Облік, аналіз і концепції контролю основних засобів та матеріально – технічної бази підприємства

    Основні засоби класифікуються за їх функціональним призначенням, галузями економічної  діяльності, речовим характером, використанням, належністю і видами. За функціональним призначенням розрізняють виробничі основні засоби, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будівлі, споруди, силові машини й обладнання, робочі машини тощо, які використовуються у сфері матеріального виробництва) та невиробничі основні засоби, які не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва й призначені, в основному, для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб працівників (будівлі, споруди, обладнання), що використовуються у невиробничій сфері для задоволення побутових потреб працівників. Невиробничі основні засоби не є засобами праці, але вони також використовуються протягом тривалого часу, зберігаючи свою натуральну форму та поступово втрачаючи свою вартість у міру зношення. Таким чином, поняття «основні засоби» на практиці не співпадає з поняттям «засоби праці», так як до складу основних засобів входять і невиробничі засоби. 

    

 
 
 
 
 

 

       
 

    Рис. 1.1. Класифікація основних засобів

    За  речовим характером розрізняють інвентарні та неінвентарні основні засоби. До інвентарних відносять об'єкти, що мають речове вираження та підлягають перевірці, обміру, підрахунку в натурі; до неінвентарних - капітальні вкладення в земельні ділянки, лісові угіддя тощо (крім будинків і споруд).

    За  використанням основні засоби поділяються на діючі (всі основні засоби, що використовуються на підприємстві), недіючі (ті, що не використовуються в певний період часу в зв'язку з тимчасовою консервацією підприємства або окремих підрозділів) і запасні (різне устаткування, яке перебуває в резерві та призначене для заміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).

    Суттєве значення в обліку основних засобів  має їх поділ за ознакою належності на власні та орендовані.

    Крім  того, основні засоби групуються за галузями економічної діяльності (промисловість, сільське господарство, транспорт, зв'язок, будівництво тощо).

    Для цілей бухгалтерського обліку виділяють  основні засоби та інші необоротні матеріальні активи поділяються на окремі групи.

    Група основних засобів - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

    За  П(С)БО 7 Основні засоби виокремлюють такі групи основних засобів, однакових за технічними характеристиками, призначенням і способом використання:

1. земельні ділянки;
2. капітальні витрати на поліпшення земель;
3. будинки, споруди і передавальні пристрої;
4. машини та обладнання;
5. транспортні засоби;
6. інструменти, прилади, інвентар (меблі);
7. робоча і продуктивна худобу;
8. багаторічні насадження;
9. інші основні засоби.

    Головними завданнями обліку основних засобів  є:

- правильне і своєчасне відображення надходження, вибуття й переміщення основних засобів;

- контроль за їхньою наявністю та збереженням у місцях експлуатації;

- своєчасне й точне обчислення зносу (амортизації) основних засобів і правильне відображення його в обліку;

- визначення витрат на ремонт, а також контроль за раціональним використанням коштів, виділених з цією метою;

- виявлення об'єктів, які не використовуються;

- контроль за ефективністю використання, пошуки резервів підвищення ефективності роботи машин, обладнання та ін.;

- оперативне забезпечення керівництва підприємства необхідною інформацією про стан основних засобів через автоматизацію обліково-обчислювальних робіт на базі сучасних засобів обчислювальної техніки.

    Об'єктом  обліку основних засобів у бухгалтерському  обліку є закінчений пристрій з усім приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, або відокремлений комплекс конструктивно поєднаних предметів однакового чи різного призначення, які мають для обслуговування спільні пристрої, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожний із предметів може виконувати свої функції (а комплекс - певну роботу) лише у складі комплексу, а не самостійно.

    Облік основних засобів здійснюється в  натуральних і вартісних показниках. При оцінюванні основних засобів  у натуральній формі встановлюється кількість машин, їхня продуктивність, потужність, розмір виробничих площ. Кожний об’єкт основних засобів обчислюється в натуральних одиницях, які характеризують його певні параметри.

    Вартісні  показники основних засобів дають  змогу визначити загальну суму, знос, нарахувати амортизацію, розрахувати  собівартість продукції, рентабельність підприємства. Залежно від характеру, стану основних засобів, часу оцінювання розрізняють такі види достовірності  оцінки їх вартості: первісна (історична) собівартість; справедлива вартість; переоцінена вартість; залишкова  вартість; вартість, яка амортизується; ліквідаційна вартість (див. рис. 1.2).

