Організація облікового процесу на підприємстві

     Визначення  первісної оцінки вартості малоцінних і швидкозношуваних предметів лежить від способу їх надходження на підприємство. П(С)БО 9 розглядає такі способи надходження МШП на підприємство:

1. придбані за плату;
2. виготовлені власними силами;
3. внесок до статуного капіталу;
4. безоплатне отримання;
5. обмін на подібні МШП;
6. обмін на неподібні МШП.

     Найбільш  розповсюдженим методом надходження  малоцінних і швидкозношуваних предметів  на підприємстиво є придбання  за плату. До первісної вартості влючаються сума всіх фактичних витрат, понесених  підприємством у звязку з придбання  МШП і доведених їх до стану, в  якому вони придатні для використання у запланованих цілях. [45, c. 107]. До таких витрат відносяться:

• суми, що сплачуються постачальнику МШП (за вирахуванням непрямих податків – ПДВ та акцизного збору);
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв’язку з придбанням МШП, які не відшкодовуються підприємству;
• витрати на траспортування МШП, вантажно-розвантажувальні роботи;
• інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням МШП. До таких витрат, зокрема, можуть бути віднесені витрати на выдрядження, комісійні, сплачені посередникам за послуги з придбанням МШП.

     У разі виготовлення МШП власними силами, первісна вартість дорівнює вартості на їх виготовлення.

     Первісною вартістю МШП, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена  засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

     Якщо  ж підприємство безоплатно отримало МШП то первісною вартістю визнається їх справедлива вартість.

     Вартістю  поступлених малоцінних і швидкозношуваних предметів в разі обміну на подібні  малоцінні та швидкозношувані предмети, визнається балансова вартість переданих  мшп. Якщо передані МШП обліковуються  за вартістю, що перевищує справедливу (тобто балансову вартість переданих  МШП перевищувала їх справедливу  вартість), то первісною вартістю отриманих  МШП є справедлива вартість. При  цьому різниця між балансовою та справедливою вартістю переданих МШП включається до витрат того звітного періоду, в якому відбувся обмін.

     При обміні на неподібні МШП первісною  вартістю отриманих МШП визнається їх справедлива вартість.

     Важливою  умовою правильної та раціональної організації  бухгалтерського обліку матеріалів являється розробка їх номенклатури –  переліку матеріалів, який упорядковано за їх технічних властивостей та роллю  у процесі виробництва. Розробка номенклатури розпочинається із визначення переліку груп, які використовуються на підприємстві. Кількість та назва  груп залежить від загальної кількості  назв матеріалів; їх властивостей; економічного призначення у виробництві, а  також вимог до групування при  розрахунку потреби, плануванні процесу  постачання, контролю за використанням  та складанням звітності. Мінімальна кількість  груп обмежена кількістю рахунків та субрахунків, максимальна дорівнює 10 при шифруванні груп достатньо  було одного цифрового знака. Група  повинна відобразити техніко-економічний  зміст, включених до неї матеріалів. На підставі номерів груп та підгруп  у схемі та порядкових номерів, названих у підгрупі встановлюється номенклатурний номер матеріалів. Номенклатури-цінники  використовуються усіма службами.

     При обліку запасів виникає багато проблем. Насамперед, це пов’язане з тим, що на багатьох підприємствах облік  запасів ведеться паралельно трьома підрозділами з різною метою:

     - на складі в натуральному вираженні  враховується все, що там фізично  знаходиться; основна мета складського  обліку – збереження запасів;

     - у торговому відділі формується  й аналізується інформація про  рух і залишки товарів з  метою ефективного продажу;

     - у бухгалтерії облік запасів  ведеться з використанням встановлених  П(С)БО 9 методів для формування  фінансової та податкової звітності.

     Часто виникають ситуації, коли за даними одного підрозділу залишок запасів  є (наприклад, у торговому відділі), а в обліку іншого (наприклад, бухгалтерії) – залишків немає. На практиці найбільш поширені дві причини розходжень в обліку.

     По-перше, пересортиця, яка може бути викликана  як об’єктивними, так і суб’єктивними  причинами. До суб’єктивних причин належить і „людський” чинник, тобто помилки  співробітників, викликані не недостатньою кваліфікацією бухгалтера чи комірника, а браком знань у галузі товарознавства. Як наслідок інформація з одного й  того ж документа може бути неоднаково відображена в обліку різних підрозділів.

     По-друге, некоректний облік переходу права  власності. Наприклад, товар проданий, але й далі знаходиться на складі підприємства на відповідальному зберіганні. У бухгалтерії й торговому  відділі він списаний, а на складі продовжує рахуватись в картках  складського обліку без змін.

