Порядок та особливості організації професійної діяльності нотаріуса

Окремо слід назвати  принципи гуманізму, демократизму, законності в роботі нотаріуса. Суть цих принципів  у сфері юридичної діяльності означає:

• сприйняття людини як вищої цінності;
• забезпечення свободи та захисту гідності особи, права на щастя, на духовний розвиток;
• повага до особистих якостей;
• рівне ставлення та повага до чоловіка та жінки, повага до ідеалів людини, вікових, національних та інших ознак, політичних поглядів тощо.

По-друге, специфічною  рисою діяльності нотаріуса є  повсякденне зіткнення з найрізноманітнішими  життєвими ситуаціями, що вимагає  знання психології, комунікабельність, вміння розібратись у складних обставинах, дохідливо і переконливо роз'яснити суть та наслідки вчинюваних нотаріальних дій. З іншого боку, відповідальність посади нотаріуса містить у собі потенційну небезпеку професійної деградації, що виявляється в бюрократизмі, формалізмі, втраті самоконтролю, безвідповідального ставлення до справи, проявів грубості, нелюдяності, породжує серед громадян недоброзичливе ставлення, недовіру до юристів узагалі. Поведінка нотаріуса ж відіграє важливу роль, бо це стосується престижу та авторитету його професії.

Таким чином, юрист — це не тільки професіонал, який має фундаментальні та спеціальні правові знання, а й високоморальна людина, глибоко переконана у винятковому значенні права і законності для суспільства, яка використовує свої повноваження задля захисту прав і законних інтересів громадян [37, с.66-68].

В професійних колах  вже давно дискутувалися питання  законодавчого врегулювання етики  нотаріуса, зокрема запровадження  окремого кодексу професійної етики  нотаріуса та права притягнення  нотаріуса до професійної відповідальності. Але на законодавчому рівні це питання до тепер не вирішено. Рішенням Конференції Української нотаріальної палати від 17.11.2007 року було затвердженого Кодекс професійної етики нотаріусів України [40]. Він визначає професійні та морально-етичні стандарти нотаріальної діяльності і особистої поведінки нотаріусів, розуміння нотаріальною спільнотою публічно-правового призначення та відповідального характеру нотаріальної діяльності, а також високих вимог до виконання професійного обов’язку нотаріуса.

Кодекс розроблений  у відповідності до Конституції  України, Закону України "Про нотаріат", Статуту Української нотаріальної палати та Європейського Кодексу  нотаріальної етики. Кодекс професійної  етики нотаріуса України складається  з 4 розділів та 19 статей.

У статті 3 розділу 1 Кодексу  професійної етики нотаріуса  України містяться основні принципи професійної діяльності нотаріусів, а саме:

1. Незалежність.

Специфіка цілей і  завдань нотаріату вимагає за необхідну умову належного здійснення нотаріальної діяльності, максимальної незалежності нотаріуса, свободи від будь-якого впливу чи тиску, неправомірного втручання у його діяльність.

З метою дотримання цього  принципу в своїй професійній  діяльності нотаріус зобов'язаний протистояти  будь-яким незаконним спробам посягання на його незалежність, бути мужнім і принциповим у виконанні своїх професійних обов'язків, відстоюванні професійних прав та їхньому ефективному використанні в інтересах учасників нотаріального процесу.

Нотаріус зобов’язаний не допускати у своїй професійній діяльності компромісів, які негативно вплинули б на його професійний імідж, ставлячи за мету отримання благ від керівництва, органів державної влади, третіх осіб або учасників нотаріального процесу, якщо такі компроміси суперечать вимогам закону і перешкоджають належному наданню правової допомоги.

Нотаріус не повинен  керуватися вказівками інших осіб стосовно змісту, форм, методів, послідовності  та часу здійснення його професійних  прав та обов'язків, якщо вони суперечать закону і його професійній уяві про оптимальний варіант виконання власних професійних дій.

2. Законність.

У своїй професійній  діяльності нотаріус зобов'язаний дотримуватися  чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності, застосовувати всі свої знання і професійну майстерність для належного захисту прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Нотаріус не може давати фізичним і юридичним особам поради, свідомо спрямовані на скоєння ними правопорушень, або іншим чином умисно сприяти їхньому скоєнню.

Нотаріус у своїй  професійній діяльності не має права  вдаватися до засобів та методів, що суперечать чинному законодавству  або цьому Кодексу.

3. Об’єктивність та неупередженість.

