Організація обліку фінансових результатів

     Виходячи  із того, що до розділу ІІ «Елементи  операційних витрат»  Звіту про фінансові результати, враховуючи вимоги відповідного П(С)БО, не включається собівартість реалізованих товарів, запасів та іноземної валюти, а також спираючись на викладену вище мотивацію стосовно перенесення субрахунку 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів» із рахунку 94 на рахунок 97, було б доцільним також перенести субрахунок 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» окремим субрахунком до складу рахунку 97 «Інші витрати».

     Конкретизації потребує і поняття операційної діяльності. Так, згідно з П(С)БО «Звіт про фінансові результати» основна діяльність – це операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю. Виходячи із цього, під іншим видом діяльності треба розуміти мабуть якусь неосновну діяльність, яка в сукупності із основною і складає операційну діяльність.

     Тому  можна дійти висновку, що на кредит субрахунку 791 «Результат від операційної діяльності» закривають рахунок 70 «Доходи від реалізації», який призначений для узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг (тобто неосновної діяльності).

     Враховуючи  викладене, у складі рахунку 71 «Інший операційний дохід» субрахунок, на якому акумулюються доходи від такої неосновної операційної діяльності, є, зокрема, субрахунок 719 «Інші доходи від операційної діяльності», який дійсно займає своє виправдане місце у складі рахунку 71.

     Поряд з тим витрати, пов'язані із здійсненням  неосновної операційної діяльності, знаходять своє відображення на субрахунку 949 «Інші витрати операційної  діяльності» у складі рахунку 94 «Інші  витрати операційної діяльності». Водночас згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку на субрахунку 949 акумулюються також відрахування страховика у централізовані страхові резервні фонди, які утворюються для забезпечення виконання зобов'язань щодо окремих видів обов'язкового страхування, відрахування в страхові резерви, інші, аніж резерв незароблених премій, які формуються у випадках, передбачених чинним законодавством.

     Виходячи  з цього з метою вдосконалення  зіставної інформації про доходи по субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності» із витратами по субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» варто зазначені вище відрахування зосередити на рахунку 90 «Собівартість реалізації», зокрема, на субрахунку 904 «Страхові виплати». Зазначене буде логічним, оскільки як страхові виплати і страхові відшкодування, які відображають по рахунку 704, так і відрахування страховика у централізовані страхові резервні фонди, які відображають по рахунку 949, безпосередньо витратами страховик, що виникають у результаті здійснення страхової діяльності (страхових послуг) і тому їх слід компактно узагальнювати у межах одного субрахунку на рахунку 90 «Собівартість реалізації». Враховуючи узагальнення по одному субрахунку інформації як про страхові виплати, так і відрахування страховика у централізовані страхові резервні фонди, було б доцільним назву субрахунку 904 «Страхові виплати» замінити на «Страхові виплати та відрахування у резервні фонди».

     Зважаючи  на те,що витрати підприємства, пов'язані  із страховою діяльністю, акумулюються на окремому субрахунку 904 у складі рахунку 90, з метою забезпечення зручності у зіставленні та проведенні аудиту доходи від здійснення підприємством страхової діяльності потрібно було б зосередити на окремому субрахунку у складі рахунку 70 «Доходи від реалізації», зокрема на новому субрахунку «Дохід від страхування».

     По-четверте, окрему увагу приділимо звичайній  діяльності підприємства. Так, згідно з П(С)БО 3 «Звіт про фінансові  результати» звичайна діяльність –  це  будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення.

     Наведене  визначення звичайної діяльності надто  схоже на викладене у П(С)БО 3 «Звіт  про фінансові результати» визначення терміна «операційна діяльність», яка являє собою основну діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.

     При порівнянні термінів звичайної та операційної  діяльності виникає запитання, чому визначення терміна «операційна  діяльність» є більш глибоким порівняно з терміном «звичайна діяльність». Враховуючи те, що основна діяльність підприємства є складовою його операційної діяльності, а операційна діяльність, у свою чергу, є складовою його звичайної діяльності, фінансові результати якої формуються також із урахуванням інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, визначення терміна «звичайна діяльність» треба дещо скоригувати і у П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» викласти у такій редакції: «Звичайна діяльність – це операційна діяльність підприємства, а також операції, які забезпечують її або виникають в результаті її проведення, а також його інвестиційна та фінансова діяльність».

