Отчет по практике в Уманській об’єднаній державній податковий інспекції

Тому сільськогосподарське підприємство, яке не зареєстроване  як платник податку на додану вартість може бути зареєстровано суб’єктом  спеціального режиму оподаткування  при дотриманні вимог статті 181 або  статті 182 розділу V Кодексу.

 Перереєстрація особи  як платника податку на додану  вартість

 У разі виникнення  змін у даних платника податку  на додану вартість або зміни  місцезнаходження (місця проживання) проводиться перереєстрація особи  як платника податку на додану  вартість у порядку визначеному  розділом IV Положення та свідоцтво  про реєстрацію платника податку  на додану вартість підлягає  заміні.

 При перереєстрації  особи як платника податку  на додану вартість дата реєстрації  її як платника податку на  додану вартість не змінюється, а датою початку дії нового  свідоцтва про реєстрацію платника  податку на додану вартість  та датою анулювання старого  свідоцтва про реєстрацію платника  податку на додану вартість  є останній день строку у  10 робочих днів від дня отримання  додаткової Заяви з позначкою  «Перереєстрація» (далі – Заява  про перереєстрацію).

 Датою початку дії  нового свідоцтва про реєстрацію  платника податку на додану  вартість та датою анулювання  старого свідоцтва про реєстрацію  платника податку на додану  вартість буде дата внесення  відповідного запису до реєстру  платників податку на додану  вартість.

Анулювання реєстрації особи  як платника податку на додану вартість здійснюється за наявності підстав  передбачених статтею 184 розділу V Кодексу, та в порядку, визначеному розділом V Положення. Анулювання реєстрації особи  як платника податку на додану вартість може здійснюватись безпосередньо  за заявою платника податку на додану вартість на підставах, визначених у  підпунктах «а» - «и» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, та за ініціативою відповідного податкового органу на підставах, визначених у підпунктах «б» - «и» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу.

 Рішення про анулювання  реєстрації особи як платника  податку на додану вартість  за ініціативою податкового органу  приймається за наявності відповідних  підтвердних документів, які зазначені  у підпункті 5.2 пункту 5 розділу  V Положення.

Для анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість за підставами, визначеними  підпунктами «а», «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, необхідно, щоб  з моменту такої реєстрації минуло щонайменше 12 календарних місяців.

 Стосовно анулювання  реєстрації особи як платника  податку на додану вартість  на підставі, визначеній підпунктом  «и» пункту 184.1 статті 184 розділу  V Кодексу, слід зауважити, що  така особа має бути зареєстрована  суб’єктом господарювання не  менше ніж 12 повних календарних  місяців, що передують місяцю, в якому здійснюється анулювання  реєстрації платника податку  на додану вартість.

Так, наприклад, якщо анулювання реєстрації особи як платника податку  на додану вартість відповідно до підпункту  «и» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, зареєстрованої у січні 2011 року, відбувається у липні 2011 року то обрахунок відповідних  обсягів постачання товарів/послуг такого платника податку на додану вартість для цілей анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість повинен здійснюватись  за попередні 12 календарних місяців, тобто з липня 2010 року по червень 2011 року.

Необхідно також зауважити, що відповідно до пункту 184.7 статті 184 розділу V Кодексу платник податку за наслідками останнього звітного періоду зобов’язаний визнати умовне постачання товарів  та необоротних активів, які залишаються  на обліку та при придбанні яких суми податку на додану вартість були включені до податкового кредиту, та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів.

При цьому, у разі анулювання реєстрації особи як платника податку  на додану вартість за рішенням платника умовний продаж визначається платником  у податковій декларації з податку  на додану вартість за наслідками останнього звітного періоду на дату подання  заяви про анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість.

У разі анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість за ініціативою податкового  органу умовне постачання товарів та необоротних активів відображається у податковій декларації з податку  на додану вартість за наслідками останнього звітного періоду (з першого дня  такого останнього звітного періоду  по день анулювання реєстрації особи  як платника податку на додану вартість включно).

 Зазначені норми щодо  нарахування умовного постачання  не стосуються лише випадків  реорганізації платника податку  на додану вартість шляхом  приєднання, злиття, перетворення, поділу  та виділення відповідно до  закону.

Також звертаю увагу на те, що за особою, якій було анульовано реєстрацію як платника податку на додану вартість за ініціативою органу державної податкової служби, залишається  обов’язок щодо повернення органу державної податкової служби свідоцтва  про реєстрацію платника податку  на додану вартість та усіх засвідчених  його копій разом із супровідним  листом протягом 20 календарних днів від дня прийняття рішення  про таке анулювання (підпункт 5.5 пункту 5 розділу V Положення).

 Спрощена система оподаткування

 Відповідно до підпункту  1 пункту 1 підрозділу 8 розділу XX Кодексу  платники єдиного податку не  є платниками, зокрема, податку  на додану вартість з операцій  з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване  на митній території України,  за винятком податку на додану  вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6 відсотків.

Тобто, юридичні особи які  обрали спрощену систему оподаткування  за ставкою єдиного податку 6 відсотків, зобов’язані сплачувати податок  на додану вартість. Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення у разі переходу на спрощену систему оподаткування  із сплатою податку на додану вартість юридична особа реєструється як платник  податку на додану вартість у порядку, визначеному Кодексом та Положенням.

 Звертаю увагу, що  відповідно до пункту 183.8 статті 183 розділу V Кодексу орган державної  податкової служби відмовляє  у реєстрації особи як платника  податку на додану вартість, якщо  за результатами розгляду Заяви  та/або поданих документів встановлено,  що особа не здійснює постачання  товарів/послуг або не відповідає  вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу, або якщо  існують обставини, які є підставою  для анулювання реєстрації платника  податку на додану вартість  згідно із статтею 184 розділу  V Кодексу.

 Отже, якщо особа, яка  подала заяву про перехід на  спрощену систему оподаткування  обліку та звітності за ставкою  єдиного податку 6 відсотків, не  відповідає вимогам, визначеним  статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом  183.7 статті 183 розділу V Кодексу, то  така особа не може бути  зареєстрована як платник податку  на додану вартість та, відповідно, не може бути переведена на  спрощену систему оподаткування  за ставкою єдиного податку  6 відсотків.

 Також слід зауважити,  що у разі, якщо в особи яка  є платником податку на додану  вартість та застосовує спрощену  систему оподаткування обліку  та звітності за ставкою єдиного  податку 6 відсотків, існують обставини,  які є підставою для анулювання  реєстрації платника податку  на додану вартість згідно  із статтею 184 розділу V Кодексу,  то реєстрація як платника  податку на додану вартість  такої особи підлягає анулюванню  у встановленому порядку. Крім того, така особа зобов’язана перейти на загальну систему оподаткування або на спрощену систему оподаткування за ставкою єдиного податку 10 відсотків.

 Визначення об’єкта  оподаткування.

 Кодекс передбачає  особливості визначення бази  оподаткування в разі постачання  товарів/послуг в окремих випадках (стаття.189).

На відміну від Закону «Про податок на додану вартість» (ст.4.7) з 1 січня базою оподаткування  для товарів/послуг, що передаються/отримуються  у межах договорів комісії (консигнації), є вартість постачання цих товарів, визначена у загально встановленому  порядку (стаття.189.4)

У разі умовного постачання товарів базою оподаткування  є звичайна ціна відповідних товарів  чи необоротних активів (стаття. 189.11).

У випадках, коли платник  податку здійснює операції з постачання особам, які не зареєстровані як платники податку, сільськогосподарської  продукції та продуктів її переробки, раніше придбаних (заготовлених) таким  платником податку у фізичних осіб, які не є платниками цього  податку, об’єктом оподаткування є  торгова націнка (надбавка), встановлена  таким платником податку (стаття. 189.12).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. АДМІНІСТРУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ

 

Однією з найбільш важливих функцій органів управління будь-якої системи є інформаційне забезпечення її діяльності. Ця діяльність спрямована на створення, організацію, функціонування та вдосконалення інформаційних  систем, які служать успішному  досягненню мети управління.

Практика діяльності ДПС  підтверджує пріоритетне значення системи інформаційного забезпечення як ланки, що зумовлює ефективність роботи всієї податкової системи. Система  інформаційного забезпечення здійснює інформаційну підтримку органів  ДПС у всіх напрямах службової  діяльності, надаючи багатоцільову, статистичну, аналітичну та довідкову  інформацію.

Інформаційне забезпечення управління – комплекс організаційних, правових, технічних, технологічних  заходів, засобів та методів, що забезпечують у процесі управління і функціонування системи інформаційні зв’язки її елементів шляхом оптимальної організації  інформаційних масивів баз даних і знань.

У зв’язку з розвитком  ДПС, одночасно із збільшенням кількості  платників податків та обов’язкових платежів до бюджету, надзвичайно збільшився потік інформації, що надходить на адресу податківців, зросла кількість  документів, що потребують негайного  реагування, обсяг інформації давно  перейшов межу, коли прості засоби обробки  інформації дозволяють оперативно та доброякісно її обробити. Це можна  здійснити лише за умови функціонування інформаційних систем (ІС).

Інформаційна система  – організований комплекс збирання, зберігання, накопичення, обробки, оновлення, пошуку, відображення та надання споживачам інформації, необхідної для ефективного  управління.

До складу інформаційних  систем входять: інформація (відомості), персонал, організаційні та технічні засоби, методи та процедури роботи з інформацією, джерела та здобувачі інформації, носії (паперові, електронні, магнітні тощо).

Основні завдання інформаційних систем:

– постійне поповнення необхідною інформацією;

– своєчасне забезпечення відповідних споживачів достовірними даними;

– збирання, обробка даних  про стан та результати роботи об’єктів управління для інформування вищих  органів управління;

– аналітична обробка інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень.

Інформаційна система  ДПС ґрунтується на трьох основних елементах:

1. Центральній базі даних  (ЦБД) податкових органів, до складу якої входять:

– Державні реєстри платників  податків юридичних і фізичних осіб;

– Державний реєстр платників ПДВ;

– реєстри прибуткових  та неприбуткових організацій, підприємств;

– реєстр постійних представництв нерезидентів;

– реєстр фіктивних підприємств  та фіктивних податкових накладних;

– реєстр втрачених паспортів;

– масив ВМД суб’єктів  зовнішньо-економічної діяльності (ЗЕД);

– перелік суб’єктів  ЗЕД, акредитованих на митних постах;

– інформація про імпорт автомобілів фізичними особами;

– щодекадна інформація про стан розрахунків платників з бюджетом (АІС “Галузь”);

– щоквартальні дані про  пільги платників податків (АІС “Пільги”);

– Національний план контрольно-перевірочної роботи;

– дані про реалізовані  акцизні марки (АІС “Акцизні марки”).

2. Корпоративній інформаційній  телекомунікаційній мережі, що надає  можливість податковим органам  використовувати інформацію ЦБД  та інформаційних архівів інших міністерств та відомств (Державна митна служба, Державне Казначейство, Держкомстат, Мінфін, банки тощо).

3. Сучасних інформаційних  технологіях на всіх рівнях  ієрархічної структури податкової  системи. Це викликано, у першу  чергу, тим, що за останні  роки значно збільшилась кількість  платників (близько 700 тис. юридичних  осіб), а інформаційні технології  попереднього покоління не дають  змоги оперативно забезпечувати  аналіз та створювати умови  для прийняття управлінських  рішень.