Організація обліку розрахунків з покупцями і замовниками в ПП «Зарічне» Бердичівського району Житомирської області

П’ятий етап – визначення і зведений підрахунок резервів виробництва, розроблення  пропозицій, економічно обґрунтованих  рекомендацій щодо реалізації цих резервів та визначення їхнього впливу на показники роботи підприємства. Це найбільш відповідальний етап. Якраз за наміченими пропозиціями, результативністю їх впровадження судять про  глибину аналізу, кваліфікацію спеціалістів, які брали участь у його проведенні.

Узагальнення  результатів економічного аналізу є його кінцевим результатом і оформляється у вигляді аналітичної записки чи звіту. Можна прийняти наступну структуру записки:  спочатку  характеризуються  загальні показники, потім часткові – від позитивних рівнів та змін до негативних; характеристика та розмір впливу факторів, визначаються резерви, причини позитивних та негативних змін, резерви виробництва та шляхи їх мобілізації.

Результати  аналізу реалізуються через підготовку та видачу наказів і розпоряджень, в яких містяться найменування заходів, терміни початку та закінчення їх здійснення, визначаються необхідні матеріальні та грошові ресурси, називаються виконавці, відповідальні та контролюючі службові особи чи підрозділи підприємства.

Мета обліку, аналізу і контролю фінансово-господарської діяльності — створення інформаційної системи управління і забезпечення на цій основі інформаційних потреб управління підприємством.

Мета контрольного процесу конкретизується  залежно від функціональної спрямованості  його складових.

До завдань фінансового контролю, що постають у системі управління підприємством, належать:

-  визначення фактичного стану  об'єкта дослідження на певний  момент;

- оцінка потенціалу підприємства. його фінансового стану, фінансових ризиків з метою виявлення ознак потенційного банкрутства та запобігання чинникам, щодо цього призводять;

- перевірка відповідності складу  і структури джерел фінансування (капіталу) стратегічним напрямам розвитку підприємства, обсягам та видам його діяльності;

- контроль операцій, спрямованих на формування, розміщення та використання фінансових ресурсів;

- моніторинг показників фінансової  стійкості, платоспроможності та  рентабельності підприємства з  метою мінімізації фінансових  ризиків та  запобігання банкрутству;

- забезпечення виконання управлінських рішень щодо формування, розміщення і використання капіталу, своєчасне усунення відхилень під час  виконання  цих рішень, запобігання кризовим ситуаціям і банкрутству підприємства.

Під внутрішнім контролем розуміють  комплекс бухгалтерського та управлінського контролю, який забезпечує відповідність прийнятих в організації рішень, з їх реалізацією у практичній діяльності.

В найбільш загальному вигляді об'єкти контролю включають ресурси, господарські процеси та їх результати. При цьому  під об'єктом контролю розуміють все те, на що направлена контрольна діяльність суб’єкта контролю. Так об'єктами внутрішньогосподарського контролю є дії, події, господарські операції, діяльність центрів відповідальності.

Завдання внутрішньогосподарського контролю наступні:

• надання інформації про процеси, що відбуваються;
• надання допомоги в прийнятті найбільш доцільних управлінських рішень;
• оцінка правильності прийнятих рішень, своєчасності і результативності їх виконання;
• своєчасне виявлення та усунення умов і факторів, які заважають ефективному веденню виробництва;
• коригування діяльності, суб'єкта господарювання та його структурних підрозділів.

Більш конкретно завдання внутрішньогосподарського контролю проявляються у здійсненні контролю за:

• організацією пропускного режиму на підприємстві щодо дотримання режиму ввезення, винесення та вивезення матеріальних активів і готової продукції;
• своєчасним та повним оприбуткуванням запасів у день їх надходження;
• складанням документів на їх оприбуткування в присутності осіб, які доставили вантаж;
• оформленням комерційних актів та інших документів у випадках невідповідності інформації супровідних документів і фактичної наявності, а також стану запасів, на які виписані супровідні документи, про пошкодження упаковки та своєчасне виставлення претензій і позовів до постачальників;
• відпуском виробничих запасів виробничим підрозділам та іншим господарським одиницям; повнотою повернення запасів.

Ефективна система контролю за здійсненням  бухгалтерського обліку є запорукою  надання достовірної, неупередженої інформації користувачам.

Виникає необхідність додаткового  вивчення теоретичних і практичних проблемних питань, пов’язаних з управлінням  розрахунками з покупцями як умови  ефективного формування результатів  господарської діяльності (рис. 3.2.) для користувачів інформаційних ресурсів.

Аналіз розрахунків з покупцями  та замовниками можна проводити  у різні відрізки часу і з різним ступенем деталізації і вивчення показників. Тобто можна проводити  підсумковий, оперативний та попередній аналіз.

 

 

Рис. 3.1.1.Користувачі інформаційних ресурсів дебіторської заборгованості

 

Методикою проведення аналізу є сукупність способів вивчення впливу розрахунків підприємства на його фінансовий стан шляхом виявлення і визначення взаємозв’язків показників, які вивчаються та розчленування їх на складові частини.

 

3.2. Об’єкти, суб’єкти  контролю розрахунків з покупцями  і замовниками

 

У ринковій економіці між підприємствами постійно здійснюються угоди згідно закупілі засобів праці, реалізації  продукції (робіт, послуг). За всі придбані активи потрібно сплачувати грошові кошти і відповідно одержувати платежі за реалізовану продукцію чи зроблені послуги.

Розрахунки, що виникають між підприємствами та установами здійснюються за допомогою  грошей. Таким чином, грошові розрахунки виступають важливим фактором забезпечення кругообігу засобів, а їх своєчасне завершення слугує необхідною умовою безперервного процесу виробництва.

З метою проведення контролю розрахункових операцій необхідно використовувати різні методи перевірки. Крім того, слід проводити суцільні чи вибіркові інвентаризації розрахунків.

Рис. 3.2.1.Об’єкти контролю стану розрахунків з покупцями і замовниками

 

Незалежно від методу перевірки, людині яка здійснює контроль необхідно встановити:

• реальність заборгованості;

• причини та терміни виникнення заборгованості;

• правильність відображення у бухгалтерському балансі залишків;

• реальність повернення та обґрунтованість списання заборгованості;

• суми заборгованості, з яких минув строк позовної давності;

•правильність відображення заборгованості на рахунках обліку та у фінансовій звітності;

• наявність актів звірки розрахунків чи гарантійних листів, в яких боржники визнають свою заборгованість та дотримання строків позовної давності.

Перш ніж здійснювати контроль розрахункових операцій, необхідно  встановити його основні завдання, до яких належать:

1. Оцінка стану розрахунково-платіжної дисципліни по всіх видах розрахунків з кредиторами підприємства;

2. Встановлення наявності фактів порушень чинних нормативно-правових актів щодо правомірності, доцільності та обгрунтованості управлінських рішень при виконанні розрахункових операцій;

3. Розробка заходів з реалізації  результатів контролю стосовно  попередження зловживань і порушень при здійсненні розрахункових операцій.

До основних напрямів контролю відносять  перевірку:

• достовірності даних бухгалтерського обліку операцій із зобов'язаннями;
• наявності, правильності оформлення і дотримання умов договорів та інших документів, що визначають права та обов'язки сторін з постачання матеріальних запасів, виконання робіт (надання послуг);
• дотримання діючих нормативних актів в частині відшкодування витрат по службовим відрядженням в межах України;
• дотримання чинного законодавства, правомірності, доцільності та обґрунтованості управлінських рішень відповідних посадових осіб при здійснення розрахункових операцій з покупцями.

