Технології вирощування польових культур

     Збирання  рису, в силу його специфічних особливостей і метеорологічних умов у період проведення, є найбільш відповідальним моментом у всьому технологічному ланцюжку.

     До  збирання товарного зерна приступають при повному дозрівання 85-90% зерен у середній частині основної волоті; насіннєвого - при дозріванні 90-95% зерен. Перед початком збирання за 3-5 днів проводять обкошування кожного чека для кращого підсихання грунту.

     При збиранні насіннєвого рису молотильний апарат комбайна регулюється на більш „м'який" режим роботи, щоб обмолочування проходило методом вичісування. Для цього підбарабання штифтового барабана опускають у вкрай нижнє положення, що дозволяє значно скоротити кількість битого й ушкодженого зерна.

     Збирають  рис роздільним способом або прямим комбайнуванням. Основний спосіб збирання - роздільний, внаслідок того, що дозрівання соломи відстає від дозрівання зерна. Коли зерно має вологість 15-16%, то солома -понад 50%. Через 3-5 днів після скошування на звал валки обмолочують рисовими комбайнами. При першому проході вимолочують лише 80-90%. Рис скошують жниварками ЖНР-4,0 або ЖНУ-4,0.

     Пряме комбайнування застосовують при  несприятливих погодних умовах, а  також на полях зі стиглим неполеглим рисом із врожайністю до 50ц/га. При прямому комбайнуванні зрізання стебел рису проводять на висоті 25-30 см, якщо планують повторний обмолот - 20 см.

     Але в більшості випадків застосовують роздільне збирання, при якому  зменшується витрата енергоресурсів на очищення і сушіння зерна. Швидкість руху жниварки регулюється в залежності від стану посівів: на не полеглому рисі - 5-7км/год, на полеглому - 2-Зкм/год [17] 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  З

ЗАСТОСУВАННЯ  ЕЛЕМЕНТІВ ПРОГРАМУВАННЯ  ВРОЖАЙНОСТІ. 

     Принципи  одержання запрограмованого урожаю передбачають кілька рівнів урожайності, на які слід орієнтуватися:

     >  потенційний, урожай (ПУ),

     >  дійсно можливий урожай (ДМУ),

     >  урожай у виробництві (УВ). 

З.1.1. Програмування врожайності 

     Потенційний урожай (ПУ) — це урожай, який можливо отримати в ідеальних метеорологічних умовах (вологи і тепла достатньо). Він залежить від надходження фотосинтетично-активної радіації (ФАР), агрофону, біологічних властивостей культури або сорту.

     Потенційна  урожайність розраховується за формулою:

ПУ = 10000 • —-----'- = 25,3т І га * 252,6ц І га

4420 

3.1.2.Розрахунок потенціальної врожайності за надходженням ФАР 

Перерахунок від  біомаси (ПУ) до господарсько-цінної частини  врожаю (ПУо) проводиться за формулою: 
 

£е.

фар         фар

~ м

,ц/га

385*29

ПУо = 10000-0,435.^І-±± = 1 І_т/га *110ц/га

4420 

3.1.3. Розрахунок потенціальної врожайності за вологозабезпеченістю посівів(дійсно можливий урожай)

     Дійсно  можливий урожай (ДМУ) - це урожай, який можна отримати за існуючих метеорологічних  умов на високому рівні технології.

     Розрахунок  ДМУ за вологозабезпеченістю, лімітуючим фактором зони, проводиться із співвідношенням:

100*^     , У б.з. =---------мі га

Кв

Ув.з. =

100(130+ (207* 0,6-160)) 200

41,\ц/га

Таблиця 3.2

3.1.4. Рівні продуктивності культури

Рівні продуктивності рису

Виходячи з  даних таблиці 3.2, програмований  урожай дорівнює 81,9 ц/га, тобто знаходиться в межах ДМУ і не перевищує сортовий потенціал культури. 
 
 
 
 

3.2. Розрахунок норм добрив на програмований урожай 

     Розрахунок  добрив проводиться балансовим методом, який оснований на обліку використання рослинами поживних речовин із грунту та добрив. Розрахунок подано у таблиці 3.4.

