Організація облікового процесу на підприємстві

     Видача  грошових коштів на придбання спецодягу  не дозволяється, але передбачена  компенсація витрат працівнику на придбання  спецодягу, якщо встановлений нормами  термін видачі його було порушено і  працівник був змушений придбати спецодяг за власні кошти. З урахуванням  специфіки виробництва, вимог технологічних  процесів за рішенням трудового колективу  або за узгодженням із профспілковим  органом підприємство може здійснювати  видачу таких предметів понад  передбачені норми.

     Згідно  з п-п. 4.3.14 Закону України «Про податок  з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІУ, вартість робочого одягу, взуття, обмундирування, засобів індивідуального  захисту, отриманих платником податків, який перебуває у трудових відносинах з роботодавцем, що їх надає, у тимчасове  користування за переліком і нормами, які щороку встановлюються КМУ, не включають  до складу місячного або річного  оподатковуваного доходу платника податків. Якщо фізична особа припиняє трудові  відносини з роботодавцем і не повертає взятих раніше і ще придатних  спецодягу, спецвзуття та засобів індивідуального  захисту, їх первинну вартість потрібно включити в доход такого працівника. При цьому об'єкт оподаткування  необхідно розрахувати за звичайними цінами (з ПДВ). Від такої суми внески до соціальних і пенсійного фондів не нараховують і не утримують.

     Запаси - це активи, які:

     - утримуються для подальшого продажу  за умов звичайної господарської  діяльності;

     - перебувають у процесі виробництва  з метою подальшого продажу  продукту виробництва;

     - активи, що утримуються для споживання  під час виробництва продукції,  виконання робіт та надання  послуг, а також управління підприємством, [23, c. 85].

     Запаси  призначені для виробництва продукції, надання послуг або для перепродажу  потягом короткого періоду часу, визнаються активом, якщо:

     - існує ймовірність того, що підприємство  отримає в майбутньому економічні  вигоди, пов’язані з їх використанням;

     - їх вартість може бути достовірно  визначена.

     Всі запаси поділяються на дві групи. 

       

     Рис 1.1 Класифікація запасів підприємства 

     Власні  запаси підприємства обліковуються  на балансових рахунках. До них відносяться:

     Виробничі запаси – це придбані або самостійно виготовлені запаси, які підлягають подальшій переробці на підприємстві або утримуються для іншого поживання  в ході операційного циклу. Вони поділяються  на:

     - сировину- придбані або отримані  іншим чином (наприклад, вирощені, видобуті) продукти (матеріали), які  знаходяться у власності підприємства  і призначені для подальшої  переробки;

     - матеріали – придбані на стороні  оборотні ресурси, призначені  для використання у власному  виробництві як необхідний компонент  майбутнього продукту цього виробництва  або для обслуговування технологічного  процесу і управління. Матеріали  умовно можна поділити на основні  та допоміжні.

     Основні матеріали – це матеріали, які  становлять основу продукту виробництва.

     Допоміжні матеріали – матеріали, які використовують для обслуговування процесу виробництва  й управління.

     Цей поділ має умовний характер і  часто залежить лише від кількості  матеріалу, використаного на виробництво  різних видів продукції.

     До  групи допоміжних матеріалів у зв’язку  з особливістю використання окремо виділяють паливо, тару й тарні  матеріали, запасні частини.

     Напівфабрикати  – це сировина і матеріали, які  пройшли певні стадії обробки, але  ще не є готовою продукцією. У  виготовленні продукції вони виконують  таку ж роль, як і основні матеріали, тобто утворюють її матеріальну  основу.

     Купівельні  напівфабрикати та комплектуючі вироби – придбані на стороні оборотні матеріальні активи, призначені для  використання у власному виробництві  як матеріальна основа або необхідний додаток до матеріальної складової  майбутнього продукту цього виробництва.

     Паливо  виділяють у окрему групу з  огляду на його велике економічне значення та специфіку використання. Паливо поділяють на технологічне, моторне (пальне) і господарське (на опалення).

     Тара  – оборотні матеріальні активи, призначені для транспортування, зберігання і продажу продукції.

     Тарні матеріали – оборотні матеріальні  активи, призначені для виготовлення і ремонту тари.

     Будівельні  матеріали – матеріальні активи, призначені для використання у капітальному будівництві об’єктів, що зводяться  господарським або підрядним  способом.

