Шпаргалка по "Гражданскому праву"

1.Поняття господарського  права. 

ГП – це комплексна галузь права, яка являє собою  сукупність норм, які регулюють відносини  за участю підп-в, установ, орг-цій, підпр-ців  у ході здійснення своєї госп-ї  діяльності. Господарські відносини  у сфері економіки України становлять предмет госп права. Зміст предмета ГП, визначається 2-ма основними поняттями:”народне господарство” і “господарська діяльність”. До народного господарства належать усі розташовані на території України підприємства, установи, організації. Господарська діяльність як предмет госп. Права за ЗУ “Про зовн екон діяльність” – будь-яка діял-ть, у т.ч. підпр-ка, пов*язана з вир-вом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару; за ЗУ “Про оподаткування прибутку підп-в” – будь-яка  діяльність  особи,направлена  на  отримання  доходу  в  грошовій,  матеріальній  або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації   такої   діяльності   є  регулярною,  постійною  тасуттєвою; за ЗУ “Про ліцензування певних видів госп-ї діяльності” – будь-яка діяльність,  у тому  числі підприємницька,  юридичних осіб, а також фізичних осіб – суб’єктів підприємницької    діяльності,    пов’язана     з     виробництвом (виготовленням) продукції,  торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт;за ГК- це діяльність    суб’єктів   господарювання   у   сфері   суспільного виробництва,  спрямована на виготовлення та реалізацію  продукції, виконання  робіт чи надання послуг вартісного характеру,  що мають  цінову визначеність.

2.Суб’єкти господарського  права: поняття і види.

Суб’єкти господар. права  діють або як власники основних засобів  виробництва (наприклад, кооперативи, господарські товариства), або як господарюючі суб’єкти, засновані власниками (наприклад, державне підприємство, приватне підприємство, підприємство, засноване коопера­тивом). Управлінські організації — міністерства, відомства- законом визначені як уповноважені власником (власниками) органи.  Суб’єкти господарського права мають ряд ознак право-суб’єктності, закріплених господарським законодавством. По-перше, ці суб’єкти мають певну організаційно-правову форму, в якій здійснюється господарська або управлінська діяльність. Організаційно-правову форму можна визначити як передбачену або санкціоновану правом орга­нізаційну структуру, в якій діє суб’єкт господарського права. Це або одна з форм підприємства, або установа (наприклад, міністерство), або організація (наприклад, об’єднання громадян, яке є учасником господарських відносин). Другою ознакою суб’єкта господарського права є те, що він має юридична відокремлене і закріплене за ним майно у формі основних фондів, обігових коштів, інших цінностей. Третьою, суто юридичною, ознакою суб’єкта господарського права є його господарська правосуб’сктність. Суб’єкт господарського права має засновану на законі можливість набувати від свого імені майнові та особисті немайнові права, вступати в зобов’язання, виступати у судових органах. Правосуб’єктність суб’єкта господарського права доктринально визначається як господарська компетенція, тобто сукупність встановлених законодавством і набутих у господарських правовідносинах прав і обов’язків Отже, суб’єкти господарського права – це організації, які на основі юридично відокремленого майна в межах своєї господарської компетенції безпосередньо здійснюють господарську діяльність і використання її результатів або управлінську діяльність в економіці. З урахуванням особливостей функцій господарське законодавство визначає правове становище таких суб’єктів господарського права, як: 1) підприємства та їхні структурні підрозділи; 2) об’єднання підприємств; 3) фінансові та посередницькі інститути; 4) громадяни-підприємці; 5) органи державної виконавчої влади в економіці.

3.Господарські правовідносини(Гп): поняття і види.