     Тому  для правильного і раціонального  обліку запасів потрібно:

     - правильно і своєчасно відображати  у документах операції з ними  і забезпечити достовірні дані  з їх заготівлі, надходження  та відпуску;

     - контролювати їх цілісність у  місцях зберігання і на всіх  етапах руху;

     - своєчасно виявляти непотрібні  та зайві запаси для їх наступної  реалізації;

     - затвердити чітку систему документообороту  і суворий порядок оформлення  операцій з їх руху;

     - регулярно проводити інвентаризації, контрольні вибіркові перевірки  залишків запасів і відображати  у бухгалтерському обліку їх  результати.

     Організація обліку матеріалів являється надзвичайно  важливою в загальній системі  обліку, оскільки матеріали є одним  із основних елементів витрат підприємства, а від ефективності організованого обліку в значній мірі залежить забезпеченість підприємства необхідними матеріалами, їх кількісно-якісне збереження та раціональне  витрачання.

     Звичайно, як і будь-де, на базовому підприємстві існує ряд питань, що потребують доопрацювання. Недостатня організація  обліку матеріалів обумовлена нестабільністю на ринку, перебоями у постачанні матеріалів. Але наперекір цьому можна поставити жорсткий контроль за процесом матеріального постачання, за станом збереження матеріалів та, безумовно, контроль за витрачанням матеріальних ресурсів у відповідності до встановлених норм.

     Отже, запаси є найбільш важливою і значною  частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у  структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, при визначенні результатів  господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про  його фінансовий стан. Тому  їх облік  є досить трудомістким процесом та має досить значні проблеми. 

     1.2. Нормативне забезпечення  обліку малоцінних  та швидкозношуваних  предметів 

     Методологічні засади формування в бухгалтерському  обліку інформації про МШП підприємства та розкриття її у фінансовій звітності  визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”. Крім того, при відображенні в обліку та фінансовій звітності МШП необхідно  врахувати вимоги інших П(С)БО:

1. П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”;
2. П(С)БО 2 „Баланс”;
3. П(С)БО 16 ”Витрати”.

     У податкому обліку облік малоцінних та швидкозношуваних предметів регулюють  два закони:

     1) „Про податок на додану вартість”;

     2) „Про оподаткування прибутку  підприємств”.

     Нормативно - правове регулювання обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів наведено в таблиці 1.3. 
 
 
 

       Таблиця 1.3

       Нормативно-правове  регулювання обліку МШП

     Норми, встановлені ПБО 9, застосовуються з 01.01.2000 р. незважаючи на те, що Положення  №250 та Наказ №258 втратили чинність відповідно 28 лютого 2000 року та 26 травня 2000 року. Таке застосування можливе, на нашу думку, тому, що п. 3 Наказу № 246, який затвердив ПБО 9, встановив, що інші нормативні акти Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку діють у частині, що не суперечить цьому Положенню.

     Крім  того, відповідно до п. 2 ст. 6 Закону України  від 16.07.99 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні", який набрав чинності 01.01.2000р., регулювання питань методології  бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством  фінансів України, а не Кабінетом  Міністрів.

     На  відміну від встановленого Положенням №250 вартісного або часового критерію, ПБО 9 та ПБО 7 встановлюють виключно часовий  критерій для віднесення активів  до малоцінних та швидкозношуваних предметів  та часовий у поєднанні з вартісним  для віднесення активів до малоцінних необоротних матеріальних активів.

     За  Планом рахунків це питання регулює  Інструкція №291. Вона разом з Планом рахунків застосовується у 2000 році з  дати, визначеної розпорядчим документом керівника підприємства, організації. Саме з цієї дати для підприємства втрачають чинність інші нормативні документи Міністерства фінансів України  з питань бухгалтерського обліку, що містять кореспонденцію рахунків бухгалтерського обліку.

     Залишки МШП переносять відповідно до Методичних рекомендацій з перенесення сальдо рахунків і субрахунків Плану  рахунків бухгалтерського обліку виробничо-господарської  діяльності об'єднань, підприємств  і організацій на рахунки і  субрахунки Плану рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов'язань  і господарських операцій підприємств  і організацій, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291 (додаток до листа Міністерства фінансів України від 04.02.2000 р. №18-424).

     Державна  податкова адміністрація України  та Комітет Верховної Ради України  з питань фінансів і банківської  діяльності свою думку щодо податкового  обліку МШП висловили в листі  від 12.01.2001 р. № 286/7/15-1117 (надрукований у "Документах для роботи" №5/2001). У ньому вони стверджують, що у  податковому обліку витрати на придбання  МШП обліковуються як витрати  на придбання матеріальних активів  за правилами, встановленими підпунктом 5.2.1 п. 5.2 та п. 5.9 ст. 5 Закону України  від 28.12.94 р. №334-94ВР "Про оподаткування  прибутку підприємств" (у редакції від 22.05.97 р. №283/97-ВР, далі - Закон), з відображенням їх балансової вартості у відомості про балансову вартість матеріальних ресурсів і малоцінних предметів.