Методика аудиту розрахунків з покупцями та замовниками

    Факт  порушення вимог законодавчих та нормативно-правових актів підлягають спеціальній юридичній експертизі і є поза професійною компетенцією та знаннями аудитора. Рівень професійної підготовки аудитора, його досвід і знання господарської галузі діяльності клієнта і організації виробництва можуть дозволити йому зробити висновок тільки про те, що окремі факти діяльності підприємства, можливо, не відповідають вимогам законодавчих та нормативно-правових актів.

  Критеріями  під час аудиторської перевірки  правильності ведення бухгалтерського обліку розрахунків з покупцями та замовниками аудитори повинні обирати такі законодавчі та нормативні акти:

• Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня  1999 р.  № 996-XIV» (зі змінами та доповненнями);
• Закон України “Про аудиторську діяльність” затверджено Постановою Верховної Ради України від 22 квітня 1993 р. № 3125- ХІІ;
• Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затверджений приказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р.
• Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №2 “Баланс”, затверджений приказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р.
• Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №4 “Звіт про рух грошових коштів”, затверджений приказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р.
• Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №10 “ Дебіторська заборгованість ”, затверджений приказом Міністерства фінансів України №237 від 08.10.99 р.
• Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №11 “Зобов`язання”, затверджений приказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000р.
• Положення (стандарти)бухгалтерського обліку, затверджені відповідними наказами Мінфіну України: 15 «Дохід»; 16 «Витрати»;
• План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.99р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 892/4185 від 21.12.99р.)
• Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних цінностей, грошових коштів та документів, розрахунків, затверджена приказом Міністерства фінансів України №69 від 11.08.94 р. [ 15,с.174 ]

   Висновок: Таким чином в Україні створені законодавчі акти, на підставі яких здійснюється аудиторська діяльність в Україні. Аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок та надання інших аудиторських послуг. 

     1.3. Етапи проведення аудиту розрахунків з покупцями та замовниками 

     У ході здійснення аудиту виділяють відповідні етапи його проведення, а саме на початковому етапі здійснюється планування, реєстрація і контроль, аудитор досліджує і дає відповідну оцінку процедурам внутрішнього контролю на підприємстві.

     Оцінка  бухгалтерського обліку й аудиторського  ризику – завдання другого етапу. На третьому етапі з’ясовуються шляхи пошуку аудиторських доказів; тестування працівників внутрішнього контролю здійснюється на четвертому етапі.

       Скорочена і глибока перевірка операцій та процедури дослідження на суттєвість, огляд фінансової звітності здійснюються на п’ятому етапі, на шостому – оформлюються матеріали аудиту і складається аудиторський висновок.

         Значна увага приділяється перевірці  систем та інформації на виході, зокрема аудитор має впевнитись у функціонуванні системи реєстрації та обробки інформації та оцінити її адекватність як основи для складання фінансової звітності. Аудитор повинен також виконати аналіз фінансової звітності, який був би достатнім для формування думки щодо неї.

     Важливо скласти програму роботи аудитора, детально відобразивши в ній всі  етапи проведення аудиту з моменту  укладання договору на проведення аудиту до складання та підписання аудиторського  висновку. [ 16,с.258 ]

     Але при проведенні аудиту певних активів чи пасивів підприємства існують певні особливості щодо етапів їх проведення, а саме під час здійснення аудиту розрахунків з покупцями та замовниками виділяють такі етапи:

• Організаційний;
• Безпосередньо здійснення аудиту;
• Завершальний етап.

     В ході організаційного етапу аудиту розрахунків з покупцями та замовниками  відбувається процес укладання угоди  між аудиторською фірмою та підприємством-клієнтом, планування аудиторської перевірки  та визначення процедур, які повинні  проводитись на даному підприємстві з врахуванням попереднього тестування системи внутрішнього контролю розрахунків з покупцями та замовниками.

   В ході аудиту розрахунків з покупцями  та замовниками застосовуються прийоми  фактичного та документального контролю. При проведенні фактичного контролю здійснюється інвентаризація або звірка стану розрахунків з дебіторами.

   Обов'язковість  проведення інвентаризації розрахунків  з покупцями та замовниками передбачено  Інструкцією № 69 з метою підтвердження  достовірності даних бухгалтерського обліку і звітності. Загальний порядок проведення інвентаризації розрахунків викладено в пп. 11.11 п. 11 цієї Інструкції:

• усім дебіторам підприємства-кредитори передають виписки про їхню заборгованість, які пред'являються інвентаризаційній комісії для підтвердження реальності такої заборгованості. Дебітори зобов'язані протягом 10 днів від дня одержання виписки підтвердити заборгованість або заявити заперечення;
• на рахунках обліку розрахунків з покупцями та замовниками,  іншими дебіторами повинні залишатися лише узгоджені суми.

   У виняткових випадках, коли до закінчення звітного періоду розбіжності не усунуті або залишилися нез'ясованими, розрахунки з дебіторами відображаються кожною стороною у своєму балансі  в сумах, що випливають із записів  бухгалтерського обліку, і визнаються нею правильними. Зацікавлена сторона зобов'язана передати матеріали про розбіжності на вирішення відповідних органів.

     До  акта інвентаризації розрахунків додається  довідка про дебіторську заборгованість, за якою минув термін позовної давності, із зазначенням осіб, винних у простроченні терміну позовної давності дебіторської заборгованості. Також у довідці зазначаються найменування й адреси дебіторів , суми, причини, дати і підстави утворення заборгованості. [ 18,с.110-112 ]

     Відразу зазначимо, що вищевказані форми - Акт інвентаризації розрахунків з покупцями та замовниками та іншими дебіторами (форма № інв.-17) та довідка до нього (додаток до форми № інв.-17) затверджено постановою № 241. Акт складається інвентаризаційною комісією в одному примірнику, підписується її членами та головою і передається до бухгалтерії.

