Шпаргалка по "Строительству"

Бетонные  поверхности также засыпают песком или опилками (влаж-ными) с последующим  систематическим увлажнением. Там, где позволя¬ют условия, затопляют  бетон водой через 6... 12 ч после  укладки.

При дефиците воды увлажнение бетона связано  со значительными за-тратами, поэтому  целесообразно применять так  называемые безвлажно-стные методы ухода за бетоном. К ним относят  выдерживание бетона под специальными воздухонепроницаемыми колпаками (камерами) из плен¬ки или покрытие поверхности  бетона различными составами.

Конструкции небольших размеров сразу же после  бетонирования по-крывают легкими  переносными колпаками, каркас которых  выполнен из стальных трубок или стержней диаметром 16...20 мм, а покрытие — из поливинилхлоридной пленки толщиной не менее 0,2 мм. Коэффициент

заполнения  камеры (отношение объема бетонной конструкции к объему камеры) должен быть 0,70—0,85. При обеспечении герметичности  под ка¬мерой создаются условия, близкие к мягкому режиму пропаривания.

Для интенсификации твердения бетона можно  использовать солнеч¬ную радиацию путем  укрытия конструкций рулонным или  листовым евс-топрозрачным влагонепроницаемым материалом, покрытия их пленкооб¬разующими составами.

Обезвоживание бетона может быть сведено к минимуму и за счет со¬кращения времени  его выдерживания путем интенсификации процесса твердения. Для этого применяют  высокоактивные, но малоусадочные це¬менты, химические добавки — ускорители твердения, а также методы те¬пловой  обработки. Метод тепловой обработки может оказаться наиболее эффективным, так как позволяет не только уменьшить опасность обезво¬живания, но и получить необходимую прочность бетона в наиболее ко¬роткие сроки. При этом нужно иметь в виду, что после приобретения бе¬тоном 70... 80% проектной прочности он не требует в условиях сухого и жаркого климата какого-либо специального ухода.

 

 

 

9. Машини і крани

Бетономішалка — бетоноробна машина для готування бетонної суміші механічним змішуванням цементу, води, піску і гравію (або щебеню). Бетономішалки бувають періодичної і безперервної дії, із змішуванням при вільному падінні матеріалів та з примусовим змішуванням, стаціонарні і пересувні. випускались: пересувні (місткістю 100—250 л) і стаціонарні (місткістю 425—4500 л), з примусовим змішуванням матеріалів і автобетономішалки (місткістю 3 100 л) для готування бетонної суміші під час руху автомобіля.

 

 

Бетононасос — бетоноробна машина для транспортування бетонної суміші трубами. Діє за принципом поршневого горизонтального насоса простої дії з клапанами примусового керування. Продуктивність — 300—500 м³ за зміну. Бетононасоси використовується на великих будовах, переважно гідротехнічних і промислових. Віддаль транспортування бетонної суміші до 200—300 м, висота підйому до 40 м. Використання доцільне при пластичній консистенції і безперервній подачі бетонної суміші. Перерви у роботі не повинні перевищувати часу, потрібного для початку тужавіння суміші (почасти 30—40 хвилин).

 

Козловий кран – кран, підйомне обладнання мостового типу. Несучі елементи кріпляться на чотирьох опорах, які дещо схожі на ноги тварини звідки й назва цього типу кранів.

Залежно від конструкції моста козловий кран може бути одно- чи двобалочним. Є  моделі з одними або з двома  підйомними механізмами які зазвичай мають різну вантажопідйомність з чітким розподілом на підйомників  на основний та допоміжний.

Козлові крани застосовуються для обслуговування складських майданчиків і приміщень, вантажно-розвантажувальних та будівельних  робіт, навантаження великих контейнерів  тощо. Вони встановлюються на відкритих  складських та монтажно-будівельних  майданчиках. Управління краном здійснюється з кабіни або з підлоги за допомогою  кнопкового пульта. Рухаються козлові  крани по рейкових коліях які монтуються спеціально для них і мають  вигляд рейок.

Окрім великих існують також  легкі козлові крани. Вони застосовуються в основному при ремонті автомобілів, при вантажно-розвантажувальних  роботах невеликого обсягу. Легкі  козлові крани мають електричні або ручні механізми підйому. Розміри і параметри легких козлових кранів визначаються відповідно до технічного завдання.

 

Ба́шенный кра́н— поворотный кран стрелового типа со стрелой, закреплённой в верхней части вертикально расположенной башни[1]. В машинном парке передвижных кранов их доля — порядка 18 %[2].

