Технології вирощування польових культур

     В умовах зрошення багаторічні трави  запобігають засолення грунтів  і вимивання елементів живлення за межі розміщення основної маси кореневої  системи.

     Слід  зазначити, що люцернище з розвинутою кореневою системою інтенсивно використовує вологу ґрунтових вод, глибина залягання, яких 

зменшується в вегетаційний період при затопленні посівів рису в поряд розташованих полях сівозміни. Такі посіви досить добре переносять посушливі періоди  без додаткових поливів. 

4.2 Система обробітку  грунту 

     Обробіток ґрунту рисових полів має мету максимально мобілізувати елементи родючості, звільнити орний горизонт від надлишку вологи, покращити аерацію, знищити проростаючи насіння, їх кореневища та інші вегетативні органи розмноження, створити дрібно грудочкувату структуру і добре вирівняти поверхню поля. При виборі системи основного і передпосівного обробітку ґрунту необхідно ураховувати попередник, потужність орного шару та його забур'яненість, ступінь засолення, рівень залягання ґрунтової води, строки і способи сівби.

     По  пласту люцерни, як показали дослідження, проведені Інститутом рису, найбільш ефективним способом основної підготовки ґрунту під сівбу рису є поверхневий  обробіток, на глибину 10-12 см, який виконується  навесні важкими боронами БДВ-7, БДН-3 у два сліди, орієнтовно наприкінці другої декади квітня. Ці строки дають можливість заробити у грунт відростаючу зелену масу і на основі цього поповнити запас органічних речовин в ґрунті.

     Після дискування проводиться експлуатаційне вирівнювання поверхні чеків довго базовими планувальниками Д-719, П-4 у два сліди. Операція дає змогу вирівняти, подрібнити та ущільнити верхній шар ґрунту, що сприяє дружньому проростання насіння бур'янів, які потім знищуються передпосівною культивацією, яку проводять культиваторами зі стрільчатими лапами, глибина обробки - 5-7 см. безпосередньо перед проведенням культивації слід внести мінеральні добрива, застосовуючи агрегат у складі трактора ЮМЗ-6Л або МТЗ-82Р, та сільськогосподарської машини МВУ-6 або РУМ-8. Строком виконання є період III д. квітня -Ід. травня. Останньою передпосівною операцією є вирівнювання та ущільнення поверхні чеків движком в агрегаті з кільчасто-шпоровими котками (ЗККІП-6) з трактором ДТ-75 або МТ-80/82Р. 

4.3. Система удобрення

     Отримання високих врожаїв рису неможливе без забезпечення його необхідними поживними елементами. На каштанових солонцюватих грунтах рис найбільш чутливий до азоту.

     При нестачі азоту сповільнюється ріст і розвиток рослин рису, не утворюються  бокові пагони, зменшуються розміри  та кількість репродуктивних органів, що приводить до зниження продуктивності посівів в цілому. В той же час, надлишок азотного живлення приводить до порушення процесів обміну в рослинах, зростання стерильності пилку при заплідненні, в результаті чого збільшується пустозерність, знижується маса 1000 зерен. При цьому зростає питома вага соломи в загальній біомасі рослин, що викликає їх вилягання, знижується стійкість до ураження збудником пірикуляріозу, затягується вегетація рису. При надмірному азотному живленні підвищується забруднення навколишнього середовища нітратними формами азоту.

     У затопленому грунті створюються  сприятливі умови для мобілізації  доступних форм фосфору. Рис потребує фосфорного живлення протягом усієї  вегетації, але особливо важливо  забезпечити рослини цим елементом  живлення у початковий період їх росту.

     Нестача фосфору в цей період гальмує розвиток кореневої системи, що не компенсується посиленим фосфорним живленням у наступні періоди. Дефіцит цього поживного елементу на більш пізніх етапах розвитку викликає затримку росту, пригнічує процеси кущіння, цвітіння та дозрівання.

     Ефективність  калійних добрив також незначна, незважаючи на те, що винос калію урожаєм  є найбільшим, порівняно з іншими елементами

живлення. Це пов'язано з тим, що вміст валового калію в каштанових середньо-суглинистих грунтах досить високий, а хімічні та фізико-хімічні властивості грунтів рисових сівозмін сприяють накопиченню доступних рису форм калію. Тому дуже важливо правильно встановити дозу внесення добрив. Найкращим методом визначення доз добрив є балансово-розрахунковий. При цьому дози поживних речовин розраховуються з урахуванням їх виносу запланованим урожаєм, вмісту рухомих елементів в грунті і коефіцієнтів використання їх з ґрунту і добрив.Розрахована норма внесення азотних добрив - 180 кг д.р./га не досить об'єктивна, так як не враховує дію попередника. Після люцерни у ґрунті залишається до 200 кг органічно зв'язаного азоту. Тому розраховану норму добрив треба зменшити на 60 кг д.р./га. Розподілення азотних добрив рекомендується провести наступним чином: 60 кг д.р./га потрібно внести під основний обробіток ґрунту ранньою весною (сульфат амонію, нормою 2,86 ц/га), та у вигляді двох підкормом по ЗО кг д.р./га у фазу кущіння та у фазу вихід у трубку (аміачною селітрою, по 0,9 ц/га).

4.4. Підготовка насіння до сівби, розрахунок норми висіву та сівба

     Одним із складових факторів одержання  високих урожаїв рису є проведення його своєчасної та якісної сівби. По сумі активних температур південь України  відноситься до крайньої північної  зони вирощування рису. Тому з метою  раціонального використання теплових та світлових ресурсів вегетаційно-активного періоду рослинами рису сівбу краще починати в граничне можливі ранні строки.

