань у відповідній галузі права, без знання специфіки конкретного виду правовідносин» [31, 12]. Необхідно орієнтуватися у чинному законодавстві, а також володіти спеціальною лексикою і знати про особливості використання іноземної юридичної термінології в конкретному контексті. Юридичної переклад завжди пов'язаний з певними труднощами - зокрема, неможливо перекласти нормативний акт, договір та інші документи, не розуміючись на тонкощах використання англійської юридичної термінології.