Облік малих підприємств

     Об'єкт оподаткування податком - виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). При цьому виручкою від реалізації вважають суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). У випадку реалізації основних фондів виручкою вважають різницю між сумою, отриманою від реалізації основних засобів, та їх залишковою вартістю.

     Підприємства, які перейшли на спрощену систему  оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за операціями з реалізації, крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.

     Не  можуть перейти на спрощену систему оподаткування:

• довірчі товариства;
• страхові компанії;
• банки;
• ломбарди;
• фінансово-кредитні і небанківські фінансові установи;
• підприємства у сфері ігорного бізнесу;
• підприємства, які здійснюють обмін іноземної валюти;
• виробники, імпортери та експортери підакцизних товарів;
• підприємства, що здійснюють проведення лотерей (включаючи державні) і розіграшей з видачею грошових виграшів в готівковій або майновій формах;
• підприємства оптової та роздрібної торгівлі, що реалізують підакцизні товари або підакцизні паливно-мастильні матеріали;
• підприємства у сфері обертання дорогоцінних металів і коштовних каменів, що підлягає ліцензуванню;
• підприємства, що здійснюють сумісну діяльність;
• суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному капіталі яких частка внесків, що належать юридичним особам-засновникам і учасникам цих суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25%.

     Підприємство, яке перейшло на спрощену систему  оподаткування, самостійно обирає одну із ставок єдиного податку:

• 6% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору в разі сплати податку на додану вартість;
• 10% суми виручки від реалізації за вирахуванням акцизного збору, з включенням податку на додану вартість до складу єдиного податку.

     Таким чином, при використанні ставки єдиного  податку в розмірі 6% до суми виручки від реалізації повинні включатися суми ПДВ. Суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали таку ставку єдиного податку є і платниками ПДВ, сплачують цей податок відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість".

     Юридичні  особи, що обрали спосіб оподаткування за ставкою 10%, не є платниками ПДВ і не мають права виписувати податкові накладні й вказувати в них суми ПДВ. Операції з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) здійснюють без нарахування ПДВ. Якщо раніше до переходу на спрощену систему оподаткування за зазначеною ставкою, таке підприємство було платником податку на додану вартість, воно зобов'язане здати до податкових органів свідоцтво платника ПДВ і його копії.

     Для переходу на спрощену систему оподаткування  підприємство не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного періоду (кварталу), подає до органу податкової служби письмову заяву, в якій зазначає обрану ставку єдиного податку.

     Перехід на спрощену систему оподаткування  за єдиним податком можливий лише за умови сплати всіх встановлених податків і обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви.

     Орган податкової служби зобов'язаний протягом 10 днів безплатно  видати Свідоцтво про право сплати єдиного податку (надалі Свідоцтво) або надати письмову мотивовану відмову. Свідоцтво видають на рік.

     Новостворені  підприємства - суб'єкти малого підприємництва мають право стати платниками єдиного податку з того кварталу, у якому здійснена їх реєстрація.

     Суб'єкт  малого підприємництва може прийняти рішення про перехід на сплату єдиного податку не більше одного разу на рік [14, с. 128].

     За  результатами звітного періоду підприємство подає до 20 числа  місяця, що настає за звітним періодом, розрахунки про сплати єдиного податку, акцизного збору, розрахунок про сплату ПДВ (у разі обрання ним єдиного податку за ставкою 6%), а також платіжні доручення про сплату єдиного податку за звітний період.

     Основний  зміст спрощеної  системи оподатковування, обліку і звітності, полягає в тому, що суб'єкт малого бізнесу, який сплачує єдиний податок, не є платником окремих видів податків і зборів, передбачених загальною системою оподаткування.

     На  момент введення єдиного податку  передбачалося, що він буде замінювати 14 загальнодержавних та місцевих податків, зборів та обов'язкових платежів. Однак після численних змін та доповнень, внесених Верховною Радою України в чинне податкове законодавство, перелік таких податків, зборів і платежів значно скоротився. Детальніше це питання розглянуто в табл. 1.1.

     Дані  Табл. 1.1 свідчать про те, що кількість преференцій, які були надані Указом 727/746, скоротилася майже вдвічі. Особливо негативно впливає на стимулюючу функцію єдиного податку оновлення з 01.01.2005 року сплати внесків на обов'язкове державне соціальне та пенсійне страхування в повному обсязі (згідно з Законом України «Про державний бюджет на 2005 рік»). Розрахунки свідчать, що внаслідок цих змін податкове навантаження суб'єктів малого бізнесу зростає в 1,5-2 рази (залежно від відсотка витрат на оплату праці відносно виторгу). Такі зміни суттєво знижують привабливість спрощеної системи оподаткування.

     Суб'єкт  малого підприємництва - платник єдиного  податку - сплачує податки, збори  та обов'язкові платежі (табл. 1.2) [13, с.8].

Таблиця 1.1

Податки, збори та обов'язкові платежі, що не сплачуються юридичними особами, які застосовують спрощену систему

      оподаткування 

Таблиця 1.2.

  Податкові платежі платників єдиного податку

     Принцип  розподілу  сплачених  сум  єдиного  податку  досліджуваного підприємства  нічим не  відрізняється від розподілу цієї  суми, сплаченої будь-якою іншою юридичною особою, яка обрала  спрощену  систему оподаткування незалежно від обраної ставки  податку – 6%  чи  10%.

     Згідно Указу Президента України від 28  червня 1999 року №746/99  “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” – юридична особа сплачує єдиний  податок  щомісяця не  пізніше 20 числа наступного за звітнім місяця на окремий рахунок відділень Державного  Казначейства  України:

    -    до  держбюджету  України  – 20%

• до  місцевого  бюджету  України – 23%
• до  Пенсійного  фонду    України – 42%
• на  обов’язкове  соціальне  страхування – 11%
• до  Державного  фонду  сприяння  зайнятості – 4%,  для  відшкодування  витрат,  які  здійснюються  відповідно  до  законодавства  у  зв’язку  з  тимчасовою  непрацездатністю,  а  також  витрат  зумовлених  надходженням  та  похованням.

      Щодо  допомоги  з  тимчасової  непрацездатності [16],  то  питання оплати лікарняних листків урегульовано  постановою  Кабінету  Міністрів України від 30.08.2000 р.    № 1352. Для відшкодування витрат на оплату лікарняних листків платник єдиного податку звертається до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з заявою, яку підписують керівник i головний бухгалтер. Виконавчі дирекції перераховують на підставі заяви кошти в 10-денний термін. Довідка про використання отриманих коштів подається до виконавчої дирекції Фонду щокварталу до 12 числа наступного місяця. Форму довідки встановлено названою постановою.

      Обчислення i виплата допомоги за рахунок коштів соціального страхування здійснюються в загальновстановленому порядку.

      Джерелом коштів на оплату допомоги є надходження в розмірі 11% суми єдиного податку. Перерахування цих сум на рахунок Фонду соціального страхування здійснюють органи Державного казначейства.

      Як  відомо,  єдиний  податок,  що  підлягає  сплаті  до  бюджету,  обчислюється  із  сум  виручки  від  реалізації,  що  надійшла  на  розрахунковий  рахунок  або  до  каси  підприємства.  У  той же час у бухгалтерському обліку  доходом (виручкою) визнається не надходження грошей, а відвантаження продукції (товарів, робіт, послуг) – передача покупцеві всіх ризиків і вивід, пов’язаних з правом власності на продукцію (товар, інший актив).