Таблиця 3.4

Розрахунок  норм основних поживних речовин на програмований урожай 

З проведеного  розрахунку (таблиця 3.4) норм внесення мінеральних добрив видно, що калійні  добрива вносити не потрібно. Щодо калійних добрив, то це пояснюється високим вмістом валового калію на каштанових ґрунта

РОЗДІЛ 4 

Розробка  елементів технології вирощування рису у господарстві

     При розробці елементів технології вирощування  рису слід враховувати його біологічне засмічення червонозерними формами рису, тому засоби боротьби полягають у наступному:

     >   сіяти тільки якісним насінням, яке не має домішок червоних зерен; ^                       дотримуватись насінницьких сівозмін;

     >   своєчасно проводити видові й сортові прополки;

     >   в АМП проводити провокаційні поливи. Сходи падалиці червоних форм рису та бурянів знищувати;

     >  при очищенні насіння на зерноочисних машинах використовувати сита 2,0 - 20 мм і трієрні блоки з діаметром чашечок барабана 7,1 мм. При цьому виводиться із насіннєвої маси 50 - 60% кількості червонозерних форм. 

4.1. Розміщення культури в сівозміні

     Рисові  сівозміни є системою організаційно-господарських, економічних і агротехнічних  заходів, спрямованих на раціональне  використання землі, розміщення і чергування культур, підвищення родючості грунту і на цій основі одержання високих урожаїв як рису так і супутніх культур.

Спрямованість сівозміни повинна відповідати  таким вимогам:

     >  посіви    рису    повинні    займати    50%    сівозмінної    площі    і розміщуватися по кращим попередникам

     >  набір супутніх культур повинні сприяти підвищенню родючості грунту,    очищенню    рисових    бур'янів,    хвороб    і    шкідників, підтриманню   оптимального   меліоративного   стану   системи   на період ротації, підвищенню економічної ефективності сівозміни.

У господарстві прийняті такі типи сівозмін:

1. а) Шестипільна

1       Люцерна під покрив зернових

2.       Люцерна

3.       Рис

4.       Рис

5.       Агромеліоративне поле + сидеральна культура

6.       Рис

Насичення рисом - 33,3%

б)Семипільна

1.       Ярі на з/к + літній посів люцерни

2.        Люцерна

3.       Люцерна

4.        Рис

5.       Рис

6.       Агромеліоративне поле + сидеральна культура

7.       Рис

Насичення рисом - 42,8%

е) Восьмипільна

1.        Люцерна під покрив зернових

2.       Люцерна

3.        Рис

4.       Рис

5.       Агромеліоративне поле + сидеральна культура

6.       Рис

7.        Агромеліоративне поле + сидеральна культура

8.        Рис

Насичення рисом - 50,0% 

     Посіви  рису в сівозмінах повинні розміщуватись  по кращих попередниках. Саме так забезпечується найбільш сприятливі умови для реалізації його продуктивного потенціалу.

     Одним з кращих попередників для рису є  багаторічні трави, їх використання з успіхом вирішує питання  покращення поживного режиму грунту, його структури, підвищення біологічної активності грунту за рахунок активного розвитку сапрофітної мікрофлори, що сприяє відновленню й підтриманню родючості рисових полів.

     Люцерна - кращий попередник рису, урожай якого  значною мірою залежить від стану  посівів люцерни. Тому її вирощуванню слід приділити належну увагу. Багаторічні трави мають важливе агротехнічне значення. Вони поліпшують родючість ґрунту, захищають його від вітрової та водної ерозії, залишають у грунті сухі корені й поживні рештки (від 40 до 100-120 ц/га). У кореневій системі люцерни міститься від 2,5-3 до 4% азоту (з розрахунку на суху речовину). Після її відмирання розкладання запаси азоту у грунті збільшуються на 150-200, іноді 300 кг/га.

     Бобові  багаторічні трави позитивно  впливають на окультурення орного і підорного шарів грунту. За даними Інституту землеробства і тваринництва західних регіонів України, під впливом багаторічних трав кількість гумусу зв ротацію сівозміни збільшується на 0,3-0,4% .У верхніх шарах грунту збільшується також вміст кальцію й інших речовин, які сприяють скріпленню структурних ґрунтових агрегатів. Академік В.Р. Вільямс писав, що після трирічної культури багаторічних трав у грунті зникає його шкідлива мікрофауна й розпочинається посилений розвиток мікрофлори, що підвищує родючість грунту.