Криміналістика в системі наукових знань

Зміст

 

Вступ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . c.2    

 

Розділ 1.   Виникнення криміналістики як науки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . с.6     

            1.1 Поняття та сутність криміналістики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .с.6   

            1.2 Система, задачі, методи і джерела криміналістики . . . . . . . . . .с.8

 

Розділ 2.  Історія розвитку криміналістики в Україні та в інших країнах .с.18

           2.1 Історія розвитку криміналістики як науки . . . . . . . . . . . . . . . . . .с.18

           2.2 Розвиток  криміналістики в УРСР . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . с.33

           2.3 Сучасний  стан криміналістики в Україні  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . с.41

 

Розділ 3. Місце криміналістичної науки в системі наукового знання . . . . .с.46

            3.1 Розвиток наукових уявлень про природу криміналістики як                        науки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .с.46

            3.2 Природа науки криміналістики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .с.53

            3.3  Місце криміналістики  в  системі юридичних наук . . . . . . . . . . .с.56

            3.4  Зв’язок криміналістичної науки з природними і технічними науками . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . с.76

           

Висновки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . с.80

Список використаних джерел . . . . . . . . . . . . .  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . с.85

Додатки

 

 

 

 

 

Вступ

 

          Вибираючи дану тему, я орієнтувався на її вчорашню, сьогоднішню й очевидно завтрашню актуальність. Злочинність була завжди. Завжди і скрізь злочинність відображала в собі які – то соціальні проблеми суспільства. Змінюється суспільство – змінюється злочинність. Злочинність пост – радянського суспільства придбала досі небачені якісні риси. Тим часом методи вивчення злочинності, як і методи реагування на злочинність залишилися колишніми. Це привело до того, що ми не тільки не можемо ефективно протидіяти злочинності, але і не знаємо належною мірою саму злочинність. Статистика показує стійке, хоча і невелике зниження злочинності за 1997 – 1999 рр.[16 ]

Криміналістика як наука споконвічно була створена для того, щоб озброїти знаннями спеціалістів які борються зі злочинністю. Коли простого життєвого досвіду і здорового глузду стало недостатньо, для захисту суспільства від злочинності воно зробило соціальне замовлення на галузь знання, що дала б адекватну відповідь на це негативне соціальне явище. Криміналістика виникає як наука, що увібрала в себе досягнення інших наук і, що переломила їх у світлі своїх задач.

     Становлення криміналістики складалося протягом багатьох років, формувалося уявлення про неї, розроблялися нові ідеї, доводилися існуючі. Весь цей процес становлення ставив перед собою одну мету - створення науки, що втілила б у собі потрібні елементи інших наук, накопичений досвід поколінь і сформувалася для однієї мети – систематизувати наявні знання в одну науку – криміналістику.

Результати багаторічних криміналістичних досліджень дозволили сформувати міцні наукові основи боротьби зі злочинністю кримінально-правовими засобами.

     На цей  і інші важливі питання я  постарався дати відповідь у дипломній роботі.

     Крім цього, заслуговує на увагу сама актуальність обраної теми, саме питання, що ж представляє із себе криміналістика як наука, адже представлення про неї змінювалось протягом довгого періоду часу, ставилися здогади, висувалися теорії і т.д.

Дати визначення криміналістики як науки можна тільки попередньо досліджувавши об'єкт, природу, предмет, функції  криміналістики.

      Варто докладно зупинитися на місці криміналістичної науки в системі інших наук, оскільки вона досліджує взаємодію, як матеріальних об'єктів, так і людей. На відміну від інших суміжних наук, криміналістика вивчає не тільки соціальні явища в сфері кримінально – правових відносин, але й органічну і неорганічну природу – об'єкт пізнання природних і теоретичних наук.

      Визначення предмета криміналістичної науки нерозривно зв'язано з юридичною природою, задачами, цілями дослідження.

       Діяльність по розкриттю і розслідуванню має різні аспекти і вивчається не тільки криміналістикою, але і кримінально – процесуальним правом, судовою психологією і т.п. Кожна з наук і дисциплін володіє в цьому об'єкті своїм предметом вивчення.

     Саме по цьому заслуговує уваги питання про місце криміналістичної науки, її предмет і задачі і т.п.

          Поняття і вивчення криміналістики як навчальної дисципліни так само заслуговує на увагу внаслідок складності, що стоячих перед нею задач: систематизувати наявний науковий досвід у систему курсу, що дозволить навчити бажаючих з максимальною користю при одержанні нових потрібних знань.

