Анализ синтезу мистецтв на прикладi творчостi Миколи Андрiйовича Римського-Корсакова

      Стосовно  видовищних (просторово-часових) мистецтв, тут синтез іманентний самій природі  художньої творчості, і відбувається ніби в середині даного виду мистецтва.

      Синтез  пластичних мистецтв (архітектура, образотворче, ужиткове мистецтво) спрямований на естетичне формування довкілля і  буття людини.

      Основою синтезу пластичних мистецтв є реальні  процеси життєдіяльності людини, для здійснення і просторового оформлення яких створюється архітектура. 

      1.3. Проблеми взаємодії та синтезу видів мистецтва

      Сучасна система мистецтв складається на основі двох тенденцій розвитку – тенденції синтезу, взаємозбагачення різних видів художньої практики і тенденції самовизначення, виділення різноманітних видів мистецтв.

      Розвиток  художньої практики і естетичних потреб суспільства зумовлює синтез окремих видів мистецтв, які кожний окремо не мають синтетичного характеру (наприклад, архітектура та живопис  в їхньому синтезі).

      Існує три типи синтезу, кожний з яких об’єднує різні види художньої діяльності на основі якогось визначеного виду мистецтва:

      – синтез пластичних мистецтв (архітектура, образотворче мистецтво і декоративно-прикладне  мистецтво), що відбувається на основі архітектури;

      – синтез серед видовищних мистецтв (театр, кіно, телебачення, естрада, цирк), які  прийнято називати синтетичними; в них взаємодія відбувається в основному на основі творчості актора (в документальних жанрах – реальної особи);

      – синтез окремих пар мистецтв, пов’язаних з літературою: літератури і музики (пісня та інші вокальні жанри), літератури та образотворчого мистецтва (напр., художньо ілюстровані видання)¹.

      При взаємодії мистецтв кожне з них  робить в синтетичне ціле свій внесок, збагачує цей цілісний художній твір притаманними даному виду мистецтва  специфічними рисами.

      Синтез  мистецтв – це не механічне об’єднання окремих видів мистецтва, це – створення органічної художньої цілісності, якій притаманні нові якості, що їх не було у жодного з мистецтв до того, як вони увійшли до нового цілого.

      Окремі  види мистецтва створюють єдину  цілісність і пристосовуються як один до одного, так і до синтетичного цілого.

      Синтез  мистецтв реалізується в єдиному  художньому образі або системі образів, об’єднаних єдністю стилю, задуму, виконання, але створених за законами різних видів мистецтва.

      В основі синтезу пластичних мистецтв – архітектурна споруда, що доповнюється творами мистецтва: скульптури, декоративного живопису.

      В цьому випадку мистецтва, які  беруть участь у синтезі, зберігають своє відносно самостійне образне значення, а синтез досягається завдяки  єдиному задуму і стилю. Але в цьому випадку не виникає такого явища, яке можна назвати синтетичним мистецтвом.

      У наш час взаємодія архітектури  з іншими видами мистецтва розширює свої кордони, включає різні компоненти внутрішнього і зовнішнього облаштування споруди.

      Діапазон  просторового синтезу розширюється як з боку архітектури (завдяки одночасному створенню грандіозних комплексів і ансамблів), так і з боку образотворчих мистецтв (живопис, скульптура) і необразотворчих (музика та ін.), пластичних і непластичних мистецтв.

      На  сьогодні сфера синтетичного мистецтва розширюється. Цей процес знаходить своє відображення в тому, що елемент синтетичного все частіше з’являється в різних мистецтвах, а також в тому, що з’являються нові синтетичні мистецтва.

      Внутрішньою основою будь-якого синтезу мистецтв є діяльність людини, що дозволяє абсолютно несхожим видам творчості об’єднатися в органічну єдність і робить цю синтетичну єдність цікавою, правдивою і переконливою.

