Порядок та особливості організації професійної діяльності нотаріуса

Враховуючи те, що нотаріальну діяльність здійснює уповноважена державою особа від імені держави, яка надала їй такі повноваження, закон встановлює досить жорсткі вимоги щодо допуску до професії нотаріуса, зазначені, зокрема, зокрема в ст. 3 Закону Україні «Про нотаріат»[4].

1. Нотаріусом може бути тільки громадянин України, тому втрата особою громадянства України або виїзд за межі Україні: на постійне проживання є підставою анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.
2. Нотаріус повинен мати вищу юридичну освіту, тобто закінчити відповідний факультет університету, академії, інституту. У минулому посаду нотаріуса дозволялось обіймати і особам, які не мали вищої юридичної освіти, за певних умов (не менше трьох років роботи за спеціальністю юриста, навчання на останніх курсах вищого навчального закладу відповідного фаху).
3. Майбутній нотаріус має пройти обов'язкове стажування протягом одного року у державній нотаріальній конторі або в нотаріуса, який займається приватною нотаріальною діяльністю, що дозволяє підготувати нові кадри до практичної роботи. До стажування прирівнюється робота строком не менше семи років у Міністерстві юстиції України, Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управліннях юстиції в областях, містах Києві та Севастополі на посадах з безпосереднім здійсненням контролю за організацією нотаріату, перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства.
4. Для визначення рівня професійної підготовки осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, наступним етапом є складання кваліфікаційного іспиту.
5. Після складання іспиту потрібно одержати свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, яке є підставою для призначення на посаду державного нотаріуса або реєстрації приватної нотаріальної діяльності.
6. Нотаріусом може бути особа, яка володіє державною мовою.
7. Обов'язковою вимогою до особи, яка має намір займатися нотаріальною діяльністю є те, що вона повинна мати стаж роботи у сфері права не менше трьох років.

Особа, яка має намір розпочати нотаріальну діяльність, не повинна мати судимість. Винесення обвинувального вироку щодо нотаріуса також є підставою для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.

Нотаріус не може перебувати в штаті інших державних, приватних та громадських підприємств і організацій, займатись підприємницькою і посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім передбаченої законом, а також викладацьку і наукову у вільний від роботи час. Таким чином забезпечується принцип незалежності і неупередженості нотаріуса, усувається можливість впливу інших осіб на виконання нотаріусом своїх прямих обов'язків. Законом передбачені винятки з цього правила, зазначені в ст. 4 Закону України «Про нотаріат», які стосуються надання права нотаріусам складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів і виписки з них, а також давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій та консультації правового характеру. Ці права безпосередньо стосуються компетенції нотаріуса і сприяють законному та об'єктивному вчиненню кожної конкретної нотаріальної дії.

Вже досить довго ведуться дебати щодо пропозицій доволі кардинально змінити положення про вимоги для допуску до професії нотаріуса в Україні, що зумовлено багатьма чинниками. Серед них потреба у більш кваліфікованих спеціалістах, які зможуть ефектно виконувати покладені на нотаріат завдання і функції. Так, пропонується, що нотаріусом може бути громадянин України, який:

• має вищу юридичну освіту і отримав освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста або магістра;
• вільно володіє державною мовою;
• має досвід роботи у сфері права не менше п'яти років, є помічником нотаріуса (стажистом) — не менше двох років [37, с.47].

З 01.10.2008 року вимоги для  допуску до професії нотаріуса в  Україні стали більш жорсткими. Так стаж роботи  у сфері права  повинен становити вже не менше трьох років та нотаріусом може бути особа, яка пройшла стажування протягом одного року в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса.

Порівняння юридичного досвіду України і Нідерландів  свідчить про неоднаковий підхід до вимог до осіб, які прагнуть займатись  нотаріальною діяльністю. Цікаво, що Закон  про нотаріат у Нідерландах діє вже понад 160 років (був прийнятий 1842 році). Нотаріуси у Нідерландах призначаються на посаду королевою і є державними службовцями. Нотаріус займає посаду довічно, проте може бути відправлений у відставку з підстав, вказаних у законі. Кандидат в нотаріуси повинен мати ступінь магістра права, причому в університетах існують програми з нотаріального права та відділи нотаріального права на юридичних факультетах. Крім того, кандидат три роки працює в якості помічника нотаріуса.

В Італії професія нотаріуса  належить до переліку так званих «захищених професій», що передбачає занесення в особливі реєстри, проведення контролю при допуску до них, контролю їх організації і здійснення. Заняття «захищеною професією» без дотримання всіх умов є незаконним і тягне за собою кримінальну відповідальність.