     Для підготовки майбутніх фахівців, слідчих, прокурорів суддів і т.д. криміналістика – одна з незамінних найважливіших дисциплін, покликана своїми рекомендаціями сприяти оптимальному застосуванню норм кримінального і кримінально – процесуального закону, комплексу юридичних і інших наук при виявленні, розкритті, попередженні злочинів.

      Навчальна дисципліна криміналістика покликана навчити студентів, слухачів криміналістично мислити і діяти з урахуванням придбаних знань, навичок і умінь при реалізації положень відповідних законів і підзаконних актів у рамках тієї ж юридичної спеціальності в правоохоронних органах, з якими них зв'яже доля після закінчення вузу.

     Курс криміналістики по ряду ознак істотно відрізняється від криміналістики як науки. Криміналістика має свою систему, структуру і мету, заради яких вона існує.

       Останніх два – три десятиліття криміналістика в юридичних навчальних центрах вивчалася за схемою, що дзеркально відображає систему даної науки. Зігравши позитивну роль у свій час, цей підхід уже не є актуальним тепер, оскільки відображає навіть не вчорашній, а позавчорашній рівень розвитку і стану сучасної науки і освіти.

        Двогодинна модель курсу криміналістики, побудована на базі викладених підходів, представляється більш оптимальною в порівнянні з традиційною моделлю, що складається з п'яти розділів, для продуктивного засвоєння криміналістичних знань і їхнє використання на практиці.

       Одним з позитивних її моментів є те, що пропонована конструкція розрахована не тільки на підготовку майбутніх слідчих, але і професіоналів інших юридичних спеціальностей. Цьому сприяє включення в курс матеріалів, що відображають структуру практичного проходження в кримінальному судочинстві. Загальні положення, що утримуються в ній, можуть виявитися корисними для прокурорів, оперативних працівників органів дізнання, суддів, експертів і інших учасників кримінального процесу.

       У процесі написання дипломної роботи, нами були використані різні джерела і нормативні матеріали, а також праці відомих криміналістів: Ароцкера Л. Е., Бєлкіна Р. С., Вінберга А. І., Мітрічєва С. П. і інших відомих теоретиків криміналістики. На основі зібраного матеріалу можливо будував висновки про розвиток, структуру криміналістичної науки і криміналістичної дисципліни. При написанні даної дипломної роботи, автор використовував літературу, як правило, сугубо теоретичного змісту в зв'язку з особливістю самої теми, що вимагає аналізу різних поглядів різних авторів у процесі розвитку криміналістичних ідей.

      Дипломна робота складається з вступу, розділів і висновків. У вступі висвітлюється актуальність обраної теми, питання, що будуть освітлені в самій дипломній роботі. У кожному з розділів докладно висвітлюються питання, що стосуються того або іншого аспекту криміналістичної науки та її місце криміналістики в системі наукових знань . У розділах докладно висвітлюються питання системи, місця і розвитку криміналістичної науки і дисципліни, відповідно. У висновку підводяться підсумки, робляться висновки про пророблену роботу, даються побажання по поліпшенню системи викладання.

    Таким чином, основною метою дипломної роботи, що стоїть перед мною в написанні дипломної роботи, потрібно з'ясування усі вище перераховані питання маючих своєю метою визначити роль і значення криміналістики як науки та з’ясувати для себе, яке ж місто посідає або займає криміналістика в системі наукових знань.

 

           

          

        

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Виникнення криміналістики як науки

 

1.1 Поняття та сутність криміналістики

Як усяка самостійна область наукового знання криміналістика має свій предмет, вирішує свої специфічні задачі, за допомогою великого арсеналу методів наукового дослідження. Її розвиток відбувається по визначеним законах, що представляють собою модифікацію загальних законів розвитку наукового знання: закон безперервності нагромадження наукового знання, закон інтеграції і диференціації наукового знання, закон зв'язку і взаємного впливу науки і практики і т.п.

         Поняття криміналістики може бути визначено попереднім дослідженням об'єктів, природи, предмета і функцій науки. Під об'єктом науки розуміється конкретна сфера, об'єкт дійсності; під предметом - визначений зріз (частина) об'єкта пізнання. Проблема предмета науки здобуває гостроту тоді, коли той самий об'єкт досліджується різними науками. Якщо об'єкт пізнання вивчає тільки одна наука, то потреби в розмежуванні об'єкта і предмета науки не виникає, досить визначити об'єкт науки.

