Автор: Пользователь скрыл имя, 23 Декабря 2011 в 00:46, курс лекций
Бухгалтерський облік — це система збирання, вимірювання, обробки, інтерпретації та передачі інформації про господарську діяльність підприємства, установи, організації внутрішнім і зовнішнім користувачам для прийняття оптимальних рішень.
Принципи — це базові концепції, що лежать в основі відображення в обліку та звітності господарської діяльності підприємства, його активів, зобов’язань, капіталу, доходів, витрат, фінансових результатів. Відомо, що облікові системи формувалися в різних країнах чи групах країн під впливом національних особливостей їхнього економічного й політичного розвитку. Історично формувались і принципи бухгалтерського обліку. Проте процес економічної інтеграції у світовому масштабі, інтернаціона¬лізація економіки, бізнесу привели до необхідності інтернаціоналізації та стандартизації обліку, який є мовою бізнесу. Інформаційне взаєморозуміння є важливою передумовою бізнесу, економічної інтеграції країн.
Виходячи з цього, світова практика виробила принципи бухгалтерського обліку, загальноприйняті для всіх країн. Назвемо найважливіші з них.
1. Загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку.
2. Міжнародні та національні стандарти бухгалтерського обліку.
3. Фінансовий та управлінський облік, принципи їх побудови.
4. Технологічний процес і процедури фінансового обліку
Вивчаючи тему 6, слід звернути увагу також на питання переоцінки основних засобів та інших необоротних активів, що регулюються МСБО № 16 «Основні засоби» та № 38 «Нематеріальні активи». Переоцінку об’єктів основних засобів, нематеріальних активів здійснюють, якщо їх залишкова вартість значно відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.
4. Облік природних ресурсів та їх виснаження
До природних ресурсів належать ліс, родовища нафти й газу, мінеральної сировини тощо. У зарубіжних країнах вони є об’єктом купівлі/продажу. У балансі природні ресурси відображаються як довгострокові (позаоборотні) активи («Запаси вугілля», «Запаси нафти й газу», «Ліс»).
Характерними особливостями природних
ресурсів є те, що:
Тому природні ресурси ще називають «виснажувані активи».
Природні ресурси у разі їх придбання оцінюють за фактичними затратами на їх придбання. У фактичні затрати, як і придбання основних засобів, входять ціна постачальника, комісійні, брокерські затрати тощо.
Надходження відображають записом, дол.:
Д «Природні ресурси» К «Розрахунок з постачальником» 4 000 000
У результаті видобутку природних ресурсів родовища виснажуються, зменшується їхня первісна вартість. Цей процес називають виснаженням і відображають в обліку.
Для обліку виснаження (амортизації) застосовують метод нарахування амортизації — залежно від кількості видобутої продукції.
Величину (ступінь) виснаження визначають за формулою:
Фактична собівартість родовища : Оцінна кількість корисних копалин родовища =
Ставка виснаження на одиницю копалин
Ставка виснаження на одиницю × Кількість видобутої продукції =
= Витрати на виснаження
звітного періоду
Приклад: Компанія інвестувала на придбання родовища кам’яного вугілля 4 млн дол. Згідно з оцінкою, родовище має 8 млн т вугілля. Ліквідаційної вартості немає. Першого року було видобуто й реалізовано 800 000 т вугілля. Визначити й відобразити суму виснаження:
Проводка: Д«Витрати на виснаження» К «Виснаження (амортизація) родовища» 400 000
Деякі компанії не використовують рахунок «Виснаження» і проводять пряме списання з рахунку «Природні ресурси». Зазначмо, що природні ресурси, розроблені (видобуті), але не реалізовані в поточному році, відображають як товарно-матеріальні запаси. Витрати на виснаження відображають тільки того року, коли видобуту продукцію реалізовано.
ТЕМА 7. Облік фінансових інвестицій і консолідована звітність
1. Сутність фінансових інвестицій, їх класифікація та оцінка.
2. Облік довгострокових інвестицій у боргові зобов’язання.
3. Облік довгострокових інвестицій в акції інших підприємств.
4. Методика складання консолідованої фінансової звітності.
1. Сутність фінансових інвестицій, їх класифікація та оцінка
Фінансові інвестиції — це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших економічних вигід для інвестора.
Різні аспекти фінансових інвестицій та фінансових звітів групи підприємств розглядаються в таких Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку:
Залежно від терміну утримання у складі активів фінансові інвестиції поділяють на поточні і довгострокові.
Поточні фінансові інвестиції — це інвестиції на термін, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. Вони здійснюються на короткий строк з метою отримання доходу від тимчасово вільних грошових коштів. У бухгалтерському обліку та звітності поточні фінансові інвестиції відображають як оборотні активи.
Довгострокові фінансові інвестиції — це інвестиції на період більше одного року, а також інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. У бухгалтерському обліку та звітності довгострокові фінансові інвестиції відображають як необоротні активи.
Залежно від об’єктів інвестування фінансові інвестиції класифікують на: фінансові інвестиції в боргові зобов’язання та фінансові інвестиції в цінні папери — інструменти власного капіталу інших підприємств.
Фінансові інвестиції в боргові зобов’язання — це вкладення тимчасово вільних коштів в облігації інших підприємств — імітентів облігацій. Метою таких інвестицій є отримання доходу у формі відсотків. При цьому слід зазначити, що інвестиції в облігації не надають інвестору можливості впливати на господарську й фінансову політику інших підприємств.
Фінансові інвестиції в капітал інших підприємств — це інвестиції у акції чи паї юридично самостійних підприємств заради отримання доходу у вигляді дивідендів, а також здійснення впливу чи контролю за їх діяльністю.
