Шляхи вдосконалення обліку утримань із заробітної плати та розрахунків з фондами соціального страхування

    ЗМІСТ 

 

     ВСТУП 

     Праця працюючих є необхідною складовою  частиною процесу виробництва, споживання та розподілу створеного продукту.

     Заробітна плата - є важливішим засобом підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту.

     Оплата праці - це заробіток, розрахований, як правило, у грошовому вираженні, що по трудових договорах власник або уповноважений їм орган виплачує за виконану роботу або надані послуги.

     Підприємство самостійно, але відповідно до законодавства, форми і системи оплати праці, преміювання.

     Облік праці і заробітної плати - один із найважливіших і складних ділянок роботи, що потребують точних і оперативних даних, у яких відбивається зміна чисельності робітників, витрати робочого часу, категорії робітників, виробничих витрат. Облік праці і заробітної плати займає одне з центральних місць у всій системі урахування на підприємстві.

     Заробітна плата є основним джерелом прибутків робітників фірми, підприємства. Трудові прибутки робітника визначаються його особистим трудовим внеском з урахуванням кінцевих результатів діяльності підприємства або фірми. Вони регулюються податками. Мінімальний розмір оплати праці встановлюється законодавством. На сьогоднішній день мінімальна заробітна плати становить  960 грн.

     Метою цієї курсової роботи є висвітлення теоретичних знань пов’язаних із обліком утримань із заробітної плати працівників.

     Об’єктом  дослідження виступатиме облік утримань із заробітної плати.

     Предметом вивчення даної теми є :

• теоретичні засади обліку утримань із заробітної плати працівників;
• практичний аспект застосування в досліджуваному об’єкті (ведення обліку нарахувань на оплату праці та утримань із заробітної плати працівників).

     Для написання цієї курсової роботи застосовувалися  наукові та аналітичні методи дослідження, а саме аналіз,синтез, табличний  метод тощо.

     Базою для написання курсової роботи послужили дані річних звітів, підприємства ВАТ «Центральний гiрничо-збагачувальний комбінат» за 2009-2010 рр., первинні і облікові дані бухгалтерського обліку, фінансового і податкового обліку, законодавчі і нормативні акти, що регулюють облік заробітної плати та утримань з неї.

     Для практичного дослідження обліку утримань із заробітної плати працівників використано показники роботи підприємства ВАТ «Центральний гiрничо-збагачувальний комбінат» за 2009-2010 роки.

 

РОЗДІЛ 1 

       СУТНІСТЬ  ОБЛІКУ УТРИМАНЬ ІЗ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ  ТА РОЗРАХУНКІВ З ФОНДАМИ СОЦІАЛЬНОГО  СТРАХУВАННЯ 

1.1. Економічна сутність утримань  із заробітної плати працівників  на підприємстві 

       Відповідно  до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

       Як  соціально – економічна категорія  заробітна плата є основним засобом  задоволення особистих потреб працюючих, економічним важелем, що має стимулювати  розвиток суспільного виробництва, підвищення продуктивності праці, скорочення витрат на виробництво, основним чинником перерозподілу кадрів за галузями народного господарства.

       Розрізняють заробітну плату номінальну і  реальну. Номінальна заробітна плата  – це нарахована і одержана працівником  сума грошей, що відповідає витраченій ним праці за певний період. Реальна заробітна плата – це кількість товарів і послуг, які працівник зможе придбати за зароблену суму грошей.

       Мінімальна  заробітна плата — це законодавчо  встановлений розмір заробітної плати  за простій, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг роботи) з 01.04.2011р — 960 грн.

       До  мінімальної заробітної плати не включаються: доплати; надбавки; заохочувальні  і компенсаційні виплати.

       Оплата  праці складається з основної заробітної плати і додаткової, що перебувають у співвідношенні приблизно 70:30.

       Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу згідно із встановленими  нормам праці (часу, виробітку, обслуговування) у вигляді тарифних ставок (окладів) та відрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців у розмірах, що не перевищують встановлені чинним законодавством.

