Облік малих підприємств

     Показники, що відображені в рядках 1-9, заповнюються у графах 3-6 за кварталами зі збереженням  даних за минулі звітні періоди. В  графі 7 відображається сума показників, що наведені в графах 3-6.

     У нижній частині Розрахунку за результатами камеральної перевірки службова особа ДПІ робить позначення про наявність або відсутність порушень (помилок) і в разі виявлення порушень складає відповідний акт.

     Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання та сплати єдиного податку, відповідно до Закону №2181.

           ТОВ МВП «БСС-сервіс», і зокрема його керівника – Українець Юрія Миколайовича, 19.11.1997 року було взято на облік у ДПІ у Макарівському районі, про що йдеться в Довідці про взяття на облік платника податків (Додаток Ж).

     Досліджуване  підприємство має також Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, видане ДПІ у Макарівському районі (Додаток З). Це Свідоцтво свідчить про те, що кожного місяця (звітного періоду) ТОВ МВП «БСС-сервіс» заповнює і подає до цих органів (ДПІ) Податкову декларацію з ПДВ (Додаток И).

     У зв’язку  з прийнятим керівництвом рішенням про перехід на спрощену систему оподаткування з 01.01.2010 року була подана до ДПІ у Макарівському  районі Заява про видачу Свідоцтва про право сплати єдиного податку, де зазначена обрана ставка – 6%.  В заяві також вказані відомості про розрахункові (поточні) рахунки в установах банків, наведена середньооблікова чисельність працюючих на даному підприємстві на дату подання заяви – 10 чоловік, та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), майна, основних фондів за рік, що становить 957 тис. грн., що доводить право даного підприємства на перехід до сплати єдиного податку згідно з Указом Президента (Додаток І).

     На  підставі поданої Заяви ТОВ МВП  «БСС-сервіс» було видано Свідоцтво про право сплати ним єдиного податку у 2010 році за вказаною ставкою – 6% (Додаток К).

     Оскільки  ТОВ МВП «БСС-сервіс» знаходиться  на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, то воно зобов’язане вести Книгу обліку доходів і витрат, що і робить (Додаток Л). Протягом останніх років дана Книга заповнюється бухгалтером і в електронному вигляді (Додаток М), що значно спрощує розрахунки та запобігає виникненню помилок.

     На  підставі даних Книги обліку доходів і витрат щоквартально робиться Розрахунок сплати єдиного податку (Додаток Н), який подається до місцевої ДПІ, а також платіжне доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

     Механізм розрахунку єдиного податку на досліджуваному підприємстві наведений на прикладі при реалізації основного засобу у Бухгалтерській довідці (Додаток О).

5.«Вузькі місця» системи обліку і оподаткування малих підприємств та шляхи їх усунення.

     Спрощена  система обліку, звітності і оподаткування  є досить популярною серед населення  України. Так, сьогодні понад 40 % від  загальної кількості суб'єктів  малого підприємництва обрали спрощену систему. З 1999 по 2008 рік кількість  платників єдиного податку збільшилась майже в 12 разів (з 94,7 тис. осіб до 1114 тис. осіб), а надходження до бюджету від сплати єдиного податку зросли у 29 разів (з 116,6 млн. грн. до 3703,7 млн. грн.). Суб'єкти-«спрощенці» забезпечили роботою 1,5 млн. громадян [20].

     Практичний досвід застосування цієї системи дає достатньо підстав говорити про позитивний вплив цього режиму оподаткування на сектор малого бізнесу, що дозволяє максимально спростити облік і контроль за діяльністю суб'єктів підприємництва і забезпечує стабільні надходження в бюджет.

     Основною  перевагою використання спрощеної системи оподаткування для платників податків є звільнення їх від сплати багатьох податків, зборів і внесків до фондів соціального страхування. Це головна перевага. Єдинники дійсно звільняються від доволі значної кількості податків і зборів (див. Табл1.1). Однак, хоча і суттєвою перевагою спрощеної системи оподаткування є зменшення податкового тиску на представників малого та середнього бізнесу, можна сказати, що спрощена система не повністю вирішила питання про усунення тіньової економіки малого та середнього бізнесу.

     Незважаючи  на те, що підприємство не отримує великих  прибутків, воно своїм переходом  на спрощену систему оподаткування  страхує себе від численних перевірок, непорозумінь та штрафів (виходячи з Закону №727 «Про спрощену систему обліку і звітності»), які, на жаль, так часто зустрічаються на практиці.

     Також спрощена система оподаткування  обліку та звітності дозволяє невеликому підприємству зменшити чисельність штату бухгалтерії і завдяки цьому підняти свою рентабельність через зменшення витрат на оплату праці [21].

     Одним із найсуттєвіших недоліків був і залишається по цей час елемент подвійного оподаткування в спрощеній системі за ставкою єдиного податку 6% при умові сплати ПДВ. Справа в тому, що 6% податку береться з суми виручки включаючи ПДВ, яке надходить від покупців, а це економічно не правильно. По логіці речей не розумно накладати податок на податок – це абсурд, але так є. І залишається тільки здогадуватися чому наші можновладці вперто не помічають цього, і залишається тільки чекати – чекати на кращі зміни.

