Теоретичні засади і практика фінансового обліку готової продукції

 

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно-економічний  університет

Вінницький торговельно-економічний  інститут

Кафедра бухгалтерського  обліку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

,,Теоретичні засади і  практика фінансового обліку  готової продукції”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконавець:

студентка ІІІ курсу

групи ОАП-31

денної форми навчання

 

 

 

Науковий керівник:

Овсюк Н.В.

 

Курсова робота захищена з  оцінкою____

,,__” ___________2012 р.

 

Науковий керівник___________________

                                               ^{(підпис)}

 

 

 

Вінниця 2012

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………………………………3

   1. Сутність, визнання  та оцінювання готової продукції……………………………...5

   2. Економіко-правовий  аналіз нормативної бази та  огляд джерел спеціальної літератури………………………………………………………………………………...13

   3. Коротка організаційно-економічна  характеристика товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2………………………..20

   4. Документальне оформлення  операцій з готовою продукцією…………………...26

   5. Синтетичний і  аналітичний облік готової продукції……………………………..33

   6. Удосконалення обліку  готової продукції………………………………………….40

Висновки і пропозиції…………………………………………………………………...46

Список використаних джерел…………………………………………………………..49

Додатки…………………………………………………………………………………...53

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Процес ринкової трансформації  економіки України зумовив появу  низки нових об’єктів обліку та аудиту. На сьогодні ситуація складається  таким чином, що методологія фінансового  обліку на підприємствах України  потребує ґрунтовної розробки. Це зумовлено  насамперед потребами користувачів цією інформацією, а також необхідністю адаптації обліку підприємств до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

У економічно складний для  України час держава повинна  підтримувати виробників продукції, особливо, якщо підприємство виготовляє якусь  нову продукцію, стимулювати підприємства до більшого розширення, надавати пільги і зменшити податковий тиск.

Облік готової продукції є важливою темою для розгляду і її актуальність полягає в тому, що більшість підприємств  виготовляють якусь продукцію, яка  є об’єктом ведення бухгалтерського  обліку.

Питання, пов’язані з обліком готової  продукції та визначенням фінансових результатів, висвітлювали вітчизняні та зарубіжні економісти. Найбільш ґрунтовно проблеми бухгалтерського  обліку розглянуто в працях вітчизняних  вчених Білухи М.Т.,  Бутинця Ф.Ф., Верхоглядової Н.І., Волкової І.А., Зарудняка І.В.,      Копницької А.Г., Пушкар М.С., Лишиленко О.В., та інших, а також зарубіжних вчених Безруких П.С., Блейка Д., Нідлза Б., Палія В.Ф., Соколова Я.В.

Проте ряд питань організації та методики обліку готової продукції на підприємствах хлібопекарної галузі промисловості після переходу до Міжнародних положень (стандартів) бухгалтерського обліку потребує подальших досліджень та наукових розробок. Зокрема це необхідність: обґрунтування відмінностей між категоріями “готова продукція”, “виробничі запаси”, “запаси”; вдосконалення класифікації та оцінки готової продукції з врахуванням галузевої специфіки; впровадження методики обліку готової продукції з врахування особливостей хлібопекарної галузі; застосування засобів автоматизації в обліковому процесі; поширення внутрішнього аудиту на хлібопекарних підприємствах. Деякі положення обліку потребують трансформації з урахуванням сучасних досягнень у міжнародній обліковій політиці.

Мета  курсової роботи полягає у дослідженні економічної сутності готової продукції та порядку обліку її наявності та реалізації на підприємствах хлібопекарної промисловості для забезпечення їх ефективного функціонування за сучасних умов господарювання. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

- дослідити економічну сутність готової продукції та розглянути її класифікацію;

- вивчити порядок документування наявності та руху продукції;

- охарактеризувати рахунки  призначені для обліку готової  продукції; 

- дослідити питання оцінки готової продукції на підприємствах досліджуваної галузі;

- провести дослідження  економічних результатів діяльності товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2»;

- визначити та обґрунтувати можливість підвищення ефективності обліку готової продукції.

Предметом дослідження є методика обліку наявності та руху готової продукції на підприємстві хлібопекарської промисловості.

 Об’єктом дослідження в даній курсовій роботі виступає товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2», на прикладі якого проведено дослідження обліку готової продукції.

Теоретичною та методологічною основою курсової роботи є положення діалектичного методу пізнання економічних явищ і категорій та системний підхід до розкриття економічної сутності готової продукції. При вивченні окремих питань застосовувались такі методи: аналіз і синтез для поєднання різних складових економічних явищ в єдиному процесі, моделювання, групування, узагальнення та порівняння, графічне зображення даних, табличний, графічний, метод середніх, абсолютних та відносних величин, балансований метод.

 

1. СУТНІСТЬ,ВИЗНАННЯ ТА ОЦІНЮВАННЯ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Готова продукція – це виріб, послуга, робота, що пройшли всі стадії технологічної обробки на даному підприємстві, відповідають затвердженим стандартам або умовам договору, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або замовникові - покупцеві згідно з діючим порядком

прийняття продукції [21, с. 123].

