Учет зарубежных стран

Разом: 840 + 900 + 240 + 750 + 800 = 3530 дол.

4. Облік векселів  до одержання

     У розрахунках між підприємством і його дебіторами можуть застосовуватися векселі.

     Вексель — це безумовне зобов’язання клієнта заплатити певну суму грошей на вимогу або в зазначений час. Дату оплати вказують на векселі у вигляді напису конкретної дати або кількості місяців з дня оформлення векселя або кількості днів з дати оформлення векселя. У будь-якому разі підприємство мусить визначити точну дату оплати векселя, що важливо для контролю. Клієнт здебільшого сплачує за векселем відсотки за відсотковою ставкою з розрахунку на рік. Суму відсотків за векселем визначають за формулою

Сума відсотків = Номінал векселя  × Відсоткову ставку × Термін векселя (частку року)

Таким чином, до суми погашення векселя  входить номінальна вартість векселя  та відсотки за векселем.

Приклад. 1.07.04 від покупця «К» одержано вексель під 12 % річних терміном на 3 місяці на суму 10 000 дол. у покриття дебіторської заборгованості. Термін погашення (оплати) векселя 1.10.04.

1.07.04. Відображають в обліку одержаний  від клієнта вексель:

Д«Векселі одержані» К«Рахунки до одержання» (або «Розрахунки з клієнтами»)    10 000

Розрахуємо  відсотки за векселем за весь період:   10 000 ´ 12 % ´ 3/12 = 300 (дол.).

Cума  погашення векселя становить:                       10 000 + 300 = 10 300 (дол.).

1.10.04 покупець (клієнт) оплатив номінальну  вартість векселя й відсотки:

Д «Грошові кошти»10 300   К «Векселі одержані» - 10 000

                                                К «Доходи за відсотками» (або «Фінансові доходи») - 300

Якщо  вексель не оплачено у встановлений термін, то вважається, що векселедавач відмовився від його оплати. Припустимо, що покупець «К» відмовився сплатити за векселем гроші 1 жовтня або не сплатив вчасно. У цьому разі слід зробити таку бухгалтерську проводку:

1.10.04

Д «Рахунки до одержання»    10 300    К «Векселі одержані»               10 000

                                                                 К «Доходи за відсотками»             300

     Як бачимо, цією проводкою відновлюється дебіторська заборгованість, збільшена на суму відсотків за векселем. Водночас відображаються доходи за відсотками, які повинен сплатити покупець.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ТЕМА 5. Облік товарно-матеріальних запасів

                                                 План

1. Системи обліку товарно-матеріальних запасів.
2. Методи оцінки товарно-матеріальних запасів.
3. Оцінка та відображення товарно-матеріальних запасів у фінансовій звітності

                      (балансі).

1. Системи обліку  товарно-матеріальних  запасів

     Питання змісту, оцінки, подання в балансі та розкриття облікової політики щодо запасів регулює Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку № 2 «Запаси».

Товарно-матеріальними  запасами вважають: товари, що були куплені підприємством і зберігаються на складі з метою їх подальшої реалізації; готову продукцію, напівфабрикати та незавершене виробництво; різні матеріали, що зберігаються на складі й призначені для переробки в процесі виробництва або забезпечення виробничого процесу.

     У фінансовому обліку зарубіжних країн застосовують дві системи (методи) обліку складських запасів:

1. система постійного обліку запасів;
2. система періодичного обліку запасів.

 

     За системи постійного обліку запасів облік руху матеріалів, товарів та інших запасів ведуть безпосередньо на рахунку «Складські запаси» за їх видами — упродовж звітного періоду.  Рахунок «Складські запаси» є синтетичним, або рахунком першого порядку. У плані рахунків бухгалтерського обліку, наприклад, Франції передбачено до нього такі рахунки другого порядку: «Сировина», «Інші матеріали», «Незавершене виробництво щодо послуг», «Продукція», «Товари». Кожний з них має ще рахунки третього порядку.

Надходження запасів від постачальника відображають на рахунках таким записом:

Д «Складські запаси» (За видами)    К«Розрахунки з постачальниками»

Відпуск запасів на виробництво чи реалізацію:

Д «Незавершене виробництво»

Д «Накладні загальновиробничі витрати»

Д «Собівартість реалізованих товарів»              К «Складські запаси» (За їх видами)

    На кожну звітну дату залишки  складських запасів визначають  на рахунках складських запасів.  Системним порядком, тобто на  підставі інформації рахунків, визначають і суму витрачених матеріалів (запасів).   За цього методу на картках ведуть аналітичний облік руху матеріалів (запасів) упродовж звітного періоду. Одну картку відкривають на кожний вид матеріалів.  Цей метод забезпечує ширшу інформацію про наявність і рух матеріальних цінностей за кількістю й вартістю. Залишок за рахунком «Складські записи» йде в баланс, а витрати місяця з рахунку «Собівартість реалізованих товарів» — у звіт про прибутки.

     За системою періодичного обліку докладний облік матеріальних запасів упродовж звітного періоду на рахунку «Складські запаси» не ведеться. Відображається тільки початковий залишок (на початок звітного періоду), який був визначений наприкінці минулого звітного періоду під час інвентаризації.

