Криміналістика в системі наукових знань

Отже, правові основи криміналістики полягають у пріоритеті правової норми над рекомендаціями цієї науки. Рекомендації криміналістики не можна протиставляти кримінально-процесуальному законодавству, оскільки це б підривало основний принцип кримінального процесу — додержання законності. Правові основи криміналістики становлять систему визначених законом і підзаконними актами принципів та правил, що встановлюють умови допустимості криміналістичних рекомендацій, характер і зміст, мету та порядок їх застосування.

        Кримінально-процесуальне законодавство допускає свободу дій слідчого і суду в певних межах, заздалегідь окреслених законом. Але криміналістичні рекомендації передбачають і зворотний зв'язок з кримінально-процесуальними нормами, вони можуть мати певний вплив на закон. Наприклад, поява нових способів фіксації інформації, які почали застосовувати для фіксації процесу і результатів слідчих дій, зумовила необхідність їх законодавчого закріплення у відповідній процесуальній нормі. Тому Р. С. Бєлкін не раз відмічав безплідність і навіть шкідливість бажання жорстко, «намертво» відмежувати криміналістику від кримінального процесу. Це не лише суперечить принципам їх взаємодії та їхнім службовим функціям стосовно практики боротьби зі злочинністю, а й виявляється цілком неможливим внаслідок взаємного впливу і взаємопроникнення.

       Кримінальне право як наука вивчає закономірності, що визначають види й форми злочинних проявів, процес розвитку злочинної діяльності, види покарань та умови їх застосування до осіб, винних у вчиненні злочину. Зв'язок криміналістки і кримінального права зумовлений тим, що неможливо розслідувати той чи інший злочин, не знаючи ознак його складу, характеристики об'єктивної сторони, мотивів, способів вчинення тощо. Норми кримінального права визначають певне діяння як злочин, що потребує розслідування, і є основою для розробки окремих криміналістичних методик.

      Кримінологія, яка вивчає закономірності злочинності як соціального явища, його причини, особу злочинця, запобігання правопорушенням, безпосередньо впливає на криміналістику. Дані кримінологічної статистики, закономірності, які виявляє кримінологія, зокрема залежність характеру злочинного діяння і способу його вчинення від властивостей особи винного, мають враховуватися криміналістикою під час розробки рекомендацій щодо розкриття і розслідування злочинів.

     Судова статистика як спеціальна галузь соціальної статистики вивчає кількісний вияв закономірностей, що визначають стан і динаміку злочинності, судимості, а також показники, які характеризують заходи щодо боротьби зі злочинністю. Вивчення кількісних характеристик злочинності судова статистика пов'язує з їх якісним значенням у конкретних умовах місця й часу. Зв'язок криміналістики з судовою статистикою виявляється в тому, що в кінцевому результаті остання відображає у своїх даних ефективність застосування на практиці положень криміналістики й розроблених нею засобів та методів виявлення, розслідування й запобігання злочинам. Криміналістика ж враховує й використовує дані судової статистики для оцінки ефективності своїх рекомендацій та визначення напрямів діяльності правоохоронних органів, які потребують отримання відповідних криміналістичних рекомендацій, впровадження спеціально створених нових криміналістичних засобів і методів, що сприятимуть посиленню боротьби зі злочинністю.

       Для криміналістики має значення така юридична наука, як адміністративне право, зокрема та його частина, що присвячена збиранню, дослідженню й оцінці доказів у справах   про   адміністративні    правопорушення.    Мають  зв’язок з криміналістикою розділи, які присвячені побудові системи управління правоохоронною сферою, що має значення для правильної організації розкриття й розслідування злочинів[32].

      Розробляючи криміналістичні рекомендації, криміналістика враховує розробки в галузі судової медицини та судової психіатрії. Щоправда, судову медицину почали використовувати для розв'язання правових питань значно раніше, ніж виникла наука криміналістика. Але це лише зайвий раз підкреслює їхні давні і тісні зв'язки. Наприклад, розробляючи тактику огляду трупа на місці події, беруть до уваги розроблену судовою медициною характеристику трупних явищ та їх динаміку, ознаки ушкоджень людини різними знаряддями травми та настання смерті. У свою чергу судова медицина використовує дані криміналістичної трасології для розв'язання власних завдань, широко застосовує методи криміналістичної ідентифікації для відповідних судово-медичних досліджень, багато криміналістичних прийомів та науково-технічних засобів з успіхом використовуються судовою медициною.

   Судова психіатрія досліджує психіку людини в нормі та її патології у разі вчинення суспільно небезпечних дій, пояснює поведінку людини у разі розладів психічної діяльності. Визначення психічного стану особи має безпосереднє значення для розв'язання питань щодо можливості проведення з цією особою слідчих дій, притягнення до кримінальної відповідальності, призначення покарання. Ці питання можна вирішити лише в результаті призначення судово-психіатричної експертизи. Підготовка відповідних матеріалів для призначення судово-психіатричної експертизи проводиться за правилами підготовки експертиз, розробленими криміналістикою.

