Форми та методи взаємодії органів фінансового контролю з правоохоронними органами

1) фактичної роботи (в тому  числі на умовах неповного  робочого часу) протягом робочого  року, за який надається відпустка

2) коли працівник фактично  не працював, але за ним згідно  з законодавством зберігалися  місце роботи (посада) та заробітна  плата повністю або частково (в  тому числі час оплаченого  вимушеного прогулу, спричиненого  незаконним звільненням або переведенням  на іншу роботу);

3) коли працівник фактично  не працював, але за ним зберігалося  місце роботи (посада) і йому виплачувалася  допомога по державному соціальному  страхуванню, за винятком частково  оплачуваної відпустки для догляду  за дитиною до досягнення нею  трирічного віку;

4) коли працівник фактично  не працював, але за ним зберігалося  місце роботи (посада) і йому не  виплачувалася заробітна плата  за винятком відпустки без  збереження заробітної плати  для догляду за дитиною до  досягнення нею шестирічного  віку, а в разі якщо дитина  хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення  дитиною шістнадцятирічного віку

5) час навчання з відривом  від виробництва тривалістю менше  10 місяців на денних відділеннях  професійно-технічних навчальних  закладів;

6) час навчання новим  професіям (спеціальностям) осіб, звільнених  у зв'язку із змінами в організації  виробництва та праці, у тому  числі з ліквідацією, реорганізацією  або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або  штату працівників;

7) інші періоди роботи, передбачені законодавством.

  Таким чином, слід  перевірити правильність визначення  тривалості наданих відпусток,  а саме чи до відповідного  стажу не зараховано час перебування  працівників на листках тимчасової  непрацездатності, на курсах підвищення  кваліфікації, у відрядженнях та  інше.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про відпустки» за час щорічної відпустки, а також додаткових і  творчих відпусток працівникам  виплачується заробітна плата. Причому  її виплата має бути здійснена  не пізніше, ніж за 3 дні до початку  відпустки.

Порядок обчислення заробітної плати за час відпустки встановлюється Кабінетом Міністрів України (Постанова  Кабінету Міністрів від 8 лютого 1995 р. № 100).

Щоб перевірити правильність розрахунку необхідно розрахувати  середню заробітну плату для  цього береться заробітна плата  за останні 12 місяців роботи, що передують  місяцю, в якому працівник йде  у відпустку. Якщо ж людина пропрацювала на підприємстві менше року, середня  заробітна плата обчислюється, зважаючи на виплати за фактичний час роботи (з першого числа місяця після  оформлення на роботу до першого числа  місяця, в якому надається відпустка).

Період, протягом якого працівник  з поважних причин не працював, але  за ним не зберігалася заробітна  плата або зберігалася частково, виключається з розрахункового періоду.

До обчислення середньої  заробітної плати до її складу входить:

1. основна заробітна плата;
2. доплати і надбавки;
3. премії;
4. винагорода за підсумками роботи та вислугу років;
5. виплати за час, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток (попередня відпустка, службові відрядження тощо);
6. допомога через тимчасову непрацездатність (лікарняні).

Премії входять в заробіток  того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.

Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу  років входить у середній заробіток  шляхом додавання до заробітку кожного  місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.

Всі виплати входять до розрахунку середньої заробітної плати  в тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів  тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком  суду до виправних робіт без позбавлення  волі.

Для розрахунку розміру відпускних необхідно розділити сумарний заробіток  за останні 12 місяців на кількість  календарних днів року. Отриманий  результат слід помножити на кількість  календарних днів відпустки.

Святкові та неробочі дні, що припадають на період відпустки, не беруть до розрахунку і не оплачують.

З відпускних відраховують ті самі податки (прибутковий податок  і ЄСВ), що і з заробітної плати.

 

24. Основні принципи діяльності вищих органів фінансового контролю.

Головним завданням фінансового  контролю є підтримка фінансової дисципліни, запобігання фінансовим правопорушенням та застосування заходів примусу за їх вчинення.