     Перед сівбою у господарстві проводиться  протруювання насіння напівсухим способом машиною ПС-10. На 1 т насіння потрібно 10л води + 3 кг системного фунгіциду Фундазол 50% з.п. Краще проводити цей захід не раніше 6-7 днів до посіву, тому що насіння втрачає свою схожість. Мета цього прийому полягає у знищенні поверхневої та внутрішньої інфекції (пірикуляріозу, фузаріозу), яка може передаватися із посівним матеріалом і бути первинним джерелом вараження рослин.

     Розпочинати сівбу слід при сталому прогріванні  верхнього шару ґрунту

(0-5 см) до 11-12 С. Враховуючи, що середньодобова температура води в чеках,під шаром якої відбувається проростання насіння, на 3-4 С вища від середньодобової температури повітря, це стає можливім уже наприкінці другої - початку третьої декади квітня. Завершити сівбу бажано не пізніше 8-10 травня, щоб до 25-30 травня отримати дружні повноцінні сходи. Проведення сівби в більш пізні строки (третя декада травня) веде до значного зменшення продуктивності рослин рису, що пов'язано з їх біологічними особливостями, підвищенням негативного впливу шкідливих організмів.

     У господарстві рис висівають звичайним  рядковим способом із загортанням насіння у грунт на глибину, що не перевищує 1-2 см (сівалки СЗ-3,6; СРН-3,6 обов'язково з обмежувальними ребордами), або поверхневим без заробки тими ж сівалками зі знятими сошниками або сівалками відцентрової дії типу СНЦ-500. 

Підвищенню енергії  проростання та польової схожості насіння  сприяє цього попередня підготовка шляхом сонячно-теплової обробки, змочування на 1-2 доби до стану повного набухання  в воді, або в розчинах мікроелементів та біологічних речовин, що дає змогу  зменшити норму висіву насіння на 10%. Найкращі результати дає сівба рису кондиційним насінням, яке відповідає вимогам стандарту: сортова чистота - 98,5%; вміст основної культури - не менше 98%, насіння бур'янів не більше 10 шт. на 1 кг, схожість - не менше 90%, вологість - 14%, вміст червонозерних форм не повинен перевищувати 0,5%.

Враховуючи рекомендації наукових установ щодо щільності  посіву, вагову норму висіву розраховують за формул

Г-М₁₀₀₀-10⁴ Я =-------—------(кг/га]

в-пп

_тт    7-ЗОлІОООО.  ^        ' Я = —7^——V := 2І9кг/га

96,03    Г

Посівну придатність  визначають за співвідношенням:

с-ч

7777 =

100

97-99 ПП = ^-^ = 96,03

100

     Враховуючи  досвід економічно розвинутих країн, які  стабільно одержують високі урожаї на рівні 60 - 80 ц/га - США, Іспанія, Італію, Корея та Інші, пропонується застосовувати у господарстві технологію вирощування рису з сівбою насіння у воду.

В 1998 - 2001 рр. ця технологія проходила вивчення та виробничу перевірку на Дослідній  станції рису УААН. Головний внесок полягає у тому, що її застосування підвищує можливість створення оптимальних умов росту і розвитку рослин, використання їх біологічного потенціалу та одержання на цій основі високих урожаїв при менших витратах матеріальних ресурсів і коштів, що знижує собівартість продукції та підвищує рентабельність виробництва. Важливо, що в першу чергу створюються умови для економії таких ресурсів, як насіння, пестициди, поливно-мастильні речовини.

     При застосуванні цієї технології подрібнення  ґрунту до малих фракцій і високе механічне ущільнення за рахунок багаторазових проходів агрегатів для експлуатаційного планування чеків, движкування, передпосівного післяпосівного коткування, як це застосовується при загальноприйнятій технології, недоцільно.

     Проте ця технологія має певні відмінності: підготовка грунту при застосуванні цієї технології обмежується поверхневим обробітком важкими дисковими боронами типу БДВ - 7 в агрегаті з трактором Т - 150, Т - 150К в два сліди в діагонально-перехресному напрямку на глибину 10-12 см по пласту багаторічних трав та сидератам - весною, в кінці другої декади квітня; по іншим попередникам - восени під зяб або весною при настанні фізичної стиглості ґрунту. По попереднику пласт багаторічних трав основний обробіток грунту може поєднуватись з загортанням попередньо внесених мінеральних добрив. Ранньою весною на полях з зяблевим обробітком ґрунту виконується боронування або культивація на глибину 7-8 см.

     Експлуатаційне  планування чеків довго базовими планувальниками, виконується лише в чеках з відчутно деформованою поверхнею після оранки або збирання рису по вологому ґрунту. Необхідність в проведенні операції передпосівного вирівнювання та ущільнення відпадає.

     Мінеральні  добрива загортаються у грунт  культиватором на глибину 5-6 см, в 2-х  напрямках, для максимального знищення сходів бур'янів.

     Чеки, призначені під сівбу рису, заповнюються водою на глибину 8-10 см. Після повного  зволоження грунту доцільно провести вибіркове вирівнювання поверхні чеків  по шару води шляхом переміщення ґрунту з підвищенням в понижені місця  або просто розтягуванням бугрів трактором МТЗ-82Р в агрегаті зі спеціальним планувальником - „Флотою". Розрив у часі між останньою обробітком ґрунту та затопленням, з метою попередження проростання бур'янів, не повинен перевищувати 1-2 доби.