Основи витрат виробництва по випуску готової продукції

        витрати зв’язку;

        податки, збори, інші обов’язкові платежі (плата за землю, податок із власників транспортних засобів, за використання природних ресурсів тощо);

        витрати, пов’язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення та інші витрати загальновиробничого призначення.

Ці витрати групуються за кожним підрозділом підприємства (цехом) і відображаються за дебетом рахунка 91 і кредитом різних рахунків (13, 20, 65, 66 і т. д.). Щомісячно ці витрати розподіляються між об’єктами обліку (видами продукції) пропорційно вибраній базі.

Найбільш поширеним методом списання загальновиробничих витрат є метод розподілення відповідно до основної заробітної плати відповідно кожного виду продукції.

Витрати за статтями калькуляції – це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництво. Номенклатура статей калькуляції залежить від технологічних і організаційних особливостей підприємства (підрозділу підприємства). Статті калькуляції встановлюються самим підприємством у наказі про облікову політику.

Номенклатура статей калькуляції може бути така:

-         сировина і матеріали;

-         купівельні напівфабрикати, комплектуючі, роботи і послуги виробничого характеру, надані стороннім підприємством;

-         паливо та електроенергія на технологічні цілі;

-         зворотні відходи;

-         основна заробітна плата;

-         додаткова заробітна плата;

-         відрахування на соціальні заходи;

-         витрати на утримання і експлуатацію обладнання;

-         загальновиробничі витрати;

-         втрати від браку;

-         інші виробничі витрати;

-         попутна продукція.

Підприємство самостійно визначає об’єкти обліку витрат, об’єкти та одиниці калькулювання.

1.3 Теоретичні основи обліку витрат виробництва по випуску готової продукції

Для узагальнення інформації про витрати на виробницто призначений рахунок бухгалтерського обліку 23 «Виробництво». Він використовується для обліку на окремих субрахунках витрат:

1) промислових і сільськогосподарських підприємств на вироб­ництво продукції;

2) підрядних, геологічних і проектних організацій на виконання будівельно-монтажних, геологорозвідувальних та проектно-вишукувальних дослідних робіт;

3) підприємств транспорту та зв’язку на надання послуг;

4) науково-дослідних підприємств  на виконання науково-дослідних і конструкторських робіт;

5) підприємств громадського харчування на випуск власної продукції;

6) підприємств торгівлі, постачання та збуту на здійснення діяльності з продажу товарів;

7) дорожніх господарств на утримання та ремонт автомобільних шляхів;

8) інших підприємств та організацій;

9) допоміжних (підсобних) виробництв;

10) на виконання некапітальних робіт (будівництво тимчасових споруд, демонтаж припиненого будівництвом об’єкта).

Рахунок 23 «Виробництво» — активний, основний, витратний, призначений для обліку господарських засобів.За дебетом цього рахунка відображаються прямі матеріальні, трудові та інші витрати, а також виробничі накладні витрати на втрати від браку продукції (робіт, послуг); з кредиту списуються суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції (у дебет рахунків 26, 27), виконаних робіт та послуг (у дебет рахунка 90). За кредитом субрахунків обліку витрат допоміжних (підсобних) виробництв, з виконання некапітальних робіт у кореспонденції з дебетом рахунків 11 «Інші необоротні матеріальні активи», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» та субрахунків обліку витрат основного виробництва списується собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) вироб­ництвах виробів, споруд, робіт, послуг (інструменту, енергії, пари, транспортних і ремонтних послуг тощо).

Виробнича собівартість дорівнює НЗВ на початок періоду та виробничі витрати за мінус зворотніх витрат, попутньої продукції та браку.

Сальдо на початок періоду на рахунку 23 – це залишки НЗВ, що перейшли з минулих звітніх періодів. Завищення обсягу НЗВ викликає уповільнення обіговості оборотних коштів. В кінці місяця доцільно провести інвентаризацію НЗВ.

Крім того на собівартість продукції списують невиправний брак. Браком вважається продукція, яка за своїми характеристиками не відповідає встановленим стандартам і не може бути використана за своїм прямим призначенням або може бути використана лише після проведення відповідного виправлення.

Облік забракованої продукції ведеться на активному рахунку 24 «Брак у виробництві», де за дебетом відображаються собівартість невиправного браку, витрати на виправлення виправного браку, а за кредитом — справедлива вартість невиправного браку, відшкодування витрат винуватцями браку. Втрати від виробничого браку списуються в дебет рахунка 23 «Виробництво» з кредиту рахунка 24 «Брак у виробництві».

Особливості обліку браку визначаються у відповідності до характеристики виявлених недоліків:

1) Кінцевий брак, який виправити неможливо або економічно недоцільно. Вартість невідшкодованих витрат вівд браку визначається як різниця між собівартістю забракованих виробів і суми компенсації винних осіб.

2) Виправний брак.

До собівартості продукції не включаються витрати, пов’язані з операційною діяльністю такі як адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Їх списують на фінансовий результат.

До адміністративних витрат належать:

- на службові відрядження і утримання апарату управління  та іншого персоналу;

- на утриманя ОЗ, інших необоротних активів загальногосподарського призначаення (в т. ч. оренда, страхування майна);

-  на оплату поштових, телеграфних, телефонних зв’язків;

- на амортизацію нематеріальних активів загальногосподарського призначення;

- на врегулювання спорів, сідові витрати;

- на оплату розрахунково-касового обслуговування та інших послуг банку;

- організаційні витрати.