     Інвентаризація  дебіторської заборгованості, таким  чином, проводиться у вигляді  звіряння розрахунків. Контроль за станом розрахунків може здійснюватися  різними службами підприємства. Найчастіше цим займається бухгалтерія, тому що всі первинні документи (накладні, акти виконаних робіт (послуг), виписки банку тощо) слугують підставою для відображення операцій у бухгалтерському обліку. Функції звіряння розрахунків можуть також покладатись на менеджерів із збуту, що працюють з покупцями (замовниками). На підприємствах з великою кількістю контрагентів та із значними товарно-грошовими потоками у складі фінансово-економічної служби можуть бути відділи з контролю за дебіторською заборгованістю, які займаються проведенням звірянь розрахунків.

     Як  правило, звіряння розрахунків проводяться  не лише під час річної інвентаризації. У ході здійснення господарських  операцій (відвантаження й одержання  товарів, оплати тощо) виникає необхідність звірити наявні дані з даними контрагента. Тому обов'язковість, періодичність і порядок проведення звірянь рекомендується обумовлювати письмово під час укладання договору з контрагентами. До того ж це дасть змогу уникнути випадків, коли контрагенти відмовляються підписувати акти звірянь. [ 18,с.112 ]

       В процесі здійснення документального  контролю розрахунків з покупцями  та замовниками аудитором перевіряється  наявність всіх договорів, накладних,  рахунків-фактур тощо, що засвідчують  виникнення розрахункових відносин між підприємством та його дебіторами, їх дотримання вимогам чинного законодавства при оформленні, арифметична точність проведених в них розрахунків тощо також звіряються залишки по регістрах обліку, первинних документах та звітності, стан обліку резерву сумнівних боргів тощо. На даному етапі також необхідно:

1) встановити, чи не є відображена в балансі  заборгованість простроченою. Це  встановлюється співставленням  термінів розрахунків, вказаних  в договорах, рахунках-фактурах. Реальна картина наявності простроченої дебіторської заборгованості дає можливість більш чітко розрахувати економічні показники щодо визначення фінансового стану підприємства.

2) розглядається  дебіторської заборгованості по  яким минув термін позову. Термін  позову – 3 роки, тому спочатку треба встановити наявність дебіторської заборгованості, за якою минув термін позову. Це встановлюється шляхом співставлення дат розрахункових документів, договорів на відвантаження товарів, продукції з документами їх оплати. Після цього перевіряється правильність списання підприємством дебіторської заборгованості по якій минув термін позову. Згідно ст. 9, 8, 7 закону України “Про оподаткування прибутку” ця заборгованість повинна відноситись на збитки.

Далі  аудитор перевіряє дії обліковців щодо подальшого відображення в обліку списаної на збитки заборгованості. Не дивлячись, що дебіторської заборгованості зникає з активу балансу, але її необхідно обліковувати на позабалансовому рахунку 5 років.

3) розглядається  порядок обліку розрахунків, визначається реальна заборгованість, відображена в балансі.

     Для перевірки реальності заборгованості застосовують процедури: запити у дебіторів  щодо підтвердження заборгованості, отримання інформації від зовнішніх  і внутрішніх не залежних від бухгалтерії  джерел, вимагання проведення звірки заборгованості з контрагентами.

     Особливу  увагу аудитор повинен приділяти  розглядові питань, пов'язаних із списанням  заборгованості: причин списання та його обґрунтованості. Наприклад, визнання дебітора банкротом ще не є підставою для списання дебіторської заборгованості. Вона списується тільки у випадку наявності відповідного рішення арбітражного суду.

     Перевіряючи правильність ведення обліку розрахунків  та визначення реальності заборгованості, відображеної у балансі, аудитор  спочатку вивчає первинні документи, які підтверджують наявність заборгованості (накладні, доручення, акти приймання-здачі робіт та ін.), а далі розглядає порядок обліку розрахунків.

     На  даному етапі також порівнюються дані первинних документів з регістрами аналітичного та синтетичного обліку. [ 14,с.417 ]

     Для полегшення своєї роботи аудитор  має ознайомитись з класифікацією  типових порушень, що їх можна виявити  вході перевірки розрахунків  з покупцями та замовниками. Виявлені помилки та порушення аудитор  фіксує в робочому документі визначеної форми. При виявленні порушень аудитор не повинен повідомляти про ці порушення контролюючі органи тощо, так як ніяким чином не може розголошувати інформацію, яка стосується діяльності його клієнта. Аудитор має надати рекомендації підприємству для усунення виявлених помилок та недопущення їх в обліку в подальшому.

     По  закінченні аудиту розрахунків з  покупцями та замовниками аудитором  має складатись аудиторський звіт та аудиторський висновок. При цьому  аудиторський звіт є документом з більш розгорненою інформацією про стан обліку розрахунків з покупцями та замовниками, а аудиторський висновок є більш стислим та надається для інформування всіх користувачів, а не тільки керівництва підприємства. [ 14,с.418 ]

     Висновок: Отже, в даному питанні вдалося висвітлити інформацію щодо етапів проведення аудиту розрахунків з покупцями та замовниками, а також визначити, які саме документи використовуються аудитором на відповідних етапах.