Бюджетний процес і проблеми його вдосконалення

Найбільше кредитів із державного бюджету було видано у сфері сільського господарства, дорожнього господарства, а також у сфері фінансів, зокрема:

• Міністерству аграрної політики та продовольства України за бюджетною програмою «Формування державного інтервенційного фонду Аграрним фондом, а також для закупівлі матеріально-технічних ресурсів для потреб сільськогосподарських товаровиробників» - 2,5 млрд. грн.;
• Державній службі автомобільних доріг України за бюджетною програмою «Розвиток автомагістралей та реформа дорожнього сектору» - 1,2 млрд. грн.;
• Міністерству фінансів України (загальнодержавні видатки) за програмою «Фінансування проектів розвитку та розрахунок коштів, залучених державою» - 0,6 млрд. грн.

Повернення кредитів, в  основному, відбулося за функцією «Економічна  діяльність».

У розрізі бюджетних програм  найбільше повернення кредитів мало місце за такими головними розпорядниками:

• Міністерство аграрної політики та продовольства України:
• за програмою «Повернення коштів, наданих Міністерству аграрної політики України на формування державного інвестиційного фонду Аграрним фондом, а також для закупівлі матеріально-технічних ресурсів для потреб сільськогосподарських товаровиробників» - 1,2 млрд. грн.;
• Міністерство фінансів України:
• за програмою «Повернення позик, наданих для фінансування проектів розвитку за рахунок коштів, залучених державою» - 0,4 млрд. грн.;
• Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України:
• за програмою «Повернення кредитів, наданих у 2007 році з Державного бюджету України на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів у галузях економіки, у першу чергу з впровадження передових енергозберігаючих технологій і технологій з виробництва альтернативних джерел палива» - 0,1 млрд. грн.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ ПРОБЛЕМИ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ  ТА ШЛЯХИ ЙОГО РЕФОРМУВАННЯ   

 

3. 1.Проблеми організації і реалізації бюджетного процесу в Україні

 

За роки  незалежності бюджетний процес в Україні пройшов  значний еволюційний шлях, втім і  на сьогодні цілий ряд проблем залишається невирішеним – починаючи від самого процесу прийняття бюджету, закінчуючи його виконанням та відповідальністю за бюджетні порушення.

Умовно проблеми бюджетного процесу в Україні можна розділити  на три категорії:

- проблеми на стадії  прийняття бюджету;

- проблеми, що виникають  в процесі виконання бюджету;

- проблеми контролю та  відповідальності за бюджетний  процес.

Проблемою, що завжди переслідувала бюджетний процес в Україні було його прийняття, а точніше хронічна несвоєчасність дій органів державної влади. Необхідність прийняття бюджету щороку лише підвищує складність проблеми. Політична нестабільність та відсутність політичного консенсусу, спроби лобіювання інтересів промисловими групами, відстоювання власних інтересів представниками влади обумовлюють надзвичайну проблематичність прийняття бюджету в принципі, не говорячи про прийняття його в строк. Ситуація, коли країна вступає в новий рік без бюджету, на жаль, є скоріше правилом, аніж винятком із нього.

Як свідчить практика останніх років, парламент країни не додержується процесуальних вимог щодо прийняття  та затвердження зазначеного закону, що створює значні перешкоди як для  проведення фінансової політики урядом  держави, так і стабільного функціонування всієї бюджетної системи України.

Зважаючи, що граничний термін прийняття Верховною Радою України  Закону про Державний бюджет України 1 грудня року, що передує плановому, можемо зробити висновок, що протягом останніх років лише бюджет 2004 року можна вважати таким, що прийнято вчасно, всі інші роки строки були порушені. Економісти відмічають, що навіть якщо бюджет ухвалюють вчасно, його якість настільки низька, що дуже ускладнює підготовку до виконання.

