Облік малих підприємств

     Таблиця 1.

     Основні показники діяльності малих підприємств  за видами економічної  діяльності у 2008 році (за даними ДКСУ)

вимушені переглядати свою виробничу і збутову діяльність. Ті фірми, які зуміли пристосуватися   вижили, інші   просто розорилися. Однак, розвиток малих підприємств при подоланні цієї кризи послужив важливим засобом для оздоровлення економіки. І пояснюється це передусім роллю і функціями, які малий бізнес виконує[16].

     Вперше  поняття «мале підприємство»  в українському законодавстві було визначено Законом «Про підприємства в Україні» [2] від 27.03.1991 року  № 887-ХІІ. Закон України «Про підприємництво» визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки.

     Згідно  з законом, підприємництво — це самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконання робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

     Стаття 2 закону визначає суб'єктів підприємницької діяльності (підприємців):

— громадяни  України, інших держав, особи без  громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності;

—  юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України «Про власність»;

—  об'єднання  юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про  розподіл продукції.

      Відповідно  до Господарського Кодексу України (стаття 63) [] підприємства залежно від кількості працюючих та  обсягу валового  доходу  від реалізації  продукції за  рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.

      Малими (незалежно    від    форми    власності)    визнаються 
підприємства,  в  яких  середньооблікова  чисельність працюючих за 
звітний (фінансовий) рік не перевищує  п'ятдесяти  осіб,  а  обсяг 
валового  доходу  від реалізації продукції (робіт,  послуг) за цей 
період не перевищує суми,  еквівалентної п'ятистам тисячам євро за 
середньорічним курсом НБУ щодо гривні.

     Указ  Президента України  «Про державну підтримку  малого підприємництва» від 12.05.98 №465/98 – перший крок до напрямку підтримки малого підприємництва в Україні. Цим документом вперше було введено поняття спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для малого підприємництва та регламентовані основні принципи такої форми оподаткування, котра передбачає стягнення єдиного податку замість переліку обов’язкових податків та зборів, встановлених законодавством [8, с.12].

     Одночасно  з  його  підписанням  Президент  України  направив  на  розгляд  до  Верховної  Ради  відповідний  законопроект.  У  зв’язку  з  прийняттям  Закону  №2063 «Про державну підтримку малого підприємництва»[3], який  набрав  чинності  22  листопада  2000  року,  умови  віднесення  до суб’єктів  малого  підприємництва  значно  змінилися  (з  цього  моменту  Указ  №456  втратив  чинність).  Отже,  розглянемо  їх  детальніше.

    Суб’єктами малого  підприємництва  є:

- фізичні особи,  зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності;

- юридичні   особи   -   суб'єкти   підприємницької діяльності будь-якої  організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова   чисельність   працюючих   за   звітний   період (календарний  рік)  не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу  не перевищує 70 млн гривень.

    Зміни,  що  торкнулися  юридичних  осіб,  заслуговують  на  особливу  увагу.  Так,  якщо  раніше  обсяг  виручки  від  реалізації  продукції  (робіт,  послуг)  таких  підприємств  не  повинен  був  перевищувати  1млн. грн.  за  календарний  рік  (виходячи  з  вимог  Указу  №456),  то  у  теперішній  час  обсяг  річного  валового  доходу  не  повинен  бути  більше  70 млн. грн.  З розширенням кола суб’єктів малого  підприємництва  внаслідок збільшення  граничного  обсягу  валового  доходу  з’явилися і додаткові  обмеження:  до суб’єктів  малого  підприємництва  не  відносяться:

-   ломбарди;

-   фінансово-кредитні і небанківські фінансові установи;

-   підприємства у сфері ігорного бізнесу;

-   підприємства, які здійснюють обмін іноземної валюти;

-   виробники, імпортери та експортери підакцизних товарів;

- підприємства, що здійснюють проведення лотерей (включаючи державні) і розіграшей з видачею грошових виграшів в готівковій або майновій формах;

-    підприємства оптової та роздрібної  торгівлі, що реалізують підакцизні товари або підакцизні паливно-мастильні матеріали;

-  підприємства у сфері обертання дорогоцінних металів і коштовних каменів, що підлягає ліцензуванню;

-   підприємства, що здійснюють сумісну діяльність.

   Незмінним  залишилося  обмеження  за  чисельністю  найманих  працівників – не  більш  50  осіб,  а  також  “невіднесення”  до суб’єктів  малого  підприємництва:

• довірчих  товариств;
• страхових  компаній;
• банків; 
• суб’єктів  підприємницької  діяльності,  більш  25%  статутного  фонду  яких  належить  юридичним  особам,  які  не  є суб’єктами  малого  підприємництва.

     Однак власникам підприємств, що є платниками єдиного податку, треба  стерегтися – Закон  №2063  не  є  законом  про  оподаткування.  Це  означає,  що  збільшення  обсягу  виручки (більше  1 млн. грн.),  а також обмеження для підприємств сфери  грального  бізнесу,  виробників  або  імпортерів  підакцизних  товарів  і  деякі  інші  не  повинні  застосовуватися  платниками  єдиного  податку.  Тільки  з  прийняттям  Закону  «Про  спрощену  систему  оподаткування»  і внесенням до  нього зазначених  змін  для суб’єктів  малого  підприємництва  можливі  податкові  наслідки [17].