      Розвиток  художньої практики і естетичних потреб суспільства веде до синтезу  і таких мистецтв, які самі по собі не мають синтетичного характеру.

      Синтез  мистецтв може розглядатися і як особливий  тип художньої творчості, який об’єднує групи синтетичних мистецтв, – театру, кіно, телебачення, естради, цирку.

      Загальною рисою кожного з цих мистецтв є синтетичність, але у кожного з них є свої специфічні видові особливості, і характер синтезу у кожного з цих видів мистецтва інший.

      Існують суттєві, принципіальні відмінності  між поняттями синтезу в просторових  мистецтвах і синтетичних.

      При всій значущості синтезу архітектури і образотворчого мистецтва в розвитку естетичної культури очевидним є той факт, що кожне з цих видів мистецтва може існувати і існує самостійно.

      Виразна образність архітектурної споруди  стає якісно новою, коли вона виступає у взаємодії з іншими мистецтвами. Але архітектура так само, як і живопис, і скульптура, існує як самостійний вид мистецтва зі своїм арсеналом виражальних засобів.

      Особливістю ж синтетичних мистецтв є те, що вони поза таким органічним об’єднанням  різних видів мистецтва не можуть існувати.

      Синтез  є основою цих мистецтв.

      При художньому об’єднанні мистецтв кожне  з них робить свій внесок у цей  синтез, що найочевидніше у видовищних видах мистецтва. Навколо акторської дії об’єднуються і служать йому всі інші мистецтва – музика і т. д. (власне, всі існуючі мистецтва можна включити в сценічну дію).

      У театральному мистецтві взаємодіють  драматична література, мистецтво режисури, акторська майстерність, музика, живопис, архітектура і т.д.

      Синтетичність театрального мистецтва не просто в  тому, що театр використовує різні  види мистецтва, а в тому, що мистецтва  ці є необхідними компонентами сценічного образу.

      Театральне  мистецтво взаємодіє з іншими видами мистецтва і посилює свій вплив на глядача, використовуючи їхні виражальні засоби і техніку. Використання сучасним театром виражальних засобів живопису, скульптури, архітектури, музики допомагає створенню художньої цілісності спектаклю, але переслідує різні цілі.

      Взаємодія окремих видів мистецтва існує в різних взаєминах – і в розвитку синтетичних мистецтв, і у використанні окремими мистецтвами виражальних засобів та художньої мови інших видів мистецтва.

      Мистецтва не тільки взаємодіють – вони доповнюють одне одного, спільними зусиллями створюють досить повну картину світу (що не під силу кожному з них окремо).

      Тобто окремі види мистецтва – це елементи єдиної системи, що “знаходяться між собою у взаєминах і зв’язках”; вони створюють єдність, цілісність, вони і відокремлені один від одного, і в той же час взаємозалежні.

      Перший  досвід історико-теоретичного дослідження  взаємин між основними видами мистецтва, а також закономірності розпаду поезії на роди належить Гегелю (початок ХІХ ст.).

      Великий філософ дає найстрункішу і повну (порівняно зі своїми попередниками) систему класифікації, показує рух і трансформацію видів мистецтва від “нижчих” форм (архітектура) до “вищих” (живопис, поезія, музика).

      Третю частину своїх лекцій з естетики Гегель назвав “Система окремих мистецтв”, і з того часу термін “система” став загальновживаним. Треба відзначити, що цей термін показує характер взаємин між видами, підкреслюючи взаємозв’язок і взаємозалежність.

      Мистецтва доповнюють і взаємозбагачують одне одного, але грані між ними є  рухливими і мінливими, вони змінюються, але видова специфіка не зникає.

      Більше  того, надмірне їх зближення, спроба зруйнувати кордони, що розділяють мистецтва, може завдати шкоди. Про це говорив  ще Гете: “Ваятеля может сбить с  пути живописец, живописца – мимист, и все трое могут так запутать друг друга, что ни один из них не устоит на ногах”². 

