Формування соціокультурного досвіду молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва

Низький рівень соціокультурного досвіду визначали в дітей, які  не усвідомлювали емоційну єдність  з однолітками, проявляли байдуже  та негативне ставлення до емоційних  проявів партнера. Діти низького рівня  соціальної компетентності виявили  нездатність орієнтуватися в  соціальному просторі, мали несформовані мотиви соціальної поведінки. У таких  дітей виявили егоїстичні риси, вони передусім орієнтувалися на власний  інтерес. Діти з низьким рівнем мали поверхові, безсистемні знання норм і правил поведінки в соціумі  і не усвідомлювали необхідність керуватися ними у проявах власної  поведінки. Для них характерна конфліктність, нездатність знаходити вихід  із найпростішої ситуації. У взаємодії  з іншими дітьми орієнтувалися на власні потреби, не вміли доброзичливо взаємодіяти в різновіковому колективі без контролю дорослих. В аспекті художньо-естетичного досвіду низький рівень відображає слабку емоційність, яка характеризується байдужістю учнів до об’єктів сприйняття, побоюванням показувати свій емоційний стан, пасивність у відтворенні художніх образів у висловленні своїх суджень з приводу побаченого, у вираженні свої почуттів засобами міміки. Самостійні міркування про художні образи відсутні. У своїх малюнках ці діти неадекватно відтворюють конструктивні особливості форми об’єкта, пропорції та неправильно добирають засоби лінійного вираження, слабко володіють графічною лінійною технікою, несвідомо шукають кольорові і тональні відношення. За малюнком неможливо впізнати, який саме об’єкт зображено.

Організація експериментальної  роботи

Експериментальна робота проводилася в два етапи (2008 – 2009 рр.).

На першому етапі складався  план дослідження, відбиралися методики констатувального зрізу. Було проведено  аналіз стану соціокультурного досвіду  учнів молодших класів, збирання інформації, реєстрацію та інтерпретацію одержаних  результатів.

На другому етапі відбувався формувальний експеримент, перевірка  ефективності педагогічних умов формування соціокультурного досвіду учнів  початкових класів, фіксувались та аналізувались спостереження; було проведено контрольний зріз, виведено оцінку та узагальнення результатів  експериментальної роботи.

У результаті проведення діагностики  було виокремлено дві експериментальні групи, що стали базою для впровадження методики формувального етапу педагогічного  експерименту – учні початкових класів Брянківської загальноосвітньої школи  №9. Таким чином, кількість дітей  у контрольній групі (ЕГ ) становила 27 особи, у експериментальній групі (ЕГ) – 25. В експерименті взяли участь 52 дитини молодшого шкільного віку.

Передусім було проведено  пошуково-розвідувальний етап дослідження, який передував констатувальному етапу  експерименту з метою уточнення  завдань експерименту та критеріального апарату. Перевірялась раціональність обсягу діагностичних завдань та обґрунтування вибору контингенту  досліджуваних, арсеналу методик, відпрацювання  процедури збирання та обробки інформації.

Нижче детально описано констатувальний  зріз дослідження.

2.1.2 Методика констатувального  етапу експерименту

Перша методика спрямована на визначення рівня соціального  досвіду молодших школярів. В оцінці соціальної досвідченості за соціально-когнітивним  критерієм ми намагалися з’ясувати  місце дитини в соціумі, її відношення до оточення, зокрема, до класного колективу, родини.

Методика 1. Вивчення рівня  соціального досвіду за соціально-когнітивним  критерієм.

Завдання 1. Індивідуальна  бесіда за малюнком «Розповідь за картинками».

Мета: Визначити рівень розвитку уявлення, знання про соціальні передбачення та соціальні дії різних людей, уміння аналізувати різні ситуації.

Матеріал: сюжетні малюнки  із складними ситуаціями (Див. додаток  Б).

Інструкція до виконання: дослідник пропонував подивитися на малюнки і обрати першу картину  для бесіди і визначити, що за ситуація зображена на малюку та яка буде реакція дорослого на таку ситуацію.

Методичний коментар: Якщо дитина не відповідала, експериментатор  наводив кілька варіантів. Відповіді  фіксувалися у протоколі.

Завдання 2. Опитування «Задоволеність взаєминами в сім’ї» (Х.Г. Галямова).

Мета: Визначити рівень задоволеності  учня своєю сім’єю, родинними стосунками.

Інструкція до виконання: Дитині пропонується відповісти на чотирнадцять питань з варіантами відповідей:

а) так; б) інколи; в) немає

Методичний коментар: кожній дитині пропонувалась анкета. Примірник  анкетного листа подано у додатках (Додаток А).

Завдання 3. Творча вправа «Я та Україна».

Мета: виявити уявлення дитини про рідну країну, її власне бачення  свого місця в ньому.

