Технології вирощування польових культур

населеному  пункті Брилівка. Рисосіючі господарства регіону розташовані на базі Краснознаменського зрошувального масиву.

    Клімат  зони помірно континентальний, посушливий, з великою кількістю тепла. Суми температур вище 10^оС становлять 3300-3400^оС, кількість атмосферних опадів, що випадають за цей період – 200-220 мм і лише в деякі роки 330-380 мм. Гідротермічний коефіцієнт дорівнює 0,6. Середня показники температури й опадів наведено в табл. 2.1. 

    Середні температура повітря (град.) і кількість опадів

    Проте за літній сезон можливі значні відмінності  у забезпеченістю опадами порівняно  з середньобагаторічними показниками.Весняні заморозки припиняються в середньому в другій декаді квітня, але в окремі роки вони спостерігаються в третій декаді травня.Осінні заморозки наступають у середньому в третій декаді жовтня, найбільш ранні – у третій декаді вересня. Суховії бувають щорічно, вони дуже інтенсивні й відзначаються в 40-60% років, а в прибережних районах в 20% років.За основний показник початку й кінця сезону взяті дати переходу середньої добової температури повітря через певні межі.Весна найчастіше коротка (1-1,5 місяця), характерна її особливість є швидке наростання температури повітря.Початок весни (у середньому перша декада березня) пов'язана з датою стійкого переходу середньої добової температури повітря через 0^оС.До кінця третьої декади березня середня добова температура повітря переходить через 5 С. Це близько збігається із середніми строками сівби ярових культур, а також початком вегетаційного періоду деревних рослин й озимих культур. Літо – найчастіше жарке, посушливе, триває біля п'ять місяців. у літній період випадає більша частина річної кількості опадів, переважно у вигляді злив. В вологі місяці буває в середньому від 4 до 8 днів з опадами. Часто бувають тривалі без дощові періоди. Перехід середньої добової температури повітря через 15^оС спостерігається в першій декаді травня. Це відповідає початку найбільш теплої пори року. Середня температура повітря в червні в 15⁰⁰ годин становить 24-25^оС у липні й у серпні – 27-28 С. Максимальна температура досягає 38-40^оС, однак такі високі температури бувають порівняно рідко. У третій декаді вересня звичайно відбувається перехід середньої добової температури повітря через 15^оС,  літо поступово закінчується. Настання осіннього сезону характеризується  збільшенням хмарності  й числа днів з опадами, а також початком заморозків. На загальному тлі зниження температури для осені характерні повернення тепла з ясною й часто тихою погодою. За початок осіни прийнята дата переходу середньої добової температури через 10^оС. Повсюдно по області це відбувається в другій половині жовтня. З датою переходу середньої добової температури через 5^оС збігається закінчення вегетаційного періоду. Приблизно через 25-30 днів після цього (наприкінці листопада – початок грудня) наступає перехід температури повітря через 0^оС.Зима на території області дуже коротка, м'яка, із частими й сильними відлигами (максимальні температури іноді підвищуються до 11-15^оС).Середні добові температури повітря вище –5^оС. Іноді в дуже холодні зими температура повітря може знижуватись до –32-34^оС Узимку переважає похмура погода. За зиму спостерігається близько 25-40 днів зі сніжним покривом висотою 5-6 см. Найбільш ранні утворення сніжного покриву спостерігається в першій  декаді грудня, а саме пізнє танення його - у третій декаді березня. Узимку, на полях нерідко утворюється крижана кірка. Період зі стійкими негативними середніми добовими температурами повітря повсюдно по області закінчується в першій декаді березня.

    На  всіх рисових масивах ґрунти та гідролітичні умови надзвичайно різноманітні по характеру та стану засолення, дренованості, гранулометричному складу, які необхідно враховувати при вирощуванні рису. Багатолітня практика рисосіяння в цих районах підтвердила вірність цього положення. Краснознаменський масив охоплює нижні тераси Дніпра та відноситься до області Дніпровської терасово-дельтової рівнини. Це слабко нахилена з позначками від 0 до 20 м, а північній частині до 30 м над рівнем моря. Рисові зрошувальні системи розташовані в межах другої надпойменої тераси Дніпра. В геологічному відношенні даний масив представлений четвертинними відкладеннями могутності 15-20 м. Ці відкладення мають складну конструкцію, які часто перешаровуються суглинками, глинами та глинистими пісками. Водний потік направлений з півночі на південь до Чорного моря, яке являється межею його розгрузки. Глибина рівня ґрунтових вод складає 3,0-5,0 м, а мінералізація коливається від 1,0-4,0 до 9,0-13,0 г/л та більше. По типу засолення води відносяться до хлоридно-сульфатно-натрієвого і сульфатно-хлоридно-магнієвого. Територія цієї тераси ускладнюється численними пониженями або безстічними подовими пониженнями. 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ  НАУКОВО-ВИРОБНИЧОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПО БІОЛОГІЇ ТА ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ  КУЛЬТУРИ 

     Посіви  рису розміщенні в 112 країнах світу  на площі 147млн. га, а валове виробництво зерна-сирцю становить в останні роки в межах 600млн. Тон.

