Кримінальна відповідальність за заподіяння шкоди

Інколи фізичні  особи, які є повністю деліктоздатними, або повністю, неповністю та обмежено дієздатні особи можуть завдати  шкоди в стані, коли вони не усвідомлювали значення своїх дій та не могли керувати ними (адієздатна особа). Цей стан може бути наслідком тимчасової втрати свідомості, афекту, психічної та іншої хвороби, сп’яніння. У зв’язку з тим, що у зазначених діях особи, як правило, немає вини, то за загальним правилом шкода, завдана фізичною особою, яка у момент її заподіяння не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, не відшкодовується. Однак за певних обставин ця шкода все ж таки може підлягати відшкодуванню.

По-перше, суд може, враховуючи матеріальне становище  потерпілого та особи, яка завдала  шкоди, постановити рішення про відшкодування фізичною особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, завданої шкоди частково або у повному обсязі.

Такий “жест справедливості”  з боку законодавця, на мою думку, не лише глибоко суперечить принципові рівності перед законом, але може обернутися певним зловживанням з боку заінтересованих осіб, оскільки чітко не визначає, як має враховуватися та яким є матеріальний стан зазначених осіб, а також чи на всі види заподіяння шкоди поширюється це правило. Для прикладу, в ЦК Російської Федерації діє подібна норма, однак вона поширюється лише на випадки, коли шкода заподіяна життю та здоров’ю.

По-друге, варто  взяти до уваги те, яким чином  особа опинилася у такому стані. Якщо такий стан не залежав від її волі, то відповідальність до даної особи не застосовується, але коли фізична особа, яка завдала шкоди, сама довела себе до стану, в якому вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними внаслідок вживання нею спиртних напоїв, наркотичних засобів, токсичних речовин, шкода, завдана нею, відшкодовується на загальних підставах.

По-третє, важливе значення має те, що стало підставою стану, в якому фізична особа не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Якщо такий стан наступив внаслідок психічного розладу або недоумства особи, то відповідальність за завдану в такому стані шкоду може покладатися на чоловіка (дружину), батьків, повнолітніх дітей, але лише за таких умов:

вони знали про психічний розлад або недоумство особи;

вони проживали  разом з особою;

вони не вжили заходів щодо запобігання шкоди.

Рішення про відшкодування цієї шкоди чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми постановляється судом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Отже із проаналізованого можна зробити деякі висновки.

Поняття і процес відшкодування майнової і моральної  шкоди сягає глибокої давнини. За дане порушення на різних етапах розвитку нашої української державності існували покарання, здебільшого суворі. Починаючи від Київської Русі і закінчуючи сьогоднішньою незалежною Україною, наш народ, а зокрема окрема людина, мала право на відшкодування завданої шкоди, чи взагалі була позбавлена цього права. Діяльність нашої країни на світовому рівні, особливо у співпраці з міжнародними організаціями дали можливість громадянам України звертатися щодо захисту порушених їх прав до Європейського суду з прав людини, та до компетентних органів ООН щодо розгляду індивідуальних скарг громадян на порушення їх прав та свобод. Якщо ж говорити про механізм захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні, то тут основними елементами даного механізму є Конституційний Суд України та Уповноважений Верховною Радою України з прав людини. Із наведеної вище інформації про серйозність уваги даного питання видно, що проблема відшкодування шкоди не просто актуальна, вона є надзвичайно болючою для більшості населення будь-якої країни, в тому числі і нашої.

Нормативно-правовим актом, який регулює загальні підстави відповідальності за завдану як майнову шкоду так і моральну шкоду в Україні є Цивільний кодекс України.

Важливим елементом  до цієї теми є ті основні умови, за яких відбувається відшкодування  шкоди. Отже, підстави виникнення зобов’язань - це правопорушення, тобто протиправна винна поведінка заподіювача шкоди:

· наявність шкоди  у потерпілого;

· протиправність поведінки  заподіювача шкоди;

· причинний зв’язок  між поведінкою заподіювача шкоди і завданою шкодою.

· вина заподіювача.

Підстави звільнення від обов’язку відшкодування шкоди:

• непереборна сила;

· протиправні дії  третіх осіб-для звільнення від обов’язку  відшкодування шкоди необхідно, щоб така поведінка містила всі елементи складу правопорушення;

• обставини, що характеризують стан заподіювача шкоди;
• обставини, що характеризують поведінку потерпілого (змішана відповідальність).
• майнове становище заподіювача шкоди;

Цивільний кодекс України  передбачає два способи відшкодування  майнової шкоди: відшкодування в  натурі (на особу, яка заподіяла шкоду, накладається обов’язок надати річ такого ж роду і якості, усунути за свій рахунок пошкодження та ін.) або повне відшкодування завданих збитків. Що ж до вибору конкретного способу відшкодування, то тут ріщення залишається за потерпілим. Якщо відшкодовувати шкоду в натурі не можливо або це не відповідає інтересам потерпілого, то збитки відшкодовують шляхом виплати відповідної грошової компенсації. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі. Під збитками розуміють:

· понесені потерпілим витрати;

· вартість знищеного  чи пошкодженого майна;

· неотриманні доходи;

Порушення особистих  і майнових прав може спричинити виникнення у потерпілої особі моральної (немайнової) шкоди. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних і фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати в моральних переживаннях, пов’язаних з такими обставинами: втратою рідних, отримання травм, захворювань; порушенням права власності (у тому числі й інтелектуальної), прав споживачів; неможливістю продовження активного ділового чи громадського життя; розголошення особистої чи сімейної таємниці; незаконним перебуванням під слідством чи судом та іншими обставинами, які негативно впливають на потерпілого.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури

 

1. Конституція України  (ст.56).