Матеріал: аркуші паперу, кольорові  олівці, протокольний лист.

Процедура виконання полягала в тому, щоб дитина намалювала Україну  так, як собі уявляє її. Дітям пропонується поміркувати, чим являється для  них рідна країна, та за допомогою  малюнка виразити це на папері.

На нашу думку, важливою складовою  соціокультурного досвіду в молодшому  шкільному віці є розвиток комунікативних умінь, зумовлених рівнем розвитку мовлення. Саме тому частина завдань передбачала  вивчення особливостей розвитку комунікативних умінь.

Методика 2. Вивчення комунікативних умінь учнів.

Завдання 1. Мовленнєва вправа «Назви-розкажи».

Мета: визначення загального рівня комунікативно-мовленнєвого розвитку учнів молодших класів.

Матеріали: картинка-зразок до методики, призначеної для визначення активного словникового запасу дитини молодшого шкільного віку, наявності  специфічного сленгу (див. додаток В).

Інструкція: спочатку дитині пропонували подивитися на малюнок  і назвати зображене та розповісти про це цікаво. Потім експериментатор  заохочував об‘єднати малюнки за змістом та придумати назву для  обраної групи. Отримані результати фіксувалися у протоколі.

У протоколі відзначалась частота вживання дитиною різних частин мови, складних речень із союзами  і вставними конструкціями, наявність  узагальнюючих слів, що свідчило про  рівень розвитку його мови. Оцінювались  уміння будувати речення, налаштованість на комунікацію.

Методичний коментар: Тестування проводилось у формі невимушеної  бесіди, яка фіксувалась за допомогою  диктофону, а потім заносилася до бланку протоколу.

Завдання 2. Спостереження  за проявами комунікативних здібностей (А.М. Щетініна, М.А. Никіфорова)

Мета: визначення таких комунікативних здібностей молодшого школяра, як емпатійність, доброзичливість, щирість, відвертість  у спілкуванні, конфронтація, ініціативність; фіксування наявності організаційних, оперативних та перцептивних комунікативних дій та умінь.

Матеріали: карта спостережень за дітьми.

Методичні вказівки: спостереження  ведеться під час уроків образотворчого мистецтва, виховних годин, занять у  групі подовженого дня.

Методика 3. Визначення соціального  досвіду учнів за емоційно-ціннісним  критерієм.

Вправа «Мій всесвіт»

Мета: визначення сприйняття дитиною образу „Я”, самооцінки, якостей  особистості, впливу референтних осіб, вибір занять, значимих у житті  дитини.

Інструкція: Учням пропонується заповнити картину «Мій Всесвіт». Для виконання завдання потрібні кольорові олівці або фломастери, альбомні аркуші.

Дітям пояснюється, що сонечко, яке вони повинні намалювати на аркуші – це вони самі. «Адже ви є сонечком у житті ваших близьких, грієте їх своїм теплом, ніжністю, даруєте  радість. А отже, промінці сонечка  – ц переваги вашої особистості. Назвіть їх. Це можуть бути як переваги характеру, так і риси зовнішності, які вас визначають з-поміж інших  – доброта, товариськість, почуття  гумору, відповідальність, гарні очі, – відобразіть у сонечку самого себе, позначивши своє «Я».

Намалюйте в своєму просторі Всесвіту планети. Назвіть планети  їх іменами. Планета може носити ім’я реальної особи або видуманого персонажу, історичного героя.

На карті свого Всесвіту позначте зірочками найяскравіші враження, які залишились у вашій душі. Згадайте про улюблене місто, заняття, події, талісмани, свята тощо.

За бажанням (якщо ви не хочете, можете цього не робити) позначте хмаринки, хмари, тобто ваші проблеми.

Подивіться на сонечко, промінці, планети і зірки. Поміркуйте, що або  хто може вплинути на хмаринки і  хмари. Поєднайте їх лініями, зробіть  висновки, що допоможе вам вирішити ваші проблеми: ви самі, близькі люди.

Методика 4. Діагностика художніх здібностей учнів

Завдання 1.«5 малюнків» (Н. А.Лепська)

Інструкція: дитині пропонується придумати і намалювати п'ять  малюнків на окремих листах паперу однакового розміру (1/2 альбомного аркуша).

«Сьогодні я пропоную вам  придумати і намалювати п'ять  малюнків. Малювати можна все, що забажаєте, що вмієте малювати, або що хотіли б  намалювати і ніколи ще не малювали. Ось зараз у вас така можливість є». У інструкції нічого змінювати  або доповнювати її не можна. Можна  лише повторювати.

На зворотному боці у міру виконання малюнків пишуться номер  малюнка, ім'я і відповідь на питання  «Про що цей малюнок?».

