Криминальное право

Суб’єкт злочину - це особа, яка вчинила  злочин. До ознак суб’єкту злочину  відносяться:

а) фізична особа ( тільки фізичні особи визнаються суб’єктами злочину);

б) вік особи - досягнення встановленого кримінальним законом  віку, з якого настає кримінальна  відповідальність (ст. 22 КК);

в) осудність - здатність  особи під час вчинення злочину  усвідомлювати свої дії або бездіяльності  і керувати ними (ст. 19 КК);

Суб’єктивна сторона - це внутрішня сторона злочину, яка включає ті психічні процеси, які характеризують свідомість і волю особи в момент вчинення злочину. Ознаки суб’єктивної сторони: 

а) вина (у формі умислу або необережності);

б) мотив злочину;

в) мета злочину.

Всі ознаки складу злочину  за їхніми властивостями підрозділяють  на чотири групи, які характеризують злочин з його чотирьох сторін:

1) ознаки, які характеризують  об’єкт злочину, його суспільну  спрямованість на заподіяння  певної суспільно небезпечної  шкоди;

2) ознаки, які характеризують  зовнішні прояви злочину - дія  або бездіяльність, а також  обставини їх здійснення (місце,  час, засоби та ін.);

3) ознаки, які характеризують  того, хто вчинив злочин - його  вік, осудність, громадянство, посаду  та ін.;

4) ознаки, які характеризують злочин із внутрішньої сторони - психічне ставлення злочинця до своїх дій та їх наслідків, спонукання до вчинення цих дій його емоційний стан тощо.

Залежно від  юридичного значення ознак для кожного  визначеного складу злочину ці ознаки поділяються на:

1) Обов’язкові (необхідні), тобто такі, які притаманні всім  без винятку злочинам:

— ознаки об’єкта (суспільна  цінність відносин, суттєвість шкоди);

— дія або бездіяльність;

— вік та осудність;

— вина.

Обов’язкові ознаки - це мінімум ознак, які характеризують всі елементи складу кожного окремого злочину.

2) Факультативні, тобто  такі ознаки, які притаманні тільки  деяким складам злочинів, вони  є не у всіх, а лише в тих  складах, де вказані законодавцем. Такими ознаками є:

— предмет злочину;

— місце, час, засіб, спосіб;

— мотив, мета.

Питання 3. Види складів злочинів

Склади злочинів поділяються за ступенем суспільної небезпечності на: основний; кваліфікований склад злочину; особливо кваліфікований склад злочину; склад злочину  з пом’якшуючими обставинами.

За характером структури вони можуть бути поділені на прості та складні.

За особливостями  конструкції виділяють злочини  з формальним складом, злочини з  матеріальним складом, злочини з  формально-матеріальним складом і  злочини з усіченим складом.

 

Питання 4. Кваліфікація злочинів

Кваліфікація  злочинів - це точне встановлення відповідності  вчиненого винним суспільно небезпечного діяння складу конкретного злочину, закріпленого в кримінальному законі.

Кожний злочин має багато ознак, але не всі вони враховуються при кваліфікації. При кваліфікації необхідно в конкретному діянні визначити ті юридично значущі об’єктивні і суб’єктивні ознаки, які входять до складу конкретного вчиненого злочину.

Правильна кваліфікація - необхідна умова забезпечення законності в боротьбі зі злочинністю. Вирок суду, заснований на неправильній кваліфікації, має бути змінено або скасовано.

 

Тема 7. Об’єкт злочину

 

1. Поняття об’єкту  злочину.

2. Види об’єктів злочинів

3. Предмет злочину.

Питання 1. Поняття  об’єкту злочину

Проблема об’єкта злочину - одна з основних в науці кримінального права. Об’єктом злочину завжди виступає те благо, якому злочином завдається реальна шкода або утворюється загроза завдання такої шкоди. Об’єктом злочину є не будь-які суспільні відносини, а лише ті, які поставлено під охорону кримінальним законом.

Загальним об’єктом злочину  є не постійна система суспільних відносин (дана раз і назавжди), а  рухлива (та, що змінюється) система, яка  залежить від кримінального закону. Самі суспільні відносини, які виступають в якості об’єкта злочину, мають об’єктивний характер, тобто існують не залежно від свідомості, а, відповідно, і незалежно від кримінального закону, є первинними по відношенню до нього.

