Анализ синтезу мистецтв на прикладi творчостi Миколи Андрiйовича Римського-Корсакова

 

      ЗМІСТ 
 

   ВСТУП 3

   РОЗДІЛ  І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СИНТЕЗУ  МИСТЕЦТВ. 6

   1.1. Види мистецтв 6

   1.2.  Сутність поняття синтезу мистецтв 25

   1.3. Проблеми взаємодії та синтезу  видів мистецтва 30

   РОЗДІЛ  ІІ. АНАЛІЗ СИНТЕЗУ  МИСТЕЦТВ НА ПРИКЛАДІ ТВОРЧОСТІ МИКОЛИ АНДРІЙОВИЧА РИМСЬКОГО-КОРСАКОВА. 38

   2.1. Життєвий та творчий шлях М.А. Римського-Корсакова 38

   2.2. Синтез мистецтв у творчості М. Римського-Корсакова в контексті його світогляду. 63

   ВИСНОВОК 72

   СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 75

 

       ВСТУП

     Мистецтво багатогранне, це душа людини.

     Мистецтво - це багатющий світ прекрасних образів, це політ фантазії, це бажання зрозуміти  сенс життя і людського буття, це концентрація творчих сил людини...

     Мистецтво - це багатоярусні, спрямовані увись  буддійські пагоди, вишукана вязь мусульманських орнаментів, скорботне лице Богоматері, що дивиться на нас з ікон...

     Мистецтво - це досконалість античних статуй, грандіозність  середньовічної готики, прекрасні образи ренесансних мадонн, буйство повітря, світла, життя у імпресіоністів, це загадки, які нам загадує сюрреалізм...

     Мистецтво -- це найбільші творіння Данте і  Мікеланджело, Шекспіра і Пушкіна, живопис  Леонардо і Рубенса, Пікассо і  Матісса, геніальна музика Баха і  Моцарта, Бетховена і Шопена, Чайковського і Шостаковича, скульптури Фідія і Поліклета, Родена і Майоля, спектаклі Станіславського і Мейерхольда, Брехта і Брука, фільми Феліні, Бергмана, Тарковського.

     Мистецтво - те, що оточує нас в повсякденному  житті, приходить в наш будинок  з екранів телевізорів і відео, звучить на естраді і в аудіозаписах.

     Якщо  спробувати лаконічно визначити, що таке мистецтво, то можна сказати, що це "образ" - образ світу і  людини, перероблений в свідомості художника і виражений їм в  звуках, фарбах, формах. У художніх образах  відбивається не тільки дійсність, але і світовідчування, світогляд культурних епох.

      З розвитком технічних засобів, появою нових виражальних можливостей  можна очікувати виникнення нових  видів. Крім того, розширюється простір  для взаємовпливів, синтезу мистецтв.

     Синтез  мистецтв є спосіб увічнення ідей і представлень людського суспільства в єдності духовного і матеріального творення. Синтез реалізує якісь категорії і символи, що виходять, як писав А. Ф. Лосев, "за межі чистої художньої образності".

     Синтез  мистецтв передбачає органічну єдність, взаємозв'язок, взаємодію різних видів мистецтва, покликаних сприяти естетичному оформленню матеріального і духовного середовища життєдіяльності людини (пластичні мистецтва), або створювати нові художні явища (видовищні мистецтва, зокрема театральне).

     Досягається синтез мистецтв гармонійним поєднанням окремих компонентів на засадах  ідейно-художнього задуму, композиційного узгодження стилів, жанрів, пропорцій, ритмів тощо.

     Як  це часто буває в історії культури, ідеї синтезу так сильно оволоділи розумами художників, письменників, теоретиків саме тоді, коли в практиці мистецтв він почав руйнуватися і зникати.

     Саме  в період романтизму на початку XIX сторіччя стали багато говорити і писати про  зближення різних видів мистецтв з музикою, почали зароджуватися ідеї світломузики, яким призначено було особливо сильно розвинутися в епоху модерна, про театр як можливу основу для нового синтезу що було підхоплене пізніми романтиками, а потім символістами рубежу сторіч.

     Актуальність  теми диплому, на мою думку, виражається тим, що коли виникає питання про синтез мистецтв, важкою проблемою виявляється формулювання цього поняття.

