Кримінальне право України

Вік суб'єкта злочину виконує не лише роль критерію нижчої вікової межі, з якої можлива кримінальна відповідальність, але є обставиною, що визначає характер і ступінь суворості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх, тобто осіб, які не досягли вісімнадцяти років на час вчинення злочину.

2. Поряд із загальними  положеннями, що належать до  питань кримінальної відповідальності  осіб, які вчинили злочини, кримінальний  закон передбачає певні особливості  кримінальної відповідальності  і покарання неповнолітніх. Ці особливості передбачені в розділі XV КК і стосуються:

1) звільнення неповнолітніх  від кримінальної відповідальності (ст. 97, ч. 2 ст. 106);

2) видів покарання,  що застосовуються до неповнолітнього  (статті 98-102);

3) призначення покарання  (ст. 103);

4) звільнення від покарання та його відбування (статті 104-107).

5) погашення і зняття  судимості (ст. 108).

Виходячи з цього, п. З ч. 1 ст. 66 передбачає, що вчинення злочину  неповнолітнім є обставиною, що пом'якшує  покарання. Ця норма відбиває стійку тенденцію пом'якшення відповідальності неповнолітніх порівняно з відповідальністю осіб, які вчинили злочин у повнолітньому віці.

 

106) погашення  і зняття судимості для неповнолітніх?

Погашення і зняття судимості  щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку, відбувається на підставі статей 88-91, але з урахуванням особливостей, передбачених у ст. 108. Ці особливості стосуються: 1) тривалості строків погашення судимості і 2) умов дострокового зняття судимості.

Частина 2 ст. 108 визначає такими, що не мають судимості, неповнолітніх: 1) засуджених до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання; 2) засуджених до позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину; 3) засуджених до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину; 4) засуджених до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом п'яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

Дострокове зняття судимості  з осіб, що вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, застосовується на підставі, передбаченій у ст. 91 КК, з урахуванням таких особливостей: 1) відбуття покарання у виді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин; б) закінчення не менше половини строку погашення судимості, визначеного в пунктах 3 і 4 ч. 2 ст. 108, тобто, якщо вони відбули покарання за тяжкий злочин, то дострокове зняття судимості можливе після одного року шести місяців після відбуття покарання, а якщо вони відбули покарання за особливо тяжкий злочин — то після двох років і шести місяців.

Але загальною умовою залишається невчинення в ці строки нового злочину.

 

107) звільнення  від відбуття покарання вагітних жінок, жінок які мають дітей віком до трьох років?

Підставами застосування звільнення від відбування покарання  таких жінок ст. 83 КК називає;

а) наявність вагітності, що повинна мати місце під час  відбування покарання або народження в цей же період дитини, крім засуджених до позбавлення волі за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини на строк більше п'яти років;

б) засудження до обмеження  волі або позбавлення волі;

в) недоцільність тримання таких засуджених у місцях позбавлення  волі у зв'язку з вагітністю або народженням дитини. 2. Умовами застосування ст. 83 КК є:

а) наявність у засудженої можливості самостійно забезпечити  належні умови для виховання  дитини або наявність сім'ї чи родичів поза місцями позбавлення  волі;

б) згода останніх на спільне проживання з засудженою.

Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох  років, є правом, а не обов'язком  суду. Рішення про це суд приймає  з урахуванням названих вище підстав  і умов. Причому, крім заборони застосування такого звільнення у разізасудження жінки до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, інших обмежень у ст. 83 КК не міститься.

 

 

108) джерела  кримінального права іноземних  держав?

Вважається, що джерелом права є зовнішня форма об'єктивізації правової норми.

Домінуюча роль положень загального права обумовлюється  тим, що вони можуть бути самостійною  підставою кримінальної відповідальності за певні діяння, є загальним джерелом засад тлумачення законодавства, а також джерелом ряду інститутів так званої загальної частини кримінального права (скажімо, щодо форм вини). Прецедентне значення мають рішення Палати лордів як судової інстанції та Верховного Суду, до якого входять Високий суд, Суд Корони, Апеляційний суд.

 Кримінальне право  США, яке запозичило положення  англійського кримінального права,  відрізняється своєрідністю. Це  стосується і джерел кримінального  права, до яких належать Конституція  США 1787 р. та конституції штатів. Так, Конституція США забороняє видавати акти, які мають зворотну силу, застосовувати жорстокі й незвичні покарання. В ієрархічній послідовності далі йдуть закони, якими є акти Конгресу США та відповідні закони штатів, за ними — підзаконні нормативні акти, акти Федерації (вони видаються Президентом, міністерствами і відомствами федерального уряду) та штатів.

У ч. З ст. 12 КК Російської Федерації сформульовані реальний та універсальний принципи дії кримінального  закону у просторі: "Іноземні громадяни  і особи без громадянства, які не проживають постійно в Російській Федерації, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом у випадках, якщо злочин спрямований проти інтересів Російської Федерації, і у випадках, передбачених міжнародним договором Російської Федерації, якщо вони не були засуджені в іноземній державі і притягаються до кримінальної відповідальності на території Російської Федерації".

 

109) основні  інститути кримінального права  зарубіжних держав що стосуються  злочину?

Законодавчого визначення злочинного діяння в англійському та американському праві немає. Поняття злочину подається в судових рішеннях і застосовується до конкретних його видів (Англія), або в окремих літературних джерелах з кримінального права. У США нормативне визначення існує в окремих північноамериканських штатах, однак і вони по суті мають формальний характер, тобто є такими, в яких не розкривається соціальна сутність злочину, котрий визначається як діяння, заборонене нормами права під загрозою покарань.

І.   За об’єктом, на який вони спрямовані:а)   злочини проти уряду й суспільства; б)   злочини проти особистості; в)   злочини проти власності.

Покарання в Великобританії та Сполучених штатах Америки

У законодавстві розгляданих  країн не існує загального визначення покарання, його сутності й цілей, а лише встановлюється система покарань (а нерідко — й інших кримінально-правових заходів), що можуть бути призначені за злочинне діяння. Вона включає такі основні види: страта;  позбавлення волі (переважно різні види тюремного ув’язнення); штраф.

Особливістю англійського кримінального права у вченні про покарання є проголошення триєдиної мети покарання — відплата, залякування й виправлення. Юридична доктрина США в цілому зазнала на собі впливу основних теорій про покарання, розроблених англійськими юристами.

Пробація (буквально —  випробування) — найбільш поширена, але не єдина форма умовного осуду  в Англії, з’явилася в 1887 р. Пробація припускає залишення засудженого  на волі за умови виконання ряду встановлених судом вимог:

не відвідувати певних, визначених судом (за законом) місць;

утримуватися від зустрічей  з певними, визначеними судом, особами;

залишатися вдома у  вечірній час;

регулярно відвідувати  церкву тощо.

 

110) основні  інститути кримінального права  зарубіжних держав що стосуються  покарання?