      
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Рис. 1.2. Види оцінок основних засобів

    Придбанні (самостійно виготовленні) основні  засоби, згідно ст. 146.4 Податкового кодексу  України, зараховуються на баланс за первісною вартістю.

    Первісна  вартість – історична (фактична) собівартість основних засобів у сумі грошових коштів або справедливої вартості активів, сплачених 9переданих), витрачених для  придбання (створення) необоротних  активів, і яка складається з  таких витрат:

• суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно – монтажних робіт (без непрямих податків);
• реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням / отриманням прав на об’єкт основних засобів;
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику);
• витрати на страхування ризиків доставки основних засобів;
• витрати на транспортування, установлення, монтаж, налагодження основних засобів;
• фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;
• інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

    Під справедливою вартістю основного засобу розуміється вартість, яку може бути отримано в операціях обміну між  поінформованими, обізнаними, зацікавленими  і незалежними сторонами. Справедлива  оцінка основних засобів визначається згідно з П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств» таким чином:

• земля і будівлі: ринкова вартість;
• машини і обладнання: ринкова вартість, а в разі відсутності даних про ринкову вартість – відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінювання;
• інші основні засоби: також відновлювальна вартість.

    Як  ринкова вартість, можуть бути використані  дані про біржову вартість, дані прас – листів тощо. Таке твердження ґрунтується на принципі обачності, згідно з яким методом оцінки, що застосовується в бухгалтерському  обліку, мають запобігати завищенню  активів підприємства. Як відновлювальна вартість може виступати експертна оцінка, здійснена незалежними експертами.

    Залишкова (балансова) вартість визначається як різниця між первісною вартістю та сумою зносу.

    Ліквідаційна  вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їхнього корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних із продажем (ліквідацією). Ліквідаційна вартість використовується при розрахунку річної та місячної амортизації.

    Вартість, яка амортизується – первісна або переоцінена вартість основних засобів за вирахуванням їхньої ліквідаційної  вартості.

    Переоцінена вартість – вартість основних засобів  після їхнього переоцінювання. Вона відображається на рахунках бухгалтерського  обліку та у звітності як первісна вартість після проведення переоцінювання.

    Враховуючи  вищевикладений матеріал, ми можемо сказати, що основними завданнями обліку основних засобів є:

• визначення первісної вартості об’єктів основних засобів;
• відображення в обліку надходження та вибуття об’єктів та витрат на їх утримання та поліпшення;
• розкриття інформації про основні засоби у примітках до фінансової звітності.

    Таким чином, розвиток ринкових умов господарювання зумовлює важливість управління основними засобами підприємства. Основні засоби є важливою складовою майна підприємства: їх частка дозволяє оцінити рівень забезпеченості необхідними умовами для здійснення фінансової діяльності суб’єктом господарювання. Функціонування суб’єктів господарювання в умовах жорсткої конкуренції та економічної нестабільності актуальним ставить питання раціональності організації і методики обліку  основних засобів. 
 

    

2. Економіко – правовий аналіз нормативно –  правової бази та огляд спеціальної  літератури з теми  дослідження 

 

    Основою здійснення обліку, аналізу та контролю на підприємствах різних типів і організаційно-правових форм власності повинна стати нормативно-правова база. Вона призначена акумулювати всі інформаційні потоки, що забезпечують створення сприятливих умов господарювання.

    В Україні суб’єктами нормативного регулювання  бухгалтерського обліку та звітності  є Кабінет Міністрів, Міністерства органів Державного комітету статистики, Державна податкова служба, Національний банк та інші державні органи.

    Перехід України на міжнародні стандарти  бухгалтерського обліку потребує відповідних  змін у діючій в нашій країні системі  бухгалтерського обліку. У відповідній  мірі ці зміни стосуються і питання  обліку основних засобів. Важливою умовою успішного створення раціональної методології обліку основних засобів, яка б відповідала національним інтересам держави та інтересам  окремого підприємства, є врахування національних умов господарювання, чинників його досягнень у минулому, змін в економічному і соціальному  житті, глибоке вивчення зарубіжного  досвіду і використання багатьох фундаментальних положень, прийнятих  у країнах з розвиненою ринковою економікою.

    В цьому зв’язку особливого значення набувають теоретичні дослідження  побудови системи обліку, контролю та аналізу основних засобів, а саме розгляд нормативної бази України, яка на законодавчому рівні регулює дане питання. Результати економіко – правової та нормативної бази узагальнимо табл. 1.1.

    Таблиця 1.1

Економіко-правовий аналіз чинної нормативно- правової  бази  з обліку,  контролю та аналізу основних засобів підприємства