     Його  легко описати, але не формулювати. Д

     о цього опису увійдуть: з'єднання  творів різних видів мистецтв в єдине  ціле; виникнення в результаті об'єднання якоїсь нової якості, яка схожа на якості додатків, але не перекривається ними: вираз в синтетичних творах суті стилю.

      Об’єкт  дослідження – синтез мистецтв взагалі та синтез мистецтв на прикладі творчості М.А.Римського-Корсакова.

      Предмет дослідження – використання синтезу мистецтв при створенні своїх шедеврів М.А. Римським-Корсаковим.

      Мета  дослідження – аналіз, наукове обґрунтування синтезу мистецтв, проблема взаємодії і синтезу різних видів мистецтв та використання синтезу мистецтв у своїй творчості М.А.Римським-Корсаковим.

      Згідно  з метою і предметом дослідження  було визначено такі завдання:

      1) вивчити теоретичні аспекти синтезу мистецтв та проблеми взаємодії і синтезу різних видів мистецтв;

      2) дослідити особливості синтезу мистецтв у творчості М.А.Римського-Корсакова.

 

       РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СИНТЕЗУ МИСТЕЦТВ 

    1.1. Види мистецтв

    Для того, щоб зрозуміти, що є синтезом мистецтв, необхідно розглянути види мистецтва.

    Види  мистецтва — це форми творчої діяльності, що історично склалися, стійкі, володіють здатністю художньої реалізації життєвого змісту і що розрізняються по способах її матеріального втілення. Кожен вид мистецтва володіє своїм специфічним арсеналом образотворчо-виразних засобів і прийомів. Таким чином, види мистецтва відрізняються один від одного, як предметом зображення, так і використанням різних образотворчих засобів.

    У сучасному аналізі взаємодії  видів мистецтв чітко позначилися  дві тенденції: перша — полягає  в збереженні суверенності кожного  окремого його виду; друга — підкреслює тяжіння до синтезу мистецтв. Обидві ці тенденції на сьогоднішній день актуальні і плідні, бо суперечність, що існує між ними, веде не до поглинання одних видів мистецтв іншими, а до взаємовпливу і взаємозбагачення, але в той же час ще раз підкреслюючи їх право на самостійне функціонування в системі культури.

    Взаємовідношення  різних видів мистецтв — явище  вельми корисне, але воно має свої межі, його грані історично рухомі, мінливі. Але ці межі є, і видова специфіка  мистецтва при цьому зовсім не зникає. Існування різних видів мистецтв викликане тим, що жодне з них своїми власними засобами не може дати художню всеосяжну картину миру. Таку картину може створити тільки вся художня культура людства в цілому, що складається з окремих видів мистецтва.

    У естетичній і мистецтвознавчій літературі склалися певні схеми і системи  класифікації мистецтв, хоча єдиної до цих пір немає і всі вони відносні. Найбільш поширеною схемою є його ділення на три великі групи.

    У першу — входять так звані  просторові або пластичні види мистецтв.

    До  них відносяться архітектура, всі  жанри образотворчого мистецтва  і художня фотографія. Для цієї групи мистецтв істотною є просторова побудова в розкритті художнього образу. До другої групи відносяться  тимчасові або динамічні види мистецтв — література і музика. У них ключового значення набуває композиція, що розгортається в часі. Третю групу представляють просторово-часові види (театр, кіно, телебачення, хореографія, естрада, цирк), які називають також синтетичними або видовищними мистецтвами.

      Усі види мистецтва рівноцінні  між собою, а їхнє розмаїття  дає змогу пізнавати світ у  всій його складності та багатогранності.

      Розглядаючи видову специфіку  мистецтва, слід наголосити, що  це реальні форми художньо-творчої  діяльності, які різняться передусім засобами матеріального втілення художнього змісту.

    Причиною  розподілу мистецтва на види є  багатоаспектність типів практики людини у сфері художнього опанування світу. Так, І.Кант вбачав її у багатстві  здібностей суб’єкта, Г.В.Ф. Гегель – у внутрішній диференціації об’єктивної ідеї, а французькі матеріалісти – у відмінностях художніх засобів, якими користуються музиканти, поети, живописці та ін.

