Криминальное право

                                                                                 Міністерство освіти  і науки 

України

 

Донецький національний

університет

 

Економіко-правовий

факультет

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕЗИ ЛЕКЦІЙ

 

з навчальної дисципліни

«КРИМІНАЛЬНЕ  ПРАВО (ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА)»

 

(для студентів  спеціальності “Правознавство” 

денної, заочної  та прискореної форм навчання)

 

 

Перезатверджено на засіданні кафедри кримінального права  і процесу Протокол № 1 від 30.08.2012 р.

 

Донецьк, ДонНУ 2012

 

 

Тези лекцій з навчальної дисципліни «Кримінальне право (Загальна частина)» для студентів спеціальності «Правознавство» денної, заочної і прискореної форм навчання / упоряд.: Л.К. Карпенко, І.Є. Жданова, Л.О. Семикіна – Донецьк: ДонНУ, 2012. – 103 с.

 

 

 

 

 

Упорядники:     Л.К. Карпенко, ст. викл.

І.Є. Жданова, асистент

Л.О. Семикіна, асистент

 

 

Відп. за випуск:     О.М. Моїсєєв, доц.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

© Донецький національний

університет, 2012

© Л.К. Карпенко, І.Є. Жданова, Л.О. Семикіна, 2012

 

 

ЗМІСТ

 

 

 

1. Тези лекцій………………………………………………………	4
2. Використані джерела………………………………………….	99
2.1. Нормативний матеріал  та судова практика……………	99
2.2. Література…………………………………………………	100

 

 

 

 

1. ТЕЗИ  ЛЕКЦІЙ

 

Тема 1. Поняття та система кримінального  права. Наука кримінального права

 

1. Поняття, завдання  та система кримінального права.

2. Кримінальне право  та суміжні галузі права.

3. Наука кримінального  права.

4. Система Загальної  частини кримінального права.

 

Питання 1. Поняття, завдання та система  кримінального права

Поняття «Кримінальне право» прийнято розглядати у двох значеннях:

1. Позитивне кримінальне  право як галузь законодавства,  що знаходить своє вираження  в єдиному законодавчому акті - Кримінальному кодексі України.

2. Кримінальне право  як галузь юридичної науки, що вивчає діючий кримінальний закон і судову практику його застосування, його історію та теорію, кримінальне законодавство інших держав.

Позитивне право має  такі ознаки:

а) його норми встановлюються вищим органом законодавчої влади - Верховною Радою України;

б) воно знаходить своє вираження в законах;

в) метод реалізації кримінального  закону є специфічним, характерним  тільки для цього закону - це покарання  особи за порушення їм кримінально-правових заборон.

Кримінальне право України  як галузь права - це сукупність юридичних норм, що визначають, які суспільно-небезпечні діяння є злочинними й які покараннями підлягають застосуванню до осіб, що їх вчинили.

Кримінальне право як сукупність правових норм установлює:

а) які порушення закону є злочином;

б) які покарання застосовуються за їх вчинення;

в) що є підставою кримінальної відповідальності;

г) умови та порядок  призначення покарання;

д) умови та порядок  звільнення від покарання.

Предметом кримінального  права є особливі відносини, що виникають  у зв’язку зі вчиненням злочинів. Ці відносини виникають між особою, що вчинила злочин і державою в особі відповідних органів.

Кримінальне право виконує  певні завдання, здійснює свої функції. До функцій кримінального права  належать: охоронна та регулятивна. Основна функція кримінального права як галузі права - це охоронна функція, тому що воно охороняє властивими йому засобами ті суспільні відносини, що регулюються іншими галузями права.

Кримінальному праву  як галузі права властиві певні принципи. Принципи кримінального права - це основні, прогресивні положення, що закріплені в нормах права, визначальна будова всієї галузі права, окремих її інститутів, правотворчої та правозастосовної діяльності. Ці принципи мають велике значення при здійсненні кримінальної політики держави. До найбільш важливих принципів кримінального права належать:

- відповідальність тільки  за вчинення суспільно небезпечного  діяння, передбаченого законом як  злочин;

- відповідальність тільки  при наявності вини;

- особистий характер  відповідальності;

- індивідуалізація кримінальної  відповідальності та покарання.

 

Питання 2. Кримінальне право та суміжні галузі права

Національне й міжнародне кримінальне право взаємодіють  між собою із проблем боротьби зі злочинами міжнародного характеру, видачі злочинців, кримінальної відповідальності осіб, що користуються міжнародним захистом та ін.

Особливе значення має  конституційне право, що визначає зміст  і систему діючого кримінального  законодавства, обумовлює соціальні  пріоритети, захист яких є першорядним  завданням кримінального права й законодавства.

Застосування кримінального  права пов'язане з певними процедурними правилами: порядком притягнення до кримінальної відповідальності та порушення  кримінальної справи за ознаками того або іншого складу; пред'явленням обвинувачення; обранням запобіжного заходу; визначенням методів і способів доведення вини; припиненням кримінального переслідування; винесенням виправдувального або обвинувального вироку й застосуванням (в останньому випадку) кримінального покарання. Як відомо, ці дії регулюються нормами кримінально-процесуального права. У трактуванні філософської науки про право зв'язок кримінального (матеріального) і кримінально-процесуального права підпорядкований діалектиці співвідношення змісту та форми.

«Спорідненість» кримінального й кримінально-виконавчого права визначається, насамперед, тим, що існування останнього обумовлене нормами кримінального права, що визначає підстави, межі, умови та порядок призначення покарань. Порядок і умови виконання (відбування) призначених покарань регулюються нормами кримінально-виконавчого права. Крім того, мета кримінального покарання знаходить свою подальшу реалізацію в сфері дії норм кримінально-виконавчого права.

