Облік малих підприємств

       Не важко помітити, що порядок визначення виручки від реалізації у бухгалтерському та податковому обліку єдиннників не збігаються. Постає питання – як же правильно нарахувати єдиний податок: за бухгалтерською виручкою чи за податковою?

       Оскільки у бухгалтерському обліку всі податки, що сплачуються за рахунок коштів підприємства (у тому числі єдиний), визнаються витратами, та у даному випадку необхідно керуватись  п.7П(С)БО 16 “Витрати”, відповідно до якого витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого вони здійсненні. Це означає, що одночасно з нарахуванням доходу  за певний місяць (Кт рахунку 70) від суми цього доходу повинен бути нарахований і єдиний податок (Кт рахунку 641 субрахунок “Єдиний податок”), незважаючи на те що кошти від покупця ще не одержані.

     Ігнорування принципу відповідності доходів і витрат може призвести до значного перекручення звітності. Наприклад, підприємство відвантажувало продукцію протягом всього 2009 року, а оплату одержало тільки у січні 2010 року. Якщо нарахувати єдиний податок від всієї суми виручки, що надійшла, то витрати підприємства за січень будуть безпідставно завищені, а доходи за 2009 рік – занижені [17].

      А ось перерахування єдиного податку до бюджету рекомендуємо здійснювати відповідно до даних Розрахунку суми єдиного податку, тобто від реально одержаної виручки, визначеної на підставі Книги обліку доходів і витрат.

      Деякі спеціалісти рекомендують використовувати інший варіант – відкрити в обліку єдиного податку два субрахунки: “Єдиний податок, термін сплати якого не настав” і “Єдиний податок, термін сплати якого настав”. По мірі надходження виручки за продукцію (товари, роботи, послуги) ці субрахунки будуть кореспондуватись між собою і закриватися. Однак відбудеться це не автоматично, як у першому випадку. Бухгалтеру необхідно буде відслідити період відвантаження продукції, за яку надійшли кошти, і відповідно до цього  закривати субрахунки з обліку єдиного податку [19].

      На рахунок обліку витрат зі сплати єдиного податку Інструкція №291  чіткої вказівки не дає, тому бухгалтерам доводиться розбиратись самостійно, на свій розсуд.

     Єдиний податок є специфічним податком, оскільки об’єднує податки і збори, які підприємство - платник  податку на прибуток  відображає по дебету рахунків:

   -23 “Виробництво” (наприклад, нарахування  на соціальне страхування із заробітку виробничих робітників);

   -84 “Інші операційні витрати” (наприклад  комунальний податок);

   -85 “Інші витрати” (податок на  прибуток).

     На мою думку, єдиний податок доцільно обліковувати на окремому субрахунку рахунка 84 або 85. У цьому випадку бухгалтеру не доведеться вичленовувань суму нарахованого єдиного податку із загальної суми витрат при заповненні форми № 2-м.

Економічна  доцільність спрощеної  системи оподаткування

     При ставці єдиного податку 6% можна здійснити  конкретний розрахунок меж мінімізації відволікання коштів на сплату податків.

      Для проведення порівняльного аналізу необхідно врахувати, що єдиний податок у розмірі 6% обчислюється від виручки, за винятком акцизного збору, тобто виручка від реалізації містить у собі суми ПДВ.

     Для виробничих підприємств — платників ПДВ про безумовну доцільність переходу на нову систему можна говорити за умови, що рентабельність становить більше 25%. У цьому випадку загальна сума сплачуваних податків вища за єдиний податок навіть без врахування відрахувань на заробітну плату.

      За більш низького рівня рентабельності необхідно враховувати i розміри зарплати з відрахуваннями на неї. Зниження рентабельності без зміни питомої ваги зарплати, зменшення зарплати при незмінній рентабельності, зменшення обох показників — усі ці три варіанти призведуть до недоцільності застосування спрощеної системи оподаткування.

      Хоча  зустрічається і таке, що підприємства з меншим рівнем рентабельності реєструються на спрощену систему оподаткування. Це говорить про те, що спрощена система не повністю вирішила питання про усунення тіньової економіки малого та середнього бізнесу. Але навіть при такій постановці питання дане підприємство здійснює більші надходження в бюджет ніж при звичайній системі оподаткування. Незважаючи на те, що підприємство з меншим рівнем рентабельності і не отримує великих прибутків, воно своїм переходом на спрощену систему оподаткування страхує себе від численних  перевірок, непорозумінь та штрафів, які, на жаль, так часто зустрічаються на практиці.

      Як висновок, можна сказати наступне: перехід на спрощену систему оподаткування знизить податковий тягар тільки для високорентабельних промислових підприємств i торговельних підприємств, що працюють із високим відсотком націнки i високим рівнем рентабельності.

      Для єдиного податку за ставкою 10% розрахунок економічної ефективності зробити неможливо. Це пов’язано з тим, що неможливо оцінити «економію» за рахунок відсутності ПДВ, тому що можливі різні варіанти. Обираючи ставку 10%, необхідно врахувати, що неплатники ПДВ не мають податкового кредиту, а 10% сплачується з усієї виручки. Це може бути вигідно в таких випадках:

• при наданні високорентабельних послуг;
• при низько витратному виробництві з великою питомою вагою витрат на оплату праці;
• у громадському харчуванні за умови, що продукти закуповуються в неплатників ПДВ (наприклад, на ринку).

      У торговельній діяльності ставка 10% вигідна тільки при закупівлі товарів у неплатників ПДВ i при можливості встановлювати великий рівень націнки.