Праця нотаріуса в Італії стоїть на першому місці серед усіх «захищених вільних професій» через своє особливе значення для суспільства. Нотаріус у системі вільного нотаріату є гарантом правового захисту і законності, компетентним і неупередженим радником сторін, він запобігає порушенням закону, спорам і розбіжностям, є помічником держави у зборі податків.

Слід відзначити, що в  англо-саксонській правовій системі  в багатьох випадках не існує нотаріату  як окремого виду діяльності або діяльність нотаріуса суміщається з адвокатською. У Сполучених Штатах Америки взагалі не існує окремої професії, ідентичної європейському нотаріусу. Американський термін «notary public» не має нічого спільного з нотаріатом у нашому розумінні. Ця особа не засвідчує правильності фактів, що містяться в документі, а всього лише свідчить, що саме та чи інша особа підписала документ. У більшості штатів кожен бажаючий віком старше 18 років може стати «notary public», склавши нескладний тест. Секретар у американському суді, який приводить свідків до присяги та веде запис свідчень, теж вважається нотаріусом. Більшість нотаріусів — секретарі у юридичних фірмах, судах, банках та страхових компаніях. На відміну від цього професійним і досвідченим юристом, що володіє широкими повноваженнями, є цивільний нотаріус штату Флорида. У 1998 році штат Флорида, прагнучи до розвитку міжнародних відносин і зв'язків, почав створення системи цивільного нотаріату, ґрунтуючись на досвіді європейських держав. Цивільний нотаріус Флориди — це професійний юрист, що практикує як мінімум 5 років і має відповідну репутацію. Для того щоб одержати статус цивільного нотаріуса Флориди, необхідно успішно скласти комплексний державний іспит і одержати призначення державного департаменту.

В Польщі нотаріуса призначає  міністр юстиції за заявою заінтересованої особи та за рекомендацією регіональної ради нотаріальної палати. Нотаріусом може бути громадянин Польщі, не молодший 26 років, який має вищу юридичну освіту, пройшов нотаріальне стажування, склав нотаріальний іспит та пропрацював в якості помічника нотаріуса не менше двох років. Винятки встановлені для професорів юриспруденції, суддів, прокурорів та адвокатів, які працювали на займаній посаді не менше трьох років.

Обов'язком польського нотаріуса є участь у заходах  загальної національної Нотаріальної ради та регіональних нотаріальних палат. До компетенції нотаріальної палати входить надання характеристики — рекомендації щодо претендента на посаду нотаріуса, нагляд за виконанням нотаріусами своїх обов'язків, організація навчання стажистів нотаріуса та інше. Контроль за діяльністю нотаріуса здійснюють органи нотаріального самоврядування, Міністерство юстиції через президентів апеляційних судів [37, с.48-50].

2.2 Умови та підстави зайняття нотаріальною діяльністю

1. Стажування нотаріуса.

Як зазначалося вище, обов'язковою умовою для майбутнього  нотаріуса є проходження стажування протягом одного року у державній  нотаріальній конторі чи у приватного нотаріуса. Стажування має на меті підготувати  осіб, які мають намір займатися  нотаріальною практикою, до практичної роботи, адже знання, що вони здобувають у навчальних закладах, мають теоретичний характер. Саме проходження стажування прищеплює колишнім студентам юридичних факультетів практичні навички, дає змогу вчитись у досвідчених нотаріусів.

Стажистом нотаріуса  може бути особа, яка відповідає всім вимогам, що визначені чинним законодавством України, зокрема ст. 13 Закону України  «Про нотаріат» [4]. За ст. З Закону України «Про нотаріат», строк стажування становить один рік. Слід відзначити, що незалежно від причин скороченню він не підлягає, навіть об'єктивні умови, такі як хвороба, вагітність, робота за спеціальністю в минулому, придатній рівень підготовки, не впливають на цей термін. Питання строку стажування останніми роками широко дискутувався. До 1 жовтня 2008 року строк стажування складав шість місяців. Багато фахівців вважало що цей строк є недостатнім для підготовки високопрофесійних спеціалістів, потрібних для нотаріальної діяльності, і тому вимагає його подовження до одного року, що і було зроблено  у 2008 році.

Порядок проходження  стажування в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса, та підготовки стажиста до нотаріальної діяльності затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2008 року № 1094/5 [20, с. 67]. Програма стажування затверджена відповідним наказом Міністерства юстиції України [29, с. 58].

До стажування допускаються дієздатні  особи, які мають повну вищу  юридичну освіту за освітньо-кваліфікаційним  рівнем спеціаліста, магістра та стаж роботи у сфері права не менше  трьох років, володіють державною мовою.