     Відображення  витрат не безпосередньо самої операційної  діяльності, а за операціями, які  виникають в результаті її проведення, відбувається на рахунку 97 «Інші витрати», на якому згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку ведеться облік витрат, що виникають в процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з виробництвом або реалізацією основної продукції (товарів) та послуг.

     Натомість до витрат на безпосередньо самої  операційної діяльності, а за операціями, які виникають в результаті її проведення, можна також віднести субрахунки 944 «Сумнівні та безнадійні борги» та 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки», збереження яких у складі рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності» є досить сумнівним. Не зовсім зрозумілим є формування резерву сумнівних богів, що виникають в результаті реалізації підприємством товарно-матеріальних та інших цінностей лише по рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності». Адже очевидно, що створення такого резерву може буде спричинене також за результатами реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів та майнових комплексів, собівартість яких при реалізації відображають на рахунку 97 «Інші витрати». Якщо виходити із того, що аналогічних субрахунків у складі рахунку 97 немає, то стає очевидним, що сумнівні та безнадійні борги, а також суми визнаних штрафів, пені та неустойок за операціями з реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів та майнових комплексів знаходять своє відображення на рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності», що викривлює інформацію про фінансові результати від операційної діяльності підприємства і абсолютно не сприяє забезпеченню здійснення належного їх аудиту.

     Було  б доцільно субрахунки 944 «Сумнівні  та безнадійні борги» та 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки» виключити із складу рахунку 94 «Інші витрати операційної  діяльності» і ввести окремим  субрахунком до складу 97 «Інші витрати».

     Відображення  доходів не від безпосередньо  самої операційної  діяльності, а  за операціями, які виникають в  результаті її проведення, відбувається на рахунку 74 «Інші доходи», на якому  згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку ведуть облік доходів, які виникають  у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною та фінансовою діяльністю підприємства.

     Натомість до доходів не від безпосередньо  самої операційної діяльності, а  за операціями, які виникають в результаті її проведення можна також, спираючись на викладене, віднести (аналогічно із перенесенням до  рахунку 97 «Інші витрати» субрахунків 944 «Сумнівні та безнадійні борги», та 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки») субрахунки 715 «Одержані штрафи, пені, неустойки», 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості», а також субрахунки 716 «Відшкодування раніше списаних активів» та 718 «Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів» рахунку 71 «Інші операційний дохід».

     Було  б логічним зазначені субрахунки виключити із рахунку 71 «Інший операційний  дохід» і включити окремими субрахунками до складу рахунку 74 «Інші доходи».

     Що  стосується інших доходів, то було б  доцільно інформацію із субрахунків 741,742,743,  а також перенесених субрахунків 711 та 712 об’єднати у вигляді аналітичних рахунків в один субрахунок під назвою «Дохід від реалізації необоротних і оборотних активів». В свою чергу, інформацію із субрахунків 745, а також перенесеного субрахунку 718 варто включити окремими аналітичними рахунками до субрахунку 746 «Інші доходи від звичайної діяльності».

     Щодо  інших витрат, то було б доцільно інформацію із субрахунків 971, 972, 973, а  також перенесених субрахунків 942 та 943 об’єднати у вигляді аналітичних  рахунків в один субрахунок під назвою «Собівартість реалізованих необоротних і оборотних активів». В свою чергу, інформацію із субрахунку 975 та перенесеного субрахунку 946 слід об’єднати у вигляді аналітичних рахунків в один субрахунок під назвою «Уцінка активів». Беручи до уваги те, що в складі рахунку 74 «Інші доходи» (враховуючи перенесені субрахунки рахунку 71) не передбачено субрахунку, на якому б показувалися доходи, пов'язані із дооцінкою активів, до рахунку 74 треба започаткувати новий субрахунок «Дооцінка активів», де відображувати доходи від дооцінки необоротних та оборотних активів, а також фінансових інвестицій.

     Перенесений субрахунок 941 варто б ввести окремим  аналітичним рахунком до субрахунку 977 «Інші витрати звичайної діяльності».