      Крім економічного ефекту, не варто забувати, що застосування ставки 10% звужує число потенційних покупців. Ними можуть бути в основному тільки неплатники ПДВ. Немає сенсу переходити на єдиний податок i в період інтенсивного розвитку: будівництва, придбання основних засобів, накопичення необхідних товарних запасів тощо [15].

      На закінчення ще раз зазначу: приймаючи рішення про перехід на спрощену систему, потрібно зважити всі «за» i «проти». 

Регістри  спрощеного податкового  обліку

     Основним  регістром податкового обліку для  підприємств, що застосовують спрощену систему оподатковування, обліку і  звітності, є Книга обліку доходів і витрат.

     Суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи, що застосовують спрощену систему оподатковування, обліку і звітності, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, де в хронологічній послідовності на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися в звітному періоді [12, с. 64].

     У графі 3 «Сума виторгу від реалізації продукції» відображається сума доходів, отриманих від виробництва і продажу продукції.

     У графі 4 «Сума виторгу від реалізації основних фондів» відображається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих основних фондів, та їхньою залишковою вартістю на момент продажу.

     У графі 5 «Позареалізаційні доходи та виторг від іншої реалізації» відображаються суми, фактично отримані суб'єктом підприємницької діяльності на поточний рахунок і в касу від інших операцій (фінансовий результат від продажу цінних паперів, МШП, матеріалів, палива, орендна плата, відсотки, грошові кошти, отримані у вигляді безповоротної фінансової допомоги, кредиторська заборгованість, стосовно якої минув термін позикової давнини, дивіденди).

     У графі 6 «Загальна сума виторгу та позареалізаційних доходів» відображаються усі надходження, що надійшли на поточний рахунок і в касу підприємства від продажу продукції, майна, включаючи основні фонди, що належать підприємству малого бізнесу і реалізовані в звітному періоді, позареалізаційні доходи і виторг від іншої реалізації.

     У графах 3, 4, 5, 6 не включаються до складу виторгу (доходу) суми акцизного збору.

     У графі 7 «Загальна сума витрат, здійснених у зв'язку з веденням господарської діяльності», відображається фактична сума витрат, проведених з поточного рахунка і каси підприємства, у зв'язку з продажем продукції, здійсненням фінансових операцій, а також від іншої діяльності.

     Суб'єкт  малого підприємництва щомісяця підводить  підсумки з 3 до 7 графи наростаючим підсумком з початку року.

     Книга обліку доходів і витрат повинна  бути прошнурована, і мати пронумеровані сторінки. На останній сторінці вказується кількість сторінок Книги, запис про це завіряється підписом керівника, печаткою суб'єкта малого підприємництва і печаткою органа державної податкової служби, де зареєстрований суб'єкт малого підприємництва.

     Якщо  сторінки в Книзі обліку доходів  і витрат закінчилися, то суб'єкт  малого підприємництва повинен завести  нову Книгу обліку доходів і витрат, при цьому дата першого запису в Книзі повинна приходитися  на день, наступний за останнім днем запису, зробленого в Книзі, що велася раніше.

За результатами господарської діяльності за звітний  період суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи надають в орган державної податкової служби до 20-го числа місяця, наступного за звітним періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, у випадку обрання ними єдиного податку за ставкою 6%, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення про сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

     Розрахунок  сплати податку на додану вартість здійснюється за формою й у порядку, визначеному для податкової декларації з податку на додану вартість.

     При наданні звітності в орган  державної податкової служби підприємства малого бізнесу повинні мати при собі Свідоцтво про право сплати єдиного податку.

     Відповідно  до порядку складання розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом  малого підприємництва, затвердженого  наказом Державної податкової адміністрації України від 20.04.2005 року № 145:

-  у рядку 1 «Середньооблікова чисельність працівників» відображається середньооблікова чисельність робітників для суб'єктів малого підприємництва, що визначається за методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіх працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами і за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів;

- у рядку 2 «Виторг від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору» відображається сума коштів, отриманих на поточний рахунок або в касу суб'єкта малого підприємництва;

-  у рядку 3 «Виторг від реалізації основних фондів» відображається виторг, отриманий суб'єктом малого підприємництва у випадку здійснення операцій із продажу основних фондів, що визначається як різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, і їхньою залишковою вартістю на момент продажу;

-  у рядку 4 «Усього виторг від реалізації» відображається загальна сума коштів, отриманих на поточний рахунок або в касу суб'єкта малого підприємництва з урахуванням коштів, отриманих від реалізації основних фондів;

-  у рядку 5 «Сума єдиного податку за ставкою ( )» відображається сума єдиного податку, яку необхідно сплатити не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним періодом, за ставкою, що самостійно обрана платником податку згідно з діючим законодавством України;

-  у рядку 6 «Внески, нараховані на суму дивідендів», відображається сума внесків, які платник єдиного податку зобов'язаний при виплаті дивідендів нараховувати і сплачувати в бюджет, у який зараховується єдиний податок за правилами, які встановлені статею 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства (зі змінами та доповненнями)»;

-  у рядку 7 «Сума самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів» відображається сума заниження податкового зобов'язання (+) або сума завищеного податкового зобов'язання (-), що самостійно нарахована платником єдиного податку у зв'язку з виправленням помилок;

-  у рядку 8 «Податкові зобов'язання до сплати» відображається сума податкового зобов'язання, яку необхідно сплатити платникові єдиного податку за звітний податковий період (рядок 5 + рядок 6 ± рядок 7);

-  у рядку 9 «Сума штрафу, самостійно нарахована платником податку у зв'язку з виправленням помилок», відображається сума штрафу, самостійно нарахованого платником єдиного податку відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».