Проблеми бюджетного процесу в України:

1. Проблеми на стадії прийняття бюджету

• несвоєчасність прийняття

• низька якість бюджету
• відсутність стратегічної складової планування бюджету
• прозорість бюджетного процесу

2. Проблеми на стадії виконання бюджету

• дефіцит бюджету та його фінансування
• державний борг і його обслуговування
• недоліки податкової системи
• місцеві бюджети
• передчасна соціальна орієнтація бюджету і скорочення капітальних видатків
• невизначеність програмно-цільового методу формування бюджету

3. Проблеми контролю та відповідальності

• неефективність використання бюджетних коштів
• головні розпорядники коштів та їх відповідальність
• відсутність відповідальності за фінансування
• контроль за виконанням бюджетів
• відсутність механізму контролю за реалізацією бюджетних програм.

         Низька якість державного бюджету багато в чому пояснюється недоліками в його плануванні. Бюджет кожного року від початку і до кінця є новим документом, що був  складений за умов поточної реальності, не враховуючи стратегії розвитку держави. Відповідно боротьба кожного року триває за кожен із запланованих показників, в той час як світова практика свідчить, що проблема ця вирішується досить просто. Наприклад у Канаді основна маса статей плануються на чотири роки, а щороку їх лише уточнюють. При цьому відхилення від того показника, що планувався з урахуванням інфляції, не повинно перевищувати 5%. Програми ж мають закінчений характер і плануються на весь термін їх дії. Таким чином, політичні пристрасті вирують навколо 5% всього обсягу публічних фінансів та щодо нових програм, які впроваджуються.

Таблиця 3.1.1.

 Прийняття Верховною Радою України законів «Про державний бюджет»

Рік	Дата прийняття акту	Назва законодавчого акту
1	2	3
2003	23.12.2002	Проект Постанови про  прийняття Закону України про Державний бюджет України на 2003 рік
	26 грудня 2002 року N 380-IV	Про Державний бюджет України  на 2003 рік
2004	26.11.2003	Проект Постанови про прийняття Закону України про Державний бюджет України на 2004 рік
	27 листопада 2003 року N 1344-IV	Про Державний бюджет України  на 2004 рік
2005	13.12.2004	Проект Закону про Державний  бюджет України на 2005 рік
	23.12.2004	Проект Постанови про неприйнятність Закону України про Державний бюджет України на 2005 рік
	23 грудня 2004 року N 2285-IV	Про Державний бюджет України  на 2005 рік
2006	08.12.2005	Проект Постанови про проект Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"
	20 грудня 2005 року N 3235-IV	Про Державний бюджет України  на 2006 рік
2007	06.12.2006	Проект Постанови про  прийняття проекту Закону України про Державний бюджет України на 2007 рік
	19 грудня 2006 року N 489- V	ЗУ Про Державний бюджет України на 2007 рік
2008	28.12.2007	Проект Постанови про  прийняття у першому читанні  проекту Закону України "Про Державний  бюджет України на 2008 рік та про  внесення змін до деяких законодавчих актів"
	28 грудня 2007 року N 107- VI	Про Державний бюджет України  на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України
2009	23.12.2008	Проект Закону про Державний  бюджет України на 2009 рік
	26 грудня 2008 року N 835- VI	Закон України "Про Державний  бюджет України на 2009 рік"
2010	23.04.2010	Проект Закону про Державний  бюджет України на 2010 рік

Формально в Україні намагаються  планувати основні напрями бюджетної  політики за допомогою Бюджетної  резолюції, втім поки що цей документ є досить формальним , його зміст, як правило, не відповідає змісту проекту бюджету.

Таким чином, маємо наступну проблему бюджетного процесу в Україні - відсутність стратегічної складової  в бюджетному процесі - бюджет планується на рік, в той час як стратегічний розвиток держави та її складових  потребує довгострокових фінансових планів країни. Як результат, фінансова-бюджетна і соціальна економічна стратегії  держави розвиваються паралельними шляхами, замість необхідного симбіозу. Держава фактично не має можливостей  для проведення анти-циклічної політики, тобто балансування дефіцитними  і профіцитними бюджетами залежно  від фази економічного циклу.

Стадія прийняття бюджету  та проблеми, що виникають на ній, призводять до актуалізації ще однієї проблеми –  порядок затвердження бюджету.