     Матеріали, передані в переробку – оборотні матеріальні активи, тимчасово передані на безоплатній основі підприємством-власником  суб’єктам-переробникам для доведення  її до стану, придатного для використання підприємством-власником у власних  цілях.

     Запасні частини – оборотні матеріальні  активи, призначені для використання під час проведення ремонту, реконструкції, модернізації, обладнання і машин (в  тому числі транспортних засобів), ремонту  обладнання і машин за замовленнями сторонніх осіб і для використання з метою гарантійного ремонту  таких засобів.

     Матеріали сільськогосподарського призначення  – виробничі запаси сільськогосподарського підприємства або підприємства, що займається вирощуванням продукції  сільського господарства в межах  своєї звичайної діяльності.

     - комплектуючі вироби, покупні напівфабрикати  та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва  продукції, виконання робіт, надання  послуг, обслуговування виробництва  та адміністративних потреб;

     - малоцінні та швидкозношувані  предмети, що використовуються протягом  не більше одного року або  нормального операційного циклу,  якщо він більше одного року.

     Незавершене виробництво виступає у вигляді  незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів.

     Зворотні  відходи виробництва – це залишки, що утворились в процесі переробки  сировини і матеріалів, та які повністю або частково втратили споживчі якості (тирса, стружка).

     Тварини на вирощувані та відгодівлі – це дорослі  тварини на відгодівлі і в на гулі, тварини, вибракувані з основного  стада та прийняті від населення  для реалізації, молодняк тварин, птиці, звірі, кролі та сім ї бджіл.

     Брак  – це продукція, напівфабрикати, деталі, вузли і роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані  лише після додаткових витрат та виправлення.

     Під напівфабрикатом розуміють продукт  окремих технологічних фаз (переробок, цехів, дільниць, бригад), який повинен  пройти ще одну або декілька технологічних  фаз обробки, перш ніж стати готовою  продукцією.

     Готова  продукція – це продукція, яка  пройшла обробку, випробування, приймання, укомплектована згідно з умовами  договорів із замовниками, відповідає технічним умовам і стандартам.

     Під товаром розуміють матеріальну  або нематеріальну власність, яка  реалізується на ринку. Товаром можуть бути продукти як фізичної так і  розумової праці, результат послуги, сама здатність до праці, земля та її надра – все, що має споживчу та продажну вартість і може обмінюватися на інший товар (гроші) власником  цієї споживчої вартості.

     Запаси, які не є власністю підприємства, обліковуються поза балансом і до запасів підприємства, у якого  вони знаходяться, не включаються, [22, c. 350]. До них відносяться матеріали і матеріальні цінності.

     Матеріали, прийняті для переробки – давальницька сировина, яка не оплачується одержувачем  і залишається власністю замовника.

     Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні – матеріальні цінності, як реалізовані  підприємством і право власності  на які перейшло покупцю, але за умовами  договору вони знаходяться на відповідальному  зберіганні у підприємства-продавця. Крім того, сюди включаються матеріальні  цінності:

• отримані підприємством від постачальника, але не сплачені і заборонені до витрачання;
• одержані надміру, ніж у видаткових документах постачальників;
• на які є відмова від акцепту розрахункових документів постачальників.

     Товари  на комісії – це товари, одержані в межах договорів комісії, поруки та інших цивільно-правових договорів, що уповноважують підприємство здійснювати  продаж товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари.

     Договір комісії передбачає, що комітент доставляє  товари посереднику, який діє як комісіонер, намагаючись продати товари. Товари відносять до запасів комітента, тому що комісіонер не купує товар. Комісіонер приймає на себе відповідальність за збереження товару, прийнятого на комісію. Після реалізації товару комісіонер передає власнику товару (комітенту) виручку за мінусом вкуазаних  у договорі комісії витрат і емісійних. Товари, які знаходяться на реалізації у комісіонера, включаються до запасів  – підприємства, яке передало товар  на комісію (комітента), а не до запасів  комісіонера.

     Облік запасів, які не є власністю підприємства і не можуть бути включені у його баланс, але знаходяться на підприємстві для перерробки, на комісії або  відповідальному зберіганні, ведеться на рахунку класу 0 „Позабалансові рахунки”.

     Виробничі запаси можна також класифікувати  за різними ознаками. Ця класифікація наведена в таблиці 1.2.

     Таблиця 1.2

     Характеристика  основних видів виробничих запасів