Нотаріус зобов’язаний здійснювати свою професійну діяльність відповідно до законодавства і принесеної присяги та бути неупередженим при вчиненні нотаріальних дій.

Нотаріус зобов'язаний приймати рішення і вчиняти дії  неупереджено: не допускати при виконанні  своїх обов'язків надання переваг або створення умов для надання переваг будь-яким особам, групам осіб за ознакою статі, раси, національної приналежності, мови, походження, майнового і посадового положення, місця проживання і відношення до релігії, переконань, належності до громадських об'єднань, професійної приналежності та за іншими ознаками, а також будь-яким юридичним особам, якщо інше не передбачено чинним законодавством України.

Нотаріус зобов'язаний не допускати можливості впливу особистих  інтересів, інтересів зацікавлених осіб на виконання ним своїх обов'язків.

4. Перевага інтересів фізичних та юридичних осіб.

У межах дотримання принципу законності нотаріус у своїй професійній  діяльності зобов'язаний виходити з  переваги інтересів фізичних та юридичних  осіб перед своїми власними інтересами, інтересами колег, партнерів, співробітників.

Нотаріус повинен поважати свободу фізичних та юридичних осіб щодо вчинення нотаріальних дій будь-яким іншим нотаріусом.

5. Конфіденційність.

Розголошення відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, заборонено за будь-яких обставин, окрім випадків, встановлених Законом України "Про нотаріат".

Дотримання принципу конфіденційності є необхідною і  найважливішою передумовою довірчих відносин між нотаріусом та фізичними  й юридичними особами. Збереження конфіденційності будь-якої інформації, отриманої нотаріусом від фізичних і юридичних осіб, а також про них або інших осіб у процесі здійснення нотаріальної діяльності є правом нотаріуса у відносинах з усіма суб'єктами права, які можуть вимагати розголошення такої інформації, та обов'язком — щодо фізичних та юридичних осіб і тих осіб, кого ця інформація стосується.

Дія принципу конфіденційності не обмежена в часі.

Конфіденційність певної інформації, що охороняється правилами  цієї статті, може бути відмінена тільки особою, зацікавленою в її дотриманні (або спадкоємцями такої фізичної особи чи правонаступниками юридичної особи), в письмовій або іншій зафіксованій формі.

Нотаріус не відповідає за порушення цього принципу у  випадках допиту його у встановленому законом порядку як свідка стосовно обставин, що виходять за межі предмета нотаріальної таємниці, визначеного чинним законодавством, хоча й охоплюється предметом конфіденційності інформації, передбаченим цим Кодексом.

Нотаріус зобов'язаний забезпечити розуміння і дотримання принципу конфіденційності та таємниці нотаріальних дій його помічниками (консультантами державної нотаріальної контори) та  технічним персоналом.

Нотаріус зобов’язаний забезпечити такі умови зберігання документів, що знаходяться в його розпорядженні і містять конфіденційну інформацію, які виключають доступ до них сторонніх осіб, окрім випадків, передбачених законодавством.

6. Добросовісність.

Зважаючи на суспільну  значущість і складність професійних  обов'язків нотаріуса, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, фундаментальне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів нотаріальної діяльності.

Нотаріус зобов'язаний надавати правову допомогу фізичним та юридичним особам компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їхнього застосування.

Нотаріус має постійно працювати над вдосконаленням своїх  знань і професійної майстерності, володіти достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві.

Нотаріус повинен забезпечувати  необхідний рівень компетентності своїх  помічників (консультантів державної  нотаріальної контори), технічного персоналу  та інших осіб, що залучаються ним  для виконання окремих робіт.

7. Чесність.

У своїй професійній  діяльності нотаріус повинен бути чесним і порядним; не вдаватися до омани, погроз, шантажу, підкупу, використання складних матеріальних чи особистих  обставин інших осіб або інших  протизаконних засобів для досягнення своїх професійних чи особистих цілей; поважати права, свободи, законні інтереси, честь, гідність, репутацію та почуття осіб, з якими він спілкується при здійсненні нотаріальної діяльності.

 

8. Повага до професії.

Усією своєю діяльністю і поведінкою нотаріус повинен стверджувати повагу до нотаріальної професії, її сутності і призначення, сприяти збереженню та підвищенню її престижу.

Цього принципу необхідно  дотримуватися в усіх сферах діяльності нотаріуса: професійній, громадській, публічній тощо.

