Криминальное право

Обставини, що виключають злочинність діяння - це передбачені  КК, а також іншими законодавчими  актами зовнішньо схожі зі злочинами  суспільно корисні (соціально прийнятні) і правомірні вчинки, які вчинені  при наявності певних підстав  і ті, що виключають злочинність діяння, а тим самим і кримінальну відповідальність особи за заподіяну шкоду.

Види обставин, що виключають злочинність діяння:

1) необхідна оборона;

2) уявна оборона;

3) затримання особи,  яка вчинила злочин.;

4) крайня необхідність;

5) фізичний або психічний примус;

6) виконання наказу  або розпорядження;

7) діяння, пов'язане з  ризиком;

8) виконання спеціального  завдання з попередження чи  розкриття злочинної діяльності  організованої групи або злочинної  організації.

 

Питання 2. Необхідна  оборона

Необхідна оборона - це правомірний захист правоохоронюваних інтересів особи, суспільства або держави від суспільно небезпечного посягання, викликаний необхідністю його негайного відвернення чи припинення шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, що відповідає небезпечності посягання і обстановці захисту.

Право на необхідну оборону - це природне й невідчужуване право  кожної людини. Це право можливе  за наявності відповідної підстави. Перший елемент підстави необхідної оборони – суспільно небезпечне посягання. Другий елемент – необхідність в негайному відвернені чи припиненні суспільно небезпечного посягання.

Ознаки необхідної оборони: мета оборони, спрямованість заподіяння шкоди, характер дій того, хто захищається, своєчасність і співсорозмірність  оборони.

Проміжна мета оборони - запобігання або припинення посягання. Найближча мета - заподіяння тому, хто посягає шкоди.

Перевищення меж необхідної оборони (ч.3 ст. 36 КК) - це навмисне заподіяння тому, хто посягає тяжкої шкоди (смерті або тяжких тілесних ушкоджень), явно неспіврозмірної з небезпечністю посягання або явно невідповідної обстановці захисту. Два види ексцесу оборони:

1) перевищення меж  допустимої шкоди;

2) перевищення меж  достатньої шкоди.

Не є перевищенням меж необхідної оборони й не тягне  кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи знарядь для захисту від нападу збройної особи або нападу групи осіб, а також для запобігання протиправного вторгнення в житло. пов'язаного з насильством або інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, заподіяного посяганням.

Необхідна оборона не допускається проти того, хто діє  в стані необхідної оборони.

Уявна оборона - це заподіяння шкоди в такій ситуації, при  якій реальне суспільно небезпечне посягання відсутнє й особа, неправильно  оцінюючи дії того, хто посягає, лише помилково припускає наявність такого посягання.

Вирішення питання про  відповідальність при уявній обороні  залежить від виду допущеної помилки: чи була вона вибачальною або невибачальною. Вибачальна помилка - помилка, при якій обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце суспільно небезпечне посягання. Невибачальна помилка - помилка, при якій в обстановці, що склалася особа не усвідомлювала помилковості свого припущення про наявність суспільно небезпечного посягання, але могла усвідомлювати відсутність такого посягання.

 

Питання 3. Крайня необхідність.

Крайня необхідність - це вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним  інтересам з метою усунення загрожуючої  небезпеки, якщо вона в даній обстановці не могла бути усунена іншими засобами й якщо заподіяна шкода є рівномірною або менш значною, ніж шкода, що відвернена. Крайня необхідність - суб'єктивне право кожної особи. Для деяких осіб вона є також і юридичним обов'язком.

Підстава крайньої необхідності складається з двох елементів:

1) небезпеки, що загрожує  правоохоронюваним інтересам особи,  суспільства або держави;

2) неможливості усунення  цієї небезпеки іншими засобами, крім заподіяння шкоди цим  інтересам.

Ознаки крайньої необхідності: її мета, спрямованість заподіяння шкоди, характер дій, своєчасність заподіяння шкоди, межі заподіяння шкоди.

Мета крайньої необхідності - усунення небезпеки.