     Судова психологія розкриває фактори, які впливають на поведінку учасників судочинства, їх психологічні особливості залежно від процесуального становища, слідчої ситуації. Дані психології широко використовуються в тактиці н методиці розслідування. її рекомендації дають змогу здійснювати правильний психологічний вплив на допитувану особу, визначати її комунікативні якості, емоційний стан. Ці дані криміналістика враховує під час розробки тактичних прийомів і рекомендацій щодо проведення окремих слідчих дій. У свою чергу криміналістика виступає  не лише «споживачем» даних психології, а є и своєрідним «компасом», що допомагає визначати напрями актуальних психологічних досліджень. Судова психологія бере з криміналістики значну частину емпіричного матеріалу, на базі якого формуються її власні теоретичні положення[29].

  Відповідно до концепції загальної теорії судової експертизи її об'єднує з криміналістикою теорія криміналістичної експертизи, яка структурно входить до загальної теорії судової експертизи, а в науковому плані базується на положеннях криміналістики, зокрема — на положеннях криміналістичної техніки.

        Зв'язок криміналістики з оперативно-розшуковою діяльністю надзвичайно тісний і зумовлений необхідністю взаємодії співробітників органів дізнання зі слідчими для розкриття та розслідування кримінальних справ. Як свого часу криміналістика відокремилася від кримінального процесу, так оперативно-розшукова діяльність відокремилася від криміналістики і після прийняття закону про неї набула статусу самостійної наукової теорії та навчальної дисципліни, яка має свій специфічний предмет, свої методи і спеціальні завдання. Вперше на існування спеціальної наукової дисципліни, яка вивчає оперативно-розшукову діяльність, звернув увагу в 1959 р. А. І. Вінберг саме у підручнику з криміналістики для середніх навчальних закладів МВС[22].На його думку, в оперативній роботі криміналістичні і спеціальні засоби та прийоми використовують для не-процесуальних дій щодо припинення злочинів, встановлення даних, які можна використати в якості доказів, у встановленні й розшуку злочинців. Ця діяльність здійснюється як гласними, так і негласними методами, має яскраво виражений пошуковий характер. Але інформація, яку отримують у результаті проведення оперативно-розшукових заходів, лише тоді стане доказовою і її можуть використати уповноважені особи в інтересах кримінального судочинства, коли вона буде введена у встановленому порядку в кримінальний процес за допомогою криміналістичної тактики і дістане відповідне процесуальне оформлення. Криміналістика озброює оперативних працівників науково-технічними й тактичними прийомами боротьби зі злочинністю, які використовуються в оперативній роботі. У свою чергу теорія оперативно-розшукової діяльності, узагальнюючи досвід роботи оперативних підрозділів, виявляє нові способи вчинення і приховування злочинів, прийоми злочинної діяльності, знання яких збагачує криміналістику. У криміналістичній тактиці й методиці враховуються можливості оперативно-розшукових підрозділів, розв'язуються питання координації слідчих дій та оперативних заходів, планування розслідування і розробки криміналістичних версій з урахуванням оперативної інформації.

        Криміналістика тісно пов'язана і з іншими правовими науками — цивільним та цивільно-процесуальним правом, банківським правом, податковим і страховим правом, виправно-трудовим правом, а також з природничими науками — математикою, кібернетикою, фізикою, хімією та іншими науками. Так, вдалося розв'язати низку важливих для криміналістики проблем на основі філософських категорій, законів матеріалістичної діалектики. Розробка окремих криміналістичних теорій потребувала філософського обґрунтування ключових для них понять. Наприклад, у криміналістичному вченні про механізми слідоутворення таким ключовим поняттям було поняття сліду як відображення речі, явища, процесу, події у навколишньому середовищі. На філософських поняттях базується і криміналістичне вчення про ознаки, теорія криміналістичної ідентифікації та діагностики. Філософські категорії дають можливість зрозуміти місце й роль наукового факту в процесі пізнання істини.

   Криміналістика широко запозичує положення формальної та діалектичної логіки. Логічні закони і прийоми мислення становлять методологічні основи криміналістики, зокрема такого її вчення як криміналістична версія, слугують передумовою для розробки програм і алгоритмів розслідування деяких видів злочинів. Як стверджує В.Є. Коновалова, логіка в діяльності слідчого має величезний діапазон застосування: від аналізу й оцінки перших слідів, що виявлені на місці події, з'ясування їх причинного зв'язку зі злочином до складної роботи з конструювання слідчих версій, вибору тактики проведення окремих слідчих й оперативно-розшукових дій. Тактичні прийоми і правила проведення слідчих дій мають враховувати закони і правила етики поведінки і спілкування особи. Галузь зв'язку криміналістики й етики — це розробка засобів, прийомів і методик судового дослідження й запобігання злочинам та розробка рекомендацій щодо їх застосування на практиці. Моральні норми, яким повинні відповідати криміналістичні прийоми й засоби, криміналістичні рекомендації, мають не лише загальний, а й спеціальний характер, що відображає специфічну форму суспільної практики, а саме — судочинство[36 ].