     Враховуючи  також те, що по рахунку 97 на одному із перенесених до нового субрахунків, зокрема на 947, здійснюють облік нестач і витрат від псування цінностей, то з метою зіставності у складі рахунку 74 доцільно започаткувати новий субрахунок «Відшкодування нестач і витрат від псування цінностей», де акумулювати інформацію про відшкодовані суми підприємству матеріально відповідальними особами.

     Отже, вважаю запропоновані зміни в  обліку доходів і витрат зроблять суттєвий поступ у вдосконаленні  обліку фінансових результатів підприємств України різних форм власності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       ВИСНОВОК 
 

       На  підставі проведеного курсового дослідження можна зробити наступні висновки:

   Розвиток  ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств  в розробці і прийнятті управлінських рішень по забезпеченню ефективності їх діяльності. Результати виробничої, комерційної, фінансової та інших видів господарської діяльності залежать від різноманітних факторів, які знаходяться в певному зв’язку між собою та підсумовуючими показниками. Їх дія і взаємодія різноманітні по своїй силі, характеру та часу. Причини та умови, створюючи ці фактори, також різні. Не визначаючи і не оцінюючи напрямок, активність і час їх дії, неможна забезпечити ефективність управління. Якісно виконати цю роботу можна тільки з допомогою комплексного аналізу господарської діяльності, який відповідає сучасним вимогам розвитку ринкової економіки.

   На  основі  проведеного дослідження  випливає, що кінцевий фінансовий результат  враховує результати за всіма видами діяльності підприємства, підбиваючи загальний підсумок. Крім того, що прибуток характеризує остаточний фінансовий результат діяльності підприємства, розмір його грошових накопичень, він є головним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства, а платежі до бюджету за рахунок податку на прибуток – важливий елемент доходів держави. Це означає, що доходи підприємства повинні задовольняти не тільки його фінансові потреби, але й потреби держави на фінансування суспільних фондів споживання, розвиток науки, освіти, охорони здоров’я, проведення екологічних заходів тощо.

   Заслуговує  уваги організація ведення бухгалтерського  обліку на ПАТ «Світлотехніка» зокрема облік фінансових результатів та використання прибутку. Для організації Бухгалтерського обліку підприємство використовує 1С:Бухгалтерія, що в сьогоденних умовах є вкрай необхідним та забезпечує достовірність, якість і оперативність обробки та отримання інформації. Внаслідок чого забезпечується та досягається рівність і відповідність аналітичного та синтетичного обліку фінансових результатів.

    В першому розділі курсової роботи розглянуті загальні поняття та завдання організації обліку, етапи організації обліку та структура орблікового апарату. Отже можна зробити такий висновок, що збільшення і ускладнення господарських зв'язків в умовах ринку, а звідси - зростання оперативної інформації, необхідної для управління, вимагають подальшого удосконалення організації бухгалтерського обліку, а також підвищення рівня економічних знань та ділової кваліфікації всіх облікових працівників. Раціонально організувати облік можуть тільки спеціалісти, які володіють глибокими знаннями як з методології і техніки бухгалтерського обліку, так і з економіки, права, аналізу й аудиту.

    В другому розділі роботи розглянута організація обліку на ПАТ «Світлотехніка». В даному розділі розкрито оргінізаційна характеристика підприємства, організація документобогу, організація облікової політики, робочий план рахунків товариства, інформаційне забезпечення звітності, удосконалення організації обліку фінансових результатів.

   Вивчення  структури, особливостей технології й  організації виробництва. Вивчення структури підприємства, умов роботи його виробничих підрозділів, постачальницької і збутової діяльності забезпечує правильну  організацію обліку господарських процесів, встановлення взаємовідносин окремих підрозділів підприємства з бухгалтерією, визначення порядку документації господарських операцій і документообороту, реєстрації господарських операцій в системі рахунків синтетичного й аналітичного обліку, методики калькулювання собівартості продукції, порядок узагальнення облікової інформації. При цьому визначають також технічні засоби одержання облікової інформації, використання обчислювальної техніки, склад і кваліфікацію облікового персоналу та інші конкретні умови ведення обліку на підприємстві.Вивчення характеру й обсягу необхідної інформації. В умовах ринкової економіки підприємства й організації здійснюють свою діяльність самостійно, але за умов конкуренції, коли їх. самостійні дії обмежуються можливістю кожного з них впливати на загальні умови обігу товарів на ринку, коли підприємство повинне стимулювати виробництво саме тих товарів, яких потребують споживачі.