    Види  мистецтва пов’язані з конкретним історичним періодом, соціально-політичною ситуацією, культуро-творчим процесом, науково-технічним прогресом, тощо

    Отже, фундаментом мистецько-видової структури  є: архітектура, скульптура, живопис, графіка, художня література, музика, хореографія, театр, кінематограф, телебачення 

    Всі види мистецтв по-своєму необхідні і кожен з них має велике значення в соціальній практиці. Підтвердженням вище сказаному і стане якісна характеристика кожного з них.

     Архітектура.

     Архітектура на відміну від багатьох інших  видів мистецтва, крім декоративно-прикладного, виконує в житті людини не тільки естетичну, але і практичну функцію. Відповідно до  цього виділяються типи архітектури суспільна, житлова і виробнича.

     Цей вид мистецтва створюється для  життя, праці і відпочинку людей, тому до архітектурних будівель можна  застосовувати вимоги, що сформулювала ще великий Витрувий: користь, міцність і краса. Але не всі будівлі можуть претендувати на звання добутків архітектури. Основна маса будівель наших міст і сіл складає те, що можна назвати тільки будівництвом, головне призначення якого бути придатним для використання і заміненим більш сучасними будівлями після 20-30 років свого існування. Але це не означає, що і ці будівлі не повинні бути соотносимы з вимогами естетики, тому що вони формують смак і настрій людей.

     Архітектура як вид мистецтва статичний, пространственна. Художній образ тут створюється необразотворчим способом. Він відображає визначені ідеї, настрої і бажання за допомогою співвідношення масштабів, мас, форм, кольору, зв'язку з навколишнім пейзажем, тобто  за допомогою специфічних виразних засобів.

     Архітектура - вид мистецтва, здобутком якого  є пам'ятники матеріальної і духовної культури людства.

     Назва цього мистецтва йде від грецького "архитектон" - будівельник. Архітектуру  називають мистецтвом створення  дахів, тому що основні архітектурні типи і стилі відрізняються характером перекриттів, наприклад, купольна чи стояково-балкова системи. Великий архітектор XX в. Ле Корбюзье в силу цієї причини називав архітектуру "мистецтвом вписування ліній у небо". Древні греки створювали свої архітектурні зовнішні простори, залишаючи внутрішні приміщення темними і суворими. У давньоруському зодчестві храми і собори повинні були уособлювати надійність, спокій і силу, часто виконуючи одночасно і роль фортець, а не тільки культових споруджень. Уперше внутрішні приміщення стали предметом архітектурного освоєння в готичному мистецтві, а мистецтво барокко досягло в цьому напрямку найбільш значних результатів, ілюзорно перемігши природну обмеженість простору (наприклад, використання дзеркал у парадних залах Петродворца чи Єкатерининського палацу В. Растреллі).

     Архітектуру людина сприймає не тільки візуально, як це здається на перший погляд, але  і усією своєю тактильною і  моторною енергією, усією своєю істотою.

     Здобутки, що були створені в той самий   час в одній і тій же країні, як правило, несуть у собі щось загальне. Порівняємо, наприклад, вигляд Смоленського інституту і Російського музею в Санкт-Петербурзі. Схожість між ними досягається за рахунок використання подібних матеріалів, однакової техніки будівництва і, нарешті, втілення в архітектурних спорудженнях подібних естетичних смаків, ідеалів, а також архітектурних ідей. Єдність ідейно-художніх ознак, матеріалів, конструкцій, форм у визначену епоху визначається як архітектурний стиль. Історія архітектури знає кілька стилів: архітектура Древнього Єгипту й інших древніх цивілізацій, антична архітектура з характерною ордерною системою, архітектура Візантії, готика, романська архітектура, архітектура Ренесансу, барокко, класицизм, ампір, модерн, конструктивізм і т д. Розвиток архітектурних стилів продовжується і сьогодні, хоча єдиного стилю немає, тому що сучасна архітектура зорієнтована більше на своє побутове, чим естетичне значення.

     СКУЛЬПТУРА. Назва цього виду мистецтва походить від латинського "скальте" - вирізую, часто скульптуру називають пластикою (від гречок. "шарі" - ліплю). Ці дві назви одного виду мистецтва вказують на існування різних технік створення скульптурних образів. Скульптура проста, ясна і переконлива, за всіх часів вона втілювала ідеальні представлення про красу людського тіла й особливості моральних якостей епохи.