2. Цивільний кодекс  України.

3. Кодекс законів про працю (ст.130, 132-134).

4. Кримінальний  кодекс України.

5. Кримінально-процесуальний  кодекс України (ст. 101).

6. Закон України  від 1 грудня 1994 р. “Про порядок  відшкодування шкоди заподіяної  громадянином незаконними діями  органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” №266/94-ВР.

7. Закон України  “Про прокуратуру” –1991 №53 ст.3

8. Закон України  про внесення змін і доповнень  до положення законодавчих актів  України, що стосується захисту  честі, гідності та ділової  репутації громадян і організацій”  від 6 травня 1993р. №3188-12.

9. Закон України  “Про цивільну відповідальність  за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення” від 13 грудня 2001р. //ВВР –2002 -№4 ст.96

10. Закон України  “Про інформацію” (ст.47).

11. Постанова КМУ  “ Про затвердження переліку  професійних захворювань” від  8 листопада 2000р. №1662// ОВУ- №45-ст.1940.

12. Постанова Пленуму  ВСУ “Про практику розгляду  судами цивільних справ за  позовами по відшкодуванню шкоди” від 27 березня 1992 пункт 9.

13. Постанова Пленуму  ВСУ “Про судову практику в  справах, по позовам про захист  права приватної власності” від  22 грудня 1995р. пункт 12.

14. Положення “Про  застосування закону про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” від 4 квітня 1996р.

15. Загальна Декларація  прав людини від 10.12.1948р.

16. Юридична газета  №2(38) 28.02.2005, №3(39) 17.02.2005.

17. Право України.  Юридичний журнал.№9, №12.2004р.

18. Цивільне право України: У 2т/ Борисова В.І./За заг ред. І.В. Спасибо-Фатєєвої В.Л. Яроцького – К.: Юрінком Інтер 2004р –т2-552с.

19. Цивільне право України: Навчальний посібник/За заг. Ред. І,А, Бірюкова, Ю,О, Засіки.-К.: Істина 2004-224с.

20. А.М. Белякова  «Имущественная ответственность  за причинение вреда». М.: Юрид.лит.,1979-64с.

21. К,Б, Ярошенко “Спеціальні випадки відповідальності за заподіяння шкоди”-Юрид. літ. 1997р.

22. Громадянське  право - М., пункт 1.- 332с.

23. Цивільне право  України Підручник: у. Книга  2 /О,В, Дзера Д,В, Довгерт/За заг ред.О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. - К.: Юрінком Інтер. 2002р.

24. Панченко М.І.  Цивільне право України: Навч. посібн. - К.: Знання,2005-583с.(Вища освіта ХХІст.)

25. О.А. Підопригора Цивільне право України / За заг. ред Д.В. Бобрової - К.: Істина, 2003-776с.

26. Цивільне право України: Підручник / Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова.-К.: Вернурі 1996р- 480с.

27. М.Я. Шевченко  Цивільне право України: Підручник. ос. ч.-К: Видавничий дім “Ін Юре” 2003-408с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток № 1

Зразок  позовної заяви про відшкодування  шкоди, завданої залиттям квартири

До Кіровського місцевого районного суду м. Дніпропетровська

Позивач:

Олійник Василь Петрович,

який мешкає за адресою:

м. Дніпропетровськ, вул. Герцена, 11/10

Відповідач:

Копиця Андрій Трохимович,

який мешкає за адресою:

м. Дніпропетровськ, вул. Герцена 11/12

Третя особа: ЖБК  “Зоря-1”,

юридична адреса:

м. Дніпропетровськ, пр-т Пушкіна, 6

Ціна позову:

2000 (дві тисячі) грн.

ПОЗОВНА ЗАЯВА

Я, Олійник Василь Петрович, є власником вказаної вище квартири, розташованої у будинку  ЖБК “Зоря-1”.

Відповідач Копиця А. Т. проживає поверхом вище. 5 травня 2004р., близько 19-ої години моя квартира була залита водою.

У результаті залиття  квартири мені завдана матеріальна  шкода:

1. Зіпсований паркет підлоги на площі 10 кв. м;

2. Квартира потребує  поновлювального ремонту;

3. На 25 % втратили  товарний вигляд килимові покриття.

Згідно з актом  комісії ЖБК залиття сталося  з вини мешканців квартири № 12, власником  якої є Копиця А. Т., в результаті залиття заподіяно шкода моїй квартирі та моєму майну.

Відповідач Копиця А. Т. не бажає відшкодувати завдану  шкоду.

Згідно зі складеним  кошторисом, вартість робіт з ремонту  квартири становить 1500 гривень.

Відповідно до висновку товарознавчої експертизи вартість відновлення товарного вигляду килимового покриття становить 300 гривень; проведення самої експертизи коштує 200 гривень.

Таким чином, матеріальна  шкода, що повинна бути відшкодована, становить 2000 гривень.

На підставі ст. 1166, 1192 ЦК України

ПРОШУ:

· Стягнути з Копиці Андрія Трохимовича завдану мені матеріальну шкоду в сумі 2000 грн.

· Покласти на відповідача  витрати, пов’язані з розглядом даної справи.

Додаток:

1. Акт комісії  ЖБК .

2. Кошторис проведення  поновлювального ремонту та заміни  паркету.

3. Висновок товарознавчої  експертизи.

4. Квитанція прихідного  касового ордеру про вартість  товарознавчої експертизи.

5. Копія позовної  заяви.

6. Викопіювання  плану квартири.

7. Квитанція про  сплату державного мита.

21 серпня 2005р. Підпис (Олійник В. П.)