     Станом  на 2000 рік посівна площа під рисом на Україні складає 25 тис. га, у тому числі в Автономній республіці Крим -15,7; Херсонській - 5,4; Одеській -3,9 тис. га. Валовий збір рису складає 100,5 тис. т [2].

     Рис відноситься до родини тонконогові (Роасеае). Рід (Огіzа), який належить до триби рисових (Огіzа sаtіvа). Всі інші види рису дикі, хоча зерно багатьох із них може використовуватися в їжу. До складу виду О.Sativa L. входять численні різновидності й велика кількість сортів рису. За формою колоска вони розділяються на такі підвиди: О. sаtіvа L. sиbsр. bгеvіs - рис короткозерний; О. Sаtіvа L. sиbsр. соmmunіs - звичайний.

     Перший  підвид brevis має коротку зернівку - не більше 4 мм, розповсюджений у південно-східній Азії. На території України не використовується.

     У рису звичайного (О. Sаtіvа L. subsp. соmmunіs) розрізняють дві гілки -іndіса та japoniса. Підвид іndіса характеризується довгими, тонкими та вузькими зернівками, у яких відношення довжини до ширини складає 3:1 та більше. Сорти, які відносяться до підвиду, розповсюдженні в основному в тропіках. Підвид japonica включає основну масу сортів рису, які розповсюдженні на території колишнього СРСР. Зернівки у сортів, які відносяться до даного підвиду, округлі, широкі та товсті. Відношення їх довжини до ширини коливається від 1,7:1 до 2,4:1.

     В Україні мають розповсюдження районовані сорти що відносяться до підвиду (Огіzа соmmunis jароniса) -рис звичайний [3].За циклом розвитку - це однорічна культура з вегетаційним періодом від 90-100 до 125-140 діб залежно від сорту та різного рівня метеорологічних умов 

протягом  вегетаційного періоду. Тривалість його по роках може значно коливатись. За відношенням до температурного режиму - термофіт, до умов живлення - оліготроф, до вологозабезпеченості - гігрофіт [1].

     Рослини рису за вегетаційний період проходять  одинадцять етапів органогенезу.

     I етап - утворення зародка молодої рослини, поява недиференційованого конусу наростання та перших трьох листків, колеоптиль листка без пластинки та першого справжнього листка.

     II   етап   -   диференціація   зачаткових   стеблових   вузлів,   листків   та придаткових коренів.

     III  етап - розростання конусу наростання, утворення тканини, з якої в подальшому   формується   волоть.   Від   тривалості   цього   етапу   залежить продуктивність волоті.

     IV   етап  - закладання  гілок волоті,  утворення колоскових  бугорків. Оптимальна температура води в зоні вузла кущіння (20°С) сприяє збільшенню кількості гілок та колоскових бугорків.

     V етап - формування колосків, закладання квіткових лусок, квіток.

     VI   етап — характеризується інтенсивним ростом усіх органів волоті, колоскових та квіткових лусок , остей; усі органи квітки збільшуються у довжину в 3-5 разів. Починається викидання волоті.

     VIII   етап  -  викидання волоті,   цвітіння  та  запліднення.   Тривалість цвітіння коливається від 5 до 8 діб, залежно від сорту та температури повітря.

     IX етап — формування зернівки, молочна стиглість.

     X етап - накопичення поживних речовин у зернівках, воскова стиглість.

     XI етап - дозрівання та повна стиглість зерна [4].

     Насамперед  рис - дуже вибаглива культура до температурних  умов. У різні фази росту та розвитку рослини потребують неоднакової  суми тепла. При цьому вони значно реагують на коливання добових температур [5].

У забезпеченості посівів теплом важливе значення має наявність на рисовому полі в  критичні фази розвитку (червень - серпень) шару води 10-12см. У цих умовах середньодобова температура води вище температури  повітря на 1,5-4,5°С, що додатково додає в середньому за вегетаційний період 200-250°С. Таким чином, шар води на рисовому полі, який покриває вузол кущіння, відіграє певну фізіологічну роль у формуванні посівів рису [6;7].

     Неабияке  значення для проростання всіх рослин має наявність кисню; насіння рису, яке довгий час вважалось, що не реагує на відсутність кисню, добре проростає лише за його присутності [8]. Відмічається негативна дія анаеробних процесів на проростання даної культури. Якщо у воді кисню менше 1,0%, що здебільшого спостерігається в затопленому грунті, то розвивається лише колеоптиль, а корінець не розростається і насіння рису може загинути. У вологому грунті за вільного доступу кисню корінь і надземні органи розростаються рівномірно [9].