В Україні реалізується процедура  планування «згори-донизу»  - спочатку затверджується Державний бюджет України, в якому визначаються основні  дохідні джерела місцевих бюджетів, а потім затверджуються регіональні  бюджети. Така процедура не є оптимальною, оскільки, за умови достатнього рівня самостійності місцевих бюджетів (що принаймні декларується українською владою), затвердження бюджету центрального уряду і затвердження місцевих бюджетів  – це складові двох самостійних бюджетних процесів.

Ще однією проблемою бюджетного процесу, що виникає як на стадії прийняття  бюджету, так і його виконання  є прозорість бюджетного процесу.

Фактично бюджетний процес в Україні і кулуарним і  відірваним від широкої громадськості. Немає публічних слухань і  обговорень, не створюється круглих  столів з відповідним висвітленням їх діяльності та результатів у ЗМІ, не приймають участь у бюджетному процесі незалежні експерти та аналітики в галузі економіки, а також інші особи, що зацікавлені в бюджетному процесі та результатах його реалізації. Не публічними є і деталізовані показники за статтями бюджету, що не дає можливості провести якісний аналіз результатів та ходу виконання бюджетного процесу.

Недоліки в плануванні призводять до логічного результату – фактичного дисбалансу доходів  і витрат, що в України приймає  форму бюджетного дефіциту.

Проблема хронічного дефіциту бюджету викликає інші проблеми  – зокрема проблему державного боргу, необхідність його фінансування і джерела  фінансування державного боргу. Оскільки головна мета державних позик  – покриття бюджетного дефіциту як на республіканському, так і на регіональному  рівнях.

Бюджетний дефіцит в Україні  багато в чому пов’язаний з неповною реалізацію потенціалу по отриманню  доходів, що в свою чергу пов’язано  з недоліками податкової системи  та фіскальної політики держави.

Частково проблема полягає  в існуванні системи податкових пільг, що не завжди виправдані та значно звужують податковий потенціал держави. Аналіз оподаткування в історичній ретроспективі підтверджує таку закономірність: справляння податків за досить високими ставками супроводжується  наданням різноманітних пільг, тоді як зниження податкових ставок у процесі  податкових реформ - розширенням податкової бази за рахунок скасування ряду пільг. Що приводить нас до висновку про  проблему надмірного податкового навантаження в Україні.

Існує і проблема ПДВ, що накопичувалася з 1997 року. Якщо не поліпшити  адміністрування цього податку, то надалі співвідношення між отриманими від нього і повернутими коштами  збалансується, тобто нетто-надходження  будуть нульовими, а в перспективі  держбюджет виплачуватиме компенсації  з ПДВ більше, ніж одержуватиме від цього податку.

Збільшенню дохідної частини  бюджету заважає штучна збитковість  підприємств, в результаті чого бюджет недоотримує сотні мільйонів  від справляння податку на прибуток.

Реформуванню підлягає існуюча  податкова система України в  цілому. Слід значно зменшити частку в  системі загальнодержавних податків і збільшити частку місцевих та регіональних податків. Подальший розвиток податкової системи України має передбачати  розширення повноважень місцевих та регіональних органів влади в  сфері запровадження місцевих та регіональних податків. Одночасно слід встановити, що місцеві податки і  збори використовуються виключно на видатки розвитку. Це заохочуватиме  органи місцевого самоврядування розширювати  власну доходну базу.

Проблемою, що є логічним продовженням теми фіскальної політики держави і бюджетного процесу  є співвідношення бюджетного та податкового  законодавства.

На думку вченних практика формування бюджетів в Україні підтверджує, що податкове законодавство погано вписується в бюджетне. Хоч і записано в Кодексі, що всі закони, що впливають на дохідну чи видаткову частину, мають бути прийняті до середини серпня, однак ні уряд, ні депутати психологічно не готові до таких правил гри. На порушення того ж таки законодавства традиційно з’являється стаття, що призупиняє дію ряду законів. Щороку хаотично продукуються податкові закони-напівфабрикати, які потім довго цілий рік «уточняються» підзаконними актами.