Тісний зв'язок кримінального  й адміністративного права виявляється при вирішенні проблем про розмежування злочинів і адміністративних правопорушень, про співвідношення адміністративних і кримінально-правових санкцій, при законодавчому «перекладі» адміністративних правопорушень у ранг злочинів або навпаки. Зближення цих галузей виявляється й у тих випадках, коли за злочин, що не представляє великої суспільної небезпеки, особа притягується до адміністративної відповідальності, звільняючись від кримінальної.

Кримінальне право «співпрацює» і з цивільним правом. Це, насамперед, належить до області розмежування майнових злочинів і цивільно-правових деліктів, що містять, як правило, майновий елемент. Величезну користь може принести порівняльне дослідження ефективності кримінально-правових та цивільно-правових санкцій майнового характеру: штрафу й конфіскації майна. Лише розглядаючи норми цих провідних галузей у взаємозв’язку, можна правильно визначити межі кримінальної та цивільної відповідальності.

У сфері боротьби з  економічним криміналом, до якого  належать найнебезпечніші злочини (майнові, господарські, комерційні й екологічні), перебувають точки зіткнення кримінального, підприємницького й екологічного права.

В охороні трудових і  виробничих прав громадян, забезпеченні безпечних умов їхньої праці найбільш відчутний тісний зв'язок кримінального та трудового права.

Таким чином, можна зробити  висновок, що кримінальне право, будучи системним за своєю природою й  відносно самостійним правовим феноменом, є лише частиною більш серйозного утворення, іменованого правовою системою України.

 

Питання 3. Наука кримінального  права

Кримінально-правова  наука - це певна система поглядів, ідей, концепцій і теорій щодо кримінального  закону, практики його застосування та перспектив розвитку, історії національного  кримінального права й права  іноземних держав.

Отже, предметом науки  кримінального права є дослідження  діючого кримінального права, а  також положень майбутнього кримінального  закону.

Наука кримінального  права вивчає діяльність правоохоронних органів і суду по застосуванню ними кримінального закону. Вона вивчає й узагальнює практику судів по застосуванню ними законодавства по окремих видах злочинів і дає відповідні рекомендації для подальшого вдосконалення такої практики. Наука кримінального права досліджує правосвідомість громадян. Узагальнення цих досліджень знаходить своє відбиття у кримінальному законі.

Наука кримінального  права вивчає кримінальне законодавство  й результати досліджень у цій  сфері вчених різних країн, узагальнює найбільш важливі та нові положення, робить відповідні висновки, які використовуються у законодавчому процесі України.

Методи науки - це способи  й прийоми, за допомогою яких пізнаються явища об'єктивної дійсності, що становлять предмет конкретної науки. Методи, що використовуються наукою кримінального  права, можна розділити на основні й допоміжні.

До основних методів  науки кримінального права належать: юридичний (догматичний), історико-правовий, філософський (діалектичний), соціологічний, системного аналізу, порівняльного  правознавства (метод компаративізму), історичний.

До допоміжних методів науки кримінального права належать: математичного моделювання, екстраполяції, психологічного аналізу, експертних оцінок й т.ін.

 

Питання 4. Система  Загальної частини кримінального  права

Система Загальної частини  кримінального законодавства - це певний порядок розміщення його загальних норм у Кримінальному кодексі України.

Загальна частина складається  з 15 розділів. Самі основні з них: загальні положення; злочин, його види та стадії; особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб'єкт злочину); вина та її форми; співучасть у злочині й т.ін.

В основу системи науки  кримінального права, її Загальної  частини, покладена система Загальної  частини Кримінального кодексу. Але в теоретичному плані система  науки кримінального права охоплює  більш широке коло питань.

Особлива частина містить 20 розділів. Вона являє собою сукупність норм, що визначають ознаки конкретних злочинів, і встановлюють конкретні  покарання за ці злочини.

 

Тема 2. Закон  про кримінальну відповідальність

 

1. Поняття закону про кримінальну відповідальність.

2. Структура Кримінального  кодексу.

3. Тлумачення закону  про кримінальну відповідальність.

4. Розвиток кримінального  законодавства України.

 

Питання 1. Поняття закону про кримінальну  відповідальність

Кримінальне право України знаходить своє відображення в законодавстві України про кримінальну відповідальність, що являє собою єдину нормативну систему - Кримінальний кодекс України, що ґрунтується на Конституції України та на загальноприйнятих принципах і нормах міжнародного права.

Кожен із кримінальних законів  містить певне положення кримінального  права, що викладене в нормі.

Всі закони про кримінальну  відповідальність зведені в Кримінальному  кодексі, де кримінально-правові норми  розташовані в певній системі, а  статті, у яких вони закріплені, мають певний номер.

Кримінально-правові  норми можуть міститись в діючих міжнародних договорах, обов'язковість  виконання яких закріплена Верховною  Радою України. Такі норми також  повинні бути включені до КК із відповідною  нумерацією.

В нормах КК сформульовані завдання, підстави та принципи кримінальної відповідальності, встановлюється, які суспільно небезпечні діяння визнаються злочинами, які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Основна функція закону про кримінальну відповідальність - охоронна. Також норми закону виконують регулятивну й превентивну функцію.

Закон про кримінальну  відповідальність має певні специфічні риси. Цей закон є основним джерелом кримінального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КК України злочинність діяння, а також його покарання й інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.