      Особливо  важливим це попередження є для митців, що працюють у синтетичних видах  мистецтва.

      Характеризуючи  синтез мистецтва, відомий російський вчений Ю. Б. Борєв виділяє кілька типів, або форм, такого синтезу.

      На  ранній стадії розвитку мистецтва формою його існування був синкретизм. Для  цієї форми синтезу характерною  була органічна єдність всіх мистецтв.

      Друга форма синтезу – така взаємодія, при якій один вид мистецтва домінує над іншим. Такі взаємини склалися ще в древній архітектурі, яка вступала у взаємодію зі скульптурою, живописом, мозаїкою. Органна музика була підпорядкована готичному собору, в якому звучала.

      У Середньовіччі виникла інша форма  синтезу – коллажна взаємодія, потім з’явився ще один вид синтезу мистецтв – їх симбіоз: мистецтва рівноправно взаємодіють, зливаються і створюють нову єдність.

      У результаті такої взаємодії в  ХVІІІ–ХІХ ст. досягає свого розквіту опера, в якій рівноправно співіснують драма і музика.

      У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. в результаті такого симбіозу народжується естрада – рівноправна взаємодія літератури, музики, балету, театру, цирку і т.д.

      Наступною формою художнього синтезу можна  назвати “зняття”: один вид мистецтва  стає основою іншого, бере участь у  взаємодії між видами мистецтва не основними своїми елементами, а присутній лише у так званому “знятому вигляді”.

      Такі  взаємини характерні, наприклад, для  літератури і хореографії в балеті, де лібрето, сюжетна канва – літературна основа балету – не представлена основним своїм елементом – словом.

      Ще  один тип синтезу – концентрація: одне з мистецтв вбирає в себе інші види мистецтв, але при цьому залишається собою, зберігає свою природу. Так, наприклад, кіно вбирає досвід і художні засоби живопису, графіки, літератури, театру і т. д.

      Цей тип синтезу характерний також  для такого синтетичного мистецтва, яким є театр: взаємодіючи з музикою, літературою, живописом, архітектурою, хореографією, кіно і т. д., він зберігає свою специфіку.

      Одним із найсучасніших типів синтезу  є трансляційне сполучення: один із видів мистецтва стає засобом демонстрації іншого. Наприклад, телебачення та кіно транслюють художні результати театру, живопису, балету та ін. видів мистецтва.

      Концентрація  і трансляційне сполучення характерні для так званих “технічних мистецтв”³.

      Як  уже було сказано, виділенню окремих  видів мистецтва передував синтетичний  характер проявів творчості людини, що стало пізніше продуктом художнього розвитку.

      Первісний синкретизм, в якому трудова діяльність і початкові форми первісної художньої творчості були представлені в органічній єдності, відзначався і тим, що в ньому були органічно об’єднані різні типи художнього освоєння дійсності – мистецтва словесні і музичні, ранні форми хореографії і пантоміми та ін.

      З того часу як мистецтво почало розвиватися у вигляді окремих галузей художньої творчості, проблему синтезу не тільки не було знято, але вона знову і знову виникала на різних етапах розвитку культури, і на кожному з них набувала іншого змісту.

      Для сучасних масових видовищ взаємодія різних видів мистецтва, їх синтез є головним і теоретично визначальним моментом.

      Тут синтез мистецтв проявляється своєрідно; іноді це відбувається за загальними закономірностями синтезу, а іноді  вони порушуються та змінюються.

      На  відміну від архітектурного, театрального і кіносинтезу, синтез сучасних масових видовищ відбувається, як правило, на рівні організаційного “цілого”, що має не стільки художнє, скільки естетичне значення.

      У цьому випадку синтез будується  на об’єднанні всього комплексу сучасних видів мистецтва, їхніх жанрів та елементів, а також естради, цирку і нових засобів, які народжуються на основі досягнень науки і техніки.