Господарські правовідносини – це врегульовані нормами права відносини між господарюючими суб’єктами (підприємництвами, підприємцями) і органами управління, які утворюються в процесі організації і безпосереднього здійснення госнодарської Д-ті. Елементи: суб*кти(суб*кти госп-ння, упр-ння), об*єкт(госп-ка діял-сть), зміст(права і обов*язки). Гп виникають, змінюються і припиняються на основі ЮФ. Особливу роль відіграють події(складова майже кожного дог-ру_виконання робіт, послуг тощо). Гп поділяються на:1. госп-виробничі – майнові та ін відносини, які виникають між суб*єктами госп-ння при безпосередньому здійсненні госп-ї діял-сті;2.організ-госп(адмін-госп) – відносини, які складаються  між суб*єктами госп-ння та суб*єктами організ-госп повноважень органами упр-ння у процесі упр-ння гос-ю діял-тю;3.внутрішньо-госп – відносини, які складаютьтся між стр-ми підрозділами суб*єктів госп-ння, а також відносини між суб*єктами госп-ння і їх стр-ми підрозділами. ГП поєднують в собі майновий та орг-ний елементи, мають матеріальний зміст, що полягає у забезпеченні сус-го вироб-ва. 2 варіант. Господарюючі суб’єкти в процесі господарю- вання во­лодіють і користуються природними ресурсами. Відносини щодо природокористу- вання регулюються природоресурсовими галузями права (земельне, водне, гірниче, лісове, екологічне тощо). Господарюючі суб’єкти формують з прибутку і використовують власні фінансові ресурси, є платниками податків тощо. Отже, вони є суб’єктами фінансових правовідно- син.Між підприємствами, підприємцями та грома дянами виникають майнові відносини щодо задо волення особистих потреб громадян у товарах, роботах, послугах. Ці відносини регулює цивіль- не право. Визнавати всі зазначені відносини гос -подарськими, як це іноді робиться в літературі, означало б, що спеціальної категорії господар- ських відносин взагалі не існує. Об’єктивно нео- бхідні для здійснення господарської діяльності вони за своєю економічною природою не є госпо дарськими. Ці відносини лише створюють органі заційні, матеріальні, фінансові та інші передумо- ви функціонування господарських відносин. Гос- подарсько-правова концепція визначає господар- ські відносини у власному (спеціальному) розу -мінні. А саме: господарськими є відносини між господарюючими суб’єктами (підприємствами, підприємцями) і органами управління, які утво- рюються у процесі організації і безпосереднього здійснення господарської діяльності. Господар- ські відносини як предмет регулювання склада- ються лише з двох елементів – організаційного (організація виробництва, обігу) і майнового. Сукупність господарських відносин у такому вузькому розумінні с предметом господарського права. За предметом у такому розумінні господар право вирізняється з інших галузей права, норми яких діють у народному господарстві.

4.Методи правового  регулювання господарських правовідносин.

Це сукупність способів регулюючого впливу норм госп. права  на поведінку субєктів госп. правовідносин. Концепсуально методи госп. права  будуються на 2-ох принципах :загальнодозвільному(“дозволено все, що не заборонено законом”) та зобов’язуючому (“субєкти госп права зобовязані і мають вчиняти те, що на них покладено законом”). Метод автономних рішень субєктів госп відносин-грунтується на тому, що підприємства, підприємці мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству України. Метод владних приписів(вимог законів і вказівок компетентних органів, обовязкових для субєктів госп відносин)-згідно з ним діяльність субєктів підпорядковується обовязковим моделям правовідносин, визначеним законодавством. Метод рекомендацій-держава регулює поведінку субєктів госп відносин шляхом рекомендованих моделей відповідних правовідносин.

5.Суб’єкти господарських  правовідносин: поняття та види.

Суб’єкти господар. правовід. діють або як власники основних засобів  виробництва (наприклад, кооперативи, господарські товариства), або як господарюючі суб’єкти, засновані власниками (наприклад, державне підприємство, приватне підприємство, підприємство, засноване коопера­тивом). Управлінські організації — міністерства, відомства- законом визначені як уповноважені власником (власниками) органи. Отже, суб’єкти господарських правовід. – це організації, які на основі юридично відокремленого майна в межах своєї господарської компетенції безпосередньо здійснюють господарську діяльність і використання її результатів або управлінську діяльність в економіці. Суб’єктами господар правовіднос є: • господарські організації, створені для безпосередньої господарської діяльності і зареєстровані як юридичні особи;  • державні і недержавні органи, які здійснюють управління економікою (міністерства, держкомітети, господарські об’єднання, управління тощо);  •структурні підрозділи господарських організацій, наділені компетенцією щодо здійснення господарської діяльності; •фізичні особи, офіційно зареєстровані у статусі підприємців; • державні і громадські установи та організації, що є споживачами продукції (товарів), робіт, послуг.