 

 

 

10. Підбір кранів необхідної вантажопідйомності

Для виконання монтажних робіт найчастіше застосовують автомо-більні, пневмоколісні  і тракторні стрілові крани (рис. 6.2). Вибір тої чи іншої марки  крана залежить від виду конструкції  та її маси, відстані крана до центру маси конструкції в проектному поло- женні, висоти, на яку необхідно підняти  конструкцію при монтажі.

Вибір монтажного крана виконують в  два етапи - визначають потрібні вантажні характеристики: монтажну масу

елементів з врахуванням маси монтажних  пристроїв, висоту підніман- ня та виліт  гака крана. Після цього за довідковою літературою доби- рають не менше  двох варіантів кранів, що відповідають визначеним

характеристикам.

- на другому етапі виконують  техніко-економічне порівняння варіантів  і вибирають один, найбільш доцільний.

Рис. 6.2. Крани для монтажних робіт: а – автомобільний; б – на спеціаль- ному шасі

 

Схема для визначення необхідних вантажних  характеристик крана наведена на рис. 6.3.

Монтажна  маса елемента - це сума власної маси елемента і маси вантажозахватних пристроїв  і монтажного оснащення, яке закріплю- ється на елементі (риштування, хомути тощо),

Q м = Q + Σ g , (6.1)

де  Q – маса найважчого елемента, розташованого на максимальній відстані від крана, т; Σ g - маса встановленого на ньому оснащення, вантажозах- ватних пристроїв тощо, т.

 

Висота  підйому гака , м,

H = h1 + h2 + h3 + h4, (6.2)

де  h1 - відстань між рівнем стояння крана та монтажним горизонтом, м; h2=0,5...1 м – проміжок між рівнем опори та нижнім кінцем елемента, що пода-ється на монтаж; h3 - висота елемента, що монтується, м; h4 - висота та-келажного пристрою, м.

Виліт гака для самохідних кранів (рис. 6.3), м,

L = l1 + l2 + l3, (6.3)

де  l1 , l2 , l3 – відповідно відстані між віссю гака крана та зовнішньою пове-рхнею будівлі, зовнішньою поверхнею будівлі та шарніром кріплення стріли крана, між шарніром кріплення стріли і віссю повертання крана, м.

За  розрахованими значеннями необхідних вантажних характерис-тик, керуючись  кривими вантажопідйомності виконується  вибір типу і марки крана (рис. 6.4).

Рис. 6.4. Вантажна характеристика стрілового крана (цифрами позначе- на вантажопідйомність залежно від вильоту стріли)

Ефективність  вибору крана за вантажними характеристиками (табл. 6.1) оцінюють величиною коефіцієнта  використання вантажопідйом- ності  крана

де  Qcр - середнє значення маси елемента у групі елементів, т; Qmax - найбі-

льша  вантажопідйомність крана, т. Для монтажу  конструкцій використовують вантажозахватні  при-

строї у вигляді прядивних гнучких  сталевих канатів, універсальних строп, одно - і багатогілкових строп, різного  роду траверс, механіч- них і вакуумних  захватів (рис. 6.5). Таблиця 6.1. Вантажні характеристики стрілових кранів. Для стропування вантажів з обв’язуванням служать універсальні стропи у вигляді замкнутої петлі необхідної довжини. Для піднімання вантажів, які мають на собі спеціальні пристрої для стропування у ви-

гляді римболтів, скоб або петель, застосовують одно- і багатогілкові стропи, що обладнані гаками, карабінами, кільцями тощо. Конструк- ція багатогілкових строп повинна забезпечувати  рівномірний розпо-

діл навантаження на кожну гілку. При  розрахунку стропа зусилля, яке сприймає кожна гілка визнача-

ється за формулою

де Q - маса вантажу, т; Kн - коефіцієнт нерівномірності  навантаження на гіл- ки стропа, приймається 1,0...1,33 залежно від кількості гілок; n – кількість гі- лок; cosα - кут  нахилу гілки стропа до вертикалі.

 

 

11. Характеристики вантажопідємних кранів

Грузоподьемность  максимальная, т   14

  Длина стрелы, м   8-14

  Максимальная высота подьема  крюка, м   14,5

  Масса груза, допустимая при  выдвижение стрелы, т   1,5

  Скорость передвижения крана  своим ходом, км/ч   до 60

  Масса крана в транспортном  положении, т   15,7

  Колесная формула автомобиля    4х2

  Габариты крана, м (дл. х ш.  х в.)   9,8х2,5х3,6

 

Основными рабочими параметрами монтажных  кранов являются:

•     грузоподъемность Q— масса наибольшего груза, который может быть поднят краном при сохранении необходимого запаса усто-чивости и прочности его конструкций, kN;

•     высота подъема крюка Н_к — расстояние от уровня стоянки кр-на до крюка, м;

•     вылет крюка 4 — расстояние между вертикальной осью вращ-ния поворотной платформы и вертикальной осью, проходящей ч-рез центр крюковой обоймы, м;

•     грузовой момент М_г — произведение массы груза в т на величину вылета крюка в м.