Перевищення меж крайньої необхідності (ексцес) - це умисне заподіяння шкоди правоохронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж шкода, що відвернена (ч.2 ст.39 КК).

Відмінності крайньої необхідності від необхідної оборони:

1) підставою необхідної  оборони є суспільно небезпечне  посягання людини, а підставою  крайньої необхідності - небезпека,  що безпосередньо загрожує правоохоронюваним інтересам;

2) при необхідній обороні  шкода повинна бути заподіяна  лише тому, хто посягає, при  крайній необхідності - правоохонюваним  інтересам суспільства, держави  або особи;

3) при необхідній обороні  шкода, заподіяна тому, хто посягає повинна відповідати небезпеці посягання, а при крайній необхідності - заподіяна шкода повинна бути менш значною;

4) перевищення меж  необхідної оборони тягне привілейовану  відповідальність, а за ексцес  крайньої необхідності відповідальність  наступає на загальних підставах, хоча сам цей факт розглядається як обставина, що пом'якшує відповідальність.

 

Питання 4. Затримання особи, яка вчинила злочин.

Правомірне затримання особи, що вчинила злочин потерпілим або іншими особами - це дії, пов'язані з насильством, спрямовані на короткочасне позбавлення волі особи, яка вчинила злочин, з метою доставляння її органам влади, якщо ці дії викликані необхідністю затримки й відповідають небезпечності вчиненого посягання й обстановці затримання злочинця

Дії, що спрямовані на затримання особи, що вчинила злочин, мають такі важливі ознаки: вони здійснюються відразу після закінчення злочину або під час його вчинення; мета цих дій - затримання злочинця і доставляння його відповідним органам влади.

Заподіяна шкода злочинцеві при його затриманні повинна бути адекватною тому, який не дав би йому уникнути затримання. Неправомірно заподіяння шкоди злочинцю, що не виявляє опори затриманню.

Перевищення меж заподіяння шкоди злочинцеві при його затриманні (ч.2 ст.38 КК) - це умисне заподіяння йому тяжкої шкоди (смерті або тяжких тілесних ушкоджень), яка явно не співрозмірна або з небезпечністю посягання, або з обстановкою затримання особи.

Якщо особа, помиляючись, не могла з обставин події усвідомити, що затриманий нею не є злочинцем, то вона повинна відповідати за необережно заподіяну шкоду. Якщо ж особа мала досить підстав вважати, що затримана особа не є злочинцем і вона могла з урахуванням обставин події з'ясувати свою помилку, але поставилася до цього легковажно, то повинна нести відповідальність як за умисне заподіяння шкоди.

 

Питання 5. Фізичний або психічний примус

Фізичний примус - це протиправний фізичний вплив на людину з метою  примусити її вчинити злочин.

Вчинення суспільно  небезпечного діяння при фізичному  насильстві виключає кримінальну відповідальність лише в тих випадках, коли примусом воля особи була повністю подавлена. В інших випадках вчинення суспільно небезпечного діяння під впливом фізичного насильства визнається вчиненим при пом'якшувальних обставинах.

Психічний примус - це погроза  застосування до особи фізичного  насильства або заподіяння матеріальної або моральної шкоди з метою  примусити її  вчинити злочин.

Вчинення суспільно  небезпечного діяння під впливом  психічного насильства взагалі кримінальну  відповідальність не виключає. Вчинення суспільно небезпечного діяння під впливом психічного примуса виключає кримінальну відповідальність лише у випадках крайньої необхідності.

 

Питання 6. Виконання  наказу або розпорядження

Статтею 60 Конституції  України встановлено, що ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження або накази. За віддачу й виконання явно злочинного наказу або розпорядження наступає кримінальна відповідальність. Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо вона заподіяла суспільно небезпечну шкоду правоохоронюваним інтересам внаслідок виконання законного наказу або розпорядження. Не підлягає кримінальній відповідальності й особа, що відмовилася виконувати явно протиправний наказ або розпорядження.

