Отчет по практике в «Кооперативний ринок» ОСС

У процесі експлуатації відбувається бій та пошкодження посуду. Для його списання з позабалансового обліку складають акт. Прямі витрати, пов'язані з виготовленням продукції громадського харчування обліковують по дебету рахунку 23 "Виробництво", виділяючи такі статті: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, інші прямі витрати.

На рахунках бухгалтерського обліку облік ресторанного господарства відображається так:

Дебет	Кредит	Зміст операції
2011 281	63 63	Одержано  на склад від постачальника: Сировину для приготування їжі; Товари
26	23	Списується  собівартість готової продукції (страв)
301	702	Отримано  виручку від реалізації товарів
702	791	Фінансовий  результат від реалізації товарів
282	281	Передано  товари зі складу до буфету
2012	2011	Передано  сировину зі складу на кухню
23	2012	Списано собівартість сировини, використаної для приготування їжі
23	661	Нараховано  заробітну плату виробничому  персоналу
92	661	Нараховано  заробітну плату адміністративному  персоналу
23	13	Нараховано  амортизацію виробничих НА обладнання кухні

 

Адміністративні витрати, витрати на збут та інші витрати  і доходи на підприємствах громадського харчування відображають аналогічно як у торгівлі.

Аналітичний облік виконують в книзі форми  К-4.

Самостійно  підрахував підсумки у облікових регістрах, звірив зустрічні суми, здійснив записи до Головної книги. 

 

Тема 7.3: «Облік на виробничих підприємствах»

Отримання систематичної  інформації про результат виробничої та                    господарської діяльності підприємства забезпечується в процесі господарського обліку шляхом спостереження, реєстрації, систематизації, обробки та узагальнення   первинних облікових даних про всі виробничі та господарські операції, складання звітів про показники роботи підприємства, окремих його ланок та сфер діяльності.

Первинними  документами при надходженні  сировини , матеріалів , тари  на склад  підприємства є :

• податкова накладна (додаток 35 ) ;
• рахунок-фактура ( додаток 36) ;
• транспортна-накладна (додаток 74).

На кожну  партію сировини видається якісне посвідчення .

Передача  матеріалів у виробництво проводиться  згідно з змінним завданням .

Матеріально відповідальна особа на складі сировини і матеріалів веде кількісно-сумовий облік в приймально-здатковій відомості. Вона складається протягом місяця кожного дня і здається в бухгалтерію в кінці місяця . На лицевій стороні записують вибуття сировини та матеріалів зі складу у виробництво , а з протилежної – повернення матеріалів з виробництва .

  Для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємств запасів сировини , матеріалів і тари призначено рахунок 20 "Виробничі запаси" та відповідні субрахунки .

Облік виробничих запасів здійснюється відповідно до П(С)БО 9 "Запаси"  При надходженні виробничі запаси оцінюються і зараховуються на баланс за первісною вартістю , яка включає всі затрати на придбання , обробку та інші затрати , що виникли під час їх доставки до місця знаходження і доведення її до необхідного стану.

Основні бухгалтерські проводки , що відображають рух виробничих запасів .

Дебет	Кредит	Зміст операції
2011, 2021	631	Надійшли  запаси по купівельній вартості на склад
2012, 2022	631	На суму транспортних витрат
2011	719	Оприбутковано безоплатно одержані виробничі запаси
2011	719	Виявлено  лишки запасів в результаті інвентаризації

Паливо надходить  від постачальника за рахунком-фактурою , товарно-транспортною накладною. В  обліку відображається такими проводками .

Дебет	Кредит	Зміст операції
2031	631	Надійшло  паливо за купівельною вартістю на транспортно-заготівельні витрати
641	631	Податкова накладна завжди

Аналітичний облік  сировини , матеріалів і тари ведеться на комп’ютері або книзі форми К-8.

  Кожного місяця в бухгалтерії перевіряються відповідність синтетичного і аналітичного обліку .

  Випуск  продукції, яка буде реалізована  і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства.

Витрати на виробництво  відрізняються за складом, економічним  призначенням, питомою вагою у  виготовленні та реалізації продукції, залежністю від обсягу виробництва тощо. Це робить необхідним групування витрат за визначеними ознаками. В залежності від характеру виробництва витрати поділяються за видами продукції (послуг) та етапами виробничого процесу (стадіями, переділами). Витрати також класифікуються за рядом інших ознак: за економічними елементами та статтями калькуляції, за цільовим призначенням, ступенем однорідності, способом включення до собівартості, часом виникнення.

При калькулюванні  собівартості реалізованої продукції необхідно керуватися вимогами П(С)БО 3, тобто врахувати, що з доходом від реалізації продукції, робіт, послуг необхідно спів ставляти тільки виробничу собівартість реалізованої продукції, до якої не включені наступні позиції: адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові Витрати і інші витрати.

Згідно з  П(С)БО 16 "Витрати" собівартість реалізованої продукції .(робіт, послуг) складається  з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні  витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати.