Особливим суб’єктом  господарських відносин є держава, від імені якої діють її органи.

6.Господарсько-правові  норми. 

Норма господарського права – це елемент системи комплексної галузі господарського права. Нормативний акт діє як елемент зовнішньої форми господарського права, елемент комплексної галузі господарського законод.. Важливою як у теоретичному, так і в практичному аспекті є загальна класифікація нормативних актів господарського законодавства на види за змістом тих норм госпо­дарського права, які офіційно встановлюють ці акти. Залежно від змісту доктрина господарського права розрізняє чотири види актів: • акти, норми яких є загальними правилами функціонування господарських правовідносин. Такі норми містяться у кодексах, які кодифікують окремі інститути господарського права. Зокрема, Цивільний кодекс кодифікує норми про договірні господарсько-правові інститути: купівлю-продаж, поставку та інші форми обміну; загальний і будівельний підряди; перевезення вантажів; інститут майнової відповідальності господарюючих суб’єктів і т. ін. Щодо окремих видів правовідносин діють спеціальні кодифіковані акти господарського законодавства. Це, зокрема, транспортні кодекси та статути, загальні правила перевезення вантажів;

• компетенційні акти, які визначають види господарюючих  суб’єктів, а також їхні права  і обов’язки щодо господарювання, тобто господарську компетенцію; •  нормативні документи, що регулюють технічні параметри виробництва та його результати, зокрема, технологічні процеси, якість продукції (робіт, послуг), витрати (норми витрат матеріальних і трудових ресурсів, норми виробітку тощо). Формами нормативних документів є стандарти (державні, галузеві, підприємств, технічні умови), а також державні будівельні норми і правила;• нормативні акти, що виражають норми-завдання, тобто визначають своїм адресатам конкретні результати, яких мають досягти суб’єкти господарських відносин при належній правомірній поведінці, а не загальні правила поведінки. Юридично-технічною формою актів цього виду є акти планування, програми (технічна форма) і закони та постанови про їх затвердження (юридична форма).

7.Поняття, ознаки та  особливості господарського законодавства.

ГЗ – cукупність н\п  актів, що регулюють гос-кі відносини. Широке розуміння – сис-ма всіх н\п  актів, які регулюють відносини  у сфері н\г. Вузьке розуміння  – неохідні акти цив-го, фін-го, подат-го, адм-го, труд-го  і власне госп-го зак-ва. Госп-ке зак-во хар-ся : частково систематизоване; тісний зв*язок з ЦП, цив-м зак-вом; до сис-ми ГП входять як комплексні, так і галузеві н\п акти; складовий елемент ГЗ- відомчі норм-ні акти; обов*язковий ел-т – локальний нормативний акт. Господар. законод. загалом можна визначити як систему н.а., які згідно із законом є інституційни ми джерелами господар. права.Основними джере лами господар права є саме закони та інші н.а.Та- кі форми права, як зви­чай, судовий прецедент, у цій сфері застосовуються рідко.Ознаки та особ- ливості господар. законодавства, однією з яких є комплексний зміст основних н.а., більш повно характеризують цю галузь законод.. Переважна більшість н.а. господар. законод. включає норми двох і більше галузей права.Як приклад можна навести З «Про п-ства в У». Це акт господар. за- конод., який містить норми господар. або цивіль- ного, адмін., фінан., труд. та інших галузей пра- ва. Другою ознакою і особливістю господар. за- конод. є те, що воно включає в себе одногалузеві акти господар. (цивільного) законод.. Такими, зо- крема, слід вважати Положення про поставки продукції виробни­чо-технічного призначення та Положення про поставки товарів народного спо- живання. Вони одногалузеві, бо регулюють відно сини щодо укладання та виконання відповідних господар. договорів. Наступною ознакою госпо- дар. законод. У. є його поєднання з комерційним правом інших країн та міжнар. договорами з гос- подар. питань. Воно здійснюється згідно з певни- ми принципами. Принцип пріоритету спец. норм міжнар. договірного права над загальними нормами господар. права У.. Принцип надання нормам міжнар. економ. договорів статусу нац. законод. У.Третім принципом поєднання госпо- дар законод. У. з комерційним правом інших кра їн є право сторін зовнішньоеконом. договорів обирати право країни, яким визнач. права та обо- в’язки сторін договорів.

