Шпаргалка по "Строительству"

  б) будівельний генеральний план;

  в) графіки надходження на об'єкт  будівельних конструкцій, виробів,  матеріалів і устаткування   з  додатком відомостей комплектацій;

  г) графіки руху робочих кадрів  і основних будівельних машин  по об'єкту;

  д) технологічні карти на виконання  окремих видів робіт зі  схемами  послідовності виконання прийомів, з включенням схем операційного  контролю якості, описом методів   проведення робіт,  трудовитрат  і потреби в матеріалах, машинах,  оснащенні, пристосуваннях і засобах  захисту працюючих;  

  е) рішення по  виробництву   геодезичних  робіт, які включають  схеми розміщення знаків для  виконання геодезичних  побудов   і вимірювань, а також вказівки  про необхідну  точність  і   технічних засобах геодезичного  контролю виконання  будівельно-монтажних  робіт;

  ж) рішення по техніці безпеки  і пожежної безпеки;

  з) заходи щодо виконання, у  разі потреби,  робіт вахтовим  методом, які включають графіки  робіт,  режими  робіт,  режими  праці і відпочинку і склади  технологічних комплектів оснащення   бригад;

  и) рішення по забезпеченню  тимчасовими мережами  водо-,  тепло-  і енергопостачання і  освітленням; 

  к) пояснювальна записка. 

  У системі організаційно-технологічної  підготовки будівельних робіт  ПВР є основним документом. На  склад і зміст ППР впливають  особливості організації проектування  і будівництва, пов'язані з  умовами забудови, видами і специфікою  будівельних робіт.

  Залежно від термінів і об'ємів  будівництва ППР створюється  на основі робочої документації  на зведення цілої будівлі  або окремих частин об'єкту. Можлива  розробка ППР на виконання  технічно складних будівельних  і монтажних робіт, а також  робіт підготовчого періоду.

  Основними за об'ємом із загального  об'єму креслень документами у  складі ППР є технологічні  карти. Технологічні карти розробляють  на будівельні процеси, результатом  яких є закінчені конструктивні  елементи, а також частини споруди.  Організаційно-технологічні рішення,  що приймаються за основу при  розробці технологічних карт, повинні  забезпечувати високу якість, безпеку  і безаварійність виконання робіт  відповідно до вимог діючих  норм і правил будівельного  виробництва.

  На жаль, доводиться відзначити, що не всі документи, в штампі  яких написано "ПОБ" або "ППР", є такими. За ПОБ видають найчастіше  спрощений будгенплан, який використовують  для збору підписів від організацій,  що погоджують, за ППР - схему  прив'язки кранів, без якої генпідрядник  не може запустити кран в  роботу.

  На жаль, сьогодні будівники іноді  відмовляються від розробки деяких  розділів проектів проведення  робіт. Наслідки подібного підходу  бувають трагічними: руйнування  будівель, падіння вантажопідйомних  кранів, травматизм будівельників.  Як правило, винних у техногенних  катастрофах знайти важко через  відсутність документів, що регламентують  технологічну дисципліну виконання  будівельних операцій і персональну  відповідальність за їх реалізацію.

  Загальний журнал робіт у складі  виробничої документації повинен  бути оформлений відповідно до  вимог. 

  Перелік спеціальних журналів  встановлюється генпідрядником  за узгодженням з субпідрядними  організаціями і замовником.

 Виконавча документація повинна  бути збережена в повному об'ємі.  Крім робочих креслень в комплект  виконавчої документації входять  виконавчі схеми пальових полів  , монтажних горизонтів і інші.

 Організаційно-технологічну, виробничу  і виконавчу документацію представляють  робочій комісії (при необхідності  і державної комісії) при здачі  об'єкту в експлуатацію.

 

19. Монтаж конструкцій

Монтаж будівельних  конструкцій — комплексно-механізований процес зведення будинків, споруд або частин їх із заздалегідь виготовлених елементів чи вузлів. Він складається з транспортних, підготовчих та суто монтажних процесів і операцій, які виконують за допомогою монтажних, такелажних та транспортних засобів.

 

1) Методи монтажу в залежності  від ступеня укрупнення.

В залежності від ступеня укрупнення монтаж окремих елементів, монтаж укрупненими  блоками і монтаж споруд цілком.

Монтаж окремими елементами полягає в збиранні споруди із окремих її складових елементів.

Монтаж укрупненими блоками характеризується тим, що в кожну монтажну одиницю включають кілька елементів споруди, загальну масу яких доводять до максимально можливої вантажопідємності кранів.

Конструкції збирають в лінійні, плоскі або просторові блоки.

Монтаж споруди цілком полягає в тому, що вся споруда збирається повністю на рівні землі, а потім за один підйом встановлюється на проектне положення.

