Облік заробітної плати у ТОВ "Дружба"

 

 

ВСТУП

        Праця працюючих є необхідною складовою частиною процесу виробництва,  споживання та розподілу створеного продукту. Участь працюючих в частці знов створеному матеріальному та духовному блазі висловлюється у вигляді заробітної плати, яка повинна відповідати кількості та якості затраченої ними праці.

Заробітна плата - є важливішим засобом підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту.

Збільшення  ефективності суспільної продуктивності обумовлено, на сам перед, збільшенням  виробництва та поліпшенням якості роботи.

Підприємство  самостійно, але відповідно до законодавства , установлює штатний розклад , форми і системи оплати праці, преміювання.   Урахування праці і заробітної плати - один із найважливіших і складних ділянок роботи, що потребують точних і оперативних даних, у яких відбивається зміна чисельності робітників, витрати робочого часу, категорії робітників, виробничих витрат.

Урахування праці і заробітної плати займає одне з центральних місць у всій системі урахування на підприємстві. Заробітна плата є основним джерелом прибутків робітників фірми, підприємства.

Трудові прибутки робітника визначаються його особистим трудовим внеском з  урахуванням кінцевих результатів  діяльності підприємства або фірми/ Мінімальний розмір оплати праці встановлюється законодавством. На сьогоднішній день, відповідно до Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року №1646-VI мінімальна заробітна плата з 1 квітня 2010 року складає 884,00 грн. Розмір загальної податкової соціальної пільги на 2010 рік для будь-якого платника становить — 434,50 грн. Підвищена податкова соціальна пільга на 2010 рік має розмір 651,75 грн та 869,00 грн. залежно від категорії пільговиків. Граничний розмір для застосування податкової соціальної пільги на 2010 рік становить — 1220,00 грн.

Необхідно створювати економічно достовірну та обгрунтовану інформацію про виконання  нормативів та динаміки показників про  працю, стеження за дотриманням співвідношення росту продуктивності праці та заробітної плати, за зменшенням невиробничих витрат скритих та явних збитків робочого часу, стимулювання праці на підприємстві.

На основі цієї інформації здійснюється контроль за виконанням робочого часу на підприємстві, впровадження прогресивних методів  праці, дотриманням правильного  співвідношення між ростом продуктивності праці та заробітної плати.

На підприємстві облік чисельності робітників та службовців, їх заробітної плати є  документальним, достовірним та однаковим  у всіх галузях господарювання. Робітники  реалізують право на працю шляхом заключення трудового договору на підприємстві у відповідності з Законом  України конкретизуючи права  та обов’’язки робітників, а також оплата за працю, відрахування у фонди, розрахунок прибуткового податку.

У зв’’язку з цим на підприємстві організується оперативний та бухгалтерський облік праці та її оплата.

Для того, щоб виконувати задачі, які стоять перед обліком, на підприємстві створені:

- контроль  за чисельністю персоналу та  використанням робочого часу;

- правильність документального оформлення виробки робочих та службовців;

- своєчасне  нарахування заробітної плати  та допомог, а також їх видача;

- своєчасне  утримання сум податків та  перерахування їх до бюджету;

На сьогоднішній день складність ситуації, яка склалася з питання розрахунків з працюючими, пояснює актуальність вибраної теми.

Метою даної  курсової роботи є висвітлення реального  стану обліку праці та її оплати в ТОВ “Дружба”, а також вказати на недоліки в організації обліку праці та її оплати в ТОВ “Дружба” і шляхи їх усунення.

РОЗДІЛ 1

ЗАКОНОДАВЧО – НОРМАТИВНІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ  ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ ЗА ВИПЛАТАМИ  ПРАЦІВНИКАМ

1.1. Законодавчо-нормативні аспекти  обліку розрахунків за виплатами працівникам

У процесі виробництва споживається жива та уречевлена праця. Уречевлена праця втілена в засоби виробництва (будівлі, машини, сировину, добрива, пальне, запасні частини тощо), які переносять свою вартість на вироблений продукт. Жива праця створює нову вартість, частина якої споживається самими працівниками і одержується у формі оплати праці. Питання оплати праці регулюється  основними нормативними документами: Кодексом законів України про  працю, Законом України “Про оплату праці” від 24.03.1995р. № 108/95-ВР, зі змінами і доповненнями; “Порядок обчислення заробітної плати”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100, зі змінами і доповненнями; Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 11.12.1995 року № 323; Декретом Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.1992р. № 13-92 зі змінами і доповненнями; Законом України “Про відпустки” від 15.11.1996р. Нарахування, виплата та облік праці мають проводитися згідно з чинним законодавством, нормативними та інструктивними матеріалами, які регулюють трудові відносини.

Законом України “Про оплату праці” визначено, що заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Завданнями обліку праці та її оплати є: 

точне і своєчасне документальне оформлення даних про обсяг виконаних  робіт, одержаної продукції і  нарахованої оплати праці відповідно до кількості та якості затраченої праці;

правильне нарахування оплати праці кожному  працівникові відповідно до діючих положень;

• дотримання порядку розподілу оплати праці по об’єктах бухгалтерського обліку;
• повний і своєчасний розрахунок з працівниками по оплаті праці;
• своєчасне складання та подання бухгалтерської і статистичної звітності по оплаті праці.

Забезпечуючи  виконання зазначених завдань, бухгалтерський облік праці має великий вплив  на трудову дисципліну. Правильний облік мобілізує працівників  на виконання робіт і пошук  резервів підвищення ефективності виробництва.