Методичні вказівки: малюнки  слід аналізувати певними критеріями, наданими в додатках (Додаток А).

Методика 5. Діагностика естетичного  сприйняття учнів

Завдання 1. «Опис предмету»

Мета: визначити рівень естетичного  сприйняття предметів, художнього бачення, Матеріали: Суха квітка декоративного  часнику та щітка для волосся

Дитина отримує для  опису за чергою два предмети, формально  чимось схожі один на одного, але  такі що сильно відрізняються за своєю  емоційно-естетичною дією і за асоціативним ореолом, що їх оточує. У нашому досліді  це були тонка по структурі усохла квітка декоративного часнику і  грубувата щітка для волосся.

Інструкція: «Розглянь цей  предмет і розкажи - який він?»  При цьому заохочуються детальні відповіді, до того моменту, поки ваш  співбесідник сам не порахує вичерпаними  всі можливості опису. Цю умову необхідно  дотримувати, тому що інколи людина починає  з перерахування зовнішніх ознак  предметів, а пізніше переходить в той, що цікавить нас образно-асоціативний і метафоричний план.

Методичні рекомендації: увага  приділяється емоційному стану дитини, кожній дитині надається можливість висловитися без тиску на неї.

Завдання 2. Тест «Ван Гог»

Мета: виявлення здатності  дитини проявляти особливості естетичного  відношення.

Матеріали: шість пар зображень.

1. Р. Гольбейн. Портрет  Джейн Сеймур.

1а. Д. Хейтер. Портрет  Є. Воронцової.

2. Кольорова фотографія  зразків китайського фарфору,  білого із золотом. 

2а. П. Пікассо «Бідон  і миска».

3. . Вітальна листівка.

3а. М. Вайлер «Квіти».

4.Фотографія Павловського  палацу.

4а. В. Ван Гог «Лечебница  в Сен-Ремі».

5 О.Ренуар. «Дівчинка з  прутиком». 

5а. Ф.Уде. «Принцеса  полів».

6.Фотографія іграшки «Козел».

6а. Фотографія филимоновской  іграшки «Корови».

Інструкція. У парах зображень, підібраних для оцінки, дітям пропонується досить складне завдання: вибрати  між яскравим і злим або добрим, але темним; зрозумілим, але однотонним або незвичайним, хоча яскравим і  тому подібне. До складніших і вимагаючих більшої естетичної розвиненості відносяться  не лише незвичайні за образотворчій  манерою виконання, але і емоційно незвичні дітям «сумні» картинки. Підстава такої позиції - гіпотеза про  спрямованість емоційного розвитку в онтогенезі від простих до складних емоцій, від гармонійної нерозчленованої  цілісності емоційної реакції до сприйняття стосунків «гармонія - дисгармония». Тому у ряді пар і кращою за естетичною гідністю вважається сумна і темніша  картинка.

Методичні вказівки: дитина повинна вказати, яка картинка їй більше подобається. Варто уважно віднестися до міри неформальної розуміння дитиною  завдання і звернути увагу на те, що учень може машинально вибирати завжди праву або завжди ліву картинку.

Аналіз результатів констатувального зрізу.

Звернімося до результатів  виконання дітьми завдань за кожною з методик.

Дані, отримані після проведення групи методик на визначення художнього досвіду, дозволили визначити загальні художні уміння та навички школярів, рівень розвиненості творчої фантазії, цілісності створення художніх образів, знання основних теоретичних основ  образотворчого мистецтва, вміння передати власні думки й почуття за допомогою  малювання. Методика дала нам змогу  визначити загальний рівень художніх здібностей молодших школярів: уміння побудови зображення, передачі пропорцій, використання перспективи в зображенні предметів та простору, уміння користуватися  виразними засобами – лінія, штрих, пляма, уміння передавати світлотінь. Також визначається рівень творчої  задумки – наскільки вона оригінальна, художньо узагальнена, мотивована тощо. Діти здебільшого зображували природу, тварин, мультгероїв тощо.

Методика «П’ять малюнків»  передбачає оцінювання творчої задумки  та художнього виконання. Роботи школярів обох груп відрізнялись тим, що задумка  була значно масштабнішою, аніж виконання. Отже, можемо сказати, що особливу увагу  слід приділити вдосконаленню технічних  умінь малювання дітей.

Загальна оцінка виконання  малюнків позитивна, однак спостерігалось недостатнє знання композиційного розміщення, послідовності виконання малюнків тощо. Так, Вітя Р. (ЕГ) у всіх п’яти  малюнках зображав об’єкти зміщені  в кут, залишаючи багато пустого  простору. Таня Л. (КГ) детально малювала сережки дівчині, не зобразивши тіла. Такі приклади відносяться до фрагментарного рівня художньої виразності.