      Учені виділяють два види основних об'єктів науки. До першого   віднесені злочин, злочинна  (кримінальна)  діяльність і поведінка злочинця. У криміналістичному аспекті (поведінка злочинця) - це динамічна система поведінкових актів до, під час і після здійснення злочину, спрямованих на підготовку, здійснення, приховання злочину, використання кримінального результату, сприяння або перешкоджанню розкриттю злочинного діяння або стосовних до різних варіантів деструктивного поводження (доказам поводження), що свідчать про упередженість суб'єкта до злочину.

     Зсув акценту на дослідження поводження злочинця цілком закономірно, оскільки криміналістична характеристика в сучасному розумінні є синтез інформації про злочинне і некримінальне. Поняття поведінки злочинця вбирає в себе обидві сторони поведінкових актів особи, що скоїли злочин.

     Таким чином, криміналістика вивчає поведінку злочинця найбільше повно, у всіх варіантах і на всіх етапах поведінки, а область знань, іменована криміналістичною характеристикою злочину, зв'язана з дослідженням проблем моделювання поведінки злочинця.

     Від виявлення в повному обсязі об'єктів науки залежить значною мірою адекватне визначення природи науки. Кожна наука, у тому числі і криміналістика, являє собою інформаційну модель пізнаваного об'єкта. Ідентичні по суті науки разом з тим розрізняються по природі. У структурі наукової діяльності специфіка вбачається в об'єктах пізнання і, отже, у використовуваних методах. Виходить, об'єкти і методи пізнання визначають природу тієї або іншої науки. Фундаментальний розподіл наук на три класи проведено по об'єкту  пізнання (природні, технічні і соціальні).[15]

     Криміналістика займає особливе місце в системі наук, оскільки досліджує взаємодію як матеріальних об'єктів, так і людей . На відміну від суміжних юридичних наук, криміналістика вивчає не тільки соціальні явища в сфері кримінально-правових відносин, але й органічну і неорганічну природу - об'єкт пізнання природна і теоретичних наук. Специфіка пізнавального комплексу об'єктів обумовлює необхідність активного використання в криміналістиці даних інших наук.

       Криміналістика виникла на стику суспільних, природних і технічних наук, через дію загальної закономірності їхньої інтеграції. Г.А. Матусовський простежив зв'язок криміналістики більш ніж з 64 науками: філософією, математикою, природними, технічними і юридичними науками, у тому числі з дисциплінами, розташованими на стику «материнських» і юридичних наук (судова етика, психологія, медицина, психіатрія й ін.) .[38]

       Усе сказане свідчить про інтеграційну природу криміналістики, концепція якої була запропонована Р.С. Бєлкіним у 1994 році.[18] Як правильно пише В. Д. Лаврухін, «інтеграційна природа криміналістики настільки всеосяжна, що є всі підстави віднести неї до особливого - четвертому класу наук мультінтегрційного типу. Однак, - пише він далі, - це не означає, що криміналістика - конгломерат відомостей, запозичених з інших наук; дані наук криміналістика використовує не механічно, а творчо пристосовуючи їх до рішення своїх задач. Криміналістика - самостійна наука, оскільки має свої специфічні об'єкти, предмет, методологію і задачі досліджень».

      Таким чином, найбільш удале визначення криміналістиці дала, А.А. Ейсман : криміналістика - «це наука інтеграційного типу, що вивчає поводження злочинця, процес і результати відображення розслідуваних подій у навколишньому середовищі, пізнавальну діяльність співробітників правоохоронних органів і, що розробляє з обліком установлених закономірностей методологічні теорії, науково-технічні засобів, прийоми і методи з метою оптимізації взаємозалежних процесів використання зібраної інформації в доказах по кримінальній справі, виявлення, розкриття і попередження злочину» .[30]

1.2  Система,  функції, методи, джерела криміналістики

     Наукове знання не є випадкове, розрізнене, інтуїтивне, повсякденне знання. Наукове знання відрізняється від інших видів знання поруч істотних ознак. По-перше, це узагальнене на ряді рівнів типологічне знання. По-друге, це — цілісне знання про весь комплекс істотних сторін, аспектів, зв'язків і відносин об'єкта науки. По-третє, це систематизоване на основі прийнятої інтеграційної ідеї (система - образуючого фактора) знання.