Криминальное право

Замах на злочин – це умисне діяння, безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, передбачене відповідною  статтею Особливої частини цього  Кодексу, якщо при цьому злочин не був доведений до кінця з причин, що не залежали від волі винного (ч.1 ст.15 КК України).

Об'єктивними ознаками замаху є:

а) вчинення діяння, безпосередньо  спрямованого на вчинення злочину;

б) недоведення злочину  до кінця;

в) незалежність причин недоведення  злочину до кінця від волі винного.

Види замаху на злочин:

1) закінчений;

2) незакінчений.

Закінченим замахом  на злочин визнається той, в якому  особа виконала усі дії , які вважала  необхідними для доведення злочину  до кінця, але злочин не було закінчено  з причин, які не залежали від її волі (ч.2 ст.15 КК України).

Незакінченим визнається такий замах, при якому особа  з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала  необхідними для доведення злочину  до кінця (ч.3 ст. 15 КК України).

Залежно від придатності об'єкта і засобів посягань розрізняють придатний і непридатний замахи. Непридатний замах поділяється на замах при помилці в об'єкті і замах з непридатними засобами.

Замаху при помилці  в об’єкті злочину властиво те, що безпосередньому об’єкту, на спричинення шкоди якому спрямовано умисел винного, шкода не спричиняється або навіть відсутня загроза спричинення шкоди. Це відбувається у зв’язку з наявністю помилки в об’єкті злочину. Дії винного слід кваліфікувати залежно від спрямованості умислу.

За замаху з непридатними засобами особа, яка здійснює замах, вважає, що засоби, які вона використовує, можуть спричинити злочинний результат. Але ці засоби є непридатними та об’єктивно не можуть спричинити бажані для винного злочинні наслідки. 

Замах на злочин відрізняється від закінченого злочину об'єктивною стороною, а від готування - характером вчинених діянь. 

 

Питання 5. Відповідальність за готування до злочину та за замах  на злочин

Готування до злочину  невеликої тяжкості не тягне за собою  кримінальної відповідальності (ч. 2 ст. 14 КК). Не є злочином і замах, що не становить суспільної небезпеки.

Єдиною підставою кримінальної відповідальності є наявність в  діянні особи складу злочину. При  готуванні та замаху підставою кримінальної відповідальності є склад незакінченого злочину, відповідно склад готування до злочину чи склад замаху на злочин.

Кваліфікація готування  до злочину та замаху на злочин здійснюється за ст. 14 або ст. 15 КК України і  за тією статтею Особливої частини  КК, яка встановлює відповідальність за закінчений злочин, до якого суб’єкт готувався або на який вчинив замах (ст.16 КК України).

Суспільна небезпечність  замаху на злочин, а тим більше готування  до злочину менша, ніж при закінченому  злочині. Тому за замах на злочин, і  особливо за готування до нього, в судовій практиці зазвичай призначається менш суворе покарання.

Відповідальність за замах із неконкретизованим умислом  настає за фактично спричинену шкоду.

Відповідальність за замах із альтернативним умислом  визначається відповідно до умислу на найбільш тяжкий злочин.

 

Питання 6. Добровільна  відмова від вчинення злочину

Добровільна відмова  – це остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину  або замаху на злочин, якщо при цьому  вона усвідомлювала можливість доведення  злочину до кінця (ч.1 ст.17 КК України).

Остаточна відмову означає  дійсне та безповоротне припинення особою задуманого нею злочину і відсутність  наміру продовжити його в майбутньому.

При добровільній відмові  особа свідомо, із власної волі припиняє злочинну діяльність. Важливою ознакою добровільної відмови є наявність у особи усвідомлення можливості доведення злочину до кінця. Якщо особа припиняє злочинне діяння, переконавшись у фактичній неможливості його успішного вчинення, то це не добровільна, а вимушена відмова.

Добровільна відмова  можлива тільки у незакінченому  злочині, лише до моменту закінчення злочину, бо тільки в цьому випадку  особа може ліквідувати (припинити) створену нею небезпеку заподіяння шкоди об’єкту, який охороняється кримінальним законом.

Відсутність або малозначність суспільної небезпеки, вини є підставами виключення кримінальної відповідальності при добровільній відмові від злочину. Особа, що добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому випадку, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.

За добровільної відмови  особа звільняється від кримінальної відповідальності, а діяльне каяття є, зазвичай, обставиною, що пом’якшує  покарання. Добровільна відмова  може бути діянням, а діяльне каяття – завжди активна поведінка. Добровільна відмова можлива тільки за незакінченого злочину, а діяльне каяття – і за закінченого злочину. Добровільна відмова можлива від злочинів із прямим умислом, а діяльне каяття – і в необережних злочинах.

Діяльне каяття – це такі дії особи, які свідчать про осуд нею вчиненого злочину і про  прагнення загладити його наслідки.

 

 

Тема 12. Співучасть у злочині

 

1. Поняття й ознаки  співучасті.

2. Види співучасників.

3. Форми співучасті.

4. Відповідальність співучасників.

