Шпаргалка по "Гражданскому праву"

28.Правове положення  комунальних підприємств(К\П).

Підприємство  -  основна  організ-на  ланка  н\г У.  Підпр-во-самостійний  госп-чий статутний  суб’єкт,  який  має  права  юридичної особи та здійснює виробничу,  науково-дослідницьку  і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).За Госп-ким Кодексом, підпр-во-   самостійний   суб’єкт   господарювання, створений   компетентним   органом державної  влади або органом місцевого самоврядування,  або іншими суб’єктами  для задоволення суспільних  та  особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої,  науково-дослідної,  торговельної, іншої господарської діяльності   в порядку,  передбаченому  цим  Кодексом  та  іншими законами.  Управіння майном, що є в ком-ній власності, здійснюють тер-ні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи МС.

29.Правове положення  колективних підприємств(КП).

Підприємство  -  основна  організ-на  ланка  н\г У.  Підпр-во-самостійний госп-чий статутний  суб’єкт,  який  має  права  юридичної особи та здійснює виробничу,  науково-дослідницьку  і  комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).За Госп-ким Кодексом, підпр-во-   самостійний   суб’єкт   господарювання, створений   компетентним   органом  державної  влади  або  органом місцевого самоврядування,  або іншими суб’єктами  для  задоволення суспільних  та  особистих  потреб шляхом систематичного здійснення виробничої,  науково-дослідної,  торговельної, іншої господарської діяльності   в  порядку,  передбаченому  цим  Кодексом  та  іншими законами.  КП  засноване  на власності відповідної територіальної громади. Колективне п-ство (точніше його можна було б назвати «п-ство колективної власності») – це організаційно-правова форма п-ства, заснованого на власності трудового колективу п-ства. Визначення колективне означає, що п-ство на­лежить колективу співвласників (засновників, учасників), які діють як один суб’єкт права колек тивної власності. Правосуб’єктність власника (у даному разі колективу або групи власників, орга- нізованих у колективне п-ство з правами юридич ної особи) реалізується через юридичну особу – п-ство, яке володіє, користується і розпоряджа -ється майном відповідно до свого статуту (ЗУ «Про власність»).Це вид недержавної юрид. осо- би. Право колективної власності у колективному п-стві безпосередньо здійснюють його органи управління – вищий орган управління (загальні збори або конференція) і правління. Отже, колек- тивне п-ство, поки воно діє- це об’єкт права влас- ності відповідної юрид. особи. Його засновники і учасники є власниками часток (паїв, вкладів) у майні п-ства. Інакше визначає поняття колектив- ного підприємства ЗУ«Про власність», згідно з яким видів колективних підприємств стільки ж, скільки суб’єктів права колективної власності : • колективні п-ства (наприклад, п-ство, привати- зоване трудовим колективом державного п-ства і не перетворене в інший вид; колективне сільгосп п-ство); • акціонерне або інше статутне господар. тов.; виробничий кооператив; • п-ство, яке засно- ване на власності об’єднання громадян (наприк- лад, профспілкове ); п-ство релігійної організації; п-ство, створене господар. об’єднанням. Специ- фічним видом колективного п-ства є також орендне п-ство.

30.Правове положення  орендних підприємств. 