Готова продукція –  це матеріальний результат виробничої діяльності підприємства. Крім випуску речової продукції (машин, взуття, одягу, хліба, цукерок тощо) підприємство може виконувати певні роботи для інших підприємств або надавати їм послуги. Наприклад, ремонтні роботи, перевезення вантажів своїм автотранспортом та ін. На відміну від речової продукції, під якою розуміється вираз готова продукція, цей вид продукції називають “виконані роботи і надані послуги”.

Таким чином, продукція підприємства може складатися з готової продукції  та виконаних робіт і послуг.

Усі елементи виробничого  процесу – сировина, матеріали, паливо тощо, які перебувають на різних стадіях технічного процесу, утворюють  незавершене виробництво.

Готова продукція на промисловому підприємстві проходить такі операції:

а) випуск продукції з  виробництва і здача її на склади;

б) зберігання продукції  на складах підприємства;

в) відпуск продукції на місці місцевим і відправка (відвантаження) іногороднім покупцям;

г) відпуск продукції для  внутрішніх потреб основних цехів, для  збуту продукції (наприклад, тара власного виробництва) та ін.;

д) реалізація продукції (одержання  грошей від покупців за відпущену  продукцію).

При організації обміну продукції  основним методом є визначення її характеру. Згідно з цією ознакою  продукцію групують за формою, ступенем готовності і технологічною складністю (рис. 1.1).

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Класифікація готової продукції [29, c.314]

За технологічною складністю продукцію поділяють на просту і  складну. При цьому вона може бути основною, побічною або супутньою. За своїми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція  майже не відрізняються від основної, тому їх кількісні та якісні параметри  визначають аналогічно основній продукції.

Супутня продукція – це продукція, отримана в одному технологічному циклі (процесі) одночасно з основною. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки  або відпуску споживачам. Супутня  продукція як вихідний елемент виробничого  процесу має якісні та кількісні  параметри, які повинні одержати вартісну характеристику.

Побічна продукція – це продукція, що іноді утворюється  в комплексних виробництвах при  виробництві основної і, на відміну  від супутньої (допоміжної), не потребує додаткових витрат.

За формою виділяють уречевлену готову продукцію, тобто ту, що має  матеріальну форму та  готову продукцію, що має форму результату роботи або

послуги.

За ступенем готовності існує готова продукція, напівфабрикати (продукти окремих технологічних фаз, які повинні пройти одну або декілька технологічних фаз обробки, перш ніж стати готовою продукцією), незавершене виробництво. [44, c. 152]

В поточному обліку продукція групується за укрупненими позиціями: вироби основного виробництва; товари широкого вжитку, вироблені з відходів; запасні частини; виконані роботи та надані послуги.

Завданням обліку готової  продукції та її реалізації є:

- перевірка виконання  плану випуску продукції та  її відвантаження;

- правильне і своєчасне  оприбуткування та списання готової  продукції;

- визначення стану розрахунків  із покупцями за відвантажену  продукцію;

- отримання відомостей  про номенклатуру, кількість і  вартість відвантаженої продукції;

- контроль за зберіганням  готової продукції та її реалізацією;

- контроль за витратами  та доходами від її реалізації.

Оцінка та визнання готової  продукції регламентується П(С)БО 9 ,,Запаси”, відповідно до якого запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає економічні вигоди в майбутньому, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Готова продукція може мати, а може і не мати кількісні  та якісні характеристики (кількість маси, шт., метрів, сорт тощо). Але у всіх випадках продукція повинна мати вартісну характеристику.

Побудова обліку готової  продукції можлива за різними  варіантами. Продукція, яка має кількісні та вартісні характеристики, може бути здана на склад, а звідти буде здійснюватися її відвантаження (передача) та реалізація покупцеві. На окремих підприємствах (фермерських господарствах), готова продукція не передається на склад, а накопичується безпосередньо у виробництві, звідти здійснюється її відвантаження (або передача) покупцеві та реалізація.

Продукція, яка не має  кількісних характеристик (робота, послуга  або посередництво), безпосередньо з виробництва передається покупцеві (рис. 1.2).

 

Рис. 1.2. Взаємозв’язок між виробництвом, залишками і реалізацією продукції на підприємстві [30, c.121]

Одним із основних завдань  цінового обігу готової продукції  є проведення різної продукції промисловості  до єдиного вираження: ціновий показник дає можливість зробити підсумок різної продукції як одиничних виробничих одиниць, так і промисловості  в цілому. В отриманні одного підсумку по різних видах продукції і полягає  основне завдання оцінки продукції.

В бухгалтерському обліку готова продукція повинна оцінюватися  відповідно до П(С)БО 9 “Запаси” за фактичною собівартістю. Але, оскільки вартість продукції може бути визначена лише після збирання всіх витрат та калькулювання її фактичної собівартості, постає потреба в щоденному обліку наявності та руху готової продукції для визначення її вартісних характеристик. Тому в поточному обліку готова продукція оцінюється за прийнятими на підприємстві "твердими" обліковими цінами. Ними можуть бути середньорічна, планова собівартість, оптово-розрахункова, договірна ціна або фактична собівартість. Якщо готова продукція оцінюється не за фактичною собівартістю,  то відокремлено  від  фактичної собівартості облікується відхилення. В кінці місяця ці відхилення у відповідній долі розподіляються між залишками нереалізованої продукції і реалізованими виробами.