8.Нормативні акти господарського  законодавства: поняття і види.

Нормативний акт господарського законодавства являє собою офіційний  письмовий документ компетентного  органу держави, який є джерелом норм господарського права, тобто встановлює (змінює) або припиняє норми господарського права. Поняття нормативного акта господарського законодавства багатозначне. Воно визначає різноманітні щодо юридичної сили, форми і сфер дій нормативні акти. Тому вони класифікуються на види шляхом визначення актів господарського законодавства за двома основними критеріями: юридичною силою актів та змістом норм господарського права, які вони встановлюють. Згідно з юридичною силою господар законод. функціонує як вертикальна ієрархічна система н.а. Структура цієї системи обумовлена структурою органів законодавчої і державної виконавчої влади, які мають законодавчі і нормотворчі повноваження щодо регулювання господарської діяльності. В ній можна виділити декілька блоків, головними з яких є господарське законодавство, що грун -тується на статтях і нормах Конституції України про власність, про підприємництво, про компетенцію вищих органів державної влади у нормативному регулюванні господарської діяльності. Другий блок становлять господарські закони (наприклад ЗУ «Про власність», «Про підприємства в Україні») Ще один блок нормативних актів господарського законодавства становлять так звані законодавчі акти:а) постанови ВРУ з господар питань, б) Декрети КМ з господар питань, які приймалися КМУ на підставі тимчасових повноважень, делегованих йому ВРУ.  Великий за обсягом блок господар законод становлять підзаконні нормативні акти а) укази розпорядження Президента України з господарських питань в) постанови та розпорядження КМУ ;г) господар н.а. міністерств, державних комітетів та інших центральних органів викон. влади д) н.а. госп. законод. місцевих рад та  держадміністрацій

9.Система господарського  законодавства. 

У кодифікованих галузях  законодавства їх системи визначаються структурами кодексів. Господарське законодавство не кодифіковане. Структурними підрозділами системи господарського законодавства є окремі законодавчі (нормативні) інститути. Інститут становить собою групу (підсистему) н.а, предметом яких є комплекс однорідних відносин чи вид діяльності.Основою господарського законодавства є система статусних, або компетенційних, законів, тобто таких, які визначають правове становище господарюючих суб’єктів. Ці закони класифікуються залежно від кола осіб, на які вони поширюються.(Наприклад закони «Про підприємництво», «Про підприєм -ства в У.») Іншим інститутом господар. законодавства є група н.а., які регулюють правове становище об’єднань підприємств: асоціацій, корпорацій, концернів, консорціумів тощо. Законодавство про страхування регулює відносини між страховиками (страховими компаніями, створеними у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю) і страхувальниками  щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів (страхових внесків, страхових премій). Антимонопольне законодавство представлене в першу чергу ЗУ «Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності “, «Про Антимоноп комітет У» Законодавство про зовнішньоек діяльність. Основним нормативним актом тут с ЗУ «Про зов. екон. діяльність», який регул. такі види зов. екон діяльності: зовнішню торгівлю; економічне співробітництво; аісціалпшцю ні кооперацію ниробнищва, науки і техніки; економічні зв’язки в галузі будівництва; транспортні відносини, експедиторські операції; надання різноманітних послуг; банківські (кредиті, розрахункові та ін.) операції.