     ТОВ МВП «БСС-сервіс» є об’єктом вивчення в «четвертій хвилі» розвитку теорії підприємницької функції з перенесенням акценту на управлінський аспект в аналізі дій його робітників, а отже, — з переходом на міждисциплінарний рівень аналізу його проблем.

     На  підприємстві працюють сильні, енергійні  люди, які люблять свою справу, прагнуть до успіху та професійного росту. Невеликий, але дружній колектив підприємства нараховує 10 осіб.

     ТОВ МВП «БСС-сервіс» є сумлінним  платником єдиного податку, який з розумінням ставиться до завдань, що стоять перед податковою службою, й гідно виконують свій громадський  обов’язок, наповнюючи державну скарбницю.

       Економічні партнери, зокрема корпорація НВО «Аеротехніка» та корпорація «Украерорух», мають в особі ТОВ МВП «БСС-сервіс» гнучкого та динамічного партнера з низькими накладними видатками. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Спрощена  форма обліку суб’єктів  малого бізнесу

 

     Успішне функціонування будь-якого підприємства, в тому числі і малого, забезпечення рентабельної діяльності в умовах ринкових взаємовідносин з партнерами з постачання виробничими ресурсами, реалізації виробленої продукції чи товарів, а також необхідність точних і своєчасних взаєморозрахунків з ними і фінансово-банківськими органами, вимагає організації в них чіткої системи бухгалтерського обліку, контролю і звітності.

     Виходячи  з цих вимог, бухгалтерський облік на малому підприємстві повинен бути організований так, щоб забезпечити:

• точні і повні дані про наявність основних і оборотних засобів, тобто будівель і споруд, транспортних засобів, обладнання, пального і мастил, запасних частин, малоцінних і швидкозношуваних предметів, сировини, інших матеріалів на будь-яку дату, а також про всі їх надходження і вибуття за кожний період часу;

•  своєчасність проведення розрахунків з постачальницькими підприємствами чи будь-якими іншими організаціями, біржами, окремими особами за придбані товарно-матеріальні цінності чи надані послуги і виконані роботи, а також за кредитами і податками;

• обґрунтоване і чітке відображення витрат виробництва у відповідності з "Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати";

• чіткий контроль за виконанням договірних зобов'язань щодо обсягів і строків реалізації виробленої продукції і товарів чи продуктів переробки, їх якості, правильності застосування реалізаційних цін, скидок і надбавок до них, повнотою оплати за реалізовану продукцію;

•  правильне визначення фінансових результатів;

•  обґрунтований розподіл прибутку на фонди нагромадження і споживання;

•  складання точної, повної та своєчасної податкової і фінансової звітності в передбачених обсягах;

• неперервний, суцільний і повний контроль за схоронністю активів підприємства.

     Матвіїв М.Я. та Хомин П.Я. [10, с.7] відзначають, що традиційна система організації бухгалтерського обліку на малих підприємствах неможлива, оскільки вона надто громіздка і трудомістка. Тому він повинен бути максимально скорочений і спрощений, оскільки, як правило, тут немає чисельного штату працівників, які б займались виключно веденням обліку.

Разом з тим скорочення і спрощення  обліку на малому підприємстві можливе  до певної межі, яка забезпечує виконання  його інформаційної і контрольної  функцій. У зв'язку з цим, поряд  із прагненням найменших витрат часу на його ведення, треба забезпечити діючі вимоги щодо його організації, визначені нормативними актами, які регулюють облік коштів, основних і оборотних засобів, розрахунків, витрат виробництва, наявності та руху продукції, реалізації товарів (робіт, послуг), визначення собівартості і результатів фінансово - господарської діяльності.

     Таким чином, на малих підприємствах, незалежно  від галузей виробництва, також  необхідно керуватись вимогами практично  всіх затверджених Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, а не тільки, як дехто вважає, П(С)БО 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва".

     До 01.01.2000 року бухгалтерський облік було регламентовано спеціальними нормативними документами, які вичерпно відповідали на всі питання малих підприємств стосовно його організації. Проте внаслідок надмірного узагальнення облікових регістрів та Плану рахунків визначення фінансового стану підприємство потребувало додаткових великих зусиль. Крім того, діюча тоді методика організації обліку значно стримувала здійснення аналітичної роботи.

     Реформування  бухгалтерського обліку та звітності, з одного боку, вирішило окремі проблеми, а з другого - визначило нові питання, насамперед - повернення обліку аналітичної  та управлінської функції, надання бухгалтеру значної свободи дій та, одночасно, збільшення його відповідальності.

     Тож з 2000 року СМП бухгалтерський (фінансовий) облік, в тому числі й ті, які  до 01.01.2000 р. вели бухгалтерський облік  в спрощеній формі, регламентований  «Вказівками про складання та порядок заповнення  облікових  регістрів  малими  підприємствами»,   затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 1996 р. № 112, ведуть у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1] від 16.07.99 р. №996 у обсязі, достатньому для складання фінансової звітності.

      Отже, з точки зору Михайлова М.Г., Полятикіна Л.І. та Славкова О.П. [12, с.52], бухгалтерський облік на підприємстві може здійснюватися різними формами його організації:

1 — бухгалтерською службою на чолі з головним бухгалтером;

2 — користуватися послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;