До витрат на збут належать:

- витрати на пакування матеріалів;

- витрати на оплату праці і комісійні винагороди продавцям, торговим агентам;

- витрати на рекламу і маркетинг;

- витрати на відрядження працівників, які зайняті збутом продукції;

- витрати на утримання ОЗ, нематеріальних активів, пов’язаних зі збутом;

- витрати на охорону, транспортування, експедиційні послуги, пов’язані зі збутом продукції;

- витрати на ремонт та гарантійне обслуговування проданої продукції.

Протягом звітного періоду готова продукція, яка передається зі складу або відпускається в торгівельну мережу списується по розрахунково-обліковій ціні, а в кінці місяця доводиться до фактичної собівартості.

Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції за обліковими цінами визначається як добуток рівня відхилень і вартості відпущеної продукції із складу готової продукції за обліковими цінами. Рівень (відсоток) відхилень визначається діленням суми відхилень на початок місяця з сумою відхилень з продукції, що надійшла на склад із виробництва за звітний місяць, на суму вартості залишку готової продукції за обліковими цінами на початок місяця та вартості оприбуткованої за звітний місяць з виробництва на склад готової продукції за обліковими цінами.

Якщо сума відхилень фактичної собівартості більша порівняно до розрахунково-облікової ціни, то точна вартість списується на фактичний результат. Якщо ж навпаки, то така сума відображається я к і попередня на рахунках бухгалтерського обліку методом сторно.

Зведений облік ведеться з метою визначення всіх витрат вироб­ництва щодо кожного об’єкта обліку (виду продукції, однорідної групи продукції, виробничого замовлення тощо) та встановлення собівартості з об’єкта калькуляції і калькуляційної одиниці.

Зведений облік може вестися одним з методів: нормативним, попередільним, позамовним, які наведено в табл. 1.3. 

Правильний вибір методів обліку витрат визначається особливостями технологічних процесів і залежить від керівництва та бухгалтерів самого підприємства.

Таблиця 1.3

Методи обліку витрат

Розділ II ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНА Характеристика підприємства ДП ВАТ „Київхліб” Хлібокомбінат № 6

2.1 Історична довідка підприємства

Хлібокомбінат №6 - дочірнє підприємство АТ «Київхліб», розташований за адресою: м. Київ, вул. Чернігівська, 51.

Хлібокомбінат №6 створений на базі Дарницького хлібозаводу, який був збудований в 1938 році виробничою потужністю 50 тонн хліба житнього за добу.

У ті роки основним обладнанням на заводі були печі ХПГ і тістомісильні машини ХТШ з підкатними діжами на 600 літрів. На виробництві переважала ручна праця.

У період Великої Вітчизняної війни завод був настільки зруйнований, що за висновком державної експертної комісії не підлягав відбудові. Проте об'єднаними зусиллями пекарів завод був повністю відбудований і в 1949 році досяг своєї довоєнної потужності.

У 1957 році здали в експлуатацію установки для безтарного зберігання борошна, а потім - для мокрого зберігання солі. В цей же час вперше в республіці на території хлібозаводу збудували підприємство комплексної механізації, і завод перейменовано в хлібокомбінат №6.

В 60-ті роки хлібокомбінат реконструйовано. Було модернізоване обладнання, введена прогресивна схема ведення технологічного процесу; введені в дію поточно-механізовані лінії по виробництву хліба українського; освоєна технологія виробництва заварних сортів хліба, формових пряників,соломки.

Наказом «Про створення дочірнього підприємства» від 16.09.1996., відповідно до статті 18 Закону України «Про! приватизацію майна державних підприємств», статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» наказів № 47-АТ і № 25-

ПАТ Фонду Державного Майна України і згідно статуту АТ «Київхліб» хлібокомбінат №6 перетворено в дочірнє підприємство АТ «Київхліб».

На основі листа АТ «Київхліб» №10-4/37 від 30.07.1996 р. дочірнє підприємство хлібокомбінат №6 зареєстроване в Дніпровській Районній Державній адміністрації м. Києва. Свідоцтво № 02988 від 08.08.1996 р.

Дочірнє підприємство хлібокомбінат №6 Київським Міським Управлінням Статистики внесено до єдиного "державного реєстру підприємств та організацій України згідно довідки за № 14608 від 13.08.1996р., і присвоєний ідентифікаційний код 0036285.

Наказом від 30.07.1996 р. «Про затвердження статутів дочірніх підприємств», затверджено статут хлібокомбінату №6 та статути інших хлібокомбінатів.

Сьогодні хлібокомбінат №6 - одне з найбільших формувань АТ «Київхліб», яке забезпечує близько 20% потреби торговельної мережі Києва в хлібобулочних і кондитерських виробах. Зараз на хлібокомбінаті №6 діють три цехи, оснащені 16 потоково-механізованими лініями по виробництву хліба, хлібобулочних, бубликових. і кондитерських виробів. На підприємстві виробляється: хліб український, булочні, здобні та кондитерські вироби, що користуються попитом населення.