Залежно від рівня впливу інвестора на інвестоване підприємство фінансові інвестиції поділяють на такі види (табл.7.1).Важливим питанням є оцінка фінансових інвестицій. При цьому слід розрізняти первісну оцінку фінансових інвестицій та їх оцінку на дату балансу.
ВИДИ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ ЗАЛЕЖНО ВІД РІВНЯ ВПЛИВУ ІНВЕСТОРА НА ІНВЕСТОВАНЕ ПІДПРИЄМСТВО
| Частка інвестора в простих акціях |
|
|
| До 20 % | Незначний | Інвестиції в незалежні, юридично самостійні підприємства |
| 20—50 % | Істотний вплив на операційну та фінансову політику | Інвестиції в асоційовані підприємства |
| Понад 50 % | Контроль за операційною та фінансовою політикою | Інвестиції в дочірні підприємства |
| Згідно з контрактною угодою сторін | Спільний контроль господарської діяльності | Інвестиції в спільну діяльність |
Фінансові інвестиції первісно оцінюють та відображають у бухгалтерському обліку за собівартістю. Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни придбання та витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням, а саме: комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов’язковий платежів та інших пов’язаних витрат.
У разі, коли придбання здійснено шляхом обміну на цінні папери власної емісії, собівартість фінансової інвестиції визначається справедливою вартістю переданих цінних паперів і витратами, безпосередньо пов’язаними з придбанням. Якщо придбання фінансової інвестиції здійснюють шляхом обміну на інші активи, то її собівартість визначають за справедливою вартістю цих активів і витратами, безпосередньо пов’язаними з придбанням.
Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу залежить від багатьох чинників: виду інвестицій, мети їх придбання, рівня впливу інвестора на інвестоване підприємство, строку, на який вони були придбані, тощо.
Фінансові інвестиції, що придбані та утримуються до їх погашення (боргові цінні папери — довгострокові облігації), відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю.
Амортизована собівартість фінансової інвестиції — це собівартість інвестиції, збільшена на суму накопиченої амортизації дисконту або зменшена на суму накопиченої амортизації премії.
Фінансові інвестиції, що придбані та утримуються з метою їх продажу, оцінюють на дату балансу за справедливою вартістю або за собівартістю (якщо справедливу вартість визначити неможливо).
Фінансові інвестиції в асоційовані, дочірні та спільні підприємства (інвестиції в цінні папери, які є інструментами капіталу) оцінюють на дату балансу за вартістю, що визначена за методом участі в капіталі. При цьому балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на суму, що є часткою інвестора в чистому прибутку (збитку) об’єкта інвестування за звітний період, із включенням цієї суми до складу доходу (втрат) від участі в капіталі. Водночас балансова вартість фінансових інвестицій зменшується на суму визнаних дивідендів від об’єкта інвестування (інвестованого підприємства).
Облік поточних (короткострокових) фінансових інвестицій розглянуто в темі 3. Наступні параграфи цієї теми присвячено методиці обліку довгострокових фінансових інвестицій у боргові зобов’язання (облігації), акції та складання консолідованої фінансової звітності.
2. Облік довгострокових інвестицій у боргові зобов’язання
Довгострокові фінансові інвестиції в боргові цінні папери (облігації) можуть бути придбані за номінальною вартістю, а також за вартістю, нижчою (з дисконтом) або вищою (з премією) за номінальну. Це залежить від співвідношення між встановленою (фіксованою) ставкою відсотків за випущеними облігаціями та реальною ринковою ставкою на дату випуску або реалізації.
Нагадаємо, що для обліку дисконту та премії за довгостроковими облігаціями до сплати власної емісії передбачено окремі регулюючі рахунки «Дисконт за облігаціями» та «Премію за облігаціями» (див. тему 9). Така методика обліку дисконту та премії може бути використана й для довгострокових фінансових інвестицій в облігації. Проте в міжнародній практиці дисконт і премію за фінансовими інвестиціями в облігації на окремих рахунках не виділяють. На рахунку «Довгострокові фінансові інвестиції (облігації)» первісно відображають не номінальну, а фактичну вартість придбання з подальшим коригуванням її на суми амортизації дисконту (додаються) чи премії (віднімаються).
Таким чином, довгострокові фінансові інвестиції в облігації, що утримуються інвестором до їх погашення, відображаються на дату балансу на вказаному вище рахунку за амортизованою собівартістю, яка відповідає поточній балансовій вартості інвестицій.
Важливим питанням є вибір методу амортизації дисконту та премії за облігаціями. Відповідно до загальноприйнятих принципів та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку рекомендується амортизувати дисконт і премію за облігаціями за методом ефективної (дійсної) ставки відсотка.
У разі придбання інвестицій з дисконтом ефективну ставку відсотка визначають за такою формулою:
Ефективну ставку відсотка за інвестиціями, придбаними з премією, обчислюють так:
Таким чином, ефективна ставка відсотка — це ставка відсотка, що визначається діленням суми річного відсотка та дисконту (або різниці суми річного відсотка та премії) на середню величину собівартості інвестиції та вартості її погашення (номінальної вартості). Множенням вартості інвестиції на початок платіжного періоду на ефективну ставку відсотка визначають дохід за відсотками звітного періоду. Суму амортизації дисконту або премії за звітний період визначають порівнянням суми відсотків за ефективною та фіксованою ставками відсотка. Перевагою методу ефективної ставки відсотка є точне визначення доходу звітного періоду за відсотками та балансової вартості інвестицій на кінець звітного періоду.