5. Спеціальні питання  відповідальності за співучасть.

6. Причетність до злочину.

 

Питання 1. Поняття  й ознаки співучасті

Злочини можуть вчинятися не тільки поодинці. Досить часто в одному злочині беруть участь дві або більше особи, які діють узгоджено і спрямовують свої дії на досягнення єдиного результату. В таких випадках виникає питання про співучасть у злочині.

У статті 26 КК України  говориться, що співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Співучасть характеризується наявністю об'єктивних і суб'єктивних ознак, які відрізняють співучасть від простого збігу злочинної  діяльності двох або більше осіб.

Об'єктивні ознаки співучасті:

1) вчинення злочину  декількома особами;

2) спільна діяльність  співучасників. Вона містить у  собі три моменти: 

а) злочин вчиняється спільними  зусиллями всіх співучасників;

б) заподіяння єдиного, неподільного, загального наслідку для всіх співучасників;

в) причинний зв'язок між  діями кожного співучасника та злочинним  результатом.

Відсутність одного з  об'єктивних ознак тягне відсутність співучасті.

Суб'єктивні ознаки співучасті:

1) співучасть можлива  лише в умисних злочинах;

2) всі особи, що беруть  участь у злочині,  діють умисно;

3) у співучасників  є спільність намірів;

4) співучасник усвідомлює  суспільну небезпеку не лише  вчиненого ним діяння, але й  суспільну небезпеку діяння, що  вчиняє виконавець;

5) співучасник передбачає настання суспільно небезпечних наслідків;

6) співучасник бажає  настання тих наслідків, які  повинні наступити в результаті  дії (бездіяльності) виконавця.

 

Питання 2. Види співучасників

Співучасники в злочині  можуть виконувати різні функції. З  урахуванням цього в ч.1 ст.27 КК вказується на види співучасників, якими є виконавець, організатор, підбурювач, пособник.

Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з  іншими суб'єктами злочину безпосередньо  чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону  не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений цим Кодексом (ч.2 ст.27 КК України).

Організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою  чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організувала приховування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ч.3 ст.27 КК України).

Підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила  іншого співучасника до вчинення злочину (ч.4 ст. 27 КК України).

Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням  перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками,  а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину (ч.5 ст. 27 КК України).

У ч.5 ст. 27 КК законодавець дає не тільки загальну характеристику пособництва, але й перелічує  його види. З цього погляду всі  пособницькі дії поділяються  на два види:

1) фізичне пособництво  - виражено в законі словами - наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод;

2) пособництво інтелектуальне - полягає у наданні рад, вказівок, а також у заздалегідь обіцяному  переховуванні злочинця, знарядь  і коштів злочину, слідів або  предметів злочину, здобутих злочинним шляхом, у придбанні або збуті таких предметів.

 

 

Питання 3. Форми  співучасті

Форми співучасті - це об'єднання  співучасників, які розрізняються  між собою за характером ролей, які  виконують співучасники і за стійкістю  суб'єктивних зв'язків між ними.

За об'єктивними ознаками, тобто залежно від характеру  ролей, що виконують учасники, співучасть поділяється на просту і складну.

У простій співучасті всі співучасники є виконавцями  злочину. Їх ролі є однорідними: всі  вони безпосередньо виконують дії, описані в диспозиції статті Особливої частини КК, як ознаки об'єктивної сторони складу злочину.

У складній співучасті всі  співучасники виконують різні ролі, тобто не всі є виконавцями.

За суб'єктивними ознаками співучасть поділяються на:

1) вчинення злочину  групою осіб;

2) вчинення злочину  групою осіб за попередньою  змовою;

3) вчинення злочину  організованою групою;

4) вчинення злочину  злочинною організацією.

У статті 28 КК дається  більш докладна характеристика кожної з цих форм співучасті.

Злочин визнається вчиненим групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою (ч.2 ст.28 КК України).

Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення (ч.2 ст.28 КК України).

Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо у його готуванні або вчиненні брали  участь кілька осіб (три або більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи (ч.3 ст.28).

Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він вчинений стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (три та більше), члени чи структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп (ч.4 ст.28 КК України).

 

Питання 4. Відповідальність співучасників

У ст. 30 КК передбачена  відповідальність співучасників, що діють  в організованій групі або  злочинній організації. Вона вирішується  таким чином:

а) організатор організованої  групи чи злочинної організації  підлягає кримінальній відповідальності за всі злочини, вчинені організованою групою чи злочинною організацією, якщо вони охоплювалися його умислом (ч.1 ст.30 КК України);

б) інші учасники організованої  групи або злочинної організації  підлягають кримінальній відповідальності за злочини, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожний з них (ч.2 ст. 30 КК України).

Ст.29 КК передбачає складну  співучасть. Тут питання про відповідальність вирішується наступним чином:

а) виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини дійсного Кодексу, що передбачає вчинений їм злочин;

б) організатор, підбурювач і пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тієї статті (частини статті) Особливої частини дійсного Кодексу, що передбачає злочин, вчинений виконавцем.