       Додаткова заробітна плата – це винагорода за роботу понад встановлені норми, за трудові успіхи, винахідливість, особливі умови праці. До неї входять передбачені чинним законодавством доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

       Існують такі види додаткової заробітної плати: за роботу у понаднормовий час; за сполучання професій; за роботу в нічний час; надбавки та доплаті по тарифним ставкам та посадовим окладам кваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо відповідній роботі, за висококваліфіковану майстерність, як правило, встановлюються диференційовані надбавки до тарифних ставок робочих

       До  інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать надбавки і доплати, не передбачені чинним законодавством і понад встановлені розміри; винагороди за підсумками роботи за рік; премії за винахідництво і раціоналізацію; за створення, освоєння і впровадження нової техніки; за своєчасну поставку продукції на експорт; одноразові заохочення окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань тощо.

       Зі  сум нарахованої заробітної плати  членів трудового колективу, осіб, що працюють на підприємстві за трудовими угодами, договорами підряду, за сумісництвом, виконують разові роботи здійснюються обов'язкові, відповідно до діючого законодавства утримання.

       Обов'язкові утримання включають: податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) та єдиний соціальний внесок, утримання по виконавчих листах та утримання за згодою працівників по письмовій заяві.

       Утримання за згодою працівників по письмовій  заяві включають: профспілкові внески, невитрачені підзвітні суми, за товари куплені в кредит та ін.

       1 січня 2011 року вступив в силу Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010, який кардинально змінив систему державного пенсійного та соціального страхування в Україні. У зв’язку з цим, у новому році, розрахунок заробітної плати та утримань з неї, проводиться по-новому.

       Заробітна плата виплачується два рази на місяць згідно з вимогами статті 115 Кодексу законів про працю України та статтею 24 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995. Заробітна плата, за першу половину місяця (15 календарних днів) має виплачуватись в період з 16 по 22 число, а за другу – з 1 по 7 число.

       З 2011 року розрахунок відрахувань із заробітної плати та нарахувань на фонд оплати праці дуже спростився. Замість внесків до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування, тепер існує один – єдиний соціальний внесок. Отже, роботодавець, з 2011 року, повинен утримувати із заробітної плати працівників суму єдиного соціального внеску, яка складає 3,6% від суми нарахованої заробітної плати  та податок на доходи фізичних осіб, який складає 15% від суми нарахованої заробітної плати, зменшеної на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування та податкової соціальної пільги.

       В той же час роботодавець повинен  робити нарахування на фонд оплати праці, які складають суму від 36,76% до 49,7%, в залежності від класу  професійного ризику виробництва.

       Відповідно  до п.169.1 Податкового кодексу платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

       Законом України «Про оплату праці» регулюються  обмеження розміру відрахувань із заробітної плати. В ньому зазначено, що при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадках, передбачених законодавством, - п'ятдесяти відсотків заробітної плати, що належить до виплати працівникам.

       Обмеження не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

       Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством стягнення не звертається.

       Для визначення суми податку на доходи фізичних осіб, слід зменшувати суму нарахованої заробітної плати на суму утриманого єдиного соціального внеску.

       Об'єктом  оподаткування є сукупний дохід  громадян, отриманий з різних джерел. Бухгалтерія підприємства не тільки нараховує заробітну плату, а  й здійснює утримання й відрахування з неї.

       Згідно  ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування це - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

       Платниками  єдиного внеску є:

1. роботодавці:

• підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
• фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством;
• фізичні особи,  які забезпечують себе роботою самостійно,  та  
  фізичні особи,  які використовують  працю  інших  осіб  на  умовах  
  трудового договору (контракту);
• дипломатичні представництва і консульські установи України, філії, представництва, які мають окремий баланс  і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;
• дипломатичні представництва і консульські установи іноземних  
  держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України;
• підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства;