Організація обліку розрахунків з покупцями і замовниками в ПП «Зарічне» Бердичівського району Житомирської області

Резерв повинен формуватись  на базі експертних оцінок фінансового менеджменту підприємства.

Списання боргу на збиток внаслідок  неплатоспроможності боржника не є  анулюванням заборгованості. Ця заборгованість повинна відображатися на позабалансових рахунках з метою контролю за можливістю стягнення у випадку зміни майнового стану боржника. Термін, на який заборгованість повинна обліковуватись на позабалансовому рахунку, встановлюють деякі практики в три, деякі - в п'ять років з моменту списання. Зазначений термін повинен обиратися підприємством самостійно, але не менше трьох років з моменту списання заборгованості з балансу.

Для того, щоб списати безнадійну заборгованість, необхідно правильно  документально оформити дану операцію. Дебіторська заборгованість, по якій закінчився строк позовної давності, списується за рішенням керівника підприємства.

Виникнення заборгованості пов’язано  з тим, що одночасне виконання  обома сторонами зустрічних зобов’язань  за договором, відбувається дуже рідко. Як правило, спочатку, свої зобов’язання виконує одна із сторін, внаслідок чого у неї виникає право вимагати компенсацію за заборгованістю, а з іншої сторони – обов’язок оплатити цю заборгованість. Тобто у бухгалтерському обліку у першої сторони в складі господарських засобів виникає актив у вигляді дебіторської заборгованості, а з другої сторони виникає зобов’язання перед кредитором погасити цю заборгованість, яка називається кредиторською.

 

2. Науково-нормативне забезпечення обліку, контролю і аналізу розрахунків з покупцями і замовниками

 

Розрахунки з покупцями та замовниками регулюються господарським законодавством. Господарське законодавство становить нормативну основу господарського правопорядку - правил організації, безпосереднього здійснення та управління господарською діяльністю.

Згідно розділу 4 Господарського кодексу господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майново-господарські зобов'язання, які  виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

В таблиці 1.2.1. подано нормативні акти, що регулюють облік розрахунків  з покупцями та замовниками.

 

Таблиця 1.2.1

Нормативні акти, що регулюють питання  обліку розрахунків з покупцями тазамовниками

№п/п	Нормативне  джерело	Стислий зміст
1	2	3
1.	Господарський кодекс України  від 01.03.2009№436-IV	Забезпечує самостійність  підприємств, визначає їх права і  відповідальність у здійсненні відносини  підприємств з іншими підприємствами і організаціями, органами державного управління.
2.	Цивільний кодекс України  від 16.01.2004 №435-IV	Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові  та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
3.	Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996 - XIV	Цей Закон визначає мету, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і  розкриття її елементів. Наведені терміни які використовуються в цьому Законі, правові засади регулювання, організації, введення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Цей закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України.
4.	Положення (стандарт)                                                               бухгалтерського обліку 2 "Баланс" Затв. наказом МФУ 21.06.99 р. №396	Визначаються зміст  і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. Дається тлумачення поняття кредиторської заборгованості перед покупцями, та відображення суми заборгованості у балансі.
6.	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 10 "Дебіторська заборгованість". Затв. наказом МФУ 08.10.99 р. №237	Визначаються методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську  заборгованість  та  її  розкриття  у фінансовій звітності.
7.	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 11 "Зобов'язання". Затв. наказом  МФУ 31.01.00 р. №20	Визначаються методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності. Дається тлумачення поняття непередбачене зобов'язання.
8.	Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського  обліку активів капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.1999 р. №291	Згідно з яким підприємствами та організаціями у 2000 році з дати, визначеної розпорядчими документами  керівника підприємства, організації  запроваджується новий план рахунків та інструкції
9.	Інструкція "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затверджена постановою Правління НБУ від 29.03.2003 р. № 135.	Регламентує Форми і  порядок розрахунків між підприємствами. встановлює правила використання при здійсненні розрахункових операцій платіжних інструментів у формі: платіжного доручення; платіжної вимоги-доручення; акредитива; чека; векселя; платіжної вимоги
10.	Інструкція “Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержані цінності, затвердженим наказом міністерства фінансів України від 16.05.96 р.	Довіреність на одержання  цінностей видається тільки посадовими особами, що працюють на цьому підприємстві і підписується керівником та головним бухгалтером або їх заступниками, та особами, які на те уповноважені керівником підприємства
11.	Указ Президента від 04.10.94р. №567/94 “Про застосування міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів"' (за змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 01.07.95р. №505 (93).	Суб’єкти підприємницької  діяльності України при укладенні  договорів (контрактів) зобов’язані дотримувати правил ІНКОТЕРМС