 

2) Методи монтажу в залежності  від послідовності встановлення  конструкцій на опори.

Розрізняють: роздільний або диференційний, комплексний  та комбінований метод монтажу.

Диференційний метод передбачає послідовне встановлення вивіряння та остаточне закріплення в

межах всієї ділянки конструкцій одного типу, а вже після цього монтаж інших конструкцій одного типу.

Комплексний метод передбачає послідовне встановлення вивіряння та остаточне закріплення усіх несучих конструкцій і повздовжніх в’язів в межах однієї чарунки будівлі.

Комбінований метод є сполучення роздільного та комплексного методу.

 

3 )В залежності від послідовності  збирання споруди по вертикалі розрізняють методи нарощування і підрощування.

Метод нарощування характеризується послідовним збиранням поверхів або ярусів будівлі з низу в верх.

Метод підрощування полягає в тому, що до нижніх площин раніше встановлених конструкцій приєднуються нижні частини верхньо розташованих конструкцій

 

4) Методи монтажу в залежності  від способів встановлення конструкцій  на опори.

Метод підйому це найбільш розповсюджений метод при зведенні каркасних будівель.

Метод повороту.конструкція опорною частиною спертий на опору яку потім буде встановлена. Насувний метод.

 

5) Метод монтажу в залежності  від способів наведення на  опори.

Вільний примусовий, обмежено вільний.

Вільний коли наведення конструкції на опори здійснюється направним способом під час її вільного переміщення.

Обмежено-вільний це монтаж з застосуванням різного роду обмежуючих пристроїв. Примусовий це повне обмеження за допомогою фіксуючих і з’єднуючих пристроїв в стиках

елементів.

 

6) Метод монтажу в залежності  від напрямку розвитку монтажного  процесу: Повздовжній - кран пересувається і встановлює конструкції вздовж прольоту

Поперечний – конструкції монтують послідовно одна за одною по поперечним осям

Комбінований – частина конструкцій монтується поздовжнім методом, а частина – поперечним.

 

7)Методи монтажу в залежності  від точності встановлення конструкції  на опори. Монтаж із вивірянням і без вивірянням.

Монтаж  усіх залізобетонних конструкцій  здійснюється тільки із вивірянням (візуальне і  інструментальне).

Без вивіряння – при рівності опорних  конструкцій (металеві).

8)Методи від способів доставки  конструкцій.

Метод з транспортних засобів, з складів, з конвеєру.

 

20. Монтаж деревяних конструкцій

Монтаж  дерев'яних конструкцій. Для запобігання  деформуванню великопрогонові конструкції  цивільних, промислових, сільськогосподарських  будинків та споруд перевозять у проектному положенні.. Балки, ферми, арки без достатньої поперечної жорсткості попередньо підсилюють тимчасовими хомутами, розпірками або  накладками,-(Монтують дерев'яні конструкції  після підтягування болтів, тяжів  і усунення дефектів, що інколи виникають  під час транспортування.)

Місця захоплення конструкцій захищають  від зминання. !Оіюрні частини дерев'яних конструкцій, встановлених на кам'яні  стіни, покривають гідроізоляційними  матеріалами. Ферми стропують за верхні вузли, елементи з суцільною  стінкою напівавтоматичними захоплюючими пристроями в обхват. Монтажні роботи ведуть потоковим методом за допомогою  самохідних стрілових кранів.

Для збирання клеєних рам, що складаються  з Г-подібних половин, застосовують пересувну башту, яку встановлюють усередині прогону як тимчасову  опору конструкції. Опора є також  майданчиком для складання середнього вузла рами (рис. IX. 24, д).

Для монтажу клеєних сегментних ферм прогоном 12...24 м користуються дерев'яними  траверсами (рис. IX. 24, є, є). Траверса має два бруси перерізом 180 х 180 мм, з'єднані у робочому положенні стяжними колінчастими болтами діаметром 29 мм. До внутрішньої сторони кожного з брусів прикріплені колодки, які при стягуванні брусів створюють опори для ферми. Траверсу в розведеному положенні підводяїь

під верхній пояс ферми і стягують болтами. Для підйому ферм прогоном 12 м достатньо однієї дерев'яної траверси, для підйому більш дов-гомірних конструкцій потрібні дві траверси.

Якщо  довжина ферми до 18 м, дерев'яні  траверси підвішують до гака крана  стропами. Якщо піднімають довші конструкції, дерев'яні траверси підвішують на металеву.

Для того щоб траверса щільніше прилягала  до конструкції, яку піднімають, до траверси прив'язують клини; перед підніманням  їх вставляють між торцем траверси і накладкою верхнього поясу  ферми.