Підприємство  -  основна  організ-на  ланка  н\г У.  Підпр-во-самостійний  госп-чий статутний  суб’єкт,  який  має  права  юридичної  особи та здійснює виробничу,  науково-дослідницьку  і  комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).За Госп-ким Кодексом, підпр-во-   самостійний   суб’єкт   господарювання, створений   компетентним   органом  державної  влади  або  органом місцевого самоврядування,  або іншими суб’єктами  для  задоволення суспільних  та  особистих  потреб шляхом систематичного здійснення виробничої,  науково-дослідної,  торговельної, іншої господарської діяльності   в  порядку,  передбаченому  цим  Кодексом  та  іншими законами.  Орендним  підприємством визнається підприємство,  створене орендарем на основі оренди цілісного майнового комплексу існуючого державного  або  комунального  підприємства чи майнового комплексу виробничого структурного підрозділу  (структурної  одиниці)  цього підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності. Орендарем  є  юридична  особа,  утворена членами трудового колективу підприємства чи його підрозділу, майновий комплекс якого є об’єктом оренди. Організація  членів трудового колективу,  зареєстрована як юридична особа,  має переважне право на укладення договору  оренди майна того підприємства (структурного підрозділу),  де створено цю організацію. Орендодавцями щодо майнових комплексів,  які  належать  до державної  або  комунальної  власності,  є  Фонд  державного майна України  і  його   регіональні   відділення,   а   також   органи, уповноважені ВР АРК, місцевими радами  управляти  майном,  що  належить   відповідно   АРК або є у комунальній власності. Законом  визначаються  об’єкти  державної  та  комунальної власності,  на  основі  яких  не   можуть   створюватися   орендні підприємства. Передача  в  оренду  майнових комплексів не припиняє права власності на це майно.  Передавати  цілісні  майнові  комплекси  у суборенду забороняється. Орендар несе відповідальність за забезпечення цілісності і збереження  майна,  отриманого в оренду, і на  вимогу  орендодавця повинен відшкодувати завдані йому збитки. Орендоване  підприємство  може  бути  визнано  банкрутом в порядку, встановленому законом. Порядок укладення договору оренди майнового  комплексу  та інші   питання   створення  і  діяльності  орендного  підприємства регулюються Госп-м Кодексом, іншими законами.

31.Правове положення  державних підприємств. 

Підприємство  -  основна  організ-на  ланка  н\г У.  Підпр-во-самостійний госп-чий статутний суб’єкт,  який  має права юридичної особи та здійснює виробничу,  науково-дослідницьку  і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).За Госп-ким Кодексом, підпр-во-   самостійний   суб’єкт   господарювання, створений   компетентним   органом  державної  влади  або  органом місцевого самоврядування,  або іншими суб’єктами  для  задоволення суспільних  та  особистих  потреб шляхом систематичного здійснення виробничої,  науково-дослідної,  торговельної, іншої господарської діяльності   в порядку,  передбаченому цим Кодексом  та  іншими законами.  ДП діє на основі державної власності. ДП (крім казенного) самостійно складає річний  фінансовий  план,  який  атверджується до 1 липня року, що передує  планованому, органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном. Порядок складання   річного   фінансового   плану   державним підприємством  (крім казенного) встановлює уповноважений Кабміном У ЦОВВ. ДП,  яке  відповідно  до  закон-ва У  не підлягає приват-ції,  за рішенням Кабміну У може бути перетворене в казенне підприємство.

Державне п-ство являє  собою організаційно-правову форму  підприємства, заснованого на державній  власності. Визначення державне вказує, що дане п-ство має особливості правового становища порівняно з недержавними п-вами. Ці особливості обумовлені способом відмежування функцій власника від функцій управління майном в державному п-стві. Саме державне п-ство як майновий комплекс є об’єктом права держ. власності. П-ству як суб’єкту права це майно належить на праві повного господарського відання. Таке право вужче, ніж право власності. Обсяг його залежить від цільового призначення відповідного майна. Держ. П-ство володіє, користується і розпорядж. цим майном «на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту п-ства». Оскільки держ. п-ство є суб’єктом права повного господарського відання майном, а не суб’єктом права власності, щодо державних п-ств діє спеціальна категорія – правовий режим майна держ. п-ств (ст. 37 ЗУ «Про власність»). Вона означає, що держ. п-ства керуються спеціальни­ми правилами заснування, утворення їх майна при заснуванні, визначення цілей і предмета діяльності (статути держ. п-ств розробляють, затверджують і контролюють уповноважені органи), управління майном, розподілу прибутку тощо. Державні п-ства як суб’єкти одної форми власності (організаційної форми) поділяються на види:а) держ. п-ства, засновані на держ. власності;б) держ. п-ства, засновані на республіканській (АРК) власності; в) казенні п-ства. Усі ці п-ства – державні юридичні особи.

32.Правове положення  казенних підприємств. 