Таким чином об’єктом злочину є ті суспільні відносини, на які посягає злочин, завдаючи їм певну шкоду, й які постановлено під охорону кримінальним законом.

Структурними елементами суспільних відносин є: суб’єкти (носії) відносин; предмет, з приводу якого  існують відносини; соціальний зв’язок  як зміст відносин.

Суб’єктами суспільних відносин можуть виступати сама держава, різні об’єднання громадян, юридичні та фізичні особи.

Предметом суспільних відносин називають те, з приводу чого або  у зв’язку з чим існують  самі відносини. В якості предмета суспільних відносин можуть бути різного роду фізичні тіла, речі, а також сама людина. Залежно від особливостей предмета суспільні відносини поділяють на дві групи - матеріальні та нематеріальні. Соціальний зв’язок є відображенням внутрішньої структури суспільних відносин, в ній проявляються його сутність та соціальні властивості.

Питання 2. Види об’єктів злочинів

Суспільні відносини  дуже різноманітні. У науці кримінального  права широко розповсюджена трьохсходинкова  класифікація об’єктів «за вертикаллю» (загальний, родовий і безпосередній).

Загальний об’єкт утворює  сукупність суспільних відносин, що поставлені під охорону діючого кримінального  законодавства.

Під родовим (груповим) об’єктом розуміють об’єкт, який охоплює певне коло тотожних або однорідних за своєю соціально-політичною і економічною сутністю суспільних відносин.

Під безпосереднім  об’єктом злочину слід розуміти ті конкретні суспільні відносини, які поставлені під охорону визначеного  кримінального закону, і яким заподіюється шкода злочином.

В теорії кримінального  права є також і класифікація безпосередніх об’єктів злочинів «за горизонталлю». Сутність цієї класифікації в тому, що на рівні безпосереднього об’єкта виділяють основний (головний) і додатковий об’єкти.

Основний  безпосередній об’єкт завжди входить  до складу родового об’єкту злочину. Через це з’ясування цього об’єкта дозволяє правильно визначити місце тієї чи іншої кримінально-правової норми в системі Особливої частини КК.

Додатковим  безпосереднім об’єктом є тільки суспільні відносини, яким поряд  з основним об’єктом завдається або створюється загроза заподіяння шкоди. Він може бути двох видів: обов’язковий (необхідний) і факультативний (необов’язковий).

Додатковий  обов’язковий об’єкт - це такий об’єкт, який в даному складі злочину присутній  завжди, в будь-якому випадку вчинення певного злочину.

Додатковий  факультативний об’єкт – це такий  об’єкт, який при вчиненні певного  злочину може існувати поряд з  основним, а може і бути відсутнім.

Питання 3. Предмет злочину

Поряд з предметом  суспільних відносин виокремлюють і  предмет злочину. Предмет відносин - це структурний елемент суспільних відносин. Предметом злочину вважаються речі матеріального світу, з певними властивостями яких кримінальний закон пов’язує наявність у діях осіб ознак конкретного складу злочину. Предмет злочину виступає факультативною ознакою складу злочину.

В багатьох випадках в самому кримінальному законі вказано  лише на певний вид предметів. Будь-який з предметів даного виду має однакове значення для кримінальної відповідальності.

Предмет злочину  є ознакою складу злочину, що містить специфічну інформацію, необхідну для правової оцінки злочину. У ряді випадків він є обов’язковою ознакою об’єкта злочину певного виду. Предмет злочину слід відрізняти від знарядь злочинних дій.

Якщо предмет  злочину – це те, на що впливає злочинець, то знаряддя – це предмети, за допомогою яких вчиняється злочинне діяння.

Як і безпосередній  об’єкт, предмет злочину може бути критерієм розмежування схожих злочинних  діянь.

 

Тема 8. Об’єктивна сторона  злочину

 

1. Поняття та значення  об’єктивної сторони злочину.

2. Суспільно небезпечне  діяння (дія або бездіяльність).

3. Значення непереборної  сили, непереборного фізичного примусу  для вирішення питання кримінальної  відповідальності за суспільно  небезпечну дію або бездіяльність.

4. Суспільно небезпечні наслідки: поняття, види, значення.