 

Податковий кодекс України  вiд 02.12.2010 року № 2755-VI визначає порядок нарахування ПДВ при операціях купівлі-продажу, платників податку, об’єкти, базу та ставку оподаткування, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій [54].

Крім того, організація бухгалтерського  обліку на підприємстві регулюється  внутрішніми нормативними документами.

В даний час в економічній літературі значна увага приділяється питанню розрахунків з покупцями та замовниками.

Сучасна економіка побудована так, що підприємець повинен постійно вести розрахунки з різними юридичними та фізичними особами. Дослідженню  розрахункових відносин присвятили свої праці такі відомі вчені, як О.М.Петрук, Я.В.Соколов, М.С.Пушкар. Підприємство виробляє продукцію, яка потрібна не йому самому, а комусь іншому. З виробництва одержують готову продукцію, яку реалізують покупцям, з якими  також виникають розрахунки. І саме цими розрахункам, а саме з покупцями і замовниками, цікавляться науковці. Тому з приводу цього питання написано багато літератури, а також існує чимало дискусій щодо цієї теми [17].

Н.В.Тарасенко, доктор економічних  наук, зазначає: «…У більшості країн світу використовують метод нарахування (поставки), тобто реалізацію відображають по відвантаженій продукції. І це правильно, бо касовий метод викривляє фактичний стан справ» [18,19].

В процесі продажу своєї продукції  підприємство може виступати у ролі дебітора. Багатоаспектність цієї проблеми спричинили широке її обговорення серед вітчизняних дослідників.

В. Костюченко, кандидат економічних  наук Міжнародного інституту менеджменту: «…Дебіторська заборгованість, пов’язана  з реалізацією продукції, робіт, послуг поділяється на:

-  дебіторська заборгованість  за продукцію, роботи, послуги;

- векселі, одержані в забезпечення  дебіторської заборгованості за  продукцію, товари, послуги»  [20].

«Дебіторська заборгованість»  – це елемент оборотного капіталу, сума боргів . що належить підприємству від юридичних чи фізичних осіб. Збільшення дебіторської заборгованості означає вилучення засобів з обороту. Несвоєчасне погашення заборгованості призводить до постійної кризи: зростання заборгованості по комерційному кредиту зумовлює збільшення попиту на короткострокові позики, скорочення їх пропозицій зростання їх вартості. Даний процес супроводжується непрямими втратами доходу підприємства а саме:

1) чим триваліший період погашення  дебіторської заборгованості, тим менший дохід від засобів, вкладених у неї, що впливає на оборотність.

2) дебіторська заборгованість являє  собою один з активів підприємства, для якого потрібно відповідне  джерело, тому підтримання певного  рівня дебіторської заборгованості  пов’язане з витратами. Висловлював свою думку у статті «Дебіторська заборгованість у сільськогосподарських підприємствах» Л.В.Черненко у журналі Економіка АПК [21].

Я.В. Соколов проблему розрахунків  із дебіторами розглядає і в економічному, і в юридичному аспектах. В економічному трактуванні дебіторська заборгованість - це активи, з юридичної точки зору до дебіторської заборгованості слід підходити як до права продавця на отримання коштів за свою продукцію. Для забезпечення достатніх умов керування майном підприємства слід поєднати економічний та юридичний підходи до розуміння дебіторської заборгованості. Причому увагу слід звернути увагу не на класифікацію заборгованості як на таку , що належить економіці на таку ,що належить праву, а навчитися розпізнавати в господарській операцій економічний та юридичний зміст [22].