Наказ або розпорядження вважаються незаконними, протиправними, якщо вони видані не уповноваженою особою, якщо вони за змістом суперечать законодавству України й пов'язані з порушенням конституційних прав і свобод громадян.

Не підлягає кримінальній відповідальності особа, якщо вона не усвідомлювала і не могла усвідомити злочинного характеру наказу або розпорядження, і при виконанні їх заподіяла суспільно небезпечну шкоду.

 

Питання 7. Діяння, пов'язане з ризиком (виправданий  ризик)

Виправданий ризик, як обставина, що виключає злочинність діяння - це вчинення діяння, пов'язаного із заподіянням шкоди правоохоронюваним інтересам особи, суспільства або держави для досягнення значної суспільно корисної мети, якщо ця мета у даній обстановці не могла бути досягнута неризикованою дією (бездіяльністю) і вжиті особою запобіжні заходи давали достатні підстави розраховувати на відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.

Вчинення діяння, пов'язаного  з ризиком, є субсидіарним правом. Підстави виправданого ризику:

1) наявність об'єктивної  ситуації, що свідчить про необхідність досягнення значної суспільно корисної мети;

2) неможливість досягнення  цієї мети неризикованим діянням;

3) прийняття особою  запобіжних заходів для відвернення  шкоди правоохоронюваним інтересам.

Ознаки виправданого ризику: його мета, об'єкт заподіяння шкоди, характер діяння, своєчасність, межі заподіяння шкоди.

Ексцес ризикованого діяння - це заподіяння правоохоронюваним  інтересам шкоди, явно не відповідної  значимості тієї суспільно корисної мети, до досягнення якої прагнула особа, що ризикувала. У будь-якому разі ексцесом ризикованого діяння визнається завідоме створення загрози для життя інших людей або загрози екологічної катастрофи або інших надзвичайних подій.

 

 

 

Питання 8. Виконання  спеціального завдання по попередженню або розкриттю злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації

Згідно з ст. 43 КК, не є злочином вимушене заподіяння шкоди  правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в  організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності.

Підставою заподіяння шкоди  є її вимушеність.

До суб'єктів заподіяння такої шкоди відносяться:

1) негласні працівники  оперативних підрозділів або  особи, які співробітничають з ними, що проникли до злочинної групи;

2) штатні й позаштатні  негласні працівники спеціальних  підрозділів по боротьбі з  організованою злочинністю, введені  під прикриттям в організовану  злочинну групу;

3) учасники організованих  злочинних угруповань, притягнуті до співробітництва спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю.

Перевищення меж заподіяння шкоди - це вчинення особою в складі організованої групи або злочинної  організації одного з трьох видів  злочинів:

1) умисного особливо тяжкого злочину, поєднаного насильством над потерпілим;

2) умисного тяжкого  злочину, пов'язаного з спричиненням  тяжкого тілесного ушкодження  потерпілому;

3) умисного особливо  тяжкого і тяжкого злочину,  пов'язаного з настанням інших  тяжких і особливо тяжких наслідків.

Відповідальність за перевищення меж заподіяння шкоди  визначена ч.3 ст. 43 КК.

 

Тема 15. Звільнення від кримінальної відповідальності

 

1. Поняття звільнення  від кримінальної відповідальності.

2. Умови та підстави  звільнення від кримінальної відповідальності.

3. Види звільнення  від кримінальної відповідальності.

 

Питання 1. Поняття  звільнення від кримінальної відповідальності

Загальновідомим постулатом кримінального законодавства будь-якої країни є положення про те, що особа, яка вчинила злочин, зобов'язана зазнати заходи державно-примусового впливу у формі позбавлення особистого, організаційного або майнового порядку. У ряді випадків, спеціально передбачених у законі, особа, що вчинила злочин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності.

Звільнення від кримінальної відповідальності - це реалізація державою в особі суду свого повноваження, згідно з яким вона відмовляється  за наявності підстав, передбачених КК, від державного осуду особи, що вчинила злочин, а також від  покладання на неї обмежень особистого, майнового або іншого характеру, встановлених законом за вчинення цього злочину.