     У пресі, у колі фахівців, що вивчають бізнес, у середовищі підприємців  фігурує перелік, в якому близько  двох десятків причин, що перешкоджають взагалі розвитку підприємництва в Україні. Серед них — недосконалі закони і правила, котрі часто змінюються; надмірні податки; вузькість джерел фінансування; нерівні можливості конкурувати з великим номенклатурним бізнесом; корупція і рекет; відсутність підтримки чи ж перешкоджання з боку держави (його органів); нерозвиненість інфраструктури (банки, зв'язок, інформація і т.п.); професійна непідготовленість самих підприємців і т.д.

     Труднощі  з реєстрацією  під час відкриття  власної справи — посідають у списках проблем останнє місце. Це аж ніяк не означає, що проблеми немає чи що вона незначна. Так, Східна Європа та Середня Азія лідирують серед інших країн світу за кількістю реформ законодавства у сфері регулювання підприємницької діяльності. Про це йдеться у звіті "Ведення бізнесу – 2008", який підготували фахівці Світового банку та Міжнародної фінансової корпорації. У документі зазначається, що реформи проводять понад 90% східноєвропейських та середньоазіатських країн.

     До  списку 25 перших країн за показником загальної простоти ведення бізнесу входять Сінгапур, Нова Зеландія, США, Гонконг, Данія, Велика Британія, Ірландія, Канада, Австралія, Норвегія, Ісландія, Японія, Таїланд, Фінляндія, Грузія, Саудівська Аравія, Швеція, Бахрейн, Бельгія, Малайзія, Швейцарія, Естонія, Корея, Маврикій та Німеччина. Україна – аж на 145 місці у списку, до якого загалом входить 181 держава. З цього приводу представник Світового банку у справах України, Білорусі та Молдови на прес-конференції якось зазначив: "Якщо Україна не рухатиметься, тоді як інші це робитимуть, то держава у підсумку програє конкуренцію за капітал. Це не означає, що Україна відступатиме назад. Просто вона рухається вперед повільніше, ніж інші країни" [22].

     Багато  підприємців серед проблем, що стримують  розвиток справи, виділяють недостатню власну підготовленість до бізнесу. Це і зрозуміло: адже сфера підготовки до підприємництва знаходиться в Україні в зародковому стані. Бізнесмени скаржаться на труднощі одержання інформації (довідок, консультацій). Відсутність літератури з бізнесу стосовно до наших реальних умов.

     Узагальнюючи, переваги і недоліки спрощеної системи  оподаткування, обліку і звітності  представлені у Таблиці 7.

Таблиця 7 .

Переваги  та недоліки спрощеної  системи оподаткування, обліку та звітності

     Виходячи  з вищесказаного, можна запропонувати такі шляхи реформування системи спрощеного оподаткування:

     - законодавче закріплення  спрощеної  системи оподаткування шляхом  прийняття спеціального закону  або окремої глави Податкового  кодексу;

     - здійснення індексації показника  єдиного податку та обсягу виручки від реалізації продукції з урахуванням рівня інфляції за період з 1998 по 2009 рр.;

     - передбачення можливості щорічного  збільшення ліміту обсягу виручки  та розміру ставок єдиного  податку на корегуючий коефіцієнт, який враховує зміну споживчих цін в країні за попередній календарний рік;

     - застосування спрощених схем  справляння окремих податків (ПДВ,  податок на прибуток) для певних  галузей;

     - конкретизація кола платників,  на яких не поширюється спрощена  система оподаткування, обліку  та звітності.

     Для досягнення вище зазначених цілей та завдань  необхідно створити законодавчу  базу з питань оподаткування, яка  б найбільшою мірою враховувала  соціально-економічний та науково-технічний  розвиток нашої держави, створити такі податкові умови, які б сприяли розвитку малого та середнього бізнесу. Приділити особливу увагу створенню Податкового кодексу України.

Висновки

     Мале  підприємництво є багатогранним соціально-економічним явищем, в якому кожен з учасників, тобто безпосередньо підприємець або підприємство, має можливість знайти своє місце, а зовнішні учасники також отримують позитивні результати: держава — податки, збільшення ВВП та число робочих місць в реальній економіці, зменшення соціальної напруги, місцева влада — податки і голоси на виборах, економічні партнери — гнучких та динамічних партнерів з низькими накладними видатками.

     У зв’язку із цим державою проводиться  стимулювання і підтримка розвитку малого бізнесу в Україні шляхом виконання нею комплексу взаємопов’язаних організаційно-економічних заходів, серед яких є запровадження сплати єдиного податку, шляхом зменшення податкового тиску.

     Тож основний зміст спрощеної системи оподатковування, обліку і звітності, полягає в тому, що суб'єкт малого бізнесу, який сплачує єдиний податок, не є платником окремих видів податків і зборів, передбачених загальною системою оподаткування.

     Спрощена  система обліку, звітності і оподаткування  є досить популярною серед населення  України. Так, сьогодні понад 40 % від  загальної кількості суб'єктів малого підприємництва обрали спрощену систему. З 1999 по 2008 рік кількість платників єдиного податку збільшилась майже в 12 разів (з 94,7 тис. осіб до 1114 тис. осіб), а надходження до бюджету від сплати єдиного податку зросли у 29 разів (з 116,6 млн. грн. до 3703,7 млн. грн.).