Джерелами інформації для контролю операцій з покупцями і замовниками  є:

• первинні документи (виписки банку, касові ордери, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні);

• облікові регістри (журнал №1, 2, 9, Головна книга);

• форми звітності (форма №1 «Баланс», декларації по податкам);

• дані інвентаризації, акти звірки розрахунків тощо.

Основним об'єктом (рис. 3.2.1.) у даномувипадку будуть розрахунки зпокупцями і замовниками.

Контроль розрахункових операцій слід починати з перевірки правильності оплати за реалізовані матеріальні  цінності, а також повноти списання відвантажених цінностей.

Під час перевірки на ПП «Зарічне» необхідно встановити, чи правильно відображені за статтями балансу відповідні залишки заборгованості. З цією метою порівнюють залишки за кожним видом розрахунків на одну і ту саму дату за даними аналітичного обліку із залишками за синтетичним рахунком 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками», Головною книгою і Балансом. За наявності розходжень контролеру слід перевіряти реальність і документальну обґрунтованість заборгованості за кожним покупцем чи замовником.При цьому необхідно пам'ятати, що такі розходження є наслідком занедбаності обліку розрахункових операцій або результатом зловживань.Кожна сума заборгованості на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» розглядається з погляду виникнення боргу, причини і давності її створення, реальності одержання. Під час контролю дебіторської заборгованості необхідно з'ясувати її категорії.

Підчас перевірки розрахунківіз  покупцями на ПП «Зарічне» перевіряючий повинен встановити:

- чи укладені договори поставки продукції;

- чи правильно вираховуються суми, належні підприємству за прийняту продукцію.

При здійсненні такої перевірки, людині яка здійснює контроль на ПП «Зарічне» треба з'ясувати повноту і своєчасність розрахунків при розрахунках з іногородніми покупцями; чи вкладались акти взаємозвірки та відображались результати звірки в обліку.

Необхідно також врахувати знижки з ціни, що їх надають клієнтові, а також повернення товарів покупцями.Для  здійснення контролю важливо знати  відсоток безнадійної дебіторської заборгованості, для того щоб перевірити інформацію про створення резерву сумнівних боргів. Згідно з принципом обережності підприємство повинно наприкінці року визначити суму безнадійних боргів і створити резерв для її погашення за рахунок витрат поточного року.

Для отримання інформації про реальний стан дебіторської заборгованості можна надіслати листи-запити підприємствам-боржникам про звірку даних та самостійно провести зустрічні перевірки.

Особливу увагу, на мою думку, перевіряючий має зосередити на контролі позовної давності заборгованості, що значиться на балансі як реальна, а насправді строки її стягнення через арбітраж чи суд адміністрацією підприємства пропущені, тому вона підлягає списанню на збитки. Тобто перевіряючий мусить виявити причини безгосподарності, місце утворення збитків та винних за них осіб.

З'ясовують, чи немає випадків приховування дебіторської заборгованості відбиттям в балансі згорнутого сальдо замість розгорнутого.

Необхідно підкреслити, що зменшення  дебіторської заборгованості не порушує  рівності активу й пасиву балансу. Іноді  окремі керівники та головні бухгалтери вуалюють дебіторську заборгованість, щоб мати підставу для одержання премій. У зв'язку з цим необхідно перевіряти первинні документи.

Завданням аудиту розрахунків з  покупцями і замовниками на ПП «Зарічне» є перевірка реальності та правильності її оформлення, правильності визначення ймовірності повернення цієї заборгованості.Під час контролю дебіторської заборгованості розрахунків із покупцями і замовниками може визначитися загальна сума дебіторської заборгованості.Перевіряється заборгованість у розрізі окремих покупців, замовників і дат виникнення заборгованості, термін утворення якої більше року. Така заборгованість (за наявністю виправдних документів) може бути віднесена до позареалізаційних витрат і списана на збитки як дебіторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності, або за іншими боргами, нереальними до стягнення за рішенням інвентаризаційної комісії.