Установлені в проектне положення конструкції  негайно закріплюють постійними або тимчасовими в'язями і захищають  від вологи та сонця.

Верхній пояс першої змонтованої ферми розкріплюють розчалками і ставлять прогони, що з'єднують  ферму з жорсткою торцевою стіною. Після встановлення другої ферми  першу пару ферм об'єднують у жорсткий просторовий блок в'язями й елементами даху. Перший блок ферм забезпечує стійкість  інших плоских несівних конструкцій, які з'єднуються з ним в'язями  і прогонами. Така послідовність  монтажу конструкцій виключає необхідність закріплення їх розчалками і тимчасовими  в'язями.

Для підвищення технологічності й безпеки  монтажу арочних будівель і влаштування  покрівлі їх несівні та огороджувальні конструкції складають на знижених позначках (рис. IX. 24, ж), а потім, зсуваючи опори за допомогою гідравлічних домкратів, усю будівлю або її окремі монтажні дільниці (температурно-усадні блоки) піднімають у проектне положення.

Балки і прогони перекриттів і покриттів  монтують з риштувань. Спочатку вкладають  і вивіряють за вертикальними  позначками маякові балки або  прогони, інтервали між якими  беруть у п'ять-шість прольотів, потім  між ними вкладають ті, що залишились, вивіряючи їх за маяковими. Відстань між балками і прогонами перевіряють  шаблоном. Накат по балках укладають  до влаштування настилу, з якого  далі зводять стіни.

Кінці дерев'яних балок і прогонів, які  укладають на кам'яні стіни, замуровують  наглухо. Кінці елементів скошують і на довжину 75 см від торця з  усіх боків, включаючи торець, покривають антисептичною пастою марки 200. Поверх антисептичної пасти кінець балки (на довжину замурування плюс 5 см, за винятком торця) покривають гідроізоляцією — бітумом.

Кінець  балки має знаходитися від  задньої стінки гнізда на відстані не менш як 3 см. Під кінець балки  кладуть руберойд або пергамін у  два шари; гніздо зашпаровують розчином.

Установлення  столярних виробів. Готові столярні вироби привозять на будівельні майданчики в контейнерах. Виступці прилади  віконних і дверних блоків запаковують  окремо.

Віконні та дверні блоки ставлять на місце  в міру зведення стін; у зовнішніх  стінах їх слід установлювати по центру, вертикалі й висоті на однаковій  відстані від зовнішньої площини  стіни. У багатоповерхових будівлях кожний блок другого та розташованих вище поверхів центрують по середній створи! блока першого поверху.

У кам'яних стінах блоки закріплюють  йоржами, забиваючи їх у дерев'яні  антисептовані пробки, замуровані в  кладку при зведенні стін. Вертикальні  бруски коробок блоків закріплюють  двома йоржами на відстані по висоті не більше ніж 1,5 м. До дерев'яних стін блоки  закріплюють нвяхами.

При заповненні віконних прорізів у виробничих будівлях коробки блоків закріплюють  до бокових відкосів прорізів анкерами, йоржами або іншими пристосуваннями, які встановлюють через 1,2 м по висоті, але не менше двох у кожному  підкосі прорізу.

У стінах і перегородках, що будуть штукатуритись, коробки мають виступати за площину  стіни на товщину штукатурки для  того, щоб наличник щільно прилягав до зовнішніх граней і штукатурки.

Віконні та дверні коробки зовнішніх стін у місцях контакту їх з кладкою  обробляють антисептичною пастою й  обгортають гідроізоляційними прокладками (толем, пергаміном). Пустоти між  коробками і кладкою зовнішніх  стін проконопачують антисептичною  повстю, клоччям та іншими теплоізоляційними  матеріалами.

Навішування рам і полотен має забезпечувати  плавність відкривання їх і нерухомість  у будь-якому положенні. Просвіти у створах і притворах віконних рам і дверних полотен не повинні  перевищувати 1,5...2,5 мм, у створах  воріт промислових будівель — 2,5 мм.

Просвіти  між полотнами зовнішніх дверей (воріт) і підлогою мають становити 2 мм, внутрішніх — 8, дверей санвузлів  — 12, воріт промислових будівель — 10...20 мм.

Стулки  зовнішніх віконних рам, що відкриваються  назовні, повинні мати вітрові гачки, ті, що всередину, — упори. Підвіконні дошки встановлюють із похилом усередину  приміщення до 1 %; торці підвіконних  дощок, що входять у кладку стін, слід обробляти пастою й обгортати  толем або пергаміном. Нижню поверхню дощок ізолюють від кладки шаром  антисептичної повсті. У межах  одного приміщення підвіконні дошки  встановлюють на одному рівні.