Основні теоретичні положення та проблеми формування системи захисту земель від деградаційних процесів у сучасних агроландшафтах

Ґрунтові води на площі ясно-сірих опідзолених ґрунтів залягають глибше 10м від поверхні і на процес ґрунтоутворення не впливають.

В морфологічному відношенню ці грунти мають найбільш різку диференціацію профілю за підзолистим типом грунтотворення з усіх опідзолених ґрунтів , де чітко виражений горизонт елювію і колоїдного ілювію і наявний без гумусний елювіальний горизонт .

В фізико-хімічному відношенні ясно-сірі опідзолені гранти мають незадовільні властивості: низький вміст гумусу в орному шарі (1,6-1,9 % ) та кислу реакцію ґрунтового розчину , низький вміст увібраних основ.

Сірі опідзолені грунти сформувались на четвертинних відкладах, представлених лесами. Утворення цих ґрунтів виключно на лесах обумовило одноманітність їх механічного складу крупнопилувато-середгьосуглинкового

Від ясно-сірих опідзолених ґрунтів ці грунти відрізняються дещо більшою глибиною гумусового горизонту, іноді помітною гумусованістю верхньої частини ілювіального горизонту , дещо меншою ілювіальністю і взагалі менш вираженими ознаками опідзолювання . Проте їм, як і попереднім ґрунтам , властивий чітко виражений профіль за підзолистим типом.

В ґрунтовому відношенні сірі опідзолені грунти відносно бідні гумусом , проте на відміну від ясно-сірих опідзолених , мають в орному шарі в середньому 1,95 % при його коливаннях від 1,84% до 2,02 % . При такому проценті вмісту перегною , загальна кількість гумусу в орному шарі складає 82-85 тонн на гектарі.

Із фізико-хімічних властивостей сірих опідзолених ґрунтів звертає на себе увагу слабо кисла і навіть близька до нейтральної реакція ґрунтового розчину - кислотність в орному шарі складає від 4,6 до 6,4 . Однак гідролітична кислотність досить значна і становить в орному шарі переважно 3,3 мг-екв на 100г ґрунту.

Агрофізичні властивості цих ґрунтів також незадовільні : невисокий вміст гумусу, збіднення мулом і збагачення фракцією пилу не створює умов до їх оструктурення , через що грунти часто запливають і утворюють кірку.

Сірі опідзолені грунти , як і охарактеризовані раніш ясно-сірі опідзолені , є відносно малородючими ґрунтами господарства і потребують застосування цілого комплексу агротехнічних заходів до підвищення їх родючості та врожайності вирощуваних на них сільськогосподарських культур.

Темно-сірі опідзолені грунти сформувались як результат перемінного впливу на ґрунтотворну породу підзолистого і дернового процесу грунтотворення.

Утворення темно-сірих опідзолених ґрунтів на лесах обумовило їх одноманітний пилувато -середньо суглинковий механічний склад. Темно-сірі опідзолені грунти характеризуються меншою опідзоленістю і кращими фізичними та фізико-хімічними властивостями , ніж в сірих .

В хімічному відношенні темно-сірі опідзолені грунти мають в орному шарі дещо більше гумусу (2,7-3,11%) , який повільно зменшується з глибиною . Завдяки глибшій гумусованості темно-сірі опідзолені грунти мають більш сприятливі умови для розвитку кореневої системи рослин і, крім того , на них можна створювати глибокий культурний орний шар без небезпеки вивертання на поверхню слабо гумусового горизонту.

Із фізико-хімічних властивостей темно-сірих опідзолених ґрунтів, звертає на себе увагу переважно слабо кисла реакція ґрунтового розчину при показниках рН 5,1-5,5 та гідролітична кислотність 3,2-3,9 мг-екв . на 100г ґрунту.