Нотаріус не повинен вчиняти дії, спрямовані на обмеження права особи, яка звернулася по вчинення нотаріальної дії, професійних прав нотаріуса, незалежності нотаріальної професії, підрив її престижу.

9. Культура поведінки.

Дбаючи про престиж  своєї професії, нотаріус мусить забезпечувати  високий рівень культури поведінки, поводитися гідно, стримано, тактовно, зберігати самоконтроль і витримку, мати пристойний зовнішній вигляд.

Юридична відповідальність нотаріуса.

Гарантією  належної реалізації нотаріальної функції, в тому числі в аспекті  забезпечення стабільності цивільного обігу, охорони та захисту його учасників, ознакою нотаріальної діяльності, а  також елементом правового статусу  є механізм відповідальності нотаріуса як форми реагування на порушення ним законодавства.

Відповідальність, як справедливо  відмічається в літературі, є «соціальною властивістю будь-якого суспільного організму і виступає в якості ознаки його соціальної організації» [58, с.16]. Юридична відповідальність в системі різновидів державного примусу займає специфічне місце, яке визначається метою його застосування, характером виникнення, функцій застосування, характеру наслідків, зв’язку з санкцією правової норми, порядком і часом застосування, специфічністю суб’єкта   [59, с. 7]. Нотаріальна діяльність, як відмічається в літературі, передбачає покладення на особу, яка нею займається – нотаріуса – не тільки юридичної відповідальності перед державою за виконання покладених на нього публічних повноважень, але і моральної відповідальності за свої дії перед державою та суспільством [60, с. 23]. Нотаріус  має бути взірцем сумлінності та чесності, виконувати свої обов’язки згідно з законом і совістю, поважати права і законні інтереси членів суспільства. До речі, на цьому наголошує присяга, що приноситься ним перед початком своєї нотаріальної практики. 

Саме ця ідея покладена в прийнятому 3-4 лютого 1995 року Європейському кодексі  нотаріальної етики на Конференції  нотаріусів Європейського Союзу, що входять до Міжнародного Союзу Нотаріату. Кодекс відображає прагнення представників нотаріальної професії забезпечити суб'єктам правовідносин  рівний захист при здійсненні нотаріальних дій як у національних кордонах, так і за їх межами. В ньому відображені такі принципи, як  порядність і моральна чесність при виконанні професійних  обов'язків; неупередженість і незалежність нотаріуса; конфіденційність і професійна таємниця; юридична і технічна компетентність; заборона на індивідуальну рекламу [41, с. 26-31].

В розвиток наведеної  думки можна зазначити, що відповідальність нотаріуса, скоріше, носить комплексний характер, оскільки будучи уповноваженим державою на реалізацію публічно-правової функції, нотаріус відповідає за правомірність своєї діяльності як перед заявниками, так і перед суспільством в цілому. При цьому, характер відповідальності визначається виходячи з характеру вчиненого делікту.

Правові засади відповідальності осіб, які мають право вчиняти нотаріальні  дії, визначаються Законом України  «Про нотаріат», і залежать від правового статусу такої особи.

Статтею 21 Закону України «Про нотаріат» визначається, що шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних або недбалих дій державного нотаріуса, відшкодовується в порядку, передбаченому законодавством України. Державний нотаріус, як особа, яка перебуває в трудових відносинах із територіальним управлінням юстиції (державною нотаріальною конторою) у разі вчинення протиправного діяння несе відповідальність в порядку, передбаченому Кодексом законів України про працю. Таким чином, відшкодування шкоди, завданої діями державного нотаріуса, здійснюється за рахунок відповідних статей державного бюджету, з залишенням права  регресної вимоги до винного нотаріуса.  В свою чергу,  такий державний нотаріус повинен нести дисциплінарну відповідальність.

Відповідно до Закону України «Про нотаріат» дисциплінарними стягненнями, тобто застосування заходів правового впливу щодо нотаріусів, які допустилися протиправного невиконання або неналежного виконання своїх трудових та професійних обов'язків, представлений є зупинення або припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса; анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю через неодноразове порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян; або через знищення нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів; або через розголошення відомостей, які становлять нотаріальну таємницю тощо.  Контролювання діяльності нотаріусів на предмет відповідності вимогам щодо її організації, а також правилам ведення нотаріального діловодства, може, як видається, розцінюватися в якості ще одного заходу професійного впливу на нотаріусів. При цьому важливою обставиною, яку слід враховувати, є відсутність  прямої вказівки в Законі на адміністративну відповідальність нотаріусів.