Фінансова дисципліна - це стан додержання органами державної влади й місцевого  самоврядування, суб'єктами господарювання всіх форм власності, об'єднаннями громадян, посадовими особами, громадянами України та іноземними громадянами встановлених законодавством та нормативно-правовими актами фінансово-правових норм. Юридична наука та чинне законодавство розробили й містять ряд основоположних принципів здійснення фінансового контролю, використання яких дає змогу органам фінансового контролю у повному обсязі забезпечувати виконання своїх повноважень.

До них належать принципи:

- законності, об'єктивності, поєднання  державних, регіональних і приватних  інтересів;

- розподілу контрольних повноважень,  який передбачає розмежування  функцій ініціювання та виконання  фінансового контролю між суб'єктами;

- повноти охоплення об'єктів  контролем, який досягається внаслідок  суцільного відстежування або  вибіркової перевірки певних  сегментів підконтрольних об'єктів;

- достовірності фактичної інформації, додержання якого забезпечує  її відповідність реальним фінансовим  ресурсам, процесам і результатам  діяльності, що їх відображає ця інформація;

- збалансованості контрольних  дій, який передбачає узгодженість  їх внутрішньої та зовнішньої  спрямованості й забезпечує рівновагу фінансового контролю;

- превентивності контрольних дій,  завдяки якому досягається завчасне  здійснення контролю з метою  запобігання виникненню істотних  відхилень фактичного здійснення фінансового процесу від встановлених норм;

- самодостатності системи контролю, що передбачає наявність такого  складу елементів контролюючої  системи, який забезпечує ефективність  її функціонування й розвитку;

- ефективності, що передбачає пристосованість  системи контролю до фінансової  діяльності господарюючих суб'єктів  і залежить від повноти виконання  контролюючими суб'єктами таких  основних вимог:

а) контроль має здійснюватися безперервно, регулярно й систематично;

б) бути своєчасним за терміном здійснення, якісним і повним щодо охоплення  об'єктів контролю;

в) бути оперативним, дієвим, гласним  і різнобічним;

- принцип відповідальності, який  передбачає відповідальність контролюючих  суб'єктів за ефективність функціонування  системи фінансового контролю  та господарюючих суб'єктів за наслідки контрольних дій.

ЗУ про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні від 02.12.2012 №2939-12

 

 

25.Методика контролю кредитних операцій

 Ціллю ревізії кредитних  операцій є перевірка повноти  і правильності отримання банківських  кредитів, ефективності їх використання  та своєчасності їх погашення.  При проведенні ревізії кредитних  операцій використовують: заявки  на виділення відповідних лімітів  кредитування, строкові зобов'язання, де вказано суми і строки  погашення виданих кредитів, виписки  банку, кредитні договори, розрахунки  економічної ефективності і окупності  витрат, проведених за рахунок  довгострокових кредитів, котпторисно-фінансові  розрахунки по заходах, здійснених  за рахунок рахунку 50 -«Довгострокові  позики». До початку ревізії кредитних операцій необхідно вияснити в установі банку, чи не було порушень правил кредитування з боку підприємства і одночасно ознайомитись із актами перевірок підприємства, проведеними банком.

Значне місце в ревізії кредитних  операцій займає перевірка кредитних даних із забезпечення виданих позик, тому що на цій стадії ревізії кредитних операцій є найбільше порушень. Практика контрольно-ревізійної роботи показує, що у склад забезпечень включають не прокредитовані ТМЦ, безтоварні рахунки при кредитуванні під розрахункові документи в дорозі. В таких випадках необхідно вияснити, за чиєю вказівкою були включені у склад забезпечення непрокредитовані ТМЦ, безтоварні рахунки і хто виконав дане доручення, в якій сумі була одержана позика банку, на який термін.

Короткострокові і довгострокові  кредити банк надас на певні цілій  тому ревізору необхідно перевірити цільове використання одержавші кредитів. Завершують ревізію кредитних операцій перевіркою своєчасності погашення одержаних позик. Для цього використовують дані строкових зобов'язань по сумах і термінах погашення заборгованості банку, дані виписок по відповідних рахунках, дані бухгалтерського обліку Ім| прострочених платежах.