За способом включення до собівартості витрати  поділяються на прямі та непрямі.

За ступенем залежності від обсягів діяльності, витрати поділяються на змінні та постійні.

Майже всі  прямі витрати є змінними. Виключення складають амортизація спеціального обладнання, орендна плата та деякі інші прямі витрати.

Загальновиробничі (непрямі) витрати також поділяються  на постійні та змінні.

До змінних  загальновиробничих витрат належать витрати  на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.

До постійних  загальновиробничих витрат відносяться  витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними або майже незмінними при зміні обсягу діяльності.

Підприємство  може самостійно встановлювати перелік  і склад змінних та постійних  загальновиробничих витрат і обирати  методику розподілу змінних загальновиробничих витрат, виходячи із специфіки своєї діяльності. Обрану базу розподілу накладних витрат зазначають в примітках до фінансової звітності та в наказі про облікову політику підприємства.

Не включаються  до виробничої собівартості і списуються на витрати періоду (витрати виробництва, обігу), в якому вони були здійснені, наступні витрати: понаднормативні відходи; витрати на зберігання, крім тих, які необхідні у виробничому процесі, що передував наступній стадії виробництва, адміністративні накладні витрати, витрати на збут.

Крім того, не визнаються витратами, а отже не враховується в калькуляції собівартості вироблених, готових і реалізованих продукції, товарів, робіт і послуг:

1) попередня  (авансова) оплата запасів, робіт  і послуг;

2) погашення  одержаних позик;

3) платежі  по договорам комісії, агентським  узгодженням і іншим аналогічним договорам на користь комітента і принципалу;

4) витрати,  які відображаються зменшенням  власного капіталу у відповідності з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

5) інші зменшення  активів або збільшення зобов'язань,  якщо порушені обов'язкові умови достовірності оцінки витрат.

Випуск продукції, яка буде реалізована, і одержання  прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства. Виробничі процеси –це другий етап виробництва. Характерною особливістю цього етапу як центрального у виробничій системі є формування витрат на виробництво продукції.

Облік витрат на виробництво організовується  з метою розподілу витрат на кожну окрему операцію або кожен окремий продукт, що необхідно для оцінки запасів і визначення фінансового результату.

Завдання  обліку витрат на виробництво полягає в накопиченні витрат, яке досягається шляхом зведення даних для обчислення собівартості одиниці продукції. Метою зведення даних в системі накопичення витрат є встановлення величини витрат по двох головних об'єктах – продукції (для оцінки вартості запасу) і центрах відповідальності (з метою контролю за рівнем витрат).

Оцінка залишків незавершеного виробництва здійснюється згідно із галузевим порядком калькулювання собівартості готової продукції за винятком понесених внаслідок технічно неминучого браку, відшкодування зносу спеціального інструменту та витрат на освоєння виробництва нових • видів продукції. Допускається оцінка незавершеного виробництва за сумою прямих виробничих витрат. Розмір незавершеного виробництва уточнюється при проведенні інвентаризації.

Для узагальнення інформації про витрати на виробництво  призначений рахунок бухгалтерського обліку 23 «Виробництво».

Кореспонденція  рахунку 23 «Виробництво»

Дебет	Кредит	Зміст операції
23	13	Нараховано  амортизацію основних засобів та нематеріальних активів, що використовуються у виробництві
23	20	Відпущено зі складу товарно-матеріальні цінності на потреби виробництва
23	22	Відпущено у  виробництво МШП
23	23	Відображено вартість послуг, наданих допоміжним виробництвом цеху основного виробництва (передача продукції з цеху в цех)
23	24	Списано на витрати  виробництва втрати від технічно неминучого браку
23	26	Використано частину готової продукції на потреби виробництва
23	30	Оплачено  готівкою витрати виробництва
23	31	Оплачено з поточного або валютного рахунку, з інших рахунків в банку витрати виробництва
23	372	Оплачено  з підзвітних сум витрати виробництва
20	23	Оприбутковано виробничі запаси з виробництва
25	23	Оприбутковано напівфабрикати з виробництва
26	20	Оприбутковано готова продукцію з виробництва
28	23	Оприбутковано товари отримані від виробництва
92	23	Списано на адміністративні  витрати послуги допоміжного  виробництва
97	12	Списано виробничі  витрати на інші витрати

Заключним етапом обліку витрат є обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг), тобто складання калькуляції.

Перелік і  склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством самостійно.

Організація обліку витрат залежить передусім від  особливостей технології виробництва та характеру продукції, що випускається. Сукупність прийомів обліку виробничих витрат та способів обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) називається методом обліку витрат і калькулювання.

Витрати виробництва в залежності від його типу можуть обліковуватися декількома методами: позамовним, по передільним та комбінацією цих двох методів.

Правильний  вибір методів обліку витрат визначається особливостями технологічних процесів, що використовуються на виробництві і залежить від керівництва і бухгалтерів самого підприємства.