Отчет по практике в Уманській об’єднаній державній податковий інспекції

Розглянемо динаміку кількості  фізичних та юридичних платників  податків в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Динаміка чисельності  платників податків в Уманській  ОДПІ в 2006-2012 роках

Платники	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення 2012 від 2006 рр. (+,-)
Фізичні особи	5872	5612	6187	6897	6791	6911	6385	513
Юридичні особи	1739	1488	1546	1807	1837	1857	1845	106

 

Як можна побачити, з  представленої вище таблиці, впродовж досліджуваного періоду чисельність платків податків, зареєстрованих в Уманській об’єднаній державній податковій адміністрації дещо збільшилася. Це свідчить про те, що більша кількість людей почала займатися підприємницькою діяльністю, або ж просто працевлаштувалася. Так у 2006 році було зареєстровано 5872 фізичних особи – платника податків, а впродовж досліджуваного періоду дана кількість збільшилася на 513 чоловік, та у 2012 році їх стало 6385 чоловік.

Подібна ситуація і у чисельності  зареєстрованих юридичних осіб. Так  у 2006 році на обліку в Уманській  ОДПІ числилося 1739 осіб, впродовж 2006-2012 років даний показник зріс на 106 осіб та склав 1845 юридичних осіб. Дана тенденція є позитивною, та показує нам перспективи розвитку регіону.

Більш наглядно дану картину  можна спостерігати на рисунку 3.1.

Рис. 3.1 Динаміка чисельності  платників податків Уманської ОДПІ впродовж 2006-2011 років.

 

Стосовно процедури реєстрації та обліку, то на стадії реєстрації суб’єкта господарювання відсутній чіткий механізм взаємодії органів державної реєстрації та органів державної податкової служби, що приводить в подальшому до ухилення частини платників податків від оподаткування та від подання податкової звітності. Одним із шляхів розв’язання цієї проблеми є поєднання таких баз даних, як паспортна система МВС України та Державний реєстр фізичних осіб у системі державної податкової служби. Вирішенням цієї проблеми також може стати залучення представників податкових органів вже на першому етапі здійснення повноважень щодо обліку платників податків – на етапі прийняття та перевірки документів державним реєстратором, що подаються заявником для реєстрації суб’єкта господарювання. Відповідні положення повинні знайти відображення в Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».

Податковими у сфері обліку платників податків є закони, основна  мета яких – нормативне регулювання  податкових правовідносин, що виникають  при податковій реєстрації, веденні  облікових справ платника податків органами державної податкової служби, знятті з реєстрації платників податків. До неподаткових у сфері обліку платників  податків належать закони, які містять  окремі правові норми щодо здійснення  відповідного обліку. Систему законодавства України з обліку платників податків складає сукупність нормативно-правових актів, що регулюють правові відносини у сфері обліку платників податків, тобто ті, в яких закріплені правові норми, що встановлюють підстави та порядок реєстрації, внесення змін до облікових даних і припинення реєстрації платника податків в органах державної податкової служби.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКІВ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ

 

Згідно Податкового Кодексу  України у Розділ 2. «Адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)» здійснюється:

Глава 1. Загальні положення

Стаття 40. Сфера застосування розділу „Адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)”

40.1. Цей розділ визначає  порядок адміністрування податків  та зборів, визначених у розділі  І цього Кодексу, а також  порядок контролю за дотриманням  вимог податкового та іншого  законодавства у випадках, коли  здійснення такого контролю покладено  на контролюючі органи. У разі  коли іншими розділами цього  Кодексу або законодавством з  питань митної справи (далі - митне  законодавство) визначається спеціальний  порядок адміністрування окремих  податків, зборів (обов’язкових платежів), використовуються правила, визначені  в іншому розділі або митному  законодавстві.

Стаття 41. Контролюючі органи та органи стягнення

41.1. Контролюючими органами  є:

41.1.1. органи державної  податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів  та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті  41.1.2 цього пункту, а також стосовно  законодавства, контроль за дотриманням  якого покладається на органи  державної податкової служби;

41.1.2. митні органи - щодо  мита, акцизного податку, податку  на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового  законодавства справляються у  разі ввезення (пересилання) товарів  і предметів на митну територію  України або територію спеціальної  митної зони або вивезення  (пересилання) товарів і предметів  з митної території України  або території спеціальної митної  зони.

41.2. Розмежування повноважень  і функціональних обов’язків  між контролюючими органами визначаються  цим Кодексом та іншими нормативно-правовими  актами.

41.3. Порядок контролю з  боку митних органів за сплатою  платниками податків податку  на додану вартість та акцизного  податку встановлюється спільним  рішенням центрального органу  державної податкової служби  та спеціально уповноваженого  центрального органу виконавчої  влади в галузі митної справи.

41.4. Інші державні органи  не мають права проводити перевірки  своєчасності, достовірності, повноти  нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних  органів.