        Оскільки криміналістика забезпечує своїми рекомендаціями вибір найефективнішого способу дій і їх послідовності у досягненні результативності розслідування та підвищення його ефективності, то вона має певні зв'язки з наукою управління, зокрема з її розділом «Наукова організація праці», що враховується при плануванні розслідування злочинів, плануванні навантаження на слідчого тощо. Як криміналістика, так і наукова організація праці слідчого слугують меті оптимізації діяльності з розкриття й розслідування злочинів. На сьогодні можна констатувати, що криміналістика відчуває вплив і сама дедалі більше впливає на теорію і практику управління та наукової організації праці у сфері правоохоронної діяльності адміністративних органів держави.

      В результаті науково-технічного прогресу у сферу взаємодії з криміналістикою входять дедалі нові галузі знань, а розроблені нею методи починають використовувати інші науки.

         Галузь застосування криміналістики не слід обмежувати лише дізнанням і досудовим слідством. її методи, прийоми та технічні засоби використовуються не тільки в досудовому слідстві, а рівною мірою і судом під час розгляду судових справ, оскільки це зумовлено умовами судового розгляду в кримінальному і цивільному процесі, а також у сфері оперативно-розшукової діяльності.

        Криміналістика пов'язана з багатьма природничими та не правовими суспільними науками. Живильним середовищем для криміналістики є фізика, хімія, біологія, кібернетика та інформатика, пізнання закономірностей яких є основою для розроблення багатьох технічних, фізичних, хімічних і біологічних засобів і методик дослідження речових доказів[ 35 ].

3.4 Зв'язок криміналістичної науки з природними і технічними науками

Варто розрізняти активне, творче використання криміналістикою  даних природних і технічних  наук від її взаємодії з цими науками. Використання даних інших дає  прояв одного з законів розвитку криміналістики виражається в різних формах: від використання даних про досліджуваний природними і технічними науками закономірності об'єктивної дійсності до створення на базі цих даних або на базі спеціальних методів цих наук спеціальних метод криміналістики або її рекомендацій практиці. При цьому варто підкреслити, що ніяке використання даних інших наук означає позбавлення криміналістики значення самостійної області знань. Криміналістика ніколи не виступала тільки ролі провідника чужих знань. На цьому неодноразово акцентував увагу А. І. Вінберг, що писав, що криміналістика — це не конгломерат розрізнених даних з області фізики, хімії, біології й інших наук, а знання, що відрізняється якісно, нове знання . Як правильно відзначає А. А. Ейсман, «основним і головним джерелом знань, що утворили зміст криміналістики, була безпосередня практика розкриття і розслідування злочинів».[31] Тим часом окремі юристи ігнорують ці принципові положення, що принижує значення криміналістики як науки.

Взаємодія криміналістики з природними і технічними науками не означає поглинання цих наук криміналістикою і включення їх у її зміст або, навпаки, поглинання ними криміналістики. Однак часом висловлюються саме такі думки. Так, наприклад, ряд криміналістів європейських  країн (Ян Пещак, В. Солнарж, Л. Скроні й ін.) думають, що судова медицина, судова психіатрія, судова психологія, судова хімія і деякі інші науки, як і криміналістична наука, що сприяють своїми положеннями боротьбі зі злочинністю, є складовими частинами криміналістичної науки. Вітчизняні криміналісти не розділяють цих поглядів і здебільшого розглядають судову медицину, судову психіатрію й інші подібні галузі знань як галузі відповідних «материнських» наук, покликані обслуговувати своїми даними практику боротьби зі злочинністю[46].

       Дані таких наук враховуються криміналістикою при розробці нею своїх рекомендацій практиці. Так, наприклад, розробляючи тактикові огляду трупа на місці події, беруть до уваги характеристику трупних явищ і їхньої зміни в часі, ознаки, що дозволяють судити про знаряддя, яким заподіювалися ушкодження; при розробці методики розслідування убивств, зґвалтувань, тілесних ушкоджень і деяких інших злочинів — можливості судово-медичної експертизи і т.д. Ці дані саме враховуються, а не перетворяться криміналістикою, і от того, що вони згадуються у відповідних криміналістичних розробках, вони аж ніяк не стають криміналістичними, а їхні джерела – частиною криміналістичної науки.