При этом расстояние от оси вращения крана  до ближайшей выступающей части  здания должно быть на 0,7 м больше радиуса  габарита нижней части кр-на и на 0,5 м больше радиуса габарита верхней части крана.

Возле котлованов и зданий с подвалами  башенные краны должны уст-навливаться в зоне устойчивого расположения грунтов. Максимальное прибл-жение к откосу следует определять расчетом, учитывая вид грунта и его макс-мальную влажность.

Для башенных кранов требуемый грузовой момент будет равен наибол-шему моменту, получаемому при умножении веса монтируемого элемента на расстояние между проекцией его центра тяжести и осью вращения монтажного крана.

Величина грузового момента  при монтаже элемента определяется по формуле

 

 

12. Транспортування і збереження елементів к-й

 

 

Автомобили бортовые или общего назначения применяют для перевозки разнообразных строительных грузов - кирпича, сборных железобетонных конструкций, пакетированных материалов, продукции деревообрабатывающих предприятий. Для более полного использования тяговой мощности двигателя часто применяют дополнительно прицепы одноосные, двухосные, полуприцепы и автопоезда, состоящие из седельного тягача и навешиваемых на его седельно-сцеиное устройство специализированных полуприцепов. Находят широкое распространение бортовые автомобили повышенной проходимости, имеющие две или три ведущие оси.

Автомобили — самосвалы используют для перевозки сыпучих строительных грузов, фунтов, строительного мусора. Достоинства самосвалов - механическая разгрузка перевозимого груза. Самосвалы по типу кузова подразделяют на универсальные и специальные, предназначенные для перевозки только одного вида груза. По направлению разгрузки самосвалы бывают трех типов - с разгрузкой назад, боковой на одну или две стороны, с разгрузкой на три стороны. Нашли применение автопоезда с самосвальными прицепами и землевозы. Материалы, имеющие малую плотность подобно керамзиту, в целях полного ис-

Автомобили специального назначения предназначены для перевозки в сохранном состоянии группы однородных грузов - панелевозы, лесовозы, или одного вида - цистерны для цемента. Часто используют специализированные прицепы и полуприцепы в сцепе с тягачем для перевозки сборных железобетонных конструкций - ферм, балок, панелей или тяжелых неделимых грузов. Нашли широкое применение специальные полуприцепы — цементовозы, известковозы, растворозЫ. Все шире начинают применять автомобили, выполняющие одновременно с перемещением грузов и их технологическую обработку -автобетоносмесители, автогудронаторы, авторастворовозы.

Организацию доставки разнообразных  строительных грузов можно осуществлять по нескольким основным схемам.

 

 

13. Охорона праці при монтажі буд. к-й

Допуск  к монтажу строительных кон-струкций могут получить лица, достиг-шие 18 лет, обученные по специальной программе  и имеющие удостоверение на право  производства монтажных ра-бот, прошедшие  медицинский осмотр, инструктажи (вводный  и на рабочем месте) по технике  безопасности и по-жарной безопасности.

К верхолазным работам, т. е. рабо¬там, выполняемым на высоте более 5 м от поверхности грунта, перекрытия или  настила, допускают специально обу-ченных монтажников-мужчин в возрас-те от 18 до 60 лет, прошедших медицин-ский осмотр на годность к верхолаз¬ным работам, имеющих тарифный разряд не ниже 3-го и стаж монтажных работ не менее  года.

Машинисты грузоподъемных кранов, стропальщики и сварщики обучаются по специальным  программам Госгортех-надзора. В рабочее  время они должны иметь при  себе удостоверение на право производства работ.

Основными средствами создания ус-ловий для  безопасной работы и пере-мещения  на высоте являются временные настилы, подмости и ограждения, за-щитные сетки, страховочные канаты, предохранительные  пояса и монтажные каски.

Дощатые настилы на лесах и подмос-тях  выполняют из ровных досок толщи-ной  не менее 40 мм при зазорах между  досками не более 10 мм. Концы стыку-емых досок должны быть размещены на опоре  с перехлестом за ней не менее 200 мм в каждую сторону. Концы досок, стыкуемых внахлестку, должны быть скошены.

При выполнении работ на высоте бо-лее 1 м от уровня земли или перекры¬тия  пастилы и подмости должны быть ограждены  перилами высотой не менее 1 м, состоящими из поручня, одного промежуточного горизонтального  эле-мента и бортовой доски высотой  не менее 150 мм.

Наряду  с металлическими использу¬ют вертикальные капроновые сетки для предупреждения падения с высоты. Под рабочими местами ставят горизонталь-ные  сетки для ограждения падения.