За наявності прострочених кредитів видача нових не допускається! Процентні ставки за користування кредитом, обумовлені в кредитному договорі, нараховуються банком і списуються позичальником не рідше одного разу в квартал за платіжним дорученням. В разі відмови від сплати боргів за позиками банк їх стягує в претензійно-позовному порядку. Як правило, контроль за виконанням умов укладеного позичальником кредитного договору здійснює банк.

 

26.Порядок утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення аудиту в міністерствах та інших органах виконавчої влади.

Об'єктом внутрішнього аудиту є  діяльність центрального органу виконавчої влади, його територіальних органів  та бюджетних установ в повному  обсязі або з окремих питань та заходи, що здійснюються його керівником для забезпечення ефективного функціонування системи внутрішнього контролю.

У центральному органі виконавчої влади  для проведення внутрішнього аудиту утворюється як самостійний підрозділ - структурний підрозділ внутрішнього аудиту. За рішенням керівника центрального органу виконавчої влади підрозділи утворюються в його територіальних органах та бюджетних установах в межах штатної чисельності їх працівників.

Чисельність відповідних підрозділів визначається з урахуванням: - наявності територіальних органів, підприємств, установ та організацій, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади; - кількості та обсягів фінансування бюджетних програм, які виконуються розпорядниками бюджетних коштів відповідно до покладених на них функцій;

- кількості адміністративних послуг, надання яких пов'язане з виконанням  центральним органом виконавчої  влади, його територіальними органами  та бюджетними установами функцій  і завдань; - кількості контрольно-наглядових  функцій.

Основним завданням підрозділу є надання керівникові об'єктивних і незалежних висновків та рекомендацій щодо: - функціонування системи внутрішнього контролю та її удосконалення; - удосконалення системи управління; - запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів;

Внутрішній аудит проводиться  згідно з планами, що формуються підрозділом та затверджуються керівником після погодження з відповідними органами Держфінінспекції.

Керівник приймає рішення про проведення планового та позапланового внутрішнього аудиту, що оформляється розпорядчим актом.

Строк проведення внутрішнього аудиту не повинен перевищувати 45 робочих  днів. Внутрішній аудит проводиться  відповідно до стандартів, затверджених Мінфіном. Керівник підрозділу призначається на посаду і звільняється з посади керівником органу.

На посаду керівника підрозділу призначається особа, яка має економічну або юридичну вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра або спеціаліста та стаж роботи на керівних посадах на державній службі за фахом не менш як п'ять років.

У разі виникнення обставин, які перешкоджають  проведенню працівниками або керівником підрозділу внутрішнього аудиту їх обов'язків, втручання у їх діяльність посадових або інших осіб центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи, працівники підрозділу або керівник підрозділу письмово інформують про це Держфінінспекцію для дослідження нею зазначених обставин та здійснення заходів відповідно до законодавства.

Керівник для проведення на належному  рівні внутрішнього аудиту забезпечує: 1) надання підрозділу повного та безперешкодного доступу до документів, інформації та баз даних, які стосуються проведення внутрішнього аудиту;

2) комплектування підрозділу кваліфікованими кадрами;

3) вжиття відповідних заходів  реагування за результатами проведення  внутрішніх аудитів;

4) здійснення заходів щодо усунення  виявлених Держфінінспекцією порушень  і недоліків, установлених за результатами оцінки якості внутрішнього аудиту.

Звіт про результати діяльності підрозділу у центральному органі виконавчої влади або зведений звіт про результати діяльності підрозділів в центральному органі виконавчої влади, його територіальному органі та бюджетній установі у разі його створення подається керівником центрального органу виконавчої влади Держфінінспекції двічі на рік (до 20 січня та до 20 липня).

Керівник територіального органу та бюджетної установи забезпечує подання  звіту про результати діяльності підрозділу керівникові центрального органу виконавчої влади в установлений ним строк. Датою подання звіту або зведеного звіту вважається дата його реєстрації в Держфінінспекції.