Не може бути стажистом  нотаріуса особа, яка має судимість, а також  особа,  обмежена в  дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Керівником стажування може бути державний  нотаріус, який має  стаж  роботи нотаріусом не менше 10 років, до якого не застосовувались дисциплінарні стягнення.

Керівником стажування може бути приватний  нотаріус за його письмовою згодою на проведення стажування, який має  стаж роботи не менше 10 років, робота якого  не зупинялась за допущені порушення законодавства.

Особа, яка має намір пройти стажування, особисто подає  уповноваженій посадовій  особі управління юстиції  відповідні документи.

Умови роботи стажиста визначаються трудовим контрактом між стажистом  і державною нотаріальною конторою чи приватним нотаріусом з додержанням законодавства про працю. Стажисти користуються всіма правами і пільгами, встановленими для працівників державних нотаріальних контор і приватних нотаріусів.

Нотаріус забезпечує підготовку стажиста до здійснення нотаріальної діяльності.

В обов'язки стажиста входить сумлінне виконання обов'язків, покладених на нього трудовим контрактом, примірною  програмою для стажування та індивідуальними  планами. Він повинен додержуватися  трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку.

Під час стажування стажист зобов'язаний вивчити законодавство про нотаріат, а також законодавчі акти з  різних галузей права. Одночасно  з вивченням нормативних актів  стажист повинен знайомитися  з практичною діяльністю нотаріату, діловодством, реєстрацією нотаріальних дій.

Стажист нотаріуса має право:

1) ознайомитися із змістом нотаріальних документів, поданих нотаріусу для вчинення нотаріальних дій;

2) бути присутнім на прийомі фізичних осіб та представників юридичних осіб;

3) складати проекти правочинів, заповітів, свідоцтв та інших документів, що стосуються вчинення нотаріальних дій;

4) вносити записи до реєстрів для реєстрації нотаріальних дій;

5) виконувати інші завдання, передбачені трудовим контрактом між стажистом та приватним нотаріусом і планом стажування.

Відповідальність за проведення стажування в державних нотаріальних конторах покладається на завідуючого нотаріальною конторою або його заступника, а в приватного нотаріуса — на цього нотаріуса.

Керівництво і контроль за проведенням  стажування здійснюють Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, управління юстиції обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Після закінчення стажування в державній нотаріальній конторі  керівник стажування складає висновок про результати проходження стажування, вказуючи ступінь підготовки стажиста, одержані ним у процесі стажування практичні навички і знання. Протягом трьох днів після закінчення стажування він подає завідуючому нотаріальною конторою або його заступникові цей висновок для розгляду і затвердження. Слід відзначити, що в законодавстві не зазначено, яким чином повинно оформлюватись проходження стажування у приватного нотаріуса, а тому автор вважає, що приватний нотаріус повинен аналогічно складати висновок про результати проходження стажування і затверджувати його [37, с.52].

Після одержання висновку особа, яка має намір займатись  нотаріальною діяльністю, звертається  до Вищої кваліфікаційної комісії  нотаріату [11] із заявою про допуск до складання кваліфікаційного іспиту. Одним з головних завдань Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату є визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір зайнятися нотаріальною практикою.

2. Складання кваліфікаційного іспиту.

Після проходження стажування особа, яка має намір займатись  нотаріальною діяльністю, повинна скласти кваліфікаційний іспит. Порядок допуску до складання кваліфікаційного іспиту осіб, які пройшли стажування в державній нотаріальній конторі або в приватного нотаріуса, та проведення кваліфікаційного іспиту Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2011 року № 1095/5 [21, с. 157].

Вища кваліфікаційна комісія нотаріату (далі - Комісія) приймає рішення про допуск або відмову в допуску до складання кваліфікаційного  іспиту  особами,  які   пройшли стажування в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса; проводить кваліфікаційний іспит; за наслідками іспиту приймає рішення про видачу або відмову у видачі  Міністерством юстиції України свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Кваліфікаційний іспит проводиться  Комісією два рази на рік. Повідомлення про проведення кваліфікаційного іспиту розміщується на офіційному сайті Міністерства юстиції України  не пізніше ніж за  два  місяці  до   дати  проведення кваліфікаційного іспиту. 

Особа,  яка має намір  складати кваліфікаційний  іспит,  не пізніше  ніж  за  сорок  днів  до  дня проведення кваліфікаційного іспиту особисто подає до Головного  управління юстиції Міністерства юстиції  України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління юстиції) заяву на ім'я начальника головного управління юстиції про внесення  до  Комісії подання про  допуск цієї   особи   до кваліфікаційного іспиту. Заява підлягає реєстрації в установленому порядку.