 

3. Механізм та інструменти управління розрахунками з покупцями і замовниками в сучасних умовах господарювання

 

На сучасному етапі економічного розвитку вітчизняні підприємства не спроможні ефективно управляти дебіторською заборгованістю при розрахунках з покупцями, яка займає вагому частку в оборотних активах, що спричиняє кризу взаємонеплатежів. Покупці, укладаючи угоди закупівлі, не прогнозують свої фінансові можливості; постачальники, попередньо отримавши оплату за продукцію і надання послуг, не виконують своїх зобов'язань; банки затримують розрахунки за наявності коштів клієнтів, затягують строки здійснення платіжних операцій, не забезпечують дисципліни розрахунків.

Очевидно, що позикові операції через  дебіторську заборгованість мають алгоритм управління, наведений на рис. 1.3.1.

 

Рис. 1.3.1. Алгоритм управління дебіторською заборгованістю для забезпечення рівноцінних грошових потоків

 

Механізм управління - це спосіб організації  управління суспільними справами, де взаємопов'язані методи, засоби і принципи, що зрештою забезпечує ефективну реалізацію цілей управління [41].

Для забезпечення платоспроможності, ліквідності, прибутковості підприємства шляхом створення ефективного механізму  управління дебіторської заборгованості передбачає виконання таких етапів управління дебіторською заборгованістю (рис. 1.6.).

На  першому етапі слід визначити  обсяг необхідної для аналізу  інформації який необхідно здійснити. Що стосується інформаційних ресурсів, то, як показує практика, можна зупинитися на тому, що є в наявності, головне, що б всі задіяні в процесі управління дебіторською заборгованістю співробітники могли вчасно отримати інформацію, що цікавить їх.

Реалізація другого етапу дозволить  розробити індивідуальні умови надання комерційних кредитів різним покупцям. Для цього потрібно провести аналіз платоспроможності та ліквідності потенційних покупців шляхом здійснення розрахунку загальноприйнятих показників: коефіцієнта загальної ліквідності, коефіцієнта абсолютної ліквідності, коефіцієнта швидкої ліквідності. Умови кредитування є досить важливим чинником, який впливає на обсяги продажу. Вони полягають у встановленні для окремих покупців: 1) строків оплати, 2) знижок за своєчасність оплати, 3) строків дії знижок.

 

Рис. 1.6. Етапи управління дебіторською заборгованістю

 

Неможливо встановити однакові для  всіх підприємств строки оплати покупцями  відвантаженої продукції, знижки та строки дії знижок, їх повинно встановлювати  підприємство самостійно залежно від своїх потреб та специфіки функціонування.

Третій етап управління дебіторською заборгованістю передбачає визначення допустимого обсягу портфеля дебіторської заборгованості на основі прогнозованого обсягу реалізації.

Реалізація четвертого етапу управління дебіторською заборгованістю забезпечить: 1) контроль за поточним обсягом дебіторської заборгованості підприємства; 2) відслідковування обсягів дебіторської заборгованості всіх покупців за термінами погашення; 3) виявлення дебіторів із найбільшим обсягом простроченої дебіторської заборгованості; 4) розробку невідкладних заходів в управлінні дебіторською заборгованістю.

П'ятий етап управління дебіторською заборгованістю дозволяє обґрунтувати доцільність змін у кредитній  політиці. Для збільшення обсягів продажу або прискорення інкасації дебіторської заборгованості підприємство прагне змінювати умови кредитування. Для цього подовжуються строки кредитування, надаються знижки покупцям, які платять вчасно і не мають безнадійної заборгованості, здійснюється перехід від роботи за передоплатою до продажу в кредит.

Заключний етап передбачає оцінку можливостей  рефінансування дебіторської заборгованості. Підприємство для трансформування  дебіторської заборгованості в грошові  кошти може застосовувати такі форми рефінансування: факторинг, облік векселів, виданих покупцями продукції; форфейтинг.

Управління підприємством відображає сукупність взаємопов'язаних процесів планування, організації, мотивації  та контролю, які забезпечують формування та досягнення цілей підприємства.

Реалізація функцій управління здійснюється за допомогою системи  методів управління. Привести в дію  організовану систему, щоб отримати потрібний результат, можливо лише шляхом впливу на неї управляючого органу чи особи. При цьому необхідні  певні інструменти погодженого впливу, які і забезпечують досягнення поставлених цілей. Такі інструменти дістали назви методів управління.