Темно-сірі опідзолені грунти є відносно родючими ґрунтами , проте  також  потребують  систематичного удобрення  азотними  і фосфорними добривами. Особливо велике значення для покращення поживного режиму , фізико-хімічних властивостей , структури та біологічної     активності     ґрунту    має     систематичне     внесення органічних   добрив.    Але   орний   шар   цих   ґрунтів   не   має агрономічноцінної структури, через що водно-повітряний режим несприятливий. Тому вони також мають властивість запливати, утворювати кірку, а при оранці без урахування моменту крихкості -брили. Отже, для підвищення родючості даних ґрунтів , серед інших заходів,    значна    увага    повинна    приділятись    запровадженню правильної системи обробітку ґрунту,  яка повинна бути спрямована на створення глибокого культурного орного шару, нагромадження і збереження    вологи,    боротьбу    з    шкідниками    і    хворобами сільськогосподарських культур.

Морфологічні ознаки і фізико-хімічні властивості чорноземів опідзолених свідчать про їх значно меншу ступінь опідзолювання в порівнянні з темно - сірими опідзоленими ґрунтами . В фізико-хімічних і агрохімічних властивостей чорноземи опідзолені є найбільш родючими ґрунтами серед усіх опідзолених ґрунтів. Так , вміст гумусу в орному шарі порівняно високий і становить 3,5-3,8%, зменшення цього з глибиною - поступове , і на глибині 70-90 см органічної речовини міститься ще 1,4-1,5%. Така глибока гумусованість чорноземів опідзолених створює сприятливі умови для розвитку кореневої системи рослин.

Сума увібраних основ цих ґрунтів становить 17-23 мг-екв на 100г ґрунту, реакція ґрунтового розчину слабо кисла та близька до нейтральної при показниках - рН сольової витяжки 6,0-6,4.

Чорноземи опідзолені є найбільш родючими ґрунтами, придатними для вирощування всіх зернових , овочевих , технічних культур та плодово-ягідних насаджень [1].

Лучно-болотні грунти залягають переважно в заплавах річок і днищах глибоких балок. У їх профілі виділяється перегнійний оглеєний горизонт суглинкового чи супіскового механічного складу, який поступово переходить у дуже оглеєну породу. Ці грунти вкриті звичайно злаково-осоковою рослинністю.

Торфово-болотні грунти мають горизонт торфу завтовшки від 20 до 50 см. Залягають по периферії низинних торфовищ, а також часто вкривають центральні частини заплав дрібних річок і днища глибоких балок зі струмками підґрунтових вод.

Властивості та потенціальна родючість болотних грунтів великою мірою залежать від характеру материнських порід, хімічного складу підґрунтових вод тощо[1].
         2.4.Структура агроландшафтів та рівень антропогенного навантаження

Структура угідь Бориспільського району наведена в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Структура угідь Бориспільського району

За цими даними сільськогосподарська освоєність Бориспільського району становить 80%, розораність території – 62%, лісистість - 5%, кормові угіддя займають 15%, водні території 4%. Коефіцієнт екологічної стабільності району становить 27%. Тому територія екологічно нестабільною. Коефіцієнт антропогенного навантаження Бориспільського району становить 3,62 [17].

Територія Сеньківської сільської ради характеризується високим рівнем розораності, що становить 74% від загальної площі земель. Забудовані землі займають 16,82% усієї площі. Що стосується природних кормових угідь, то вони займають чи не найменшу частину усього землекористування (сіножаті – 2,45%, пасовища – 1,34%). Дана територія характеризується низьким рівнем лісистості, що становить 3,25% від загальної площі земель. Тому необхідно забезпечити оптимальне співвідношення усіх видів угідь у даному агроландшафті шляхом зменшення орних земель (екологодестабілізуючих угідь) та збільшення екологостабілізуючих угідь (пасовища, сіножаті, лісові насадження), внаслідок чого зменшиться рівень антропогенного навантаження території.

Структура угідь території Сеньківської сільської ради наведена в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Структура угідь ТОВ «Земля» Сеньківської сільської ради

Для оцінки впливу складу угідь на екологічну стабільність території, стійкість якої падає при підвищенні сільськогосподарськоо освоєння земель, оранці й інтенсивному використанню угідь, проведенні меліоративних і культуртехнічних робіт, забудові території необхідно зробити розрахунок коефіцієнтів екологічної стабільності території.

Таблиця 2.4. Значення коефіцієнтів оцінки екологічних властивостей земельних угідь