     Надходження складських запасів відображають на рахунку «Витрати на купівлю», який є рахунком елементів витрат.

Наприклад, за звітній період зроблено закупівель товарів на суму 45 600 дол.:

Д «Витрати на закупівлю (Товарів)» К «Рахунки до сплати (Постачальники)» 45 600

     Завдання полягає в тому, щоб  на кінець звітного періоду  визначити залишок невикористаних матеріалів (чи товарів) на складі й вартість використаних (списаних) запасів.

Для цього наприкінці звітного періоду (місяця, кварталу чи року) проводять інвентаризацію запасів на складі та оцінюють залишок одним з прийнятих на підприємстві методів (див. пункт 2 теми).

У нашому прикладі залишок товарів  на складі на кінець звітного періоду  становить 18 000 дол., а початковий — 11 400 дол.

     Суму витрачених товарів (запасів) визначають за формулою:

Витрачені записи (товари) = Залишок  на початок періоду + 
+ Закупівлі (витрати на закупівлі) – Залишок запасів на кінець періоду

У нашому прикладі:

Собівартість  витрачених товарів = 11 400 + 45 600 – 18 000 = 39 000 (дол.).

     У системі рахунків бухгалтерського обліку (США) результати інвентаризації залишків складських запасів відображають так:

1) списують залишок складських запасів (за їх видами — товари, матеріали тощо) на початок звітного періоду — 11 400 дол.:

Д«Фінансові результати звітного періоду»         К«Складські запаси»           11 400

Цією  проводкою початковий залишок запасів  віднесено на витрати підприємства (безпосередньо на рахунок «Фінансові результати»);

2) відображає залишок запасів (за  їх видами) на кінець звітного періоду. Залишок, виявлений під час інвентаризації:

Д «Складські запаси (За видами)»   К «Фінансові результати звітного періоду»    18 000

     Цим запасом сума матеріальних витрат звітного періоду зменшується на величину невикористаних запасів. За умови автоматизації обліку більшого поширення набула система постійного обліку запасів (США). У західноєвропейських країнах у фінансовому обліку частіше застосовують систему періодичного обліку запасів. Система постійного обліку ведеться в управлінському обліку.  Трохи інакше відображають залишки запасів на складі наприкінці звітного періоду в західноєвропейських країнах. У плані рахунків введено рахунки «Зміна залишкових запасів» — для матеріалів і товарів, а також для готової продукції та незавершеного виробництва. Перший рахунок розміщують у класі рахунків витрат за елементами, а другий — у класі рахунків доходів за їх видами. Наприкінці звітного періоду залишки запасів відображають так:

1) списують початковий залишок  запасів:

Д «Зміна залишків запасів (Товарів)» К «Складські запаси (Товари)» 11 400

2) відображають кінцевий залишок  товарів, виявлений наприкінці  звітного періоду під час інвентаризації:

Д «Складські запаси» К «Зміна залишків запасів (Товарів)»             18 000

Сальдо рахунку «Зміна залишків запасів» переносять на рахунок «Фінансові результати звітного періоду». У нашому прикладі сальдо кредитове (18 000 – 11 400 = 6600):

Д «Зміна залишків запасів (Товарів)» К «Фінансові результати звітного періоду»  6600

Сальдо  дебетове: Д«Фінансові результати звітного періоду»  К «Зміна залишків запасів»

    У звіті про прибутки зміну залишків матеріалів і товарів показують серед елементів витрат зі знаком «+» (дебетове сальдо) або «–» (кредитове сальдо).

2. Методи оцінки  товарно-матеріальних запасів

    За міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (стандарт № 2) у країнах ринкової економіки застосовують кілька методів оцінки запасів. Найважливішими з них є:

1. Перше надходження — перший видаток (ФІФО).
2. Середньозважена собівартість.
3. Останнє надходження — перший видаток (ЛІФО).
4. Ідентифікована собівартість конкретної партії.

     Метод ФІФО припускає, що матеріали, придбані першими, відпускатимуться на виробництво чи реалізацію також першими, тобто списуватимуться за цінами перших надходжень. При цьому залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюють за цінами останніх надходжень.

     За методом середньозваженої собівартості витрачені та реалізовані запаси, а також їх залишок на кінець звітного періоду оцінюють за середніми цінами з урахуванням залишку матеріалів (запасів) на початок звітного періоду та їх надходжень за звітний період. Середня вартість одиниці може розраховуватись як загалом за звітний період, так і після кожного наступного надходження певного виду запасів.

     Метод ЛІФО припускає, що матеріали (запаси), придбані останніми, відпускатимуться на виробництво чи реалізацію першими, тобто оцінюватимуться за цінами останніх надходжень. Залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюватимуться в цьому разі за цінами перших надходжень.

     Метод ідентифікації викликає необхідність обліку надходження матеріалів та їх зберігання за конкретними партіями. Відпущені матеріали, а також їх залишок на кінець періоду оцінюють за цінами конкретних партій. Застосування цього методу можливе за умов незначної номенклатури матеріалів або товарів, що використовуються на підприємстві.