     Мінімальні  температури, при яких відбуваються процеси проростання найбільш холодостійких сортів рису, складають 11,5-12°С. У фазу кущіння найбільш сприятливою температурою є 20-23°С. Але не всі сходи, що з'явилися в результаті проростання насіння, зберігаються: частина їх відмирає через низьку життєздатність, а інша пошкоджується глибоким шаром води під час боротьби з просянками. Кращі умови збереження сходів такі: затоплення грунту в фазу вегетації, за якої листя не покриваються шаром води. У таких умовах відбувається оптимальне накопичення поживних речовин у рослинах у процесі фотосинтезу. Відповідно, діяльність конусу наростання - закладення нового листка, пазухових бруньок - проходить більш інтенсивно [10].

     Вегетаційний  період рису розподіляється на такі фази розвитку: проростання насіння, сходи, кущіння, вихід у трубку, викидання волоті, цвітіння, налив і достигання зерна. У ці фази рис має потребу в певній кількості води, тепла, світла, кисню і елементів живлення [11; 12].

     Мінімальний рівень температури, що забезпечує нормальний онтогенетичний розвиток рослин рису, по фазах вегетації повинен бути: проростання - сходи - 13-16°С; кущіння - 16-18°С; викидання волоті - цвітіння - 18-21°С; молочна стиглість - 15-19°С; воскова стиглість - 12-15°С. За таких температур тривалість проростання становить 18-20 діб; сходи — ЗО- 37діб; кущіння 20 28 діб; достигання триває 35-45 діб, а загальна тривалість вегетаційного періоду становить 105-125діб. Зі зміною вище наведених температур, тривалість фаз різко подовжується і, навпаки, при високих температурах їх тривалість зменшується, а загальний вегетаційний період скорочується. Тільки на крайньому півдні України такий температурний режим у більшості випадків по роках може забезпечити своєчасну появу сходів рису і подальший розвиток даної культури [13; 14].

     У формуванні врожаю важливе значення мають фази викидання волоті і  цвітіння. За температури нижче 20°С викидання волоті затримується. Після  запліднення квітки зав'язь за 30-40 днів перетворюється в зернівку рису. Рис вважається типовим самозапильником, пиляки дозрівають і лопаються ще до розкриття квітки, тоді і відбувається запилення власним пилком. У той же час перехресне запилення повністю не виключене, а звідси можливість одержання гібридів. Цвітіння у рису починається, коли тільки волоть або її частина вийде з пазухи листа. Взагалі розкриття квітки відбувається о 7-8 годині ранку, але погодні умови можуть скластися так, що розкриття квітки почнеться тільки в післяобідні години. У багатьох випадках похмура погода та знижена температура приводять до затягування розкриття квіток на декілька годин або навіть днів. Запилення в таких випадках відбувається при закритих квітках [3].

     У рису за низьких температур (+12-15°С) у період цвітіння різко збільшується кількість стерильних квіток, а за підвищених (+25-30°С) помітно зростає кількість абортивного насіння [15].

     Відносно  вологи рис є типовим гігрофітом. Він росте на затоплених грунтах, але в певні періоди вегетації  потребує воду у різній кількості. Рису не потрібен шар води в період проростання  насіння й у фазу від воскової стиглості до достигання зерна. Так, у період формування зерна і на початку проростання він поглинає менше вологи, ніж інші культури, але потім, у подальшому процесі вегетації вимагає вологозабезпеченості. Тому незначне зневоднення тканин рослин призводить до затримання процесів росту, особливо колосків і волоті в період їх формування [3].

     Для покращення меліоративного стану рисових  систем, підтримання їх на належному  рівні, створення нормальних умов для  росту і розвитку рослин рису необхідно регулярно проводити підготовку рисової системи до експлуатації.

     Підготовку  рисової системи до посіву рису починають  ще з осені, тоді ж проводять інвентаризацію всієї регулюючої мережі (канали, споруди) та поверхні рисових чеків. Складають  дефектну відомість із зазначенням робіт, у яких є потреба. Виконують капітальне планування сильно деформованих чеків з обов'язковим геодезичним контролем. На полях під посів рису планування проводять до оранки на зяб.

     Для того, щоб зменшити об'єм робіт навесні, необхідно (там, де це можливо) використати зимові дні із сприятливими погодними умовами для виконання трудомістких робіт із ремонту зрошувальної мережі, виконання екскаваторних робіт з очистки і ремонту зрошувальних і скидних каналів, облаштування або очистки відсічних дрен. Крім того, складають план водовикористання на поливний період, перш за все це стосується першого затоплення, з урахуванням плану посіву та наявності техніки для проведення передпосівних робіт і прийнятого в господарстві водообігу між картами і полями сівозміни. План складають таким чином, щоб тривалість затоплення рисового чека становила 1-2 доби, кожної окремої поливної карти 3-5 діб, а всієї системи в господарстві - не перевищувала 14-18 діб. Цей план погоджується з Управлінням експлуатації зрошувальної системи.

     Весною  завершують ремонтно-відновлювальне планування чеків, облаштування кротового дренажу, очищення й оправлення каналів, ремонт гідротехнічних споруд. Визначають рівень залягання підґрунтових вод на системі і розробляють заходи по зниженню рівня підґрунтових вод до норми осушення - 1,5-1,8 м і слідкують за їх виконанням.