Кодекс законів України про працю затверджується Законом N 322-VIII (322а-08) від 10.12.71 ВВР (1971, додаток до N50, ст. 375), визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці. Також регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий  рівень умов праці, всемірну охорону  трудових прав працівників.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 “Виплати працівникам” затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28 жовтня 2003 року N 601. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2003 року  N 1025/8346.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 “Виплати працівникам” визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати ( у грошовій і не грошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності.

Норми Положення (стандарту) 26 застосовуються роботодавцями  – підприємствами, організаціями, іншими юридичними особами (далі – підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Умови роботи за сумісництвом регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року № 245 “Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій” (ЗП України, 1993, № 9, ст. 184) і Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мінюсту і Мінфіну України від 28 червня 1993 року № 43 (Людина і праця: Інформ. бюл. Мінпраці України, 1993, № 8).

Питання про відпустки регулюються Конституцією України, Законом України від 15 листопада 1996 року “Про відпустки” (ВВР, 1997, № 2, ст. 4), Кодексом законів про працю України, Законом України “Про внесення змін, що стосуються відпусток до Кодексу законів про працю України”, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Справляння  збору до Пенсійного фонду України  регламентується:

• Законом України “Про збір на обов’язкове пенсійне страхування” від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (зі змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 03.12.1997 р. № 680/97-ВР, від 15.01.1998 р. № 25/98-ВР, від 24.07.1998 р. №64-ХІV, від 22/10/1998 р. № 208- ХІV);
• Інструкцією “Про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України“, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 03.06.1999 р. № 4-6.

         Перелік видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.1998 р. № 697 “Про затвердження Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій”.

Збір  до Пенсійного фонду не нараховується:

• вихідну допомогу в разі припинення трудового договору;
• компенсацію за невикористану відпустку;
• добові на відрядження у межах норм, установлених законодавством, і виплати замість добових;
• вартість виданого спецодягу (крім форменого одягу), спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, мийних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;
• суми відшкодування витрат та інших компенсацій у зв’язку з проведенням, прийманням або направленням робітників і службовців на роботу в іншу місцевість;
• доплата і надбавки до заробітної плати замість добових у випадках, коли постійна робота проходить у дорозі, має роз’їзний характер або пов’язана зі  службовими поїздками у межах обслуговуваних дільниць;
• заробітну плату за дні роботи без винагороди за працю (суботники, недільники тощо), яка перераховується до бюджету або на благодійні цілі;
• суми відшкодування збитку, заподіяного працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаними з виконанням ним трудових обов’язків;
• доходи громадян від володіння корпоративними правами (отриманими дивідендами);
• компенсаційні виплати, що виплачуються громадянам згідно з Законом № 796/91;
• допомога сім’ям з дітьми, яка виплачується згідно з Законом України від 21.11.1992 р. № 2811 “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, зі змінами;
• різні види допомоги по соціальному страхуванню, що виплачуються за рахунок Фонду соціального страхування України (крім допомоги з тимчасової непрацездатності);
• Державні премії України в галузі науки і техніки, Державні премії України Імені Тараса Григоровича Шевченка, іменні премії, що присуджуються  Національною академією наук України і галузевими академіями наук, премії Міністерства культури і мистецтва.

Справляння збору до Фонду соціального  страхування сплачується на підставі:

• Законом України “Про збір на обов’язкове пенсійне страхування” від 26.06.1997 р. № 402/97-ВР (зі змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 03.12.1997 р. № 686/97-ВР, від 30.12.1997 р. № 800/97-ВР, від 15.01.1998. р. № 25/98-ВР);
• Інструкції “Про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування України” від 26.08.1999 р. № 11;
• Порядку справляння збору на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття, затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 03.11.1997 р. № 4.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Теоретичні аспекти обліку  розрахунків за виплатами працівникам.

Заробітна плата - частина національного доходу, яка предназначена для особистої потреби робітників та службовців. Заробітна плата - є одним з елементів виробничих витрат підприємства.

Під словом система слід розуміти сукупність принципів. які служать  основою любого вчення. По відношенню до оплати праці система включає  два напрямки : організацію праці  та нарахування заробітної плати. Перше  пов’’язане з обліком відпрацьованого часу. а друге - з кількістю виконаної роботи. Тому система оплати праці розподіляється на дві форми : погодинна  та відрядна, а вони в свою чергу мають різновидності.

Відрядна оплата праці - система заробітної плати, при якій заробіток залежить від обсягів виконаної роботи, потребує якості. Відрядна оплата праці має два різновиди : пряма відрядна та відрядно-преміальна. Різновид відрядної форми оплати праці є відрядно-прогресивна та акордна форми.

При прямій відрядній формі оплати праця  працівника винагороджується по відрядних  розцінках за одиницю обігу незалежно  від рівня виконаних норм виробки.  Заробіток визначається помноженням обсягу якісно виконаних робіт на відрядну розцінку.

Непряма відрядна система праці – застосовується для оплати праці допоміжних робітників (підсобників) .Заробітна плата підсобників залежить  від результатів роботи основних робітників, яких вони обслуговують.

Відрядна  заробітна плата може бути індивідуальною та груповою (бригадною). При останній заробітна плата за виконані роботи розподіляється між членами бригади  пропорційно розрядах робітників та кількості відпрацьованих ними годин.

Акордна оплата праці - одна з форм заробітної плати, яка є різновидністю відрядної заробітної плати. Акордна заробітна плата нараховується на весь встановлений (узгоджений) обсяг робіт. Існує також акордно-преміальна оплата праці, при якій виплачуються премії за досягненні показники в роботі.