41.5. Органами стягнення  є виключно органи державної  податкової служби, які уповноважені  здійснювати заходи щодо забезпечення  погашення податкового боргу  у межах компетенції, а також  державні виконавці в межах  їх компетенції. Стягнення податкового  боргу за виконавчими написами  нотаріусів не дозволяється.

Стаття 42. Листування з платником  податків

42.1. Податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або  інші документи, адресовані контролюючим  органом платнику податків, повинні  бути складені у письмовій  формі, відповідним чином підписані  та завірені печаткою відповідних  органів.

42.2. Документи вважаються  належним чином врученими, якщо  вони надіслані за адресою  (місцезнаходженням, податковою  адресою) платника податків рекомендованим  листом з повідомленням про  вручення або особисто вручені  платнику податків або його  законному чи уповноваженому  представникові.

42.3 Якщо платник податків, протягом 4 днів з дня надсилання  йому контролюючим органом відповідного  документа не повідомив такий  контролюючий орган про зміну  податкової адреси, повернення документів, як таких, що не знайшли адресата, не звільняє платника податку від їх виконання.

Стаття 43. Умови повернення помилково та/або надміру сплачених  грошових зобов’язань

43.1. Помилково та/або надміру  сплачені суми грошового зобов’язання  підлягають поверненню платнику  відповідно до цієї статті, крім  випадків наявності у такого  платника податкового боргу.

43.2. У разі наявності  у платника податкового боргу,  повернення помилково та/або надміру  сплаченої суми грошового зобов’язання  на поточний рахунок платника  податків в установі банку,  або шляхом повернення готівкою  за чеком, у разі відсутності  у платника податків рахунку  в банку, проводиться лише після  повного погашення такого податкового  боргу платником податків.

43.3. Обов’язковою умовою  для здійснення повернення сум  грошового зобов’язання є подання  платником податків заяви про  таке повернення (крім повернення  надміру утриманих (сплачених)  сум податку з доходів фізичних  осіб, які розраховуються органом  державної податкової служби  на підставі поданої платником  податків податкової декларації  за звітний календарний рік  шляхом проведення перерахунку  за загальним річним оподатковуваним  доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення  помилково та/або надміру сплаченої  суми.

43.4. Платник податків подає  заяву на повернення помилково  та/або надміру сплачених грошових  зобов’язань у довільній формі,  в якій зазначає напрям перерахування  коштів: на поточний рахунок платника  податків в установі банку;  на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших  платежів, контроль за справлянням  яких покладено на контролюючі  органи, незалежно від виду бюджету,  або шляхом повернення готівковими  коштами за чеком у разі  відсутності у платника податків  рахунку в банку.

43.5. Контролюючий орган  не пізніше ніж за 5 робочих  днів до закінчення двадцятиденного  строку з дня подання платником  податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства протягом п’яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом  за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання  висновку про повернення відповідних  сум коштів з відповідного бюджету.

Стаття 44. Вимоги до підтвердження  даних, визначених у податковій звітності

44.1.Для цілей оподаткування  платники податків зобов’язані  вести облік доходів, витрат  та інших показників, пов’язаних  з визначенням об’єктів оподаткування  та/або податкових зобов’язань,  на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і  сплатою податків і зборів, ведення  яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється  формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені  абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни  до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

44.2. Для обрахунку об’єкту  оподаткування платник податку  на прибуток використовує дані  бухгалтерського обліку щодо  доходів та витрат з врахуванням  положень цього Кодексу.

Платники податку на прибуток, що оподатковується за ставкою нуль відсотків та відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6. статті 154 цього  Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об’єкту оподаткування за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України.

Методика бухгалтерського  обліку тимчасових та постійних податкових різниць затверджується у порядку, передбаченому Законом України  «Про бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні.

44.3. Платники податків  зобов’язані забезпечити зберігання  документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог  законодавства, контроль за дотриманням  якого покладено на контролюючі  органи, не менш як 1095 днів з  моменту подання податкової звітності,  для складення якої використовуються  зазначені документи, а у разі  її неподання - з моменту передбаченого  цим Кодексом граничного строку  подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у  пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

44.4. Якщо документи, визначені  у пункті 44.1 цієї статті, пов’язані  з предметом перевірки, проведенням  процедури адміністративного оскарження, прийнятого за її результатами  податкового повідомлення - рішення  або судового розгляду, такі документи  повинні зберігатися до закінчення  перевірки та передбаченого законодавством  строку оскарження прийнятих  за її результатами рішень  та/або остаточного вирішення  справи судом, але не менше  строків, передбачених пунктом  44.3 цієї статті.

44.5. У разі втрати, пошкодження  або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків  зобов’язаний у п’ятиденний  строк з дня такої події  письмово повідомити орган державної  податкової служби за місцем  обліку в порядку, установленому  цим Кодексом для подання податкової  звітності, та митний орган,  яким було здійснено митне  оформлення відповідної митної  декларації. Платник податків зобов’язаний  відновити втрачені документи  протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.