5. Причинний зв’язок  між діянням і суспільно небезпечними  наслідками.

6. Характеристика факультативних  ознак об’єктивної сторони злочину. 

Питання 1. Поняття  та значення об’єктивної сторони  злочину

Об’єктивна сторона  злочину - це зовнішня сторона (зовнішне вираження) злочину, яка характеризується суспільно небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками, причинним зв’язком між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобом вчинення злочину.

Умовно процес вчинення злочину можна з точки зору його об’єктивної сторони поділити на три етапи:

1) дія (бездіяльність) - його зовнішня, виконавча, фактична сторона, яку можуть побачити присутні, зрозуміти та визначити місце, час, обставини і використані при цьому способи та засоби;

2) причинний зв’язок  - об’єктивно існуючий зв’язок  предметів і явищ у природі;

3) злочинні наслідки - ті зміни, які трапляються в результаті вчинення злочину і, в свою чергу, є суспільно небезпечними.

Значення об’єктивної  сторони:

1) об’єктивна сторона  є елементом складу злочину  і входить до підстави кримінальної  відповідальності;

2) ознаки об’єктивної сторони багато в чому визначають суспільну небезпечність злочину;

3) об’єктивна сторона  має значення для правильної  кваліфікації злочину;

4) об’єктивна сторона  має значення для розмежування  злочинів, а також відмежування  злочинних діянь від незлочинних;

5) врахування ознак  об’єктивної сторони в кожному  конкретному випадку дозволяє  правильно визначити ступінь  тяжкості вчиненого злочину і  відповідно до цього призначити  покарання.

Питання 2. Суспільно  небезпечне діяння (дія або бездіяльність)

Термін «діяння» визначається сукупністю наступних ознак: діяння має бути суспільно небезпечним, протиправним, конкретним, свідомим і вольовим актом поведінки людини.

Діяння може бути у  формі дії або бездіяльності.

Дія - це активна, вольова, суспільно небезпечна, протиправна поведінка суб’єкта.

З фізичної сторони дія  може бути простою та складною. Прості дії містять в собі одиничні акти поведінки людини. Складні дії  характеризуються ускладненою структурою.

Залежно від характеру  впливу на об’єкт злочину всі дії  можна поділити на фізичні та інформаційні.

Бездіяльність - це пасивна  форма поведінки особи, що полягає  в невчиненні нею конкретної дії, яку вона повинна була і могла  вчинити в даних конкретних умовах. За своїми соціальними і юридичними ознаками бездіяльність тотожна дії.

Обов’язковою умовою кримінальної відповідальності особи  за бездіяльність є наявність  у неї обв’язку діяти певним чином  і наявність у даних конкретних умовах реальної можливості так діяти.

Обов’язок здійснити  деякі дії може випливати з  різних підстав:

а) з закону;

б) з професійних або  службових обов’язків;

в) з договору;

г) з родинних відносин;

д) з попередньої поведінки  особи, якщо вона своїми діями створила небезпеку для іншої особи  і внаслідок цього зобов’язане  надати їй допомогу.

 

Питання 3. Значення непереборної сили, непереборного фізичного примусу для вирішення питання кримінальної відповідальності за суспільно небезпечну дію або бездіяльність

Іноді воля особи при  вчиненні нею дії чи бездіяльності  не проявляється. В таких випадках через наявність визначених обставин вчинена дія (бездіяльність), в якій відсутній прояв волі особи, втрачає свій кримінально-правовий характер. Тому тут відсутнє й саме діяння в якості ознаки об’єктивної сторони злочину. До таких обставин відносяться:

а) непереборна сила;

б) непереборний фізичний примус;

в) психічний примус, який відповідає вимогам крайньої необхідності.

Непереборна сила - це надзвичайна  і така, яку не можна усунути  в даних умовах обставина. Джерелом непереборної сили можуть бути явища  природи, хвороби, технічні механізми та ін.

Непереборний фізичний примус - це протиправний фізичний вплив  однієї людини на іншу, який цілком пригнічує  волю особи, по відношенню до якої було вчинено насильство, внаслідок чого вона була позбавлена можливості обрати бажаний варіант поведінки і вчинила в результаті насильства такі дії, якими була заподіяна шкода іншій особі або не вчинила тих дій, які вона повинна була вчинити в даній ситуації.