Облік малих підприємств

3  — ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

4 — самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

     Створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів бухгалтерської звітності здійснюється відповідно до Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р № 88. В обов'язки керівника підприємства входить створення необхідних умов для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечення неухильного виконання всіма підрозділами, службами та працівниками вимог до порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

     Бухгалтерський  облік на підприємстві ведеться безпосередньо  з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

     Згідно  з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами, внесеними згідно із Законами №1707-111 (1707-14) від 11.05.2000 ВВР, №1807-111 (1807-14) від 08.06.2000 ВВР, 2000 № 38 ст 318 № 1829-ІИ (1829-14) від 22.06.2000) підприємство самостійно:

•  визначає облікову політику підприємства;

•  вибирає  форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

•  розробляє  систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

•  затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову  систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

•  може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності  підприємства.

      Облікова політика являє собою сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності. Її створення — дуже трудомісткий і відповідальний процес.

     Згідно  із П (С)БО № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» підприємство повинно висвітлювати вибрану облікову політику шляхом опису принципів оцінки статей звітності та методів обліку щодо окремих статей звітності. У відповідності до прийнятої облікової політики підприємство зобов'язане обліковувати свої аспекти та зобов'язання (Табл.2.1).

Таблиця 2.1

ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ І ЗМІНИ  ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА

 

     Облікова  політика на початку звітного року затверджується керівником наказом  по підприємству. На кожному підприємстві існують особливості, які необхідно передбачити в наказі, врахувати ті принципи, методи і процедури виконання, які характерні для діяльності відповідного підприємства.

     Підприємство  зобов'язане протягом поточного  року забезпечити дотримання прийнятої методології відображення окремих господарських операцій та оцінку майна відповідно до «Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні».

     Зміна методології бухгалтерського обліку на наступний рік повинна  бути   попереджена  пояснювальною запискою  річного бухгалтерського звіту.

     Форма бухгалтерського  обліку — це сполучення різних реєстрів аналітичного і синтетичного обліку, їх взаємозв'язок послідовність і способи ведення облікових записів з метою узагальнення і одержання звітності.

     Певне поєднання хронологічного та систематичного обліку, первинні форми зв'язку між обліковими регістрами, спосіб і техніка облікових залишків — все це визначає форму ведення бухгалтерського обліку. Причому форми реєстрів, порядок та послідовність записів в них, а також технічні засоби обліку є дуже різноманітними.

     У даний час на підприємствах та в організаціях застосовуються різні форми бухгалтерського обліку:

•  меморіально-ордерна;

•  журнально-ордерна;

•  комп'ютерна;

•  спрощена.

     Для малих підприємств характерне обмеження кількості господарських операцій, що здійснюють за місяць не більше 300 операцій, тому на практиці вони застосовують спрощену форму бухгалтерського обліку.

     Виходячи  з потреб виробництва і управління, мале підприємство може пристосовувати регістри бухгалтерського обліку відповідно до специфіки своєї роботи з дотриманням таких вимог:

•  одна методологічна основа (принципи подвійного запису);

•  взаємозв'язок даних аналітичного і синтетичного обліку;

•  суцільне відображення усіх господарських операцій в регістрах обліку на підставі первинних облікових документів;

•  нагромадження  і систематизація даних первинних  документів в розрізі показників, необхідних для управління і контролю за господарською діяльністю підприємства та звітності [10, с.9].

     У відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впровадження оброблених даних на підприємстві первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

     Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах аналітичного та синтетичного обліку шляхом подвійного запису їх на двох взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичного обліку повинні відповідати даним синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

     Первинні  і зведені документи та регістри обліку повинні мати обов'язкові реквізити (назва документів, дата, місце складання, назва підприємства, зміст операції, одиниця виміру, підписи відповідальних посадових осіб).

     Тож малі підприємства повинні використовувати типові первинні документи бухгалтерського обліку. В той же час треба мати на увазі, що громіздкість обліку і його трудомісткість зумовлені насамперед величезною кількістю первинних документів. Так, типовий перелік первинної документації для підприємств передбачає 65 форм бухгалтерських документів, не враховуючи потрібних для оперативно-технічного обліку. Якщо врахувати, що більшість із них разового використання (тобто вони використовуються для запису однієї чи кількох господарських операцій, які записують до документа одночасно), стає зрозумілим, що така методика організації первинного обліку на МП неприйнятна. Вихід може бути лише в застосуванні нагромаджу вальних документів, які дозволяють проводити записи однорідних господарських операцій в міру їх здійснення протягом місяця чи періоду виконання робіт.

     Усі господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах того періоду, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність даних несуть особи, що склали та підписали документи.

     Підприємство  вживає всіх необхідних заходів для  запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

     Первинні  документи та регістри бухгалтерського  обліку можуть бути вилучені у підприємства тільки за рішенням відповідальних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законом. Посадова особа підприємства має право в присутності представників органів, які здійснюють вилучення, зняти копії документів, що вилучаються, у порядку, встановленому законодавством.

     Отже, початковим етапом бухгалтерського обліку на підприємстві є суспільне документування усіх господарських операцій. Тільки бухгалтерський документ є письмовим доказом здійснення господарської операції. Для документування можуть застосовуватися типові міжвідомчі форми первинної облікової документації та відомчі форми.

     Наступним етапом обліку є:

• реєстрація відомостей, відображених в первинних облікових документах, в регістрах бухгалтерського обліку, що застосовуються;

•  складання бухгалтерської звітності;

•  використання даних бухгалтерських регістрів для одержання іншої інформації, яка необхідна для самого підприємства та зовнішніх користувачів [12, с.62].

     Спрощена  форма бухгалтерського обліку може застосовуватися за:

—простою формою;

—формою бухгалтерського обліку з використанням регістрів обліку майна підприємства.

     Просту  форму бухгалтерського  обліку застосовують підприємства, які здійснюють за місяць не більше 100 господарських операцій, не мають виробництва продукції і робіт, пов'язаних з великими матеріальними витратами. При цій формі реєстрації первинних облікових документів відображення операцій на рахунках, визначення собівартості продукції і фінансового результату ведеться в одному бухгалтерському регістрі — Книзі обліку господарських операцій за формою № К-1 «Книга обліку господарських операцій».

     Спрощена  форма обліку з використанням регістрів обліку майна підприємства застосовується підприємствами, що здійснюють на місяць понад 100 господарських операцій або виробляють продукцію, роботи та послуги, пов'язані зі значними матеріальними витратами.