Окрім цього, бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити  контроль за ефективним використовуванням  виробничих площ, устаткування, машин, транспортних засобів і інших засобів праці.  

      1.3. Визнання основних засобів та їх оцінка 

     В залежності від характеру стану  основних засобів, часу оцінки розрізняють  наступні види вартості основних засобів  у відповідності до П(С)БУ 7 “Основні засоби ” :

     – первісна;

     – переоцінена (відновлювальна);

     – ліквідаційна;

     – справедлива;

     – вартість, яка амортизується;

     – залишкова.

     Первісна вартість — історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

     Переоцінена вартість — вартість необоротних  активів після їх переоцінки.

     Залишкова вартість – різниця між первісною (переоціненою) вартістю і сумою  зносу основних засобів.

     Справедлива вартість – ринкова вартість, яка  встановлена шляхом експертної оцінки, яку, як правило, визначають професійні оцінювачі.

     Вартість, яка амортизується, - первісна або  переоцінена вартість необоротних  активів за вирахуванням їх ліквідаційної  вартості.

     Ліквідаційна  вартість — сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

     Залишкова вартість основних засобів, поряд із первісною, знаходить своє відображення у балансі підприємства. Натомість  у валюту (підсумок) балансу включається  лише їх залишкова вартість. Залишкова  вартість об’єктів постійно зменшується внаслідок їх зносу.

     Балансова вартість у відповідності до П(С)БУ 7 “ Основні засоби” – це сума, по якій актив включається у баланс після вирахування суми нарахованого зносу.

     Придбані (створені) основні засоби зараховуються  на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об’єкт основних засобів.

     Первісна  вартість об’єкта основних засобів складається з таких витрат:

     – суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам завиконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

     – реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в  зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;

     – суми ввізного мита;

     – суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємством);

     – витрати зі страхування ризиків  доставки основних засобів;

     – витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

     – інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

     Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної  вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

     Первісна  вартість об’єктів основних засобів, зобов’язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об’єкта основних засобів.

     Зміна первісної вартості основних засобів  допускається тільки у випадках:

     – реконструкції, добудування, дообладнування, технічного переоснащення й інших видів поліпшення основних засобів, що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод від їхнього використання;

      – переоцінки (індексації) балансової вартості основних засобів;

      – часткової ліквідації відповідних об’єктів.

     У процесі експлуатації основні засоби, як відомо, поступово зношуються (фізично, морально), унаслідок чого їхня первісна вартість зменшується. Первісна вартість основних засобів за винятком суми зносу називається залишковою вартістю. Вона є показником реальної вартості основних засобів на звітну дату.

     У бухгалтерському балансі окремими статтями показують первісну вартість основних засобів, суму зносу і залишкову  вартість. У підсумок балансу основні засоби включаються по залишковій їх вартості.

     Під відбудовною вартістю основних засобів  розуміють вартість їхнього відтворення (спорудження, виготовлення, придбання) у сучасних умовах, при сучасному  рівні сформованих цін, норм і  розцінок.

     Первісна  вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

     Первісною вартістю основних засобів, що внесені  до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива  вартість.

     Первісна вартість об’єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” та 16 “Витрати”.

     Первісна  вартість об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об’єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об’єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, є справедлива вартість переданого об’єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

     Первісна  вартість об’єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий  обмін) на неподібний об’єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об’єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

     Первісна  вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від використання об’єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв’язку з частковою ліквідацією об’єкта основних засобів.

     Витрати, що здійснюються для підтримання  об’єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

     Підприємство  переоцінює об’єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт.

     Переоцінена первісна вартість та сума зносу об’єкта  основних засобів визначається множенням  відповідно первісної вартості і  суми зносу об’єкта основних засобів  на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

       Якщо  залишкова вартість об’єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена  залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об’єкта  до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об’єкта.

     Звідси  переоцінену первісну вартість основних засобів (ППВ_о.з.) можна визначити за формулою:

     ППВ_о.з. = ПВ * И_п , (1.1)

     де  ПВ – первісна вартість об’єкта основних засобів;

     И_п - індекс переоцінки об’єкта основних засобів.

     Переоцінена сума зносу об’єкта основних засобів ( П ∑ И_о.з.) :

     П ∑ И_о.з. = ∑ И * И_п, (1.2)

     де  ∑ И – сума зносу об’єкта основних засобів.

     Індекс  переоцінки об’єкта основних засобів (И_п):

     И_п = СВ / І,     (1.3)

     де  СВ – справедлива вартість об’єкта основних засобів;

     І – знос об’єкта основних засобів.

       Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку [1,с.234].

       Сума  дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки — до складу витрат, крім випадків:

     – у разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) дооцінки об’єкта основних засобів) перевищення суми попередніх уцінок об’єкта і втрат від зменшення його корисності над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості цього об’єкта і відновлення його корисності, сума чергової (останньої) дооцінки, але не більше зазначеного перевищення включається до складу доходів звітного періоду, а різниця (якщо сума чергової (останньої) дооцінки більше зазначеного перевищення) спрямовується на збільшення іншого додаткового капіталу;

     – у разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) уцінки об’єкта основних засобів) перевищення суми попередніх дооцінок об’єкта і відновлення його корисності над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта і втрат від зменшення його корисності сума чергової (останньої) уцінки, але не більше зазначеного перевищення спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу, а різниця (якщо сума чергової (останньої) уцінки більше зазначеного перевищення) включається до витрат звітного періоду.

       При вибутті об’єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення  сум попередніх дооцінок над сумою  попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

 

2. Особливості обліку основних засобів  сільськогосподарського підприємства

2.1 Характеристика підприемства

    Селянське (фермерське) господарство Лідер створене і діє у відповідності 

До закону україни «Про селянське (фемерське)господарство», «Про пріорітетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу  в народному господарстві», «Про власнисть», «Про пілприемство», законодавство про землі та інших законодавчих актів України.

     Головною метою діяльності господарства є отримання прибутку шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки реалізації та здійснення інших видів діяльності.

    Предметом діяльності підприємства є:

-Сільськогосподарське  виробництво та реалізація товарної  продукції 

-Переробка  сільськогосподарської продукці\ як  власної так і придбаної.

- Оптова  то роздрібна торгівля товарами  власного виробництва 

- Створеня  підсобних промислів.

- Виробництво  товарив широкого вжитку.

- Експлуатація  готелів, автостоянок, автозаправок  в сільській місцевості.

- Надання  послуг і консультацій фізичним і юридичним особам в обробітку землі, вирощувані сільськогосподарських культур,ремонту и технічного обслуговування автомобілів, сільськогосподарської техніки.

- Проведення  землевпорядних робіт.

- Надання  ветеринарних послуг.

- Виготовлення  тютюнових виробів 

  У власності підприємства є:

     Житлові будинки, предмети домашнього  господарства, Продуктивна худоба, птиця, посіви та посадки сільськогосподарських культур і насадження, засоби виробництва, вироблення продукції та доходи від її реалізації, транспортні засоби, переробні цехи та лінії, та інше.