Підприємство  -  основна  організ-на  ланка  н\г У.  Підпр-во-самостійний  госп-чий статутний  суб’єкт,  який  має  права  юридичної особи та здійснює виробничу,  науково-дослідницьку  і  комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).За Госп-ким Кодексом, підпр-во-   самостійний   суб’єкт   господарювання, створений   компетентним   органом  державної  влади  або  органом місцевого  самоврядування,  або іншими суб’єктами  для  задоволення суспільних  та  особистих  потреб шляхом систематичного здійснення виробничої,  науково-дослідної,  торговельної, іншої господарської діяльності   в  порядку,  передбаченому  цим  Кодексом  та  іншими законами. Казенне підприємство  має право розпоряджатися закріпленим за ним на праві оперативного управління  майном,  що  є  у  державній власності  і  належить  до  основних  фондів підприємства,  лише з дозволу органу,  уповноваженого  управляти  відповідним  державним майном.   Особливості   розпорядження   іншим   майном   казенного

підприємства визначаються у його статуті.  Державне підприємство,  яке  відповідно  до  зак-ва У  не підлягає приватизації,  за рішенням Кабміну У може бути перетворене в казенне підприємство. Казенні  підприємства  створюються  у  галузях   народного господарства, в яких:* законом  дозволено здійснення господарської  діяльності  лише державним підприємствам;*основним  (понад  п’ятдесят відсотків)  споживачем  продукції (робіт, послуг) виступає держава;*за   умовами   господарювання  неможлива  вільна  конкуренція товаровиробників чи споживачів;*переважаючим   (понад  п’ятдесят  відсотків)  є   виробництвосуспільно  необхідної  продукції (робіт, послуг),  яке  за  своїми умовами  і характером потреб, що ним задовольняються, як  правило, не може бути рентабельним;*приватизацію   майнових   комплексів  державних   підприємств заборонено законом. Казенне  під-во  створюється  за  рішенням  Кабміну.  У рішенні про створення казенного підп-ва визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства,  а також  орган,  до сфери управління якого входить підприємство,  що створюється.  Реорганізація і  ліквідація  казенного  підприємства проводяться  відповідно до вимог цього Кодексу за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства. Казенне підприємство є ЮО,  має  відповідні рахунки   в   установах   державного   банку,   печатку  із  своїм  найменуванням. Орган, до  сфери   упр-ння   якого   входить   казенне підприємство,   затверджує  статут  підприємства,  призначає його керівника,  дає дозвіл  на  здійснення   казенним   підприємством господарської діяльності, визначає види продукції (робіт, послуг), на виробництво та реалізацію якої поширюється зазначений дозвіл. Найменування казенного підприємства повинно містити  слова “казенне підприємство”.

33.Особливості малих  підприємств. 

Підприємство  -  основна  організ-на  ланка  н\г У.  Підпр-во-самостійний  госп-чий статутний  суб’єкт,  який  має  права  юридичної особи та здійснює виробничу,  науково-дослідницьку  і  комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).За Госп-ким Кодексом, підпр-во-   самостійний   суб’єкт   господарювання, створений   компетентним   органом  державної  влади  або  органом місцевого самоврядування,  або іншими суб’єктами  для  задоволення суспільних  та  особистих  потреб шляхом  систематичного здійснення виробничої,  науково-дослідної,  торговельної, іншої господарської діяльності   в  порядку,  передбаченому  цим  Кодексом  та  іншими законами.  Відповідно до обсягів господарського обороту  підприємства і чисельності його  працівників  (незалежно  від  форм  власності) воно може бути віднесено до категорії малих підприємств. Малими (незалежно    від    форми    власності)    визнаються підприємства,  в  яких  середньооблікова  чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує  п’ятдесяти  осіб,  а  обсяг валового  доходу  від реалізації продукції (робіт,  послуг) за цей період не перевищує суми,  еквівалентної п’ятистам тисячам євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні.  Малі п-ства виділені в самостійну категорію з метою розвитку малого бізнесу шляхом надання їм певних пільг, переваг тощо. З юридичного боку, важливим є те, що особливості їх створення і діяльності встановлюються як загальним законод. У. про п-ства, так і спец. законод. У. про п-ства цієї категорії. Особливості правового становища малих підприємств, крім спеціальних статей Закону «Про підприємства в Ук­раїні», врегульовані ще і постановою Ради Міністрів УРСР від 22 вересня 1990 р. «Про заходи щодо створення і розвитку малих п-ств» в редакції від 19 жовтня 1991 р. (ЗП УРСР.- 1991.- № й._ Ст. 114). Як зазначено в ст. 28 Закону «Про п-ства в Україні», держава стимулює розвиток малих п-ств України: надає пільги при оподаткуванні, одержанні державних кредитів, створює фонди сприяння розвитку малих п-ств та інше. Кількість працюючих, за якою п-ство відноситься до категорії малих, диференційована залежно від галузей народного господарства: • у промисловості та будівництві – до 200 чоловік; • в інших галузях виробничої сфе ри – до 50 чоловік; • у науці і науковому обслуго- вуванні – до 100 чоловік; • у галузях невиробни- чої сфери – до 25 чоловік; • у роздрібній торгівлі – до 15 чоловік.

34.Особливості правового  положення філій, представництв  та дочірніх підприємств. 

Філії,  представництва,   інші   відокремлені   підрозділи господарських організацій (структурні одиниці),  утворені ними для здійснення господарської діяльності виступають суб’єктами господарювання. Філією є  відокремлений  підрозділ  юридичної  особи,  що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що   розташований   поза   її   місцезнаходженням   та    здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії  та  представництва  не  є юридичними особами.  Вони наділяються майном юридичної особи,  що їх створила,  і  діють  на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються ЮО  і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та  представництва  ЮО включаються до єдиного державного реєстру.

35.Правове положення  об’єднань підприємств.

Підприємства   мають   право   на  добровільних  засадах  об’єднувати  свою  виробничу,  наукову,  комерційну  та  інші види діяльності,  якщо  інше  не  передбачено  зак-вом  У. Підприємства можуть об’єднуватись в: 1. асоціації  – договірні об’єднання, створені з метою постійної координації  господарської  діяльності.  Асоціація  не  має  права втручатися  у  виробничу  і  комерційну  діяльність будь-кого з її учасників;2. корпорації -  договірні  об’єднання,  створені   на   основі поєднання   виробничих,   наукових  та  комерційних інтересів,  з делегуванням  окремих повноважень централізованого   регулювання діяльності кожного з учасників;4.     консорціуми -  тимчасові статутні об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети;5.концерни -  статутні  об’єднання  підприємств  промисловості, наукових  організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців;6.інші  об’єднання  за  галузевим,  територіальним  та   іншими принципами.      Об’єднання   діють  на  основі  договору  або  статуту,  який затверджується їх засновниками або власниками.  Підприємства,  які входять  до  складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи. Рішення  про  створення  об’єднання  (установчий  договір)  і статут цього об’єднання погоджуються з  Антим-м комітетом У в  порядку,  визначеному  чинним  законодавством. В об’єднання підприємств, зареєстроване в У, можуть входити   підприємства   інших   союзних   республік   та  держав. Підприємства  У можуть входити в об’єднання, зареєстровані в інших союзних республіках та державах. Порядок вступу в об’єднання у  зазначених  випадках  здійснюється  відповідно до законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність. Об’єднання  є  юридичною  особою, може мати самостійний і зведений   баланси,  поточні  та  вкладні  (депозитні)  рахунки  в установах банків, печатку із своїм найменуванням. Реєстрація  об’єднання  провадиться  в порядку, встановленому законом для підприємства. Об’єднання не відповідає  за  зобов’язаннями  підприємств, які  входять  до  його  складу,  а підприємства не відповідають за зобов’язаннями об’єднання, якщо  інше  не  передбачено  установчим договором (статутом). Підприємства,  які  входять  в об’єднання, можуть вийти з його  складу  із  збереженням  взаємних  зобов’язань  та укладених договорів з іншими підприємствами та організаціями.      Вихід структурних підрозділів і  самостійних  підприємств  із об’єднань   може   здійснюватись   за  згодою  власника  майна  чи уповноваженого ним  органу  та  з  участю  трудового  колективу  з наданням їм права підприємства.     Відмову власника може бути оскаржено трудовим  колективом  до суду. Об’єднання  ліквідується  за  рішенням  підприємств,  які входять  в  нього.  Ліквідація  об’єднання здійснюється у порядку, встановленому  цим Законом для підприємства. Майно, яке залишилося після ліквідації об’єднання, розподіляється між учасниками  згідно з статутом об’єднання. Порядок    створення,    реорганізації    та    ліквідації промислово-